Різновиди шкільних уроків фізичної культури

Всі уроки фізичної культури в школі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.

Контрольні уроки розв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.

Визначення завдань уроку

Усі завдання виходячи з їхнього спрямування, об’єднують у методиці фізичного виховання у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.

Вирішення освітніх завдань проходить через озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також використовувати їх у повсякденному житті та в процесі самовдосконалення.

Конкретним називається таке освітнє завдання, у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені завдань на урок потрібно користуватись дієсловами: “навчити”, “закріпити”, “удосконалювати”,“ознайомити”, “оцінити”.

Оздоровчий вплив на організм учнів забезпечується через створення сприятливих умов для оптимального розвитку і покращення рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та покращення здоров’я. Важливим у вирішені оздоровчих завдань має правильне дозування фізичного навантаження, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природних умовах, процедури загартовування.

Розв’язання оздоровчих занять потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень і тими хто пропустив ряд занять через хворобу.

Виховні завдання вирішуються через виховний вплив фізичних вправ на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного у розвитку особи учня. Під єдністю фізичного і духовного у розвитку людини розуміють те, що нормальний розвиток особистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку, лише за умови натхненності, котра об’єктивно зумовлює взаємозв’язок всіх видів виховання, зокрема фізичного, розумового, морального, естетичного, бо в житті вони взаємопов’язані як єдині сторони цілого.

Завдання уроку формулювання наступним чином:

освітні: ознайомити, навчити, закріпити.

оздоровчі: розучити комплекс вправ, сприяти загартовуванню, виробити правильну поставу.

виховні: виховувати такі якості як сміливість, охайність, товариськість.

Велике виховне значення мають традиційні форми організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору, висуваючи до учнів певні вимоги:

- ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне ставлення до навчального часу;

- дотримання дисципліни на уроці – умова успішних спільних дій;

- дотримання норм етики у взаєминах – вираз взаємоповаги, необхідної для навчання;

- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги – форма прояву колективізму;

- дбайливе ставлення до обладнання, інвентарю – вираз турботи про матеріальні цінності суспільства;

- чітке виконання команд, шикувань – умова успішних колективних дій;

- участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять – колективні дії самообслуговування;

- дотримання вимог єдиної форми, емблеми – прояв почуття відповідальності за успіхи і невдачі всього колективу;

- сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання як елемент гуманізму.

На кожному уроці вирішується багато завдань, але акцентується увага лише на основних для даного завдання. Саме таких завдань пов’язаних із навчанням, може бути на уроці не більше двох-трьох.

Засоби фізичного виховання:

- стройові і загальнорозвиваючі вправи з предметами і без предметів;

- вправи основної, спортивної і ритмічної гімнастики та акробатики;

- гімнастика, легка атлетика, плавання, лижна і туристська підготовка;

- танцювальні вправи, рухливі та спортивні ігри;

- катання на ковзанах, санчатах, велосипедах, самокатах, скейтах;

- пішохідні і лижні прогулянки;

- гігієнічні і загартовувальні процедури тощо.

Форми фізичного виховання:

- уроки фізичної культури;

- ранкова гігієнічна гімнастика;

- гімнастика до занять;

- фізкультурні хвилини на загальноосвітніх уроках;

- фізичні вправи та рухливі ігри на великих перервах;

- щоденні фізкультурні заняття в групах продовженого дня;

- фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань;

- щоденні самостійні фізкультурні заняття;

- заняття в фізкультурних гуртках, групах лікувальної фізичної культури і фізичної реабілітації, спортивні секції,

- спортивні змагання,

- спортивні свята,

- туристські походи тощо.

Загальний обсяг усіх форм фізкультурно-спортивних занять на тиждень повинен складати не менше 10-12 годин.

Для ефективного розв’язання завдань фізичного виховання на уроках фізичної культури необхідно створити певну систему. Оскільки процес фізичного виховання будується у формі великих, середніх і малих циклів, то їхня тривалість, як правило становить масштаби планування, а саме: річний графік навчально-виховної роботи, робочий план на чверть, конспект на урок (декілька уроків).

Підготовка до уроку

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка і 2) безпосередня підготовка.

Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та планування діяльності на наступний навчальний рік.

Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій:

q конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптимального варіанту їх розв’язання з урахуванням конкретних обставин);

q добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);

q здійснює організаційно-методичне забезпечення (дотримання гігієнічних умов проведення уроку, підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);

q здійснює рухову підготовку до уроку, пов’язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів);

q забезпечує теоретичну і мовні підготовку;

q здійснює матеріальне забезпечення уроку (підготовка матеріальної бази);

q турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.

До уроку повинні готуватись і учні. Суть їхньої підготовки полягає у:

· виконанні домашніх завдань з фізичної культури;

· виготовлені в домашніх умовах дрібного інвентарю, необхідного для виконання домашніх завдань;

· підготовці належної форми та елементів екіпіровки;

· репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій вчителя на уроці.

Проведення уроку

Натепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.