Урок – основна форма проведення заняття з фізичного виховання в школі

ГІГІЄНА

Лекція 5

УРОК – ОСНОВНА ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ

Класифікація уроків фізичної культури в школі і їх структура

Урок фізичної культури є основною і обов’язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами:

- яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їх вікова однорідність;

- максимальна тривалість уроку – 45 хв.

Уроки включено до шкільного розкладу на рівні з іншими навчальними предметами та обов’язкові для всіх учнів. Вони проводяться 2-3 рази на тиждень. Їх зміст визначається програмами.

При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв’язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому).

2. Кожен урок повинен бути тісно пов’язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків.

3. Обов’язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку.

4. На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів.

5. Важливе значення мають умови проведення уроків (гігієнічні, навчально-матеріальні, естетичні і морально-психологічні).

Уроки фізичної культури у школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішує наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.

2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ.

4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час.

5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами.

Різновиди шкільних уроків фізичної культури

Всі уроки фізичної культури в школі можна класифікувати за їх спрямованістю i можливістю рішення педагогічних завдань на: навчальні, тренувальні, комплексні, контрольні.

Навчальні уроки переважно спрямовані на засвоєння техніки виконання вправ, виявлення помилок під час виконання вправ та їх усунення.

Тренувальні уроки проводяться з метою удосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Широко використовуються змагальний і ігровий методи.

Комплексні уроки передбачають матеріал з різних розділів програми. Обов’язковим є визначення стержневого матеріалу на певну серію уроків.

Контрольні уроки розв’язують завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, вони мають великий навчальний і тренувальний ефект.

В практиці роботи школи чисто навчальні, контрольні або тренувальні уроки зустрічаються досить рідко. В кожному занятті присутні елементи навчання, контролю i тренування.

Визначення завдань уроку

Усі завдання виходячи з їхнього спрямування, об’єднують у методиці фізичного виховання у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.

Вирішення освітніх завдань проходить через озброєння учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також використовувати їх у повсякденному житті та в процесі самовдосконалення.

Конкретним називається таке освітнє завдання, у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені завдань на урок потрібно користуватись дієсловами: “навчити”, “закріпити”, “удосконалювати”,“ознайомити”, “оцінити”.

Оздоровчий вплив на організм учнів забезпечується через створення сприятливих умов для оптимального розвитку і покращення рівня фізичного розвитку, фізичної підготовленості та покращення здоров’я. Важливим у вирішені оздоровчих завдань має правильне дозування фізичного навантаження, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природних умовах, процедури загартовування.

Розв’язання оздоровчих занять потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень і тими хто пропустив ряд занять через хворобу.

Виховні завдання вирішуються через виховний вплив фізичних вправ на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного у розвитку особи учня. Під єдністю фізичного і духовного у розвитку людини розуміють те, що нормальний розвиток особистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку, лише за умови натхненності, котра об’єктивно зумовлює взаємозв’язок всіх видів виховання, зокрема фізичного, розумового, морального, естетичного, бо в житті вони взаємопов’язані як єдині сторони цілого.

Завдання уроку формулювання наступним чином:

освітні: ознайомити, навчити, закріпити.

оздоровчі: розучити комплекс вправ, сприяти загартовуванню, виробити правильну поставу.

виховні: виховувати такі якості як сміливість, охайність, товариськість.

Велике виховне значення мають традиційні форми організації уроку, які вчитель повинен постійно тримати в полі зору, висуваючи до учнів певні вимоги:

- ретельна підготовка до уроку, шанування праці на уроці, відповідальне ставлення до навчального часу;

- дотримання дисципліни на уроці – умова успішних спільних дій;

- дотримання норм етики у взаєминах – вираз взаємоповаги, необхідної для навчання;

- організація взаємоконтролю і взаємодопомоги – форма прояву колективізму;

- дбайливе ставлення до обладнання, інвентарю – вираз турботи про матеріальні цінності суспільства;

- чітке виконання команд, шикувань – умова успішних колективних дій;

- участь і підготовці і прибиранні приладів, місць занять – колективні дії самообслуговування;

- дотримання вимог єдиної форми, емблеми – прояв почуття відповідальності за успіхи і невдачі всього колективу;

- сувора заборона висміювати невдачі товаришів, натомість співпереживання як елемент гуманізму.

