Їх вплив на розвиток споживчої кооперації

Значний вплив на розвиток споживчої кооперації України мали всеросійські та регіональні (переважно губернські та повітові) загальнокооперативні з'їзди, на яких кооператори виробляли напрями розвитку кооперації, основні принципи діяльності різних її видів, узгоджували програми дій кооперативних організацій. Перший такий загальнокооперативний з'їзд у Москві відбувся 16-21 квітня 1908 року. З'їзд рекомендував покласти в основу роботи споживчої кооперації рочдейльські принципи.

У 1909 - 1913 рр. в усіх українських губерніях відбуваються регіональні з'їзди кооператорів, на яких стоять питання об'єднання споживчих товариств у спілки, участі членів товариств у кредитних і ощадно-позичкових кооперативах. За підтримки земства, особливо після 1910 року, скликалися місцеві кооперативні з'їзди, утримувалися інструктори-ревізори.

Другий Всеросійський кооперативний з'їзд проходив 1 -7 серпня 1913 року в м. Києві. На з'їзді остаточно сформулювався дві течії в кооперативному русі Російської імперії: централістична і федералістична. Представники кооперативних організацій українських губерній у своїй діяльності були здебільшого прихильниками федералізму в розбудові спілок, виступаючи за створення кооперативних об'єднань губернського і крайового характеру та перетворення Московської спілки споживчих товариств (МССТ) в їх федеральний центр.

 

 

Тема 6. Споживча кооперація України

В період революції (1917 -1920 рр.)

 

 

Питання 1. Національний характер споживчої кооперації в 1917-1918 рр. Спілкове будівництво у регіоні, губернії

1917 - 1918 рр. визначені подальшим зростанням ролі споживчої кооперації в кооперативному русі України та в її соціально-економічному житті. За 1917 р. на території України, що входила до складу Російської імперії, число споживчих товариств зросло з 4873 до 12 470, а в таких губерніях, як Катеринославська, Харківська і Херсонська кількість товариств зросла більше ніж у три рази. На початку 1919 р. число споживчих товариств досягло 13 656, а на 1 січня 1920 р. - 14 601. Кількість членів у них досягла 4 млн осіб, що разом з членами їх родин складало 15 млн осіб або більше половини всього населення.

Споживча кооперація здійснювала серед населення нормований розподіл товарів: солі, нафти, цукру, сірників і мануфактури, шкіри, тютюну, залізоскоб'яних і будівельних матеріалів.

Вступати в споживчі кооперативи населення, як і в дореволюційний період, спонукали найперше економічні обставини. Спад виробництва негативно вплинув на розвиток торгівлі та фінансову систему України. У таких умовах споживчі товариства чи не єдині знаходили можливості дещо пом'якшити проблеми споживача, певною мірою захистити його від спекулянтів.

 

Питання 2. Інші види кооперації в Україні у 1917 - 1920рр.

Поряд зі споживчою помітно розвинулася кредитна, сільськогосподарська, видавнича, будівельна та інші види кооперації.

Кредитна кооперація почала розширюватися ще до Першої світової війни і досягла кількості 2477 кредитних кооперативів з 3 млн 900 тис. наддніпрянських селянських господарств.

У чистому вигляді кредитна кооперація мала кредитувати інші форми кооперації. Нагромаджуючи фонди, вона не бачила іншого шляху, щоб врятувати їх від інфляції і займалася виробничою діяльністю, не прагнучи отримувати надприбутки за рахунок споживача, оберігала робітників і селян від капіталістичних утисків. На гроші кредитної кооперації у Чугуєві (на Харківщині) працював комбінат "Деревметал", великі вкладення зроблено в будівництво Таращанського машинобудівного заводу.

В Україні 1917 - 1920 рр. в умовах державотворення розвивався ще один вид кооперації - сільськогосподарська. 2 - 5 січня 1918 р. на,зборах уповноважених Київського центрального сільськогосподарського товариства його перетворили на Центральну сільськогосподарську спілку (Централ).

