Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

Цілі та особливості оцінки нематеріальних активів

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

1) обстеження нематеріальних активів; 2) правова експертиза; 3) з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості; 4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами; 6) підготовка звіту про оцінку.

Методи оцінки вартості нематеріальних активів

Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

— виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності; — витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

Методи оцінки вартості нематеріальних активів.

— визначається нарахована величина амортизації об'єкта інтелектуальної власності; — вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості. Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

— виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив; — визначення ставки капіталізації чистого прибутку; — розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

— оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта; — визначення ставки дисконтування; — розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків; — додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

— збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності; — визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності; — коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння; — визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності.

 

 

26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних коштів або фондів. Оборотні кошти на підприємствах здійснюють певний кругообіг, тобто проходять грошову, виробничу і торгову стадії. На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну. Формують певні виробничі запаси і вступають у виробничу стадію, на цій стадії у процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається, підприємство одержує певну виручку, тобто суму грошей, яка повністю відшкодовує авансовані витрати, але і містить певний прибуток. Таким чином здійснюється кругообіг поточних витрат.

Формування і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості з огляду на це виокремлюють:

1.оборотні кошти у сфері виробництва;

2.оборотні кошти у сфері обігу.

Також їх роз приділяють на:

· Нормовані оборотні кошти;

· Ненормовані оборотні кошти.

Велике значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів, як правило кошти використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва.

Перебування оборотних коштів у сфері обігу це лише необхідна умова безперервності процесу відтворення. За розрахунками багаторічних середніх величин частка оборотних коштів на промислових підприємствах України становить біля 75%. Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей найкраще визначити шляхом їх нормування, тобто розрахунку нормативів. Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний, який передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний метод, який полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами у цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

3. Метод прямого рахунку, це науково-обгрунтований розрахунок нормативів по кожному нормованому елементу оборотних коштів, тобто виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів і залишками готової продукції.

У практиці господарювання він є основним, а інші методи розрахунків використовуються як допоміжні. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що відносяться до оборотних фондів, тобто сировина, матеріали, паливо і на елементи, що тяжіють до основних фондів: це запчастини для ремонту, інструмент, інвентар та інші малоцінні предмети.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відноситься до оборотних фондів, визначається шляхом помноження середнє добового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях. При цьому точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів на підприємствах існує декілька видів запасів:

1. Транспортний, який не перевищує двох днів і оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати встановленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства;

2. Підготовчий запас, який створюється на період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

3. Поточний запас, який обчислюють в межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

4. Резервний запас, або страховий, який обчислюють двома способами: за середнім відхиленням середніх строків поставки від передбачених договором; за періодом необхідним для термінового оформлення замовлення та доставку матеріалів від їх виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити користуючись формулою :

Н^ок_нв=V_g*T_ц*К_нв

де V_g – середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою вартістю.

Т_ц – середня тривалість виробничого циклу.

К_нв – коефіцієнт наростання витрат або собівартості незавершеного

виробництва.

Коефіцієнт наростання витрат визначається за формулою:

К_нв=С_пц+0,5С_рц / С_в

де С_пц – первісні витрати на початку, тобто у перший день виробничого циклу,

С_рц – решта витрат на виготовлення виробу,

С_в – виробнича собівартість виробу.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат впродовж розрахункового періоду за вирахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком вартості одноденного випуску готових виробів на норму їх запасу на складі в днях.

Норма запасу складається з кількості днів необхідних для підготовки продукції до реалізації.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства визначається як сума окремих елементів, тобто виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.