Експлуатаційні властивості машин

Експлуатаційні властивості машин характеризують рівень готовності до ефективного бойового застосування відповідно з призначенням. Основними експлуатаційними властивостями являються:

- підготовляємість;

- економічність витрат експлуатаційних матеріалів;

- обслуговуємість;

- надійність;

- ергономічність (зручність) роботи екіпажу;

- пристосованість до експлуатації у різноманітних умовах.

Вони можуть бути виражені визначеними якісними і кількісними показниками, сукупність яких прийнято називати експлуатаційною технічною характеристикою.

Експлуатаційні властивості впливають на ряд можливостей машини. Але у більшій мірі вони зумовлюють забезпечення бойової готовності і високу рухомість машин.

Підготовляємість – це властивість машини, яка характеризує здібність приведення її у стан готовності до руху перед використанням у конкретних умовах. Показниками підготавлюємості являються:

- тривалість контрольного огляду перед виходом КО;

- тривалість розігріву і прогріву двигуна в період підготовки до руху при температурі повітря – 20^оС (дв. Хв..);

- тривалість підготовки до подолання водяної перешкоди.

Підготавляємість машин покращується конструктивними удосконаленнями при розробці і створенні нових зразків, а також шляхом проведення технічних заходів в процесі експлуатації.

Скорочення тривалості підготовки машин до руху сприяє підвищенню бойової готовності, а в умовах здійснення маршів, особливо з подоланням водяних перешкод, - покращенню показників рухомості.

Економічність – це здатність машини виконувати поставлену задачу з мінімальними витратами експлуатаційних матеріалів. Показниками економічності в конкретних умовах можуть бути: витрати експлуатаційних матеріалів і запас ходу.

У ряді випадків економічність оцінюється по середнім витратам пального на одиницю пробігу:

q_t=Q_t/GS, де

Q_t – витрачений запас пального, л

G – маса машини, т

S – пробіг машини, км.

Величина q_t залежить головним чином від типу двигуна, регулювання, а також від конструкції трансмісії і ходової частини.

Наприклад, заміна звичайних гусениць на гусениці з резино-металевими шарнірами покращує економічність машини, а запас ходу по пальному внаслідок меншим витратам на тертя зростає на 7-10 %.

Про економію пального машиною можна судити по витраті пального на одну годину роботи двигуна, або на кілометр пройденого шляху.

Норми витрат експлуатаційних матеріалів встановлені керівними документами.

Нормальна витрата експлуатаційних матеріалів на протязі міжремонтного ресурсу машини забезпечується роботою двигуна на оптимальних режимах, своєчасною перевіркою герметичності систем, проведенням необхідних експлуатаційних регулювань і правильним обслуговуванням повітроочисників, а також вмілим водінням машини у різноманітних умовах.

Обслуговуємість – це властивість машини, яка характеризує її потрібність і пристосованість до проведення робіт по технічному обслуговуванню.

Найбільш характерними показниками обслуговуємості являються питома сумарна тривалість контрольного огляджу, а також щоденного технічного обслуговування машини. Скорочення працевтрат досягається механізацією найбільш складних робіт, автоматизацією контролю потреби в обслуговуванні, скороченням асортименту ПММ, які застосовують, та іншими заходами.

Періодичність та працеємкість обслуговування машин пов’язана з їх експлуатаційною технологічністю. У якості показника експлуатаційної технологічності прийнято відношення витрат часу обслуговування на одну годину використання за призначенням.

У сучасних машин цей показник дорівнює 0,3-0,5

Під надійністю розуміється властивість машини або її складових частин зберігати з часом у встановлених межах значення усіх параметрів, які характеризують можливість виконувати потрібні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, ремонту, зберігання і транспортування.

Внаслідок зносу, динамічного впливу, явищ стомленості, корозії та інших в процесі експлуатації робота агрегату або механізму машини погіршується або зовсім припиняється.

Прийнята система технічного обслуговування направлена на забезпечення на забезпечення постійної працездатності агрегатів, механізмів та вузлів, попередження дострокових виходів з строю. Але внаслідок цілого ряду причин експлуатаційного і конструктивно-виробничого характеру з’являються відмови.

Відмовою називається подія, яка заключається у порушенні працездатного стану машини.