Страхова кооперація була започаткована в 1918 р. Дніпросоюзом. Страхували здоров'я, життя і майно людей. Щоб запобігти нещасним випадкам, зменшити їх шкідливі наслідки, спілка мала організовувати амбулаторії, лікарні, санаторії, ветеринарне обслуговування, пожежну охорону, видавати відповідну літературу освітнього характеру тощо. Але через тогочасні економічні, соціальні і політичні умови розгорнути свою діяльність вона не змогла.

Всеукраїнська кооперативна видавнича спілка була створена в 1918 р. Книгоспілка видавала літературу з питань кооперації, сільського господарства, природознавства, історії, літератури, а також підручники і науково-популярну літературу. Наприкінці 1918 р. до Книгоспілки увійшли 36 кооперативних організацій і різних спілок.

У 1919 р. в Одесі за ініціативою відомого кооперативного діяча С. Бородаєвського було створено Трудсоюз - Всеукраїнську спілку виробничих кооперативів, що об'єднувала ремісничі, рибальські, транспортні і "копальняні кооперативи. Найчастіше їх створювали у великих портових містах.

Украінфільм - це пайове товариство, що було створено на початку 1918 р. Його членами стали українські громадські й кооперативні організації та артисти. Мета товариства - знімати і поширювати українські фільми. Пайові внески для створення Українфільму вклали "Дніпросоюз", "Українбанк", київський "Союзбанк", Коопцентр та інші кооперативні об'єднання.

"Оселя" - це будівельний кооператив, що виник улітку 1928 р. Його завдання - будувати житло в Києві та його околицях.

 

 

Питання 3. Теоретики й організатори кооперативного руху в Україні: Б.М. Мартос, М.І. Туган-Барановський, І А. Саммер

Борис Миколайович Мартос (1878 - 1977) - відомий теоретик і організатор кооперативного руху в Україні. Народився в містечку Градизьку на Полтавщині, Закінчив гімназію у Лубнах. Навчався у. Харківському університеті. У 1901 р. за участь у студентській демонстрації його заарештували і вислали з Харкова. Згодом продовжував навчатися і в 1903 р. закінчив університет. Деякий час учителював, але поліція заборонила йому займатися педагогічною діяльністю. Тому він перейшов на економічну роботу. У 1913 - 1917 рр. Б. Мартос працював у Полтаві як інструктор кооперації. Брав участь в організації спілок, проводив статистичне дослідження споживчих товариств Полтавщини. На початку Лютневої революції 1917 р. був обраний членом Української Центральної Ради. Головний організатор двох Всеукраїнських кооперативних з'їздів, він був головним організатором ЦУКК, запровадив кооперативні курси, виступав з лекціями перед слухачами. Був міністром фінансів і головою Ради міністрів УНРІБ.

Значною мірою сприяла цьому позиція визнаного лідера українського кооперативного руху, відомого теоретика кооперації й економіста світової слави М. Туган-Барановського, який у своїх працях та виступах 1917- 1918рр. послідовно обґрунто­вував створення національної кооперації України.

Михайло Іванович Туган-Барановський народився 21 січня 1865 р. в селі Сольонім на Харківщині. Навчався у Київській і Харківській гімназіях. Працював професором економічного факультету Петербурзької політехніки і комерційного інституту. У Центральній Раді був секретарем фінансів. Він був обраний Головою Ради ЦУКК ("Коопцентру"). Викладав на Вищих кооперативних курсах, брав участь у підготовці першої програми Кооперативного інституту в Києві, який згодом був названий його іменем. Він був автором багатьох наукових праць, серед них: "Періодичні промислові кризи", "Російська фабрика" "Соціальні основи кооперації". Помер М.І. Туган-Барановський на початку лютого 1919 р.

Іван Адамович Саммер народився в селі Очеретному Кагарлицького повіту Київської губернії. У 1891 - 1895 рр. навчався на юридичному факультеті Київського університету. З 1895 р. працював в Полтаві. З 1897 р. член РСДРП. Цього самого року його заарештували. Після Лютневої революції 1917 р. був секретарем Вологодської ради, пізніше став головою Раднаркому. Працював на господарській роботі в Москві, був членом Раднаркому України.

 

 

Тема 7. Споживча кооперація України