Суть, значення, становлення цілісної системи рейтингів.

Слово «рейтинг» походить від старофранцузького слова «rate» і від латинських слів «rata», «ratus», що, відповідно, означають розбір, частка, розраховувати, вираховувати, калькулювати тощо.

У банківській системі рейтинг - це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дозволяє розглядати усі банки з єдиної точки зору.

Шляхом рейтингових оцінок досягається транспарентність (відкритість) фінансового ринку для його учасників.

В Україні проблеми становлення цілісної системи рейтингів та їх публікування пов'язані з:

- відсутністю належного фінансового законодавства про банківську діяльність та функціонування інфраструктури ринку інформаційних послуг;

- відсутністю законодавчого визначення замовників на рейтингову інформацію та відповідальності за несвоєчасне подання достовірних звітних даних для встановлення рейтингів;

- недостатніми напрацюваннями власних методик рейтингів, обмеженою та слабкою їх апробацією, невисокою довірою до них з боку користувачів аналітичної інформації, відсутністю належних умов для застосування відпрацьованих рейтингових методик високорозвинених країн;

- проблемністю створення рейтинговими агентствами власної достовірної інформаційної бази про банки;

- відсутністю підтримки з боку НБУ та інших державних структур і їх сприяння становленню інфраструктури ринку інформаційних послуг.

57. Види рейтингів банків.

У міжнародній практиці існують різні типи узагальненої оцінки діяльності банків.

За призначенням рейтинги можна розділити на такі, що:

1) призначені інформувати будь-яких учасників фінансового ринку (уніфіковані);

2) орієнтовані тільки на його професійних учасників (диференційовані). До першої групи можна віднести інтегральні рейтинги А. Альтмана, В. Кромонова.Є. Ширінської, А. Гуревича. До другой групи- рейтинги «CAMELS» НБУ, О.Шматова тощо.

За методом вирахування рейтинг банків поділяється на:

1) номерний:

2) бальний:

3) індексний.

Н омерна система рейтингу розрахована на слабо деталізовану методику з невеликим охопленням факторів, що впливаютьна фінансовий стан банку, та мають невеликушкалу критеріальних значень, її зміст полягає у присвоєнні кожному з показників, що узагальнюють фінансовий стан банку, певного місця у рейтингу банків. Як правило, номерний рейтинг будують за об'ємними показниками банківської діяльності.

Для побудови рейтингу в рамках більш складних методик використовують бальну систему. Вона дозволяє здійснити оцінку фінансовогостану банку в балах, що присвоєні йому за кожним з оціночних показників.

Зведена бальна оцінка банку дає можливість визначити належність останнього до тої чи іншої групи банків.

Індексний метод побудови рейтингу зустрічається відносно рідко.

При його використанні вираховують індекс кожного з оціночних показників фінансового стану банку. Розрахунки можуть проводитися відносно базових даних чи середніх значень, розрахованих за ряд періодів (років). Після складання індексів за окремими показниками переходять до розрахунку комбінованих індексів, попередньо зваживши індивідуальні індекси за їх часткою в сукупності. Рейтинг орієнтується не на статистичні значення, а на показники, що ранговані з врахуванням ризику.

З точки зору характеристики фінансової діяльності рейтинги банків можна розбити на два види:

1) оцінка кількісних (об'ємних) показників:

2) оцінка якісних показників.

Метою оцінки кількісних параметрів банку є визначення масштабів розвитку діяльності окремих банків та банківської системи загалом. Цей критерій оцінки зумовлений потребою суспільства знати рівень, розвитку банківської системи країни як віддзеркалення розвитку її економіки.

Масштаби розвитку банківської діяльності, основу яких становлять депозитні та кредитні операції, відображають обсяги виробництва, обігу та споживання, розвиненість внутрішнього ринку, рівень економічного потенціалу країни загалом.

Необхідність, оцінки об'ємних показників діяльності банку зумовлена також потребою клієнтів знати, в який банк їм доцільніше звернутися за послугами. Відомо, що сильний клієнт зацікавлений у великому за масштабами банку, середній клієнт в середньому банку і дрібний клієнт в невеликому банку. В результаті класифікація банків за об'ємними показниками передбачає їх оцінку саме за критерієм значущості клієнтів.

До числа об'ємних показників можна віднести: обсяги сумарних активів, виданих кредитів, залучених депозитів, власного консолідованого баланcy. За цими показниками, як правило розставляють банки за рангом, тобто за номерами місць. Це робитъ рейтинг доступним для аналітичного використання широкими колами зацікавлених осіб.

 

58.Рейтингова оцінка загального стану та стабільності банківської системи "CAMELS".

Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках ризиків діяльності банків за рейтинговою системою CAMELS, полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами. Метою оцінки діяльності банків за рейтинговою системою є визначення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду Національного банку України і вжиття відповідних заходів для виправлення цих недоліків у діяльності банку та стабілізації його фінансового стану.

Рейтингова система дає можливість Національному банку України оцінювати загальний стан та стабільність банківської системи. Така оцінка ризиків дає змогу отримати інформацію для визначення пріоритетів у діяльності банківського нагляду та необхідних матеріальних і людських ресурсів для здійснення належного контролю за банківською системою.

Рейтингова система передбачає ретельний аналіз стану банку.

3дійснення такого аналізу можна провести лише під час комплексної інспекційної перевірки, яка дає змогу повною мірою визначити, як керівництво банку ставиться до ризиків і як здійснює управління ними.

Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

1) достатність капіталу (С);

2) якість активів (А);

3) менеджмент (М);

4) надходження (Е);

5) ліквідність (L);

6) чутливість до ринкового ризику (S).

Рейтинг банку, визначений за системою "САMELS", є власністю Haцioнaльного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підтягає опублікуванню в засобах масової інформації.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка "1" є найвищою оцінкою, а оцінка "5" - найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою.

Комплексна рейтингова оцінка та рейтингові оцінки компонентів рейтингової системи визначаються для банку як єдиної установи і не можуть використовуватися для оцінки стану філій банку.

Банки,що отримали комплексну рейтингову оцінку "1" або "2",є надійними за всіма показниками, здатними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "3", мають суттєві недоліки і якщо ці недоліки не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то вони призведуть до значних проблем, пов'язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання існуючих проблем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5", мають серйозні проблеми, що вимагають ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії cлужби банківського нагляду.

Порядок погодження та затвердження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) за результатами інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента), яку проводять працівники центрального апарату Національного банку, включає такі послідовні дії:

а) управління інспектування банків Департаменту інспектування та моніторингу банків передає звіт про комплексне інспектування (довідку) до Управління моніторингу банків, яке на основі звіту про інспекційну перевірку (довідки) готує письмовий висновок щодо інформації, викладеної у звіті про інспекційну перевірку (довідці), у тому чисті щодо погодження/непогодження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи);

б) обговорення висновків інспекційної перевірки (перевірки окремого компонента) та рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) за участю керівників управлінь інспектування та моніторингу банків, керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за відповідним банком;

в) погодження рейтингу (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) директором Департаменту інспектування та моніторингу банків (його заступником);

г) здійснення доповіді і погодження висновків і результатів інспекційної перевірки (у тому числі рейтинг банку) та перевірки окремого компонента рейтингової системи за участю директорів відповідних департаментів банківського нагляду, Департаменту інспектування та моніторингу банків та керівників його управлінь, керівника інспекційної групи і працівника, який здійснює безвиїзний нагляд за цим банком. Підсумком доповіді має бути виставлення оцінки інспекційній групі загалом та погодження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) директором Генерального департаменту банківського нагляду (його заступником);

д) надання звіту про інспекційну перевірку та рейтингу банку із доповідною запискою, в якій викладаються висновки обговорення та надаються пропозиції щодо доцільності/недоцільності застосування до банку заходів впливу (у разі наявності підстав) заступнику Голови Національного банку України.

Якщо працівники центрального апарату Національного банку України здійснили інспекційну перевірку банку (перевірки окремого компонента рейтингової системи), нагляд за діяльність якого здійснює територіальне управління Національного банку, то протягом трьох робочих днів після затвердження рейтингу банку (рейтингової оцінки окремого компонента рейтингової системи) відповідному територіальному управлінню Національного банку України надсилають звіт про інспекційну перевірку (довідка) та рейтинг (рейтингова оцінка) банку для подальшого нагляду та роботи з банком з метою встановлення контролю за виправленням порушень, виявлених під час комплексної інспекційної перевірки

59. Роль маркетингу в функціонуванні банків і механізм реалізації стратегії ківського маркетингу.

Необхідність застосування маркетингової діяльності у функціонуванні банків зумовлена сучасним станом розвитку банківського сектору в Україні, що характеризується посиленням конкуренції, як у сфері залучення грошових коштів, так і у сфері надання банківських послуг.

Банківська конкуренція характеризується такими специфічними рисами:

I. завдяки високому ступенню диференціації банківських продуктів і послуг, банківська конкуренція має багато різновидів і відрізняється високою інтенсивністю;

II. значний контроль державних органів влади обмежує можливість банків використовувать ціну, як чинник конкурентноспроможності, відповідно, таким чинником виступає якість банківських послуг і продуктів;

III. Банківські продукти та послуги є різними в банках, тобто міжгалузева конкуренція здійснюється тільки завдяки переміщенню капіталу.