 

 

Відмови класифікуються по таким ознакам:

- по ступеням впливу на працездатність – повні та часткові;

- по затратам сил і засобів на відновлення – прості і складні;

- по причинам виникнення – конструктивні, виробничі, експлуатаційні;

- по закономірності виникнення – систематичні і випадкові;

- по характеру – залежні і незалежні.

Відмова являється головним поняттям теорії надійності – предметом дослідження надійності машин в цілому і бронетанкового озброєння частково.

Частота появи відмов характеризує властивість безвідмовності машини. Чим більше відмов, тим менш надійна машина. У зв’язку з цим, дуже часто поняття надійності машини пов^’язують з її безвідмовністю. Проте таке тлумачення надійності було б неповним.

Усунення відмов пов’язане з визначеними витратами праці і часу. Ці витрати, при інших рівних умовах, визначаються ще й пристосованістю машин до відновлення або їх ремонтопридатністю.

Машини, агрегати, прилади повинні бути розраховані не тільки на використання, але й на їх зберігання на протязі визначеного строку баз втрати працездатності. Тому поняття надійність необхідно пов’язувати з збереженням.

Зберігаємість - властивість машини, яка заключається в зберіганні працездатності на протязі і після строку зберігання, встановленого технічною документацією.

Відмова стосовно деталі визначає строк її служби до ремонту або заміни, тобто довговічність.

Таким чином, надійність машини зумовлена її безвідмовністю, ремонтопридатністю, зберігаємістю та довговічністю.

Закладена у процесі проектування і виготовлення надійність являється потенціальною. Для її реалізації необхідна визначена культура експлуатації машини.

Ергономічність – це ступінь пристосованості машини до взаємодії з екіпажем з точки зору створення оптимальних умов для повної реалізації бойових і технічних можливостей, дотримання заходів безпеки і норм гігієни.

Ергономічні показники розділяються на:

- гігієнічні;

- антропометричні;

- психологічні;

- фізіологічні.

психофізіологічні оптимальні норми функціонування екіпажу досягаються забезпеченням мінімально можливого рівня шуму, оптимального освітлення, температури, тиску, запорошеності, токсичності, вібрацій, перевантажень та інших гігієнічних показників.

Стомленість і зниження маси членів екіпажу у значній мірі залежить від антропометричних показників – відповідності об’єкту і його елементів розмірам і формі тіла людини і його складових. До них відносяться габаритні розміри робочих місць, форма і розташування сидінь, приладів спостереження та ін.

Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують відповідність машини та її елементів силовим та швидкісним можливостям людини. Прикладами фізіологічних показників можуть бути робочі зусилля на органах управління, психофізіологічних – тембр і сила звуку звукових сигналів, рівень освітлення шляху та інші.

Психологічні показники характеризують відповідність умов можливостям людини по сприянню і переробці інформації, швидкому освоєнню машини. Серед таких показників можуть бути кількість операцій або робочих рухів, які виконують під час роботи на машині.

У загальних випадках роботи в машині повинні відповідати таким вимогам:

- сидіння повинні бути достатньо м’якими і дозволяти підгонку по зросту членів екіпажу;

- рівень шуму допускається до 100-110 дБ;

- зусилля на важелях повинні бути не більш 1-15 кгс, на педалях 30-35 кгс;

- загазованість повітря окислом вуглецю не повинна перевищувати 0,2 мг/л;

- температура у відділеннях розташування екіпажу повинна бути 5-25^оС;

- перевантаження за рахунок вертикальних прискорень корпусу машини допускається до 2-3, тільки на окремих перешкодах до 4-5;

- кут огляду у механіка-водія бажаний 180^о, у інших членів екіпажу – круговий.

Пристосованість до експлуатації у різноманітних умовах характеризується можливістю реалізації показників, потенційно властивих машині у будь-яких умовах її застосування за призначенням.

До числа показників, які визначають пристосованість машини до експлуатації у різноманітних умовах навколишнього середовища, відносяться:

- можливість використання машин за призначенням без суттєвих меж у діапазоні температур навколишнього повітря від 50 до – 5^оС;

- однаковий температурний і навантажувальний режими роботи двигуна у літній і зимовий період;

- все сезонність масел і мастил в системах, агрегатах, вузлах;

- однакові обсяги і періодичність виконання робіт всіх видів технічного обслуговування для більшості систем машини незалежно від географічного району її експлуатації;

- можливість руху по різноманітній місцевості без застосування додаткових засобів підвищення прохідності;

- можливістю подолання водяних перешкод;

- пилозахист.