Активні банківські операції та їх характеристика.

Активні операції – це операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності і підтримання необхідного рівня ліквідності. Це кредитні засновницькі, інвестиційні, міжбанківські операції.

До активних операцій з придбання необоротних активів, приміщень, обладнання технічних засобів тощо та формування касових залишків і залишків коштів на коррахунках банків.

Активні операції банків – це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, інвестиції, ОЗі товарно-матеріальні цінності.

До таких операцій належать: ☻ фондові операції з купівлі-продажу ЦП, ☻ касові операції з приймання і видачі готівки, ☻ операції з купівлі-продажу банківських металів на внтр і міжбанківському валютних ринках, ☻ розрахункові операції пов’язані з платежами клієнтів та ін..

Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на коррахунку НБУ та у касі.

Характеристика банківських послуг.

Універсалізація банківської діяльності в зростанні конкуренції між банками та необхідність отримання додаткових доходів пов’язана з впровадженням та розвитком банківських послуг

Особливості банківських послуг полягає: ☻ для надання послуг банкам як правило не потрібні додаткові ресурси. ☻ від надання послуг банки найб частину доходів одержують у вигляді комісії. ☻ при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юрид та фактичних дій, які безпосередньо не пов’язані з матеріальними наслідками.

Виділяють такі банківські послуги: ☻ посередницькі – це послуги у наданні який бере участь третя сторона, а саме банк, що виступає посередником між замовником і виконавцем. ☻ консультаційні – банки надають з питань бух обліку, звітності, оподаткування, аналізу, фін-госп. діяльності, зовн –екон діяльності та ін. видів екон-правого забезпечення під-цької діяльності фіз. та юрид осіб, як правило, цей вид послуг перебуває у тісному контакті з ін. операціями, а саме кредитними, лізинговими та ін.. Плата за консультацію враховується у складі плати за осн вид операцій, що супроводжується консультацією. ☻ трастові – послуги засновані на довірчих правовідносинах коли одна особа засновник передає своє майно у розпорядження іншій особі, довіреному власнику для управління в інтересах 3-ї особи бенефеціа ра або вигодо набувача. Виділяють 2 напрями надання трастових послуг: на користь фізичних осіб – опікунство; трастові послуги юрид особам – агентські послуги. ☻ інформаційні –вони пов’язані з одержанням, придбанням, накопиченням відповідно до чинного законодавства документованої інформації з метою зберігання, покинення при потребі та використанні даної інформації.

Інформація може бути відкрита і в обмеженим доступом.

Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації.

Грошовий оборот – це суку грош розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення. Грош оборот охоплює макро і мікро рівні екон-ки.

Суб’єктами його є: юрид та фіз. особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВВП, а саме фірми, домашні господарства, держава державні структури, фінансові посередники.

Взаємовідносини між суб’єктами грош обороту здійснюється через ринок продуктів, ринок ресурсів, фінансовий ринок, світовий.

Осн частину грош оброту становить платіжний оборот, у якому гроші функціонують як засіб платежу викор. для погашення боргових зобов’язань. Він здійснюється як в безготівкових формах.

Безготівковий грошовий оборот – це рух грош коштів без викор готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками банках чи зарахув. Взаємних вимог.

За принципами орг.-ції сис-ми безготівкових розрахунків в Укр визн в інструкції № 22 «Про безготівкові розрахунки в Укр в нац. валюті», яка затверджена постановою НБУ від 21. 01. 2004р.

Переваги безготівкового обороту над готівковим: ☻ прискорюється обіг грош коштів госп суб’єктів. ☻ значно скорочуються витрати обігу, ☻ зб можливості держави, щодо врегулювання грошової сфери.

В цілому безготівковий платіжний оборот готівки становлять єдиний грош оборот країни, в якому функціонують єдині гроші, одного найменування і які виражають одні і тіж екон відносини, що виникають в процесі сусп. Відтворення. Між безготівковими і готівковими оборотом не має границь.

