Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.



Цілі та особливості оцінки нематеріальних активів

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

1) обстеження нематеріальних активів; 2) правова експертиза; 3) з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості; 4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами; 6) підготовка звіту про оцінку.

Методи оцінки вартості нематеріальних активів

Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

— виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності; — витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

Методи оцінки вартості нематеріальних активів.

— визначається нарахована величина амортизації об'єкта інтелектуальної власності; — вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості. Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

— виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив; — визначення ставки капіталізації чистого прибутку; — розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

— оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта; — визначення ставки дисконтування; — розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків; — додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

— збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об'єктів інтелектуальної власності; — визначають перелік показників, за якими порівнюють об'єкти інтелектуальної власності; — коригують фактичні ціни угод щодо об'єктів інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння; — визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності.

 

 

26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних коштів або фондів. Оборотні кошти на підприємствах здійснюють певний кругообіг, тобто проходять грошову, виробничу і торгову стадії. На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну. Формують певні виробничі запаси і вступають у виробничу стадію, на цій стадії у процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається, підприємство одержує певну виручку, тобто суму грошей, яка повністю відшкодовує авансовані витрати, але і містить певний прибуток. Таким чином здійснюється кругообіг поточних витрат.

Формування і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості з огляду на це виокремлюють:

1.оборотні кошти у сфері виробництва;

2.оборотні кошти у сфері обігу.

Також їх роз приділяють на:

· Нормовані оборотні кошти;

· Ненормовані оборотні кошти.

Велике значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів, як правило кошти використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва.

Перебування оборотних коштів у сфері обігу це лише необхідна умова безперервності процесу відтворення. За розрахунками багаторічних середніх величин частка оборотних коштів на промислових підприємствах України становить біля 75%. Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей найкраще визначити шляхом їх нормування, тобто розрахунку нормативів. Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний, який передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний метод, який полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами у цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

3. Метод прямого рахунку, це науково-обгрунтований розрахунок нормативів по кожному нормованому елементу оборотних коштів, тобто виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів і залишками готової продукції.

У практиці господарювання він є основним, а інші методи розрахунків використовуються як допоміжні. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що відносяться до оборотних фондів, тобто сировина, матеріали, паливо і на елементи, що тяжіють до основних фондів: це запчастини для ремонту, інструмент, інвентар та інші малоцінні предмети.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відноситься до оборотних фондів, визначається шляхом помноження середнє добового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях. При цьому точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів на підприємствах існує декілька видів запасів:

1. Транспортний, який не перевищує двох днів і оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати встановленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства;

2. Підготовчий запас, який створюється на період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

3. Поточний запас, який обчислюють в межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

4. Резервний запас, або страховий, який обчислюють двома способами: за середнім відхиленням середніх строків поставки від передбачених договором; за періодом необхідним для термінового оформлення замовлення та доставку матеріалів від їх виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити користуючись формулою :

Нокнв=Vg*Tцнв

де Vg середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою вартістю.

Тцсередня тривалість виробничого циклу.

Кнвкоефіцієнт наростання витрат або собівартості незавершеного

виробництва.

Коефіцієнт наростання витрат визначається за формулою:

Кнвпц+0,5Срц / Св

де Спцпервісні витрати на початку, тобто у перший день виробничого циклу,

Срцрешта витрат на виготовлення виробу,

Сввиробнича собівартість виробу.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат впродовж розрахункового періоду за вирахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком вартості одноденного випуску готових виробів на норму їх запасу на складі в днях.

Норма запасу складається з кількості днів необхідних для підготовки продукції до реалізації.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства визначається як сума окремих елементів, тобто виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; просмотров: 176; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.201.64.238 (0.009 с.)