Поняття та структура інвестицій

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу або грошей у підприємницьку діяльність для одержання прибутку. Залежно від того де вкладається капітал відрізняють внутрішні (вітчизняні) та зовнішні (зарубіжні) інвестиції. В свою чергу, внутрішні поділяються на фінансову та реальну, а зовнішні на прямі та портфельні. Фінансові інвестиції означаютьвикористання наявного капіталу для купівлі акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускає підприємство або держава. Реальні інвестиції – це вкладення капіталу у різні галузі та сфери народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ. Такі інвестиції ще називають виробничими, а в практиці господарювання – капітальними вкладеннями. Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу закордоном, що за величиною становлять не менше 10% вартості здійснюваного проекту, менші за цей відсоток капітальні вкладення називають п ортфельними.

Кап вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З точку зору функціональної цілеспрямованості розрізняють валові і чисті інвестиції. Валові інвестиції - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих фондів та об’єктів соціальної інфраструктури. Чисті кап вкладення – це витрати лише на розширене відтворення. До складу кап вкладень включають:

· Вартість будівельно-монтажних робіт;

· Вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

· Інші капітальні роботи і витрати.

Співвідношення між переліченими видами кап витрат характеризує елементно-технлогічну структуру кап вкладень. В інвестиційній політиці важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури кап вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте і розширене відтворення основних фондів.

 

29. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.

Процес планування вкладень капіталу на підприємствах охоплює два послідовних етапів:

· Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період;

· Визначення конкретних джерел їх фінансування.

Складність розрахунків на першому етапі залежить від можливих варіантів конкретної економічної ситуації на ринку та на підприємництві. В цьому випадку використовуються два варіанти:

1. здійснюється лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань;

2. передбачає здійснення розширеного відтворення основних фондів і об’єктів соц інфраструктури.

Можливий і третій варіант, який потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій.

Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантом є складним господарським завданням. Для його правильного розв’язку потрібно глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи інших джерел формування необхідних реальних інвестицій.

 

30. Формування і регулювання фінансових інвестицій.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відношення, визначають взаємини між собою та власниками і передбачають виплати доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передач грошових прав іншим особам.

ЦП поділяються на групи:

1. пайові;

2. похідні;

3. боргові.

Видами ЦП є:

1. акції;

2. облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

3. облігації підприємств;

4. казначейські зобов’язання;

5. ощадні сертифікати;

6. векселі;

7. приватизаційні папери.

Основними принципами функціонування фондового ринку є:

1. соціальна справедливість;

2. надійність захисту інвестора;

3. урегульованість;

4. контрольованість;

5. ефективність;

6. правова упорядкованість;

7. прозорість;

8. конкурентність;

Державне регулювання випуску і обігу ЦП здійснюється з метою:

1. реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу ЦП;

2. створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринку цінних паперів з урахуванням інтересів суспільства;

3. всебічного захисту прав учасників ринку ЦП.

 

31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора та його мети, ступеня ризику, на якій він готовий. Основними типами прямих іноземних інвестицій є:

1) створення спільних підприємств;

2) започаткування діяльності дочірніх підприємств

3) укладання ліцензійних угод із вітчизняними фірмами;

4) придбання неконтрольних пакетів акцій вітчизняних підприємств;

5) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств, що їх випускають і реалізують;

Формами іноземних інвестицій може бути:

1) пайова участь у СП або придбання частки діючих підприємств;

2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам або придбання у власність діючих підприємств повністю;

3) придбання нерухомого чи рухомого майна або окремих видів ЦП;

4) придбання прав на використання природних ресурсів і на використання землі;

5) придбання інших майнових прав;

6) інші види договорів із вітчизняними підприємствами;

Видами іноземних інвестицій є:

Ø будь-які види ЦП або корпоративні права у комерційній (конвертованій) валюті;

Ø будь-яке рухоме та нерухоме майно та майнові права;

Ø валюта Україні;

Ø іноземна валюта;

Ø грошові вимоги та вимоги договірних зобов’язань, що гарантовані відповідними банками у конвертованій валюті;

Ø права інтелектуальної власності вартість яких підтверджена у конвертованій валюті;

Ø права на здійснення господарської діяльності;

Ø інші цінності.

 

32. Оцінка ефективності фінансових та виробничих інвестицій.

Ефективність виробничих інвестицій характеризує економічні, Соціальні або інші результати, а також господарську доцільність їх здійснення. Основою оцінки діяльності кап витрат служить порівняння вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу чи ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію кращого з проектів. З огляду на це прийнято розрізняти загальну або абсолютну та порівняльну ефективність кап вкладень. Абсолютна ефективність показує загальну величину їх віддачі. Його потрібно розраховувати для оцінки очікуваного прибутку від реальних інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність визначається лише тоді, коли є декілька варіантів інвестиційних проектів і характеризує перевагу одного проекту над іншим.

Для визначення абсолютної ефективності вводяться дві взаємопов’язані величини: а) коефіцієнт економічної ефективності Е_р та б) період окупності кап витрат Т_р=1/Е_р.

Коефіцієнт економічної ефективності розраховується як співвідношення приросту прибутку або зниження собівартості кап витрат. Для певних проектів, особливо будівельних Е_р може розраховуватись як співвідношення загальної суми прибутку до кошторисної вартості проекту. Розрахункові значення Е_р потрібно порівнювати із нормативним коефіцієнтом Е_н, що встановлюється централізовано за певний період. Проект кап вкладень вважають доцільним, якщо Е_н не більше за Е_р.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюється через розрахункову формулу z=c_i + Е_н +K_i , де c_{i –} поточні витрати, K_i – кап вкладення за і-тим проектом.