Робота системи охолоджування

Робота системи охолодження обох двигунів машини аналогічна. При працюючому двигуні водяний насос 4 подає охолоджену в радіаторі і в теплообміннику рідину

у нижні частини водяних сорочок блоків двигуна і далі у внутрішні порожнини сорочок. З сорочок блоків рідина поступає у водяні сорочки головок блоків, де омиває свод камер згорання циліндрів і випускні канали головок. З правої головки блоку рідина поступає в правий подовжній канал водяної сорочки впускної труби і з неї до гнізда термостата. З лівої головки блоку рідина поступає в лівий подовжній і центральний канали водяної сорочки впускної труби, омиває і підігріває канали, по яких горюча суміш поступає в циліндри двигуна, і потім прямує до гнізда термостата.

З водяних сорочок головок блоків двигунів охолоджуюча рідина поступає також у водяні сорочки повітряних компресорів і від них — у водяні насоси.

При повністю відкритому термостаті (температура охолоджуючої рідини вища за 91ºС) вся рідина проходить по великому кругу циркуляції (насос — сорочка охолоджування двигуна — клапан термостата—радіатор — теплообмінник — насос)

При повністю закритому термостаті (температура охолоджуючої рідини нижча за 78°С) вся рідина циркулює по малому кругу, тобто минувши радіатор і теплообмінник.

При температурі охолоджуючої рідини 78 — 91ºС, коли клапан термостата відкритий частково, охолоджуюча рідина циркулює одночасно по великому і малому кругах.

При русі по суші потік охолоджуючого повітря, що всмоктується вентиляторами, поступає через жалюзі повітропритоку у відділення силової установки, обдуває двигуни, проходить через водяні і масляні радіатори і викидається назовні через жалюзі повітровідтоку.

При русі машини на плаву жалюзі повітропритоку і повітровідтоку закриваються щоб уникнути попадання води у відділення силової установки, а охолоджування двигунів здійснюється теплообмінниками, через які в цьому випадку проходить забортна вода.

 

 

Догляд за системою охолоджування

Заправляти систему охолодження необхідно: у літній період— чистою дощовою або річковою водою без механічних домішок, в зимовий — низькозамерзаючою рідиною марки 40 або 65.

Для оберігання системи охолодження від корозії і утворення накипу у воду необхідно додавати антикорозійну трикомпонентну присадку, що складається з калієвого хромпіка (ГОСТ 2652—67 або ГОСТ 4220—65), нітриту натрію (ГОСТ 6194—52) і тринатрійфосфату (ГОСТ 201—58). На 100 л заздалегідь прокип'яченої води слід додавати по 50 г кожного компоненту. Компоненти засипаються малими порціями в нагріту до 60—80°С воду і ретельно перемішуються. Після розчинення присадки рідина заливається в систему.

Замість трикомпонентної присадки можна застосовувати один хромпік в кількості 400—800 г на 100 л води. Застосовувати розчин хромпіка менше 300 г на 100 л води не можна, оскільки такий розчин приводить до корозії. Присадку можна вводити і безпосередньо в систему через заправну горловину системи охолодження при працюючих двигунах, коли температура води досягає 40—60°С. Для повного розчинення присадки достатньо двигуну попрацювати 10—15 хв.

При википанні води з розчину під час роботи в систему додавати воду, а при витоку розчину через з’єднання— додавати розчин початкової концентрації.

Трикомпонентна присадка, хромпік, а також їх розчини отруйні, тому при роботі з ними треба проявляти обережність, виключаючи можливість попадання на шкіру, у жодному випадку не зливати його у водоймища, на трав'яний покрив, дорогу і т.д.

Як низькозамерзаючу рідину необхідно застосовувати рідину марки «40» або «65» ГОСТ 159—52. Доливати в систему охолодження у разі википання низькозамерзаючої рідини — воду, а при витоку — рідиною тієї ж марки.

Взимку заправка системи охолодження водою допускається лише у виняткових випадках за відсутності низькозамерзаючої рідини.

Низькозамерзаючі рідини отруйні, тому необхідно вживати заходи безпеки, що виключають можливість, попадання їх в їжу, в рот і т.д. Засмоктування рідини за допомогою шланга категорично забороняється.

Необхідно уникати попадання в систему охолодження двигунів нафтопродуктів (бензину, гасу, масла і т. п.), оскільки при цьому низькозамерзаюча рідина сильно піниться і викидається з системи охолоджування.

 

 

Система пускового підігріву

Для надійного пуску двигунів при низьких температурах навколишнього повітря і підвищення довговічності двигунів на машині встановлений загальний для обох двигунів пусковий підігрівач марки ПЖБ-300В. При температурі навколишнього повітря нижче —15°С двигуни пускати із застосуванням пускового підігрівача.

