Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями

44. Операції банків із цінними паперами, суть та порядок здійснення

Світова практика виділяє два підходи до проблеми сполучення звичайної банківської діяльності і діяльності на ринку ЦП. За 1-шим підходом банкам забороняється займатися усякими видами професійної діяльності на ринку ЦП, а саме брокерською, дилерською.

При цьому повинні бути також суттєво обмежені види непрофесійної діяльності як інвестора а саме: 1) вкладання в недержавні ЦП, крім дочірніх банків і фінансових компаній; 2) становить собою дозвіл банкопоєднувати звичайні банківські операції з більшістю операцій на ринку ЦП.

За цим підходом обмеження ризикованості банківських інвестиційних операцій здійснюється некардинальними заходами прямого розподілу функцій шляхом введення спеціальних обмежень, шляхом належного державного контролю за банківською діяльністю.

КБ України можуть здійснювати всі види д-сті та всі види операцій на ринку ЦП, які дозволені чинним законодавством країни, а саме: управління інвестиціями і фондами, розрахункове обслуговування учасників ринку ЦП.

Найбільш важливим і складним видом операцій банків з ЦП є управління інвестицій у фінансові активи.

 

45. Сутність і види інвестицій у цінні папери.

До традиційних фінансових активів належать: акції; облігації;

Облігація – це основний вид боргових зобов’язань згідно з яким позичальник або емітент повинен сплатити певну суму кредиторам по завершенні визначеного терміну і суми щорічного доходу у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка.

На відміну від акцій за облігацією гарантується сплата відсотків у встановлений строк. Але його розмір нижчий від дивідендів.

У світовій практиці сплата % за облігацію здійснюється з суми прибутку з оприбуткування.

Найбільш надійна облігація для інвестора для державного погашення, короткострокова, іменна.

На ринку капіталу % за облігаціями встановлюють під впливом таких тенденцій: зі збільшенням % покупці прагнуть до збереження своїх коштів, зниження поточних витрат і вкладення їх в облігації. Попит на облігації підвищується. В той же час фірми-емітенти зі зростанням % будуть знижувати суму інвестицій чи скоротить обсяг пропозиції на кредитування шляхом продажу облігацій.

Облігації мають номінальну та реальну ціну.

Номінальна ціна – зазначається на облігації та є основою при подальших перерахунках і нарахувань %.

Ринкова (курсова) ціна – визначається умовами випуску самих облігацій і ситуацію, що склалася на ринку на момент реалізації облігацій.

При здійсненні встановленого терміну емітент погашає облігації за викупними цінами, які можуть збігатися або ні з номінальною ціною, що залежить від вибору 0.

В залежності від забезпечення о поділяються на 2 класи: 1) забезпеченні заставою 0 (забезпечення фізичними активами, системою фондових ЦП); 2) незабезпечені заставою 0 – це 0, які забезпечують репутацією емітента. Під конкретний вид доходів емітента, під конкретний емісійний дохід, гарантовані 3-ма особами.

За характером обігу 0 поділяються на:

- звичайні;

- конвертовані;

- переказні;

- облігації з опціону, які надають можливість власнику в разі збільшення % ставок здати свої 0 емітенту через визначений термін і отримати їх вартість за номіналом.

Акція – це цінний папір, що свідчить про внесення частки до статутного капіталу акціонерного товариства і надає право на отримання частки прибутку у вигляді дивідендів, на участь в управлінні і отриманні частки майна при ліквідації.

Сутність поняття акції характерні такі ознаки:

- акція – ЦП має необмежений термін обігу, засвідчує пайову участь її держателя у статутному фонді акціонерного товариства, надає певні майнові і немайнові права.

Акції можуть бути: звичайні; привілейовані;

Основний показник акції є її курс, що дорівнює відношенню дивідендів до ставки облікового %.

Ціна акції може бути:

- номінальна, яка вказується на самій акції і несе інформаційний характер про частину пайового капіталу;

- емісійна за якою акції продаються на первинному ринку;

- курсова (ринкова) за якою акції котируються на вторинному ринку;

- балансова, яка визначається на основі фінансової звітності;

- ліквідаційна;

- модифікована курсова ціна акції – це співвідношення чистого річного прибутку підприємства в розрахунку на 1 і ставки банку за 12 місяців за вкладами.

