Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

· 1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

· 2) необхідності застосування більш суворого покарання;

· 3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

· 4) неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадках, передбачених вище, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

 

26. Вирок суду апеляційної інстанції може бути тільки обвинувальним.

 

27. Апеляційний суд скасовує постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою постанову у випадках:

· 1) необхідності кваліфікації суспільно-небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

· 2) застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;

· 3) скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили суспільно-небезпечне діяння.

Скасування постанови суду першої інстанції і винесення постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з цих же підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його представником.

 

28. Апеляційна перевірка судових рішень:

· 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

· 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

· 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом

здійснюється без проведення судового слідства і з додержанням вимог глави 30 «Розгляд справи за апеляцією».

Апеляції на постанови судді:

· про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування

· про обрання запобіжного заходу

· про продовження строків тримання під вартою

· про відмову в проведенні обшуку

· про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу

· про застосування тимчасового арешту

· про застосування екстрадиційного арешту

розглядаються не пізніше як через три доби після їх надходження до апеляційного суду.

Апеляції на постанови судді:

· про відмову в порушенні справи

· про закриття справи

· про порушення справи

· на рішення про видачу особи

розглядаються не пізніш як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.

Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.

Після апеляційної перевірки постанови місцевого суду, матеріали справи:

· 1) направляються органу, який проводить досудове слідство, якщо постанову про порушення справи не скасовано;

· 2) зберігаються в матеріалах судового провадження по скарзі, якщо постанову про порушення справи скасовано і в порушенні справи відмовлено.

 

29. Апеляція на постанову судді про продовження строку тримання під вартою чи про відмову в цьому розглядається не пізніше як через три доби після її надходження до апеляційного суду.

 

Теоретичні питання

 

Заняття1

 

Система перегляду судових рішень у кримінальному судочинстві України. Суть, завдання і значення апеляційного провадження.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає апеляційне, касаційне провадження і перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами. Це - три самостійні форми (види) перегляду судових рішень.

Найбільш поширеним провадженням є апеляційне провадження. Воно передбачено Конституцією України і відповідає положенням Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), ч. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.), учасницею яких є Україна.

Апеляційне провадження — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд за апеляціями сторін рішень місцевих судів, що не набрали чинності.

Апеляційне провадження не є обов'язковою стадією криміналь­ного процесу. Вона має місце, тільки якщо хтось із представників сторін реалізує своє диспозитивне право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Завдання апеляційного провадження визначаються контрольною (перевірною) функцією цієї стадії щодо рішень, ухвалених судами першої інстанції (місцевими судами). Такими завданнями є:

1) виявлення помилок матеріального (кримінально-правового) і процесуального характеру, допущених місцевими судами в процесі розгляду і вирішення кримінальних справ;

2) вжиття передбачених законом заходів до усунення виявлених помилок шляхом скасування або зміни судового рішення, що не набрало чинності, а також постановления замість останнього но­вого рішення (вироку).

Стадія апеляційного провадження має таке значення:

1) апеляційне провадження є додатковою гарантією справедли­вості рішення місцевого суду;

2) провадження в апеляційній інстанції є гарантією від неза­конного і необгрунтованого засудження підсудного або, навпаки, від залишення непокараними осіб, які вчинили злочини;

3) є гарантією прав і законних інтересів не тільки підсудного, а й потерпілого, цивільного позивача та інших учасників криміналь­ного процесу;

4) є формою судового контролю за діяльністю судів нижчого рівня;

5) запобігає зверненню до виконання незаконних і необгрунто­ваних вироків;

6) забезпечує виправлення помилок, яких припустився суд першої інстанції.

 

Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Об'єктами апеляційного оскарження є вироки, постанови і ухвали місцевих судів, постановлені по першій інстанції. Відповідно до ст. 347 КПК України, апеляція може бути подана:

1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами.

3) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

4) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

5) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК.

Щодо судових рішень, які ухвалені апеляційним судом під час розгляду справи по першій інстанції, то вони не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а на них подається касаційна скарга за такими ж підставами, які є апеляційними.

 

Зміст та форма апеляційних скарг. Строки та порядок апеляційного оскарження.

В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

До апеляції додаються документи, яких немає у справі, але на які є посилання в апеляції, а перелік цих документів наводиться в апеляції.

Процесуальний порядок апеляційного провадження відрізняється від провадження в місцевих судах тим, що воно не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції (судове слідство при розгляді апеляції проводиться лише у випадках, коли апеляційний суд визнає необхідним його проведення).

У КПК застосований неоднаковий підхід до строків подання апеляції. Апеляція на судове рішення місцевих судів може бути подана в такі строки:

1) на вироки - протягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку;

2) на постанови (ухвали) суду щодо застосування примусових заходів виховного і медичного характеру - протягом 15 діб з моменту їх проголошення;

3) на постанову (ухвалу) суду про направлення справи на додаткове розслідування - протягом 7 діб з моменту її проголошення;

4) на постанову (ухвалу) суду про закриття справи - протягом 7 діб з моменту її проголошення;

5) на окремі ухвали (постанови) суду - протягом 15 діб з моменту її проголошення;

6) на інші постанови місцевих судів, які можуть бути оскаржені, апеляція подається в строк, вказаний у статтях КПК, якими передбачено ухвалення судом постанови з конкретного питання (протягом 3 або 7 діб).

Апеляція, за винятком деяких випадків, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову (в інших випадках апеляція подається безпосередньо до апеляційного суду). До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Якщо апеляція подана у встановлені строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції.

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.

 

Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках:

· 1) необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;

· 2) необхідності застосування більш суворого покарання;

· 3) скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

· 4) неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом у випадках, передбачених вище, допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.

 

26. Вирок суду апеляційної інстанції може бути тільки обвинувальним.

 

27. Апеляційний суд скасовує постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановляє свою постанову у випадках:

· 1) необхідності кваліфікації суспільно-небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

· 2) застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;

· 3) скасування необгрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили суспільно-небезпечне діяння.

Скасування постанови суду першої інстанції і винесення постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з цих же підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його представником.

 

28. Апеляційна перевірка судових рішень:

· 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

· 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

· 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом

здійснюється без проведення судового слідства і з додержанням вимог глави 30 «Розгляд справи за апеляцією».

Апеляції на постанови судді:

· про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування

· про обрання запобіжного заходу

· про продовження строків тримання під вартою

· про відмову в проведенні обшуку

· про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу

· про застосування тимчасового арешту

· про застосування екстрадиційного арешту

розглядаються не пізніше як через три доби після їх надходження до апеляційного суду.

Апеляції на постанови судді:

· про відмову в порушенні справи

· про закриття справи

· про порушення справи

· на рішення про видачу особи

розглядаються не пізніш як через сім діб після їх надходження до апеляційного суду. Для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.