На кожному уроці вирішується багато завдань, але акцентується увага лише на основних для даного завдання. Саме таких завдань пов’язаних із навчанням, може бути на уроці не більше двох-трьох.

Засоби фізичного виховання:

- стройові і загальнорозвиваючі вправи з предметами і без предметів;

- вправи основної, спортивної і ритмічної гімнастики та акробатики;

- гімнастика, легка атлетика, плавання, лижна і туристська підготовка;

- танцювальні вправи, рухливі та спортивні ігри;

- катання на ковзанах, санчатах, велосипедах, самокатах, скейтах;

- пішохідні і лижні прогулянки;

- гігієнічні і загартовувальні процедури тощо.

Форми фізичного виховання:

- уроки фізичної культури;

- ранкова гігієнічна гімнастика;

- гімнастика до занять;

- фізкультурні хвилини на загальноосвітніх уроках;

- фізичні вправи та рухливі ігри на великих перервах;

- щоденні фізкультурні заняття в групах продовженого дня;

- фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань;

- щоденні самостійні фізкультурні заняття;

- заняття в фізкультурних гуртках, групах лікувальної фізичної культури і фізичної реабілітації, спортивні секції,

- спортивні змагання,

- спортивні свята,

- туристські походи тощо.

Загальний обсяг усіх форм фізкультурно-спортивних занять на тиждень повинен складати не менше 10-12 годин.

Для ефективного розв’язання завдань фізичного виховання на уроках фізичної культури необхідно створити певну систему. Оскільки процес фізичного виховання будується у формі великих, середніх і малих циклів, то їхня тривалість, як правило становить масштаби планування, а саме: річний графік навчально-виховної роботи, робочий план на чверть, конспект на урок (декілька уроків).

Підготовка до уроку

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка і 2) безпосередня підготовка.

Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та планування діяльності на наступний навчальний рік.

Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій:

q конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптимального варіанту їх розв’язання з урахуванням конкретних обставин);

q добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);

q здійснює організаційно-методичне забезпечення (дотримання гігієнічних умов проведення уроку, підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);

q здійснює рухову підготовку до уроку, пов’язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів);

q забезпечує теоретичну і мовні підготовку;

q здійснює матеріальне забезпечення уроку (підготовка матеріальної бази);

q турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.

До уроку повинні готуватись і учні. Суть їхньої підготовки полягає у:

· виконанні домашніх завдань з фізичної культури;

· виготовлені в домашніх умовах дрібного інвентарю, необхідного для виконання домашніх завдань;

· підготовці належної форми та елементів екіпіровки;

· репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій вчителя на уроці.

Проведення уроку

Натепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

Дозування навантаження

Фізичне навантаження – це певна міра впливу на організм тих, що займаються. Воно характеризується обсягом і інтенсивністю.

Інтенсивність навантаження характеризує силу впливу конкретної вправи на організм. Інтенсивність навантаження можна регулювати наступними факторами:

1. Швидкість пересування.

2. Величина прискорення.

3. Темп виконання, кількість повторень за одиницю часу.

4. Відносна величина напруження.

5. Амплітуда рухів – чим більша тим більша інтенсивність.

6. Опір навколишнього середовища.

7. Психічна напруженість під час виконання вправи.

Інтенсивність повинна бути настільки високою, наскільки дозволяє забезпечити технічну якість виконання вправи.

Обсяг фізичного навантаження визначається показниками тривалості окремої фізичної вправи, серії вправ, а також загальної кількості вправ в певній частині заняття чи в цілому занятті. Обсяг навантаження в циклічних вправах визначається в одиницях довжини або часу; в ациклічних вправах – кількістю повторів; в спортивних іграх, єдиноборствах – сумарним часом рухової активності.

Інтенсивність і осяг навантаження слід дозувати так, щоб було забезпечене оптимальне “завантаження” організму на уроці. Завантаження вважається оптимальним тоді, коли з’являються видимі симптоми втоми і вона зберігається певний час після закінчення уроку.

Дозувати навантаження – це міняти його обсяг і інтенсивність. Названі характеристики становлять зовнішню сторону навантаження.

