Контроль на заняттях фізичною культурою.

Розрізняють такі види контролю на заняттях фізичною культурою як: попередній (первинний), оперативний, поточний, етапний (цикловий), підсумковий і комплексний.

Контроль – система заходів, спрямованих на виявлення ефективності якісних і кількісних характеристик процесу фізичного виховання і навчання, що передбачає вимір і оцінку різних показників фізичної підготовленості, функціонального стану тих, хто навчається.

Попередній контроль – система заходів, спрямованих на діагностику різних показників школярів на початку року, семестру або вивчення нового розділу програми з фізичної культури. Він дозволяє цілеспрямовано враховувати індивідуальні особливості учнів у подальшій роботі з фізичного виховання.

Оперативний контроль – система заходів у рамках одного навчального заняття з фізичної культури, що спрямована на визначення тимчасового впливу на учня (педагогічного, психічного або фізіологічного), а також на оцінку і порівняння результатів цього впливу з запланованим.

Цей вид контролю передбачає швидке усунення виявлених відхилень від еталонного зразка, плану. Наприклад, визначення ЧСС, зовнішніх ознак втоми учнів, правильності техніки виконання будь-якої фізичної вправи тощо.

Поточний контроль – система заходів, що спрямована на щоденну оцінку і порівняння результатів педагогічного впливу з запланованим і оперативним усуненням недоліків.

Етапний контроль – система заходів, спрямованих на виявлення рівня досягнень учнів за визначений період часу, з метою виправлення недоліків у руховій діяльності. Він проводиться через кілька занять після різних етапів навчання учнів фізичних вправ.

Підсумковий контроль – система заходів, що спрямовані на встановлення ефективності педагогічного впливу на учнів за семестр або рік з метою визначення успішності виконання поставлених завдань, виявлення позитивних і негативних сторін процесу фізичного виховання і його складових; практичної реалізації семестрового та річного планів роботи з фізичного виховання школярів.

Цей вид контролю дозволяє визначити знання, методичні та практичні навички, загальну фізичну підготовленість тощо.

Комплексний контроль – система заходів, що спрямовані на вимір і оцінку різних показників і визначають ефективність підготовки учнів до, під час і після процесу фізичного виховання і навчання.

Складовими комплексного контролю є педагогічні, медико-біологічні, психологічні дослідження.

Контроль за станом організму школярів та їх реакцією на фізичне навантаження здійснюється шляхом:

1) спостережень за частотою дихання (ЧД), частотою серцевих скорочень (ЧСС), почервонінням шкірних покривів, потовиділенням, координацією рухів, станом уваги та працездатності, характером реакції на різні подразники, скаргами учнів на погане самопочуття і т.д. (ці показники носять суб'єктивний характер, однак відбивають вплив фізичних навантажень на організм учнів);

2) підрахунку ЧСС (метод пульсометрії).

Застосування на практиці методів хронометрування, пульсової кривої уроку та педагогічного аналізу уроку фізичної культури дозволяють судити про його якість.

При хронометруванні враховується витрати часу на різні дії вчителя; ступінь раціонального використання навчального часу. На основі результатів хронометрування визначаються загальна і моторна щільність уроку фізичної культури.

За допомогою пульсометрії з'ясовують реакцію серцево-судинної системи на фізичні навантаження, а також динаміку цих реакцій. Враховуючи результати пульсометрії одного з учнів, будується пульсова крива уроку. Динаміка цієї кривої відбиває:

- поступове пристосовування організму школярів до навантажень, що поступово підвищуються;

- підтримку оптимального рівня працездатності та приведення організму учнів в стан відносного спокою.

По висоті пульсової кривої можна судити про інтенсивність навантаження на уроці фізичної культури; по площі фігури, що обмежена кривою і проекцією вихідного пульсу на вісь абсцис – про обсяг навантаження.

Контроль і оцінка фізичної підготовленості школярів.

Фізична підготовленість визначає ступінь готовності учня до визначеного виду діяльності, характеризує рівень прояву його рухових якостей (здібностей).

Рівень фізичної підготовленості визначається за допомогою контрольних вправ (тестів), що передбачаються "Програмою з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл".

Бальна оцінка виконання контрольного нормативу є складовою при виведенні загальної оцінки за успішність з фізичної культури. При цьому враховується також старанність учня, індивідуальні позитивні зміни в розвитку рухових якостей, поточні оцінки в журналі.

 

Лекція 5

 

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ

 

План

1. Мета і завдання фізичного виховання студентів.