За характером функціон. на ринку ЦП акції:

- іменні;

- на пред’явника.

Власник акції отримує дохід у вигляді дивідендів, та за рахунок курсових різниць отримання акцій та котирування.

46. Основи управління інвестиціями банків у цінні папери.

При зясуванні доцільності банк здійснює фінансові інвестиції і проводить аналіз, який враховує дві характеристики:

1) оголошено поточну ринкову ціну, яка реально існує і об’єктивна в тому розумінні, що вона оголошена і актив за нею рівно досяжний будь-якому учаснику ринку;

2) внутрішня вартість є більш невизначеною(суб’єктивною), оскільки інвестор має свої погляди на внутрішню вартість активу.

При зясуванні даних величин можливі такі ситуації:

- Ц р В в

- Ц р В в

- Ц р В в

На сьогодні найпоширенішою вважається 2 напрями аналізу фінансових активів:

- макроекономічний аналіз;

- галузевий аналіз;

- аналіз стану і перспектив розвитку конкретного підприємства-емітента;

- прогнозування ціни, фінансові інструменти є кінцевою метою фундаментального аналізу.

Оскільки визначивши ціну для майбутнього періодів аналітики фірми обчислюють теперішню вартість фінансових інструментів, користуючись схемою дисконтування і порівнюють її з ринковою ціною.

Технократичний – сукупність методів і прийомів, прогнозувань тенденцій зміни цін на ліквідних ринках ЦП на підставі виключно технічних характеристик ринку, а саме динаміки цін і обсягів операцій з купівлі-продажу ЦП.

Основними завданнями даного аналізу є:

1) розкриття закономірностей у реальному русі цін;

2)виявлення моментів зміни тенденцій у русі цін на ринку.

47. Формування портфеля цінних паперів банку.

Сукупність різних інвестиційних інструментів для досягнення конкретної мети вкладника.

Портфель ЦП – це сукупність придбаних і отриманих банком ЦП правом на володіння, користування та розпорядження яким належить банку та які згруповані за їх типами і призначенням.

Виділяють такі класифікації вкладень КБ в папери:

1) портфель ЦП на продаж;

2) портфель ЦП на інвестиції;

3) портфель пайової участі;

4) портфель вкладень у дочірні компанії.

Віднесення ЦП до певного портфеля залежить від таких чинників:

1) намір інвестора під час придбання;

2) х-ки ЦП, такі як ліквідність, дохідність,необхідність активного ринку;

3) фактичний період зберігання у портфелі банку.

Метою управління портфелем ЦП є оцінка та визначення і підвищення його ефективності на підставі удосконалення структури ЦП, покращення якості інвестицій.

Дослідження ЦП передбачає такі стадії управління:

1) загальний аналіз;

2) аналіз оцінки вартості джерел придбання ЦП напрямком вкладень;

3) оцінка ризиків доходів і дохідності ЦП;

4) оцінка вартості ЦП.

48. І нформаційне забезпечення фінансово економічної діяльності банку

Оцінка банківської діяльності передбачає проведення комплексного аналізу, який дає можливість, оцінити всі аспекти роботи банку. Основою інформаційного забезпечення фінансово – економічного аналізу банку є фінансова звітність. Фінансова звітність складається на основі «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків» в Україні, яка затверджена постановою НБУ 28 серпня 2001 року №368, «Інструкції про складання і оприлюднення фінансової звітності банку України» від 18.01.2008 р. №32/14732.

До складу банківської звітності належить:

- балансовий звіт

- звіт про фінансові результати

- ряд додатків до даних звітів, в яких наведено інформацію про структуру активів, зобов’язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля та інші показники, які важливі для характеристики фінансового стану банку.

До статистичної звітності належить:

- звітність про кредитні і депозитні операції в нац та ін валютах

- % ставки

- операції з ЦП

- ін банківські операції

Важливою вимогою до фінансової і статистичної звітності є достовірність і реальність інформації, порівнюваність інформації, що дозволяє зробити висновки про зміни у фінансовому стані банку, прогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

Баланс банку – це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів і власного капіталу у грошовій формі на певну дату.