Внутрішня сторона навантаження визначається тими функціональними змінами, які відбуваються в організмі внаслідок впливу певних зовнішніх його величин (інтенсивність і обсяг).

В повсякденній практиці величину внутрішнього навантаження можна оцінити за показниками втоми, а також за характером і тривалістю відновлення в інтервалах відпочинку між вправами. Для цього використовують такі показники як інтенсивність потовиділення, колір шкіри, якість виконання рухів, здатність до зосередження, загальне самопочуття, готовність до продовження уроку, настрій під час виконання вправ, а також за показниками ЧСС під час вправи і в інтервалах відпочинку.

Навантаження залежить від сумарної кількості виконуваної роботи на уроці та від інтенсивності цієї роботи. Тому інтегральною умовою його досягнення є оптимальна щільність заняття.

Для всебічної оцінки уроку використовують його хронометрування і паралельно визначають реакції організму учнів на запропоноване навантаження (шляхом визначення ЧСС через відповідні проміжки часу). З цією метою спостерігають за одним, як правило, “середнім” учнем. Секундомір включається зі дзвоником і не зупиняється до кінця уроку. Той хто спостерігає послідовно записує у протокол всі дії, в яких бере участь обраний для спостереження учень. Кожні чотири хвилини (цей час можна міняти залежно від завдань спостереження) результати виміру пульсу заносяться у графік, де по вертикалі відзначено ЧСС, а по горизонталі – хвилини. Перша реєстрація проводиться після попереднього уроку і вважається нормою, друга – на першій хвилині, остання – після закінчення уроку. Одержані результати є підставою для визначення щільності уроку.

Загальна щільність уроку визначається шляхом порівняння часу, витраченого раціонально з усією тривалістю уроку. Визначати можна, як щільність всього уроку та ї його частин. Адже підготовча, основні і заключна частини уроку мають неоднакові організаційні можливості й умови.

Вчитель повинен прагнути до 100% загальної щільності. Моторна щільність основної частини тренувального уроку може сягати 70-80%, а навчального – 50-60%.

Щільність уроку залежить від багатьох факторів:

1. Кількість учнів, у групах, командах, іграх.

2. Якість матеріальної бази.

3. Кількість інвентарю.

4. Використання продуктивних методів організації занять, способів виконання вправ і управління часом.

5. Стислість пояснення, зауважень, обговорень, їх уміле поєднання з виконанням вправи.

У практиці роботи застосовуються фронтальний, груповий та індивідуальний метод організації уроку фізичної культури.

Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу водночас залучаються до виконання одного завдання. Максимальне охоплення учнів руховою діяльністю дає змогу досягти високої щільності занять. Він є основним в організації фізичного виховання молодших школярів.

Під час поглибленого розучування складних вправ часто використовують груповий метод, що дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями, виправляти помилки. Однак варто пам’ятати: застосування цього методу призводить до помітного зниження моторної щільності уроку. Груповий метод дозволяє певною мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання за рахунок диференціації методів, засобів та інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня підготовленості окремих груп учнів.

Суть індивідуального методу організації навчальної праці школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше завдання, повинні самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласникам; може використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональнішу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

ГІГІЄНА

Лекція 5

УРОК – ОСНОВНА ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ШКОЛІ

Класифікація уроків фізичної культури в школі і їх структура

Урок фізичної культури є основною і обов’язковою формою фізичного виховання в школі, який відрізняється від інших форм характерними рисами:

- яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмету і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їх вікова однорідність;

- максимальна тривалість уроку – 45 хв.

Уроки включено до шкільного розкладу на рівні з іншими навчальними предметами та обов’язкові для всіх учнів. Вони проводяться 2-3 рази на тиждень. Їх зміст визначається програмами.

При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв’язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому).

2. Кожен урок повинен бути тісно пов’язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків.

3. Обов’язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку.

4. На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів.

5. Важливе значення мають умови проведення уроків (гігієнічні, навчально-матеріальні, естетичні і морально-психологічні).

Уроки фізичної культури у школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішує наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.

2. Навчитися правильно дихати і вміти узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ.

4. Формування навиків i умінь самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час.

5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами.