Споживчої кооперації України

Відносини з вільним кооперативним рухом започаткували піонери української споживчої кооперації М. Баллін, В. Коз-лов, М. Зібер та інші. Вони підтримували дружні зв'язки з англійською, французькою та швейцарською кооперацією, листувалися із західними кооператорами, відвідували їхні країни для вивчення й запозичення досвіду, враховуючи соціально-економічну ситуацію в Україні. Українські кооператори намагалися налагоджувати торговельні контакти, брали участь у кооперативних конгресах і конференціях різних країн ще перед виникненням Міжнародного кооперативного альянсу (МКА). Українські діячі належали до ентузіастів утворення міжнародного об'єднання, навіть проектували заснування міжнародного кооперативного університету та видання кооперативної енциклопедії тощо. В 1889 р. В. Козлов був учасником кооперативного конгресу, що проходив у Парижі. Від 1880-х років західноукраїнський кооператор В. Нагірний впроваджував практичний досвід кооперативного будівництва та методи праці швейцарської кооперації.

У Західній Україні кооператори підтримували зв'язки з піонерами кредитної кооперації Німеччини Райффайзеном та Шульце з Деліча й застосовували їх кооперативні принципи в Галичині. Як піддані Австро-Угорщини, кооператори Галичини були добре знайомі із засадами і розвитком сільськогосподарської кооперації чесько-моравських земель.

Активно співпрацював з МКА український кооператор Херсонщини Микола Левитський. Він брав участь у роботі першого й наступних його конгресів протягом ЗО років як гість або як офіційний представник у складі російської та української кооперативних делегацій. М. Левитський був учасником конгресів МКА в Парижі (1896), Кремоні в Італії (1907), Гамбурзі (1910) й востаннє в Стокгольмі (1927). Персональним членом МКА був український кооператор С. Бородаєвський. Делегати західноукраїнської спілки міської споживчої кооперації "Народна торгівля" їздили на Міжнародний кооперативний конгрес у Будапешті (1909).

Протягом 1917 - 1920 рр. у часи визвольних змагань українського народу за незалежність кооперація в Україні досягла неабиякого розвитку. Було створено Всеукраїнську кооперативну спілку "Дніпросоюз", яка оголосила про свій вступ до А МКА. Кооперативні спілки України різних рівнів налагодили ділові відносини з кооператорами Фінляндії, Швеції, Німеччини, Болгарії, відновили та зміцнили давні зв'язки з кооператорами Сибіру та кооперативними організаціями кавказьких народів; які солідаризувалися з українськими кооператорами ще на всеросійських кооперативних з'їздах.

Найстаршим членом МКА з-поміж українських кооперативних організацій була західноукраїнська міська споживча кооперація "Народна торгівля". Вона також підтримувала тісні ко­нтакти з Гамбурзькою спілкою німецьких споживчих оптових організацій.

27-30 жовтня 1992 р. в роботі XXX конгресу МКА в Токіо брала участь і делегація) споживчої кооперації незалежної України, очолювана Головою Укоопспілки С. Бабенком. Відбулося також засідання виконкому МКА, який вирішив прийняти Центральну спілку споживчих товариств України - Укоопспілку до членів МКА. Отже, відкрилася нова сторінка в історії співпраці кооператорів України з міжнародним кооперативним рухом. Укоопспілка стала повноправним членом всесвітньо відомої міжнародної організації МКА, що відкрило кооператорам України шлях до міжнародних зв'язків.

 

Питання 2. Міжнародний кооперативний альянс, історія виникнення,

Мета, завдання, основні принципи діяльності та організаційна структура

Ідеї співпраці кооператорів різних країн зародилися ще на початку XIX ст. Першою спробою створення міжнародного кооперативного центру було заснування у 1835 р. в Лондоні Асоціації всіх класів і всіх націй, метою якої було пропагування кооперативних ідей на міжнародному рівні.

У 1869 році на конгресі англійської кооперативної спілки було засновано міжнародний комітет зі створення міжнародного кооперативного центру. Але комітет і Асоціація проіснували недовго через неготовність кооператорів Європи до широкої міжнародної співпраці, оскільки тогочасний кооперативний рух був ще малочисельним, економічно слабким і роздрібненим.