Безготівкові розрахунки їх суть, значення, класифікація і принципи орг.-ції

Класифікація безготівкових розрахунків: З а складом учасників: ☻ міжгосподарські, ☻ міжбанківські. За об’єктами розрахунків: ☻ розрахунки за товарними операціями, ☻ розрахунки за нетоварними операціями. Залежно від місця проведення: ☻ міждержавні, ☻ внтр державні: внтр міські, міжміські.

Принципи БР: ☻грошові кошти всіх госп суб’єктів підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та ін. рахунка в установах банків., ☻ безготівкові розрахунки між під-вами, фіз. особами здійснюється через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків пдатників на поточні рахунки одержувачів коштів. ☻ розрахунок з постачальниками за товарно-матер цінності і послуги проводяться, як правило після надання даних послуг, а також застосовується попередня оплата послуг. ☻ банки списують кошти з рахунків тільки за розпорядженням їх власників крім випадків, у яких безспірне списання коштів перебачене законом Укр, а також за орішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріуса.. ☻ доручення під-в на перерахування коштів приймається банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку. ☻ зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання грош сум із рахунків платника. ☻ банк на договірній осн здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження, щодо перерахування коштів із рахунків. ☻ під-ва самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при ускладненні між собою договорів. ☻ взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядається сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку. ☻ орг.-ція безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам головна з яких є забезпечувати своє чесне отримування кожним під-вом грош коштів за поставлену ним продукцію чи надані послуги чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб’єкти використовують такі основні способи платежу. ☻ перерахування грош коштів з поточного рахунку платника. ☻ надання послуг позики шляхом прямого перерах грошей банком із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника. ☻ розрахунок шляхом заліку постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку, за місцем знаходження платника із наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей ра рахунок одержувача в установі банку даємо відкритий поточний рахунок.

Платіжні інструменти

В суч умовах застосовуються такі осн форми платіжних інструментів, а відповідно і форми розрахунків

Платіжне доручення – це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує на перерах вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Це найпоширеніша форма розрахунку в Укр, яка здійснюється за такими операціями: за фактично відвантажену продукцію, для перерах під-вами сум, які належать фіз. особи ЗП, пенсія, на інші їх рахунки відкриті в установах банків. Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10 календарних днів, день заповнення доручення не враховується. Термін між датою надходження доручення в банк та датою зарахування коштів на рахунок одержувача не повинен перевищувати трьох днів.

Платіжна вимога – це письмове доручення одержувача грошей своєму банку, стягнути кошти з платника-боржника, такі платежі здійснюються тільки за рішенням суду, а зараз через держ. виконавчу службу.

Суми недостатки до бюджету за податками, податковим кредитом, штрафи нараховані ДПА Укр стягуються у безспірному порядку інкасованими дорученнями. Під якими розуміють розрахунковий документ, який складають фін органами банку ін. під-ва та орг.-ції у тих випадках коли їм надано право безспірного стягування коштів – це списання коштів з рахунку платника на підставі документів.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, в якому передбачається два види дій: вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари і доручення покупця-платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму постачальнику. Банк приймає доручення від платника і протягом 20 календарних днів віддати йому виписки.

Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунку банку виплатити кошти пред’явнику чека. Чеки для безготівкових розрахунків назив. Розрахунковими. Чеками можна розрах між юрид особами та між юрид та фіз. особою, між фіз. особами розрахунок заборонений. Чек має бути пред’явлений протягом 10 днів.

Акредитив – це зобов’язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта його постачальнику за умови дотримання останнім передбачених акредитивом умов поставки і платежу. Акредитив виписується платником не більше ніж на 15 днів, не враховуючи терміну пересилання документів між банками. Банк може продовжити термін на 10 днів за проханням платника.

Вексель – це безумовне грош зобов’язання, за яким одна особа зобов’язується сплатити іншій визн суму коштів у визначений строк Розрізняють простий, переказний вексель в залежності від виду векселі приймаються банками до оплати без супровідних комерційних документів і з супровідними комерційними документами.