Актив і пасив балансу поділ за статтями, які характеризують окремий вид господарських засобів, або джерела їх формування.

Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори до низу в міру зниження ліквідності в активних рахунках і і збільшення строків зобов’язань в пасивних.

Найбільш змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у складі:

- балансу

- звіту про фінансові результати

- звіту про рух грошових коштів

- звіту про власний капітал

- примітки

Активи балансу включають статті:

- валюта, монета і банківські метали

- дорожні та ін чеки

- кошти на кореспондентських рахунках НБУ та ін банків

- депозитні кредити в банках

- ЦП, портфелі банку на продаж та інвестиції

- Кредити і фінансовий лізинг, які надані клієнтам

- Інвестиції в асоційовані і дочірні компанії

Зобов’язання в балансі:

- кореспондентські рахунки НБУ та ін банків

- депозити і кредити отримані від ін банків

- кредити отримані від НБУ

- строкові депозити клієнтів і кошти до запитання

- власні ЦП

- ін зобов’язання

Власний капітал банку в балансі відобр за статтями:

- статутний капітал

- нерозподілений прибуток

- резерв поточного і минулого років

- ін фонди і резерви банків

 

Аналіз пасивів банку

Дослідження діяльності банку починається з пасивів балансу. Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження їх вартості та підвищення фінансової стабільності.

Аналіз пасивів проводиться в такому розрізі:

- аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів

- визначення розміру власного капіталу, його структури і достатності

- аналіз статутного капіталу

- дослідження і оцінка обґрунтованості розподілу прибутку

- аналіз структури зобов’язань з позицій витратності і стабільності ресурсної бази

- розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів

- розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку

Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов’язаннями.

Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

Поряд з аналізом структури капіталу визначається його ефективність за показниками:

- прибутковість капіталу Пр=ЦП/Влас. кап

- розмір кредитних вкладень на 1 грн к-лу Р.вкл = КВк/Влас. кап

 

В процесі аналізу докладно вивчає достатність капіталу – здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів і власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають в результаті використання банком активних операцій. Для аналізу достатності капіталу використовують коефіцієнти:

К1 – що визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів

К1 = кап/пасиви (0,15-0,2)

К2 – співвідношення чистого капіталу і загальних активів

К2 = ЧК/А (К2>0,04)

К3 – коефіцієнт достатності капіталу, що показує максимальну суму збитків, за яких капітал, залишився, буде достатнім для забезпечення надійності коштів вкладників та ін кредиторів.

Передбачається, що капітал банку повинен на 25-30% покривати його зобов’язання К3=ЧК/зобов’язання

К4 – коефіцієнт маневрування – дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Являє собою відношення капіталу нетто о капіталу брутто.

К5 – коефіцієнт достатності капіталу – характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банку повинна вдвічі перевищувати внески засновників

К5 = Кстат/Кбрутто (0,15 – 0,5)

К6 – коефіцієнт захищеності капіталу

К6=ОЗ/Власн кап.

 

Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки за кілька останніх років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу у валюті балансу і зобов’язання банку. В процесі аналізу також вивчається структура акціонерного капіталу.

Значення статутного капіталу в діяльності банку визначається за допомогою показників:

- питома вага статутного капіталу в загальній сумі капіталу у валюті балансу

- Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується показником мультиплікатор капіталу:

М=К/Кстат

 

Чим вищим є значення мультиплікатора, тим істотнішим є потенційний ризик втрат.

Аналіз зобов’язань проводиться в послідовності:

1.Визначається загальний обсяг зобов’язань банку, їх частка в заг пасивах, динаміка змін.

2.аналізується частка окремих складників ресурсної бази і структура зобов’язань у динаміці

2.аналізуються окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів до запитання і міжбанківських кредитів

3.визначається ступінь використання залучених і запозичених коштів

4.контролюється дотримання банком нормативів обов’язкового резервування коштів в НБУ

5.визначається раціональність формування ресурсної бази банку з позицій витратності і стабільності, намічаються напрямки її оптимізації.