Після цього було ще дві спроби створення міжнародного кооперативного центру у 1867 р. і 1886 р., але утворити таку структуру не вдалося.

Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації.

У 1889 р. генеральний секретар кооперативної спілки Великобританії, християнський секретар В. Ніл створив ініціативний комітет для організації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва.

Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із закликом створити міжнародний кооперативний центр зі штаб-квартирою в Лондоні.

У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів кооперативного виробництва розглянула і схвалила проект статуту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати перший конгрес у 1893 р. і створила спеціальний тимчасовий комітет для проведення підготовчих заходів.

Перший конгрес ухвалив рішення про створення Міжнародного кооперативного альянсу із розміщенням штаб-квартири в Лондоні, також досягнуто домовленості про скликання конгресу раз на три роки. З часу виникнення Альянсу кооперативний рух включився у сферу міжнародних відносин.

Другий конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся у жовтні 1896 року в Парижі. На ньому був прийнятий І статут МКА, в якому були сформульовані цілі, принципи та методи діяльності Альянсу, форми і порядок зв'язків з національними організаціями, терміни скликання конгресів Альянсу, норми представництва в його центральних органах, розміри членських внесків, характер діяльності центрального комітету МКА та його бюро; а також був обраний центральної комітет у складі 37 осіб і бюро на чолі з директором, затверджені прапор і робоча мова альянсу. Було рекомендовано оголосити в усіх країнах один день у році днем кооперації, про що МКА у 1923 р. було ухвалено постанову "Про Міжнародний день кооперації¹", який і нині святкується у першу суботу липня.

XXX конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся у жовтні 1992 року. У ньому вперше брала участь деле­гація споживчої кооперації України.

На цьому форумі обговорили і прийняли новий статут, затвердили структуру МКА, правила, процедури, положення Міжнародного кооперативного альянсу.

У правилах Альянсу зазначалося, що МКА - всесвітній представник кооперативних організацій усіх видів і ставить перед собою такі завдання:

1) сприяти світовому кооперативному руху;

2) заохочувати і захищати кооперативні цінності та принципи;

3) сприяти розвитку економіки та інших взаємовигідних відносин між членами організації;

4) розвивати економіку та соціальний прогрес людей, сприяючи миру та безпеці.

 

Органи управління і конгрес

Керівними органами Міжнародного кооперативного альянсу є:

• Генеральна асамблея;

• регіональна асамблея;

• міністерства;

• ревізійний комітет;

• контрольний комітет;

• президент.

Посадовою адміністративною особою Міжнародного кооперативного альянсу є Генеральний директор.

Всесвітній кооперативний конгрес скликається МКА за участю членів і широких кооперативних мас.

Час, місце зібрання, порядок денний і методи проведення конгресу вирішує Генеральна асамблея, яка є вищою владою МКА і складається із представників, призначених на відповідну посаду в організації терміном на 4 роки, а також по одному представнику від кожного комітету і спеціальної організації.

Генеральна асамблея збирається кожні два роки.

 

Розділ 2. Виникнення та розвиток споживчої кооперації в Україні

 

Тема 5. Соціально-економічні передумови

Виникнення споживчої кооперації.

Зародження кооперативного руху

На території України

 

Питання 1. Витоки кооперації в Наддніпрянській Україні: княжій Русі, Запорозькій Січі, чумацтві, товариствах св. Кирила та Мефодія

Елементи кооперування (господарського співробітництва для самодопомоги) знаходимо ще в переддержавній добі життя праукраїнських племен. Свідченням цього може служити збереження до початку XX ст. великих родин у Карпатах на Бойківщині, які одночасно були кровними та господарськими об'єднаннями.

У часи розквіту Київської Русі формувалися перші організаційно цілісні спеціалізовані об'єднання трудівників "княжих земельних вотчин" та міст, які діяли на пайових засадах. Ці об'єднання стали підґрунтям для цехів – товариств міщан певного ремесла, які поширювалися в містах України упродовж XIV - XVII ст. Цехи тоді об'єднували майстрів 270 спеціальностей та існували для оборони інтересів ремесла, забезпечення високого професіоналізму та соціального захисту майстрів відповідного фаху.

