Зарубіжний досвід емісії іпотечних цінних паперів

Іпотечні цінні папери – фактор постійно присутній на фондових ринках високорозвинених економічних систем. Це – ефективні інструменти спрямування багатомільярдних інвестиційних потоків в економіку, які відіграють незамінну і дедалі зростаючу роль.

Вивчення зарубіжного досвіду емісії іпотечних цінних паперів, насамперед середньоєвропейського, має визначальне значення для України.

Німецьке право передбачає, що іпотечний банк може здійснювати емісію закладних листів лише в разі, якщо він володіє цінностями, здатними бути їхнім покриттям. Мінімальний обсяг емісії закладних листів становить 10 млн DМ. Емісія закладних листів здійснюється у вигляді:

- реальної (в документальній формі), віддрукованої в друкарський спосіб іпотечної облігації – закладного листа;

- сертифіката на емісію закладних листів у великих обсягах, які розміщуються згодом у банку-депозитарії (так звані глобальні закладні свідоцтва).

Закладні листи в документальній формі друкують на спеціалізованих друкарнях з використанням особливого способу друку на захищеному від підробки папері. Якість друку контролює біржова служба допуску та експерти німецького Федерального банку.

Згідно з § 8 Закону про іпотечні банки (ЗІБ) закладний лист повинен містити інформацію про правові відносини між іпотечним банком і утримувачем закладного листа – так звані умови емісії.

До них належать:

- номінальна вартість закладного листа; емітуються листи номіналом в 100, 200, 500, 1000, 5000 і 10000 DМ;

- відсоткова ставка, за якою банк зобов'язується сплачувати річні відсотки; час і місце виплати їх;

- час і місце погашення закладного листа;

- назва іпотечного банку, який є боржником щодо утримувача закладного листа;

-положення про можливість розірвання договору (дострокового погашення закладного листа); згідно з § 8 ЗІБ утримувач закладного листа не має права розірвання договору з іпотечним банком, оскільки в цьому разі в банку можуть виникнути проблеми ліквідності; банк не в змозі повернути видану ним позичку в будь-який момент, наприклад за вимогою утримувача закладного листа: це можливо лише в строк, визначений кредитним договором; з іншого боку, іпотечний банк може відмовитися від права погашення закладного листа на строк до 10 років; на практиці, як правило обумовлюється положення «непідлягання закладної вимозі» як для банку, так і для утримувача закладного листа;

- найменування органу, який дозволив випуск закладних листів, і дата видачі дозволу;

- дата видачі закладного листа;

- ідентифікаційний номер закладного листа;

- підтвердження призначеною державою довіреною особою (опікуном іпотечного банку) забезпечення закладного листа передбаченим законом покриттям, про що іпотечним банком робиться запис в іпотечному реєстрі (реєстрі покриття).

Закладні листи оформлюються на пред'явника та іменні, тобто такі, що можуть бути видані на конкретну особу. Наприкінці 1996 р. 75 % усіх закладних листів, що перебували в обігу, були видані на пред'явника і лише 25 % були іменними.

Особі, яка розмістила свій капітал в банку, видається закладний лист і на додачу до нього купонний лист відсоткових ставок, який включає річні відсоткові купони на весь період дії закладного листа. Для одержання річної суми відсотків вкладник пред'являє один відсотковий купон банку, який банк погашає.

З метою спрощення та раціоналізації операцій з іпотечними цінними паперами в Німеччині здебільшого проводяться емісії без видачі закладних листів. Це так звані безштучні емісії.

В разі безштучної емісії іпотечний банк видає на весь обсяг емісії сертифікат – одне глобальне закладне свідоцтво, яке потім, згідно з § 9 а Закону про депонування цінних паперів, розміщується на зберігання в банку-депозитарії.

Особа, яка бажає придбати частину такої емісії, отримує від іпотечного банку (або банку-посередника) квитанцію на відповідну цій частині суму (документальне підтвердження про депонування грошової суми). Ця квитанція містить відомості про емісію, величину відсоткової ставки, номінальну вартість придбаної частини емісії, строк виплати відсотків і основного боргу.

Інвестор вправі за цією квитанцією в будь-який час реалізувати на фондовій біржі свій закладний лист або частину емісії, якою вір володіє, і таким чином отримати свій капітал за курсовою вартістю, не чекаючи закінчення строку дії закладного листа і виплати його номінальної вартості іпотечним банком.