26. Суть та значення с-ми міжбанківськ розрахінків.

Міжбанків. розрахунки – с-ма орг-ції та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виник між банківськими установами. В Укр. реалізуються заг принципи орг-ції міжбанків. розрахунків, які склалися у сівтовій практиці і які основані на таких моделях: 1) за рахунками міжфілійними оборотами – Міжфілійні розрахунки виконуються, якщо операції за платіжними картками обслуговують філії цього самого банку. У такому випадку, головна установа банку проводить міжфілійні розрахунки за кліринговою схемою самостійно. 2) клірингові палати – Кліринг – це с-ма безготівкових розрахунків, що базуються на заліку взаємних вимог та зобов’язань фіз та юрид осіб. С-ма клірингових заліків може використовуватись як для розрахунків між банками всередині країни, так і для міжнародних розрахунків. Ор-ція міжбанківськ заліку залежить від того, чи є банки-учасники самостійними юрид особами, чи вони входять до с-ми того самого банку.в першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та ін борговими зобов’язаннями клієнтів, доплачуючи лише різницю за заліком. В 2-му випадку – це внутрішньобанків кліринг, за якого всередині с-ми банку, його головній установі створюються клірингов відділ, який і виконує залікові операції для клієнтів цього банку. У Зх країнах кліринг викон через банки або спеціально створені розрахункові центри, тобто клірингові палати, які переважно є добровільними асоціаціями фін установ. Важливою функцією клірингові палати є її участь у підготовці розрахункових документів для своїх учасників після кожного циклу клірингу. За його результатами складається звіт про платіжні операції з визначенням нетто-позиції кожного учасника, з допомогою взаємної компенсації заг грош суми платіжних доручень, чеків, платіжних вимог, поданих йому інш учасниками. Звіт про операцією з нетто-позиціями передається до центр банку, де здійсн розрахунок на кореспондент рахунках учасників. Перевагою є їх концентрація міжбанків платежів цього виду, що дозволяє спростити, здешевити і прискорити розрахунки, зберегти готівку, а завдяки цьому підвищити рівень прибутковості і ліквідності банків, що беруть участь у розрахунках. Дана с-ма залаків взаємних вимог і зобов’язань дістала назву чисих розрахунків (нетто-платежів). 3) через кореспондентські рахунки – які відкривають КБ один у одного. Переваги цього виду розрахунків є: •обмеженість кола учасників розрахунків; •те, що банк бачить стан свого коррахунку після виконання кожної операції. Недоліки: •велика трудомісткість і великі витрати на здійснення даних розрахунків, що обумовлює погіршення стану ліквідності банку. 4) через кореспондентські рахункит, відкриті банками у НБ - це повні розрахунки, що виконуються індивідуально на валовій основі і їх х-ють як брутто-платежі. В основі вищенаведених моделей лежать кореспондентські відносини і кореспондентські рахунки.

 

27. Порядок проведення міжбанків розрахунків.

Кореспондентські відносини – договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та власними відносинами. Необхідність у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам або коли відомо, що ін банк зробить це швидше, краще, дешевше. Орг-ція кореспондентських відносин між банками предбачає відкриття рахунків один в одного. Кореспондентський рахунок- це рахунок одного банку, відкритий в іншому. Останній банк за дорученням і за рахунок прешого здійснює різні види платежів банку, в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам. У кореспондентських договорах обговорюються види послуг, які один банк надає другому, порядок відкриття рахунку, підтвердження і виконання акредитивів та ін розрахункових операцій, розмір комісійних винагород, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за порушення. Рахунок одного банку в іншому має дві назви: •залежно від того чи йдеться про нього з погляду банку, що надає послугу зарахунку; •чи з погляду банку, що користується даною послугою. Для банку, що користується послугою, рахунок має назву ностро, а банк наз. банком-ностро або банком-респондентом. Для банку, що надає послугу, рах має назву лоро, а банк наз банком-лоро або банком-кореспондентом. В Укр використов коррахунки таких видів: ☻відкриті на взаємній основі; ☻ відкриті в односторонньому порядку; ☻ відкриті банками ІІ равня в регіональних управліннях НБУ; ☻технічні- відкриті банками-учасниками с-ми електронних платежів у регіональних розрахункових палатах; ☻клірингові.