У житті українців помітну роль відігравали церковні братства - об'єднання парафіян для захисту православ'я, української мови та національних традицій.

Традицію єдності в господарському та громадському житті підтримувало і козацтво Запорозької Січі. Все здобуте козаки розподіляли, нічого не приховуючи: кращу частину виділяли для церкви, а решту розподіляли між собою. Козаки також артільно забезпечували себе м'ясом, дичиною, рибою та ін.

У XVII ст. набув розвитку ще один суто національний різновид економічного співробітництва - чумацтво. Чумаки ходили шляхами України за княжих часів і часів народження козацтва, а норми чумацького "закону" випливали ще з принципів давніх об'єднань карпатських прасолів, поліських річних перевізників, бродників причорноморських степів. Усуспільненими в чумаків були охорона транспорту та харчування в дорозі. Товариші ніколи не полишали чумака в нещасті. Але торговельні операції чумаки вели окремо. Хоча в складі валки могли бути окремі менші об'єднання - "ватаги", які здійснювали торговельні операції на спільний рахунок, а прибутки ділили лише після повернення додому.

У ХІХ ст. чумацтво набрало ознак капіталістичного підприємства. Власники кількох паровиць або цілих валок наймали візників для перевезення власної продукції. Однак із появою залізниць ця форма занепала, але позитивним є те, що чумацтво, хоч і не було ще кооперативом, привнесло у свідомість українця схильність до гуртової самодопомоги.

Ідею романтизму, слов'янофільства і християнського соціалізму в Україні було викладено в програмних документах товариства св. Кирила та Мефодія (1846 - 1847 рр.) - під час переходу українського суспільства до нового, більш справедливого ладу.

У Законі Божому і в "Книзі буття українського народу" громади розглядаються як братства християн, у яких "усе було общественне". Члени такої громади вважали, що вони є основою майбутнього суспільства, оскільки їх об'єднання ґрунтується на взаємодопомозі і народній моралі.

 

Питання 2. Діячі українського кооперативного руху

Перші спроби поєднати давню українську традицію гуртової самодопомоги з ідеями європейських соціалістів та кооператорів ще в першій половині ХІХ ст. здійснив В. Карабін, який у своєму маєтку в с. Крушки на Харківщині організував сільське самоврядування, утворив громадську школу, касу тощо.

Громада зініціювала й організацію першого в Україні споживчого кооперативу. Серед його організаторів традиційно виділяють М. Балліна і В. Козлова.

Виникнення більш ніж десятка споживчих товариств дало можливість піонерам споживчої кооперації в Україні проектувати скликання кооперативного з'їзду та закладання спілки споживчих товариств.

Першим кредитним товариством, що розгорнуло свою роботу в Україні, вважають ощадно-позичкове товариство Гадяча, засноване у 1869 р. Своєрідний провід серед кредитних кооперативів отримало засноване в 1871 р. за ініціативою Г. Галагана ощадно-позичкове товариство в с. Сокиринцях Прилуцького повіту Полтавської губернії, яке проіснувало аж до початку масової колективізації.

На початку XX ст. склалися найсприятливіші умови для розвитку кредитної кооперації на етнічно українських землях Російської імперії. За умов прискорення розвитку сільського господарства Російської імперії на початок XX ст. потреба в товарному кредиті постійно зростала.

На той час в Російській імперії налічувалося близько 14 500 кредитних товариств.

Якщо кооперація в Україні стає рухом народним, то великою мірою вона зобов'язана цим В. Доманицькому. Він зумів підійти до народу, зумів домовитися з масами "як своя людина". Загалом потреба в спілковій ланці кооперативної системи давалася взнаки щораз більше. В 1913 р. на П Всеукраїнському кооперативному з'їзді в м. Києві С. Маслов говорив: "Ми переконані, що організаційні потреби існуючого кооперативного руху найбільш гостро визначаються в конечності союзного об'єднання кооперативів".

 

Питання 3. Початий спілкового будівництва споживчої кооперації регіону та області Загальнокооперативні і губернські кооперативні з'їзди,