За допомогою пускового підігрівача здійснюється підігрів охолоджуючої рідини, масла і впускних труб двигунів перед їх пуском.

Пусковий підігрівач рідинний, термосифонний, бензиновий, встановлений у відділенні силової установки між двигунами і представляє собою котел нерозбірної конструкції, в якому охолоджуюча рідина підігрівається за рахунок згорання бензину.

Схема установки і роботи пускового підігрівача двигунів приведена на мал. 125.

Водяна сорочка котла підігрівача сполучена трубами 7 і 12 з водяною сорочкою лівого двигуна постійно, а з сорочкою правого двигуна — через міжблочні крани 22. Міжблочні крани пробкового типу, встановлені на підвідній 21 і відвідній 23 трубах пускового підігрівача до правого двигуна і служать для відокремлення систем охолодження двигунів при їх роботі.

 

Циркуляція рідини в системі термосифонна. Рідина, нагріта в пусковому підігрівачі, піднімається і по відвідних трубах 7 і 23 поступає в сорочки блоків циліндрів через штуцера 10 і 24. Віддаючи двигунам тепло, рідина опускається і по підвідним трубам, 12 і 21 повертається в підігрівач.

Гарячі гази, що виходять з підігрівача через газовідвідні труби 13 і 16, поступають в кожуха піддонів 14 масляних картерів, підігрівають масло і виходять назовні через напрямні лійки 15 і отвори в днищі машини.

Паливний бачок 27 підігрівача встановлений у відділенні силової установки на правому борту машини.

Для наповнення бачка бензином необхідно відкрити краник 2 на фільтрі тонкого очищення правого двигуна і накачати бензин, користуючись тягою 3 важеля ручної підкачки бензинового насосу правого двигуна.

Після наповнення бачка краник обов’язково закрити. В випадку переповнення бачка надлишок бензину зливається через трубку 1 в правий паливний бак машини. Бачок можна заповнити також за допомогою насосу для переливання палива через горловину бачка. Бензин із бачка через трьохходовий краник 26 самопливом поступає в фільтр-відстійник 25, розміщений на ніші четвертого правого колеса.

Трьохходовий краник 26 займає положення: ручка вниз – ЗАКРИТО, ручка вліво – РОБОТА ПІДІГРІВАЧА, ручка вправо – ЗЛИВ (при цьому бензин із бачка зливається в правий паливний бак).

Із фільтра-відстійника 25 бензин поступає в електромагнітний клапан 6, який служить для управління подачею бензину в пусковий підігрівач.

Електромагнітний клапан встановлений на пусковому підігрівачі. Він складається із основи, котушки, сердечника з клапаном, пружини сердечника і регулювальної голки. Пружина піджимає клапан до сідла і перекриває подачу бензину. При включенні струму сердечник втягується в котушку і клапан відкривається. Регулювальна голка служить для дозування подачі палива.

З електромагнітного клапана бензин поступає в камеру згорання котла 5 (мал. 125) пускового підігрівача.

Для первинного займання бензину в кришці підігрівача встановлена свічка 20 розжарювання.

Свічка (мал. 127) складається з корпусу 2, центрального електроду 4, спіралі 6 розжарювання, екрану 1, ізолятора 5, накидної гайки 3 і ущільнюючої прокладки 7. До центрального електроду свічки приварений кінець спіралі розжарювання, інший її кінець приварений до корпусу 2. Спіраль оточена металевим екраном 1, який сприяє кращому займанню бензину.

Свічка кріпиться за допомогою накидної гайки 3 в штуцері камери згорання котла. Для ущільнення під виступ корпусу свічки встановлюється мідна прокладка.

Камера згорання 7 котла випарно-вихрового типу має завихрювач 8, дифузор 6 і штуцера для установки свічки розжарювання і підведення бензину. Бензин в камеру згорання поступає самопливом з паливного бачка підігрівача і, потрапляючи на гарячу футеровку камери і просочуючи її, інтенсивно випаровується з великої поверхні. Повітря в камеру згорання нагнітається відцентровим вентилятором через осьовий лопатковий завихрювач 8, який придає повітряному потоку обертальний рух, унаслідок чого забезпечується хороше перемішування парів бензину з повітрям. Окрім того, сумішоутворення повітря з бензином поліпшується дифузором 6, який, з одного боку, створює деякий підпір в камері згорання, а з іншого — розрідження в горловині дифузора, що полегшує процес випаровування крапель бензину. Горюча суміш бензину з повітрям після первинного займання від свічки розжарювання надалі продовжує горіти від раніше запаленого полум'я.

Гарячі гази з камери згорання проходять в жарову трубу котла, потім після повороту на 180° прямують по газоходу до випускного патрубка, нагріваючи рідину у водяних сорочках 4 котла.