 

28. Структура побудови с-ми електронних платежів.

Для забезпечення міжбанків розрахунків створюються спеціальні платіжні с-ми. Укр створила досить оперативну, ефективну, надійну с-му міжбанків розрахунків, а саме с-му електронних платежів (СЕП). У структурі побудови СЕП чітко виділяється 3 таких рівні: ♦ верхній – тут функціонує операційне управління НБУ, центр розрахункова палата, разом з програмно-технічн комплексом АРМ-1, с-мою захисту інф-ції та електр пошти; ♦ середній -територіальне управління НБУ, територіальні розрахункові палати разом з програмно-технічн комплексом АРМ-2, с-мою захисту інф-ції та електр пошти; ♦нижній. – комерційні банки, їх філії, учасники СЕП разом із власною електронною с-мою автоматизації, програмно-техн комплексом АРМ-3, с-мою захисту інф-ції та електр пошти. Крім СЕП міжбанків розрахунки можуть здійсн через такі с-ми: • внутрішньо-банківську платіжну с-му; • комбінацію с-м внутрішньо-банківської платіжної с-ми та СЕП; • міжнародні с-ми електронних розрахунків (напр SWIFT); • двосторонні прямі кореспонд відносини. Головне призначення даних с-м - якнайшвидше транспортувати розрахункові документи між банками та здійснювати переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного коррахунки, мати недорогу, швидкісну і надійну с-му зв’язку для передавання інформації. За наявності в банку філій виникає проблема виходу кожної з них у СЕП. Дане входження може бути безпосереднім, кожна філія має прямий вихід у СЕП, де і відкривається самостійний техн коррахунок,і розрахункова д-сть її здійсн незалежно від гол офісу банку. Опосередковане – у даному випадку вихід у СЕП має тільки гол банк, а всі його філії здійсн розрахунки через коррахунки гол банку, завдяки створеній власній внутрішньобанк платіж с-мі. Створення внутрішньобанк платіж с-ми потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічн засобами та підтримки технолог процесу. Відповідно дані с-ми доцільно створювати лише у великих банках, які мають багато філій і х-ся добрим фін станом.

29. Механізм здійснення операцій з банків. платіжними картками та їх види.

Національна с-ма масових електронних платежів – це с-ма безготівкових рохрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійсн за допомогою банків платіжних карток. Платіжна картка – це док-т на носії електр інфор-ції у вигляді пластиков карток, що випускаються фін-кредит установами. Порядок використання банків платіжн карток в Укр регламентується Положенням "Про порядок здійснення бухг операцій з банк платіж картками нац с-ми" постанова НБУ № 353 від 10.12.1996р. у світовій практиці існує багато видів пластикових карток, які різняться: ☻ за х-ром емітента: • банки; •небанків структури; ☻ за х-ром власника: • приватна особа, •корпорація; ☻за функціональним призначенням: •дебетн; •кредитна катрка; ☻за технологією використання: •картки з магнітною смугою; •картки з мікросхемою (смарт-картки); ☻за ступенем пільг для користувачів: •стандартні, •золоті, •платенові. Клієнти отримують такі вигоди від застосування пластиков карток: ♦ позбавляються ризику, пов’язаного з втратою, крадіжкою, пошкодженням готівки і водночас зберігають майже всі переваги платежів готівкою; ♦ одержують можливість оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних платежів, нарах %.

30. Види кас і специфіка їх діяльності

Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей касових документів.