Закладний лист виявився в Німеччині особливо надійною формою розміщення капіталу, що спонукало німецьких законодавців дозволити певним особам та установам вкладати в закладні листи кошти, якими ці особи та установи управляють за дорученням третіх осіб.

Згідно з § 1806 Цивільного кодексу Німеччини опікун зобов'язаний надійно і під відсотки розмістити кошти підопічного. Це означає, що опікун може обрати лише такий спосіб вкладення коштів, який повністю виключає можливість втрати їх. Закладні листи якраз і є таким видом гарантованих вкладів.

Німецьке законодавство визнає закладні листи надійним способом розміщення капіталу страхових компаній, внаслідок чого цим компаніям надано право вкладати кошти своїх клієнтів у закладні листи.

Законодавство про будощадкаси надає останнім право вкладення накопичень своїх клієнтів та коштів інвестиційного фонду в закладні листи.

Окрім того, закладні листи можна перезаставити і одержати в такий спосіб банківську позичку. Німецький Федеральний банк і його філії – земельні центральні банки – видають кредити під заставу закладних листів.

Отже, німецьке законодавство передбачило для інвесторів, які потребують особливого захисту, використання закладного листа як особливої форми розміщення капіталу.

Приватні особи, які бажають вкласти свої накопичення в цінні папери, мають можливість вибору між більш дохідними, але й ризикованішими паперами та закладними листами.

Перший спосіб передбачає вищий відсотковий дохід, але пов'язаний з ризиком повної або часткової втрати вкладень. Другий спосіб менш дохідний, але гарантує обов'язкову виплату грошей.

Німецькі інвестори віддають перевагу надійній формі вкладення свого капіталу. В кінці 1995 р. закладні листи іпотечних банків були найпоширенішими паперами німецького фондового ринку: на них припадало 39,1% цього ринку.

Певних результатів у розвитку іпотечного кредитування шляхом емісії закладних листів досягнуто в ряді країн Центрально-Східної Європи, які проводять економічні реформи. Передусім це стосується створення правової бази іпотечного кредитування, в тому числі емісії закладних листів.

Законодавче врегулювання діяльності іпотечних банків здійснено в Чехії (01.07.1995 р.), Словаччині (01.03.1996 р.), Угорщині (07.06.1997 р) і Польщі (01.01.1998 р.). Принципи функціонування систем іпотечних банків у цих країнах багато в чому наближені до німецьких.

Ліцензування іпотечної діяльності та особливий державний нагляд за емітентами закладних листів передбачено законодавством усіх зазначених країн.

Законодавство Польщі та Угорщини різко обмежує коло операцій, які можуть здійснювати іпотечні банки: їм надано право виконувати лише найменш ризиковані операції.

В Чехії та Словаччині право іпотечної діяльності надано й універсальним комерційним банкам за умови застосування «стіни захисту». Проте й у цих країнах ліцензії на іпотечну діяльність видаються переважно спеціалізованими банками. Правове забезпечення принципу покриття та визначення меж покриття в країнах, що проводять економічні реформи, висвітлено у темі 3.2.

Законодавство країн Центрально-Східної Європи визначає відповідальність банків за обачливе та обґрунтоване встановлення вартості нерухомості, що використовується для покриття кредиту: особливі законодавчі положення про визначення її вартості іпотеч­ними банками діють в Польщі, Словаччині та Угорщині.

Законодавство Польщі, Словаччини та Угорщини передбачає запровадження інституту довірених осіб, ведення реєстру покриття, особливі умови зберігання цінностей покриття, правові переваги утримувачів закладних листів та захист терміна «закладний лист». Для забезпечення надійності закладних листів установам банківсь­кого нагляду поставлено в обов'язок при наданні дозволів брати до уваги величину власного капіталу іпотечних банків.

Отже, країни Центрально-Східної Європи в цілому здійснили правове забезпечення передумов емісії закладних листів і мають підстави сподіватися на значний розвиток іпотечних відносин у майбутньому.

В Україні досі не усвідомлена належним чином необхідність створення зазначених передумов, що може негативно позначитися на розвитку іпотеки і призвести до спотворення її сутності як дійового засобу рефінансування.

Водночас в Україні існує об'єктивна можливість застосування різних моделей іпотечного рефінансування – через заставу заставних та шляхом емісії іпотечнихоблігацій (можливо, у формізакладних листів).