 

Управління роботою пускового підігрівача проводиться з пульта (мал. 129), розташованого в десантному відділенні за нішею правого третього колеса. На пульті змонтовані: ручка 4 перемикача електромагнітного клапана і електродвигуна вентилятора, вмикач 2 свічки розжарювання, контрольна спіраль 3 і кнопковий запобіжник 5.

Ручка 4 перемикача має три положення:

— положення 0 — все вимкнене (ручка всунута вперед до упору);

— положення I — включений електродвигун вентилятора (ручка витягнута на половину ходу);

— положення II — включений електродвигун вентилятора і відкритий електромагнітний клапан (ручка витягнута до упору)

Вмикач 2 служить для включення і виключення свічки розжарювання. Спіраль 3 служить для контролю накалу свічки. Нагрів спіралі до світло-червоного накалу свідчить про готовність свічки до роботи.

Кнопковий запобіжник 5 на 20 А служить для захисту мережі від короткого замикання. У разі перевантаження ланцюга кнопка запобіжника різко висувається з корпусу, при цьому електричний ланцюг розривається. Після усунення несправності в ланцюзі кнопку слід натиснути до упору. Затримувати кнопку в натиснутому положенні до усунення несправності не можна щоб уникнути пошкодження інших приладів електроустаткування.

 

 

Робочий цикл двигуна - це сукупність послідовних процесів, які здійснюються під час перетворення теплової енергії в механічну і періодично повторюються в кожному циліндрі.

Частина робочого циклу, яка виконується за один хід поршня називається тактом. Робочий цикл карбюраторних двигунів складається з 4-х тактів, які здійснюються за два оберти колінчатого валу.

1. Впуск - при ході поршня від ВМТ до НМТ в надпоршневому просторі
створюється розрідження, впускний клапан відкрито і робоча суміш поступає в циліндр.

2. Стискування - суміші здійснюється при закритих клапанах під час руху поршня від НМТ до ВМТ. Збільшується тиск в циліндрі до кінця стискування, температура збільшується до 350°-400°С. В кінці такту стискування електрична іскра запалює робочу суміш, при згорянні
виділяється велика кількість тепла, температура газів у циліндрі досягає 2200-2500°С.

3. Робочий хід - (розширення) здійснюється при закритих клапанах, поршень рухається від ВМТ до НМТ. В процесі робочого ходу, гази, які розширюються, виконують корисну роботу, передаючи тиск на поршень, який під їх тиском здійснює поступальний рух, перетворюємий
кривошипно-шатунним механізмом у обертальний рух колінчатого вала.

4. Випуск здійснюєтся при відкритих випускних клапанах і рухом поршня від НМТ до ВМТ. Тиск в циліндрі постійно знижується, відпрацьовані гази через випускний колектор і вихлопну трубу виходять в атмосферу.

Хід поршня - відстань, яку проходить поршень від ВМТ до НМТ.

Робочий об'єм циліндра - це об'єм, звільняємий поршнем від час його руху від ВМТ до НМТ.

Об'єм камери згоряння - об'єм циліндру над поршнем, коли він знаходиться у ВМТ.

Повний об'єм циліндру - сума робочих об'ємів усіх циліндрів до об'єму камери згоряння.

Робочий об'єм двигуна - сума робочих об'ємів циліндра і об'єму камери згоряння.

Ступінь зтискування - відношення повного об'єму циліндра до об'єму камери згоряння, вона є найважливішим показником двигуна.

Разом із збільшенням ступеня стискування робоча суміш, в кінці такту стискування займає меньший об'єм, її тиск і температура збільшуються, внаслідок чого згоряння робочої суміші відбувається швидше, зменшується втрата тепла. В результаті потужність і паливна економічність двигуна збільшується.

Потужність - робота виконуєма за одиницю часу (1 к.с. = 736 Вт, ватт - одиниця потужності в міжнародній системі СІ)

Двигун БТР-70 складається з:

- кривошипно-шатунного механізму; - механізму газорозподілення.

Кривошипно-шатунний механізм, призначений для перетворення хімічної енергії згоряння робочої суміші в механічну енергію і зворотно-поступального руху поршнів у обертальний рух колінчатого валу.

Кривошипно-шатунний механізм складається з:

- блока циліндрів з гільзами;

- шатунно-поршневої групи;

- колінчатого валу і головок блоку циліндрів.

Газорозподільний механізм призначено для подання горючої суміші в циліндри двигуна і випуску відпрацьованих газів у відповідності з робочим процесом двигуна. Газорозподільний механізм складається з:

- розподільних шестерень;

- розподільного валу і деталей обмежуючих його поздовжнє переміщення;

- штовхачів;

- штанг;

- коромисел, їх осей та стійок;

- клапанів, їх направляючих втулок і сідел;

- пружин, і деталей їх кріплення.