Касове обслуговування клієнтів-здійснюється через спеціальний підрозділ, операційну касу в складі якої можуть створюваится кілька окремих кас (прибуткова, видаткова, каса перерахунку). Операційна каса -це структурний підрозділ банку який проводить операції з касового обслуговування клієнтів. Прибуткова каса- здійснює касові операції з прийманням готівки від клієнтів. Видаткова каса- здійснює операції з видачі готівки. Вечірня каса- здійснює приймання виручки від клієнтів, які находять після закінчення операційного дня банку.Вечірні каси не здійснюють видаткові операції. Каса перерахунків- це каса якій перераховується вміст інкасаторських сум.В банках з невеликими обсягами касових операцій можуть організовуватись об’єднані прибутково видаткові каси. Каса оборотна- структурний підрозділ розрахункового центру чи іншої установи НБУ, що виконує операції з касового обслуговування установ інших комерційних банків.

31. Суть та значення касових операцій.

Важливим напрямом діяльності банків єкасові операції, які полягають у прийманні готівки від клієнтів зарахування її на рахунки,збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на кимогу клієнтів. Приймаючи готівку від клієнтів фізичних чи юридичних осіб банки збільшують свої резерви за рахунок чого розширюють активні операції та забезпення зростання своїх доходів. Видаючи готівку клієнта банки стягують комісійну плату яка поповнює їхні доходи в той же час клієнти банку через касові операції надають своїм грошовим депозитну форму, що сприяє кращому їм збереженю використання та одержання додаткових доходів за рахунок депозитних %.

Банківські касові операції базуються на організаційних заходах пов’язаних з регулювання готівкового обігу, а саме:

-складання прогнозних розрахункових касових оборотів;

-організація контролю за виконання прогнозних показників знаходжень і видач готівки;

-розроблення в календарях видач готівки по днях місяця і окремих клієнтах;

-становлення для кожного клієнта ліміту залишку готівки в касі;

-визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі, сфери послуг тощо.

Банківська система регулюючі касові операції залучає готівку внутрішньо банківський оборот.Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, налічує структуру грошової маси підвищує врегульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування ціннових доходів.

32. Ліміти каси та порядок його встановлення

Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного під-ва, установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту каси визначається банком на підставі зщаяви-розрахунку. Поданої в порядку здавання виручки в банк. Під-ва, які мають постійну готівкову виручку із щоденним здаванням її в банк ліміти каси встановлюються на рівні, що забезпечують йому нормальну роботу на початку наступного дня. Усім іншим під-вам ліміт каси може встановлюватись на різні середньоденні витрачання виручки за 3 попередні місяці.Селянські, фермерські господарства самостійно визначають ліміт каси повідомляють його обслуговуючому банку.Якщо під-во має кілька рахунків в різних банках то ліміт каси втановлюється за місцем знаходження основного рахунку. Ліміт каси не встановлюється індивідуально під-вам.

33. Інкасація готівки

Здача готівкової виручки в установи банку та перевезення цінностей здійснюється через спеціальну службу інкасацію. Ця служба видає кожному клієнту достатню кількість спеціальних сумок, які їх касири поміщають готівкову виручку і довідку про суму вкладенних грошей. Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передаються спочатку до прибуткових кас банків де перевіряють їх цілість, правильність пломбування, правильність супроводжуючих документів і відповідність фактичної кількості сумок указаній в цих документах. Якщо зауважень немає з вище перелічених питань сумки з готівкою передають в каси перерахунку де вони розкривають і перераховують лист кожної сумки.Вся інкасована готівка оприбутковується по оборотній касі.Зараховується на рахунок клієнта і передається до сховища чи видаткової каси. Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот та момент та їх оброблення.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот. Їх платіжності та ступені зносу неплатіжні банкноти під-ва не повині приймати при здійснені платежів а банки приймають їх для обліку на таких платіжних умовах:

-якщо не виникає сумніву їхньої справжності;

-якщо видимий номінал банкнот;

-якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обліку.