Зростання сум зобов’язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку. Чим вища частка зобов’язань перед клієнтами банку на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і знижує його залежність від міжбанківських позик.

 

50. Аналіз активів банку

Одним з основних напрямків аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій, яка сприяє підвищенню ефективності управляння активами банку.

Загальна сума активів – це сума всіх категорій активів за мінусом всіх контрактивних рахунків, типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними ЦП.

Аналіз активів банку здійснюється в послідовності:

- визначається динаміка зміни загальних активів за допомогою стандартних показників: абсолютний приріст, темп зростання і приросту активів в т.ч. окремих статей

- аналізується структура активів банку за різними ознаками – вертикальний аналіз

- з’ясовується структура доходів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку

- аналізується структура активів за ліквідністю і ризикованістю

 

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити за рахунок яких операцій зросла або знизилася прибутковість або збитковість, виявити зміни збереження пріоритетів в банківській діяльності.

Групування активів банку здійснюється за ознаками:

- за видами операцій

- за строками розміщення: поточні, строкові, квазістрокові – не мають визначеного строку поверненості

- за ступенем ліквідності:

*малоліквідні

*ліквідн

*неліквідні

- за ступенем ризику:

*з 0 ризиком

*з ризиком 10%

*до 20%

*до 50%

*50% - 100%

- за впливом на рівні доходності банку

 

Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.

Якісний аналіз – передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників

Кількісний – дозволяє оцінити стан ліквідності і платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку. Критерії дохідності: ризикованість, ліквідність, оборотність.

Кдох=Адох/А

Криз=Ариз/А

Клікв=Алікв/А

 

51. Аналіз доходів і витрат банку

Доходи банку – зростання економічної вигоди у продовж звітного періоду у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань що призводить до збільшення власного капіталу за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів.

Витрати банку – зменшення економічних вигод упродовж звітного періоду у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань які призводять до зниження власного капіталу за винятком зменшенням капіталу внаслідок його вилучення чи виплати власникам.

У результаті операційної діяльності банку виникають такі доходи і витрати:

1. процентні доходи і витрати – операційні доходи і витрати отримані або сплачені банку за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку, суми яких обчислюються пропорційно до часу і суми активів чи зобов’язання із застосування ефективної ставки відсотка.

2. комісійні доходи і витрати під якими розуміють операційні доходи і витрати за наданими послугами сума яких обчислюється пропорційно сумі оптову чи зобов’язання або є фіксованою.

Комісії за наданими послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ним фінансового інструменту поділяються на комісії що є невід’ємною частиною доходу або витрат фінансового інструменту. Комісії одержані в час надання послуг за розрахунково – касове обслуговування, комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Комісії одержані або сплачені після виконання певних дій і визначаються як дохід або витрати після завершення певної операції. Комісії за розміщення ЦП.

3. Прибутки або збитки від торгівельних операцій – це результат від операцій з купівлі – продажу різних фінансових інструментів в т ч за операції з ЦП з іноземною валютою та банківськими металами.

4. Непередбачені доходи і витрати

5. Відрахування резерву

6. Доходи від повернення раніше списаних активів – кошти що надійшли для погашення заборгованості яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

7. Інші операційні доходи і витрати (доходи від операційного лізингу, доходи від наданих консультаційних послуг фінансового характеру).

8. загально - адміністративні витрати

9. податок на прибуток

 

Відповідно до чинного законодавства з урахуванням вимог міжнародних стандартів і національного стандарту доходів, відстрочка зобов’язань та податкових активів.

До окремої групи відносять непередбачувані доходи та витрати які є результатом надзвичайних подій, мають випадковий, разовий характер.

До них відносять:

1. доходи або витрати пов’язані зі зміною податкового законодавства.

2. збитки від стихійного лиха.

 

Не визначаються доходами такі надходження від ін..осіб:

1. сума завдатку під заставу або погашення кредиту якщо це непередбачено відповідним договором.

2. сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг

3. сума надходжень за договором комісії, агентськими та аналогічним договором на користь ромітента принципала.

4. надходження ввід первинного розміщення ЦП.

5. сума ПДВ.

6. ін. податкових і обов’язкових платежів що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.