Банківський маркетинг – це стратегія і тактика банків, що спрямована на ефективне задоволення потреб, запитів і сподівань, вирішення проблем існуючих і потенційних банківських клієнтів, шляхом успішної реалізації на ринку банківських продуктів, які враховують тенденції розвитку ринку та приносять користь суспільству, завдяки управлянню активами і пасивами, прибутками і витратами, ліквідністю і рівнем ризику його операції.

Іншими словами, банківський маркетинг, розшифровується, як конкретна банківська діяльність, щодо акумуляції грошових заощаджень і засобів та надання кредитів, або, як пошук та використання банком найбільш вигідних ринків збуту банківських продуктів, з урахуванням реальних потреб клієнтів.

Основними суб’єктами банківського маркетингу є банки та їх маркетингові підрозділи, кредитно-фінансові посередники, клієнти.

Основним об’єктом банківського маркетингу є маркетингове оточення банку, яке складає причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів, що прямо чи побічно впливають на діяльність банку.

Маркетингове оточення поділяється на:

- макрооточення;

- мікро оточення.

Макрооточення поділяється на:

Þ Зовнішнє, яке формують активні сили, які банк не може контролювати, а саме економіку, політику, демографію, соціально-наукову технологію;

Þ Безпосереднє маркетингове оточення, формують активні сили, на відносини з якими, банк може впливати, а саме: конкуренти, клієнти, кредитно-фінансові посередники.

До мікро оточення банку відносять: управління, плановий відділ, відділ кадрів та інші структурні підрозділи банку.

Банківський маркетинг має соціальну спрямованість, тобто, зосереджує увагу на визначенні і задоволенні потреб споживачів.

Метою банківського маркетингу є забезпечення фінансової стійкості банку, як умови дотримання стабільних доходів.

Банківський маркетинг базується на таких принципах:

® Принцип безпеки;

® Принцип оборотності;

® Принцип рентабельності.

Економічна природа банківського маркетингу полягає у створенні необхідних умов для пристосування банку до вимог фінансового ринку в умовах посиленої конкуренції.

Реалізація стратегії банківського маркетингу передбачає аналіз діяльності банку та коригування її, враховуючи нові тенденції бізнесу та ринкові позиції конкурентів.

Механізм реалізації стратегії банківського маркетингу включає ретельне вивчення банківських продуктів, організаційної структури банківських установ, розробку цільових маркетингових програм.

Відносно новим видом банківських послуг є Інтернет-банки – надання банківських послуг через комп’ютерну мережу.

Даний напрямок вважається одним їз пріоритетних і приваблює клієнтів з таких причин:

1. Клієнт немає необхідності особисто відвідувати відділення банку;

2. У клієнта зявляється можливість цілодобово контролювати свій банківський рахунок, що зручно для тих, кому доводиться працювати на світових ринках, які розташовані у різних часових поясах;

3. Інтернет-банки – незамінний для обслуговування і контролю особистого карткового рахунку.

Даний вид банківських послуг корисний для дрібних і середніх підприємств, саме завдяки швидкості проведення фінансових операцій, які забезпечують скорочення витрат на різниці цін, на сировину, зазвичай ці витрати становлять 10-15% від чистого прибутку за операціями.

Другим інструментом реалізації стратегії банківського маркетингу є міжнародна система громадських переказів ВЕСТЕРН-ЮНІОН.

Перевагами даної системи є:

® Швидкість обслуговування;

® Надійність;

® Безпека;

® Гнучкий підхід;

® Доступність в усьому світі.

З іншого боку, з погляду банку прибуткова операція, погляду клієнта дорога, але вигідна тим, що немає потреби заповнювати численні бланки.

Особлива увага приділяється банком також впровадженню зарплатних проектів.

Висока якість обслуговування даних проектів дозволяє банком нарощувати обсяги емісії при розробці та впровадженні кожного зарплатного проекту проводиться повна консультаційна робота з підприємствами, розробляються тарифи з урахуванням специфіки діяльності, забезпечується інфраструктурв для обслуговування карток. Крім того нестабільні ринкові умови зростання конкуренції, вдосконалення банківських технологій і тенденцій до до збільшення кількості банків привели до необхідності застосування дивізіональної організаційної структури більшістю банків для успішної реалізації маркетингових орієнтирів.

Дана структура передбачає розподіл структури банку відповідно до видів пропонування банківської продукції, груп споживачів чи за регіональними ознаками.

Для успішної реалізації стратегій банківського маркетингу об’єктивно необхідна служба маркетингу, яка має чітко визначене коло завдань і функцій, та безпосередньо взаємодіє з іншими підрозділами банку.

Порядок даної взаємодії регламентується внутрішніми нормативними документами банку та нормативними актами НБУ.