2. Структура фізичного виховання студентів.

3. Особливості змісту базової програми з фізичного виховання студентів.

4. Керівництво фізичним вихованням студентів у ВУЗі.

1. Мета і завдання фізичного виховання студентів.

Мета фізичного виховання студентів у вищому навчальному закладі – сприяти підготовці гармонійно розвинутих висококваліфікованих фахівців, їхньої самореалізації в обраній професії в майбутньому.

Завдання фізичного виховання студентів:

- знання і дотримання основ здорового способу життя;

- знання основ організації і методики найбільш ефективних видів і форм раціональної рухової діяльності й уміння застосовувати їх на практиці;

- знання основ методики оздоровлення і фізичного удосконалювання традиційними і нетрадиційними способами.

 

2. Структура фізичного виховання студентів.

Структура фізичного виховання студентів включає 3 відносно самостійних блоки: фізичне виховання, студентський спорт і активне дозвілля (рис. 6). Ця трикомпонентна структура фізичного виховання студентів визначає специфіку виділення відповідних цілей і завдань. Розглянемо кожен блок окремо.

 

 

 

 

Р е а л і з у ю т ь с я ч е р е з

 

Рис. 6. Структура фізичного виховання студентів

Фізичне виховання студентів.

Метою фізкультурної освіти є задоволення об'єктивної потреби студентів в освоєнні системи спеціальних знань, придбання професійно-значимих умінь і навичок.

За допомогою залучення студентів до участі в заходах щодо формування потреб студентів у здоровому способі життя і самовдосконаленні, додання педагогічному процесу з фізичного виховання студентської молоді комплексного характеру вдається істотно скоротити терміни соціально-психічної адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі, підвищити їхню соціальну активність і навчально-пізнавальну продуктивність фізичного виховання.

Фізичне виховання студентів реалізується на навчальних заняттях і припускає комплексне рішення освітніх, виховних, оздоровчих завдань з переважною освітньою спрямованістю.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» визначає зміст фізичного виховання студентів, їхню самостійну сферу діяльності в соціокультурному просторі, виділяючи при цьому її освітні пріоритети. Крім глибоких професійних знань з обраної спеціальності фахівець повинен мати хороші фізичні кондиції та високу працездатність, володіти особистою фізичною культурою, духовністю і якостями лідера.

Студентський спорт.

Студентський спорт являє собою узагальнену категорію діяльності студентів у формі змагання і підготовки до нього з метою досягнення високих результатів в обраній спортивній спеціалізації.

Студентський спорт передбачає заняття спортом студентів у позанавчальний час. Пріоритетним напрямком реалізації виховних і освітніх завдань є максимальний розвиток рухових здібностей студентів, які займаються спортом, удосконалювання їх технічної майстерності, що забезпечують досягнення ними високих спортивних результатів.

Заняття спортом виступають однією з форм самовираження та самоствердження студентів, визначаючи їх спосіб життя і життєві пріоритети.

Соціальні функції студентського спорту: змагальна, виховна, оздоровча, рекреаційно-культурна, виробнича, пізнавальна, видовищна, економічна, підвищення рухової активності, поліпшення взаєморозуміння між народами і державами (рис. 7).

Активне дозвілля студентів.

Активне дозвілля студентів припускає організацію самостійних занять також у позанавчальний час (у тому числі й у комерційних оздоровчих групах), використання різних форм і засобів фізичної культури, що забезпечують оздоровчу спрямованість занять фізичною культурою.

У сфері активного дозвілля реалізуються біологічні, соціальні та духовні потреби студентів у руховій активності, здоровому способі життя, одержанні задоволення від занять різними формами фізичної культури.

 

 

 

Рис. 7 Функції студентського спорту.

 

Функціональний компонент професійної підготовки студентської молоді до майбутньої спеціальності включає такі функції як: світоглядна, інструментальна, культурологічна, інноваційна, комунікативна, мотиваційна професійна.

Реалізація професійної підготовки студентів відбувається через систему фізичного виховання. На всіх чотирьох освітньо-кваліфікаційних рівнях вищої освіти («молодший фахівець», «бакалавр», «фахівець», «магістр») пріоритетною є концепція здоров'я студентів, їх оптимальна рухова активність. Здоров’я розглядається як абсолютна життєва цінність, основа духовної зрілості студентів.

Заняття з фізичного виховання студентів повинні забезпечувати максимальний професійно-прикладний ефект при вихованні відповідальності, оригінальності мислення, наполегливості, честолюбства, інтуїції і т.д.