Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.



Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.

Підприємство – це організаційно відокремлена і ек. Самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає послуги. Головну мету підпр-ва, тобто чітко окреслену причину, його існування у світовій економіці, прийнято наз. місією. На основі загальної місії підпр-ва формуються і встановлюються загально фірмові цілі осн. з яких є: 1. Цілі повинні бути конкретними ; 2.

Цілі повинні бути орієнтовані у часі; 3. ... досяжними; 4. ... взаємо підтримуючими.

Головними напрямками діяльності підпр-ва є :

1. Вивчення ринку товарів;

2. Інноваційна діяльність;

3. Виробнича діяльність;

4. Комерційна діяльність;

5. Після продажний сервіс.

Все це охоплює ек. Діяльність. Крім ек. Д-ті непересічне значення має соціальна д-ть, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших її напрямки і конкретних видів.

 

Правові основи функціонування підпр - ва.

Основним законом, який регламентує діяльність різних видів підприємств, є закон “Про підпр-ва в Україні”(прийнятий сесією Верховної Ради від 27 березня 1991р.)Цей закон визначає види і організаційні форми підпр-в, незалежно від форми власності на майно і системи господарювання. Також забезпечує самостійність підпр-в, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні госп-кої діяльності, а також регулює відносини з ін. господ.

суб єктами та державою. Осн. розділи цього закону:

1. Загальні положення;

2. Створення підпр-ва і порядок його реєстрації;

3. Майно підпр-ва;

4. Управління підпр-вом і самоврядування трудового колективу;

5. Господарська, економічна і соціальна діяльність підпр-ва;

6. Підпр-во і держава;

7. Ліквідація і реорганізація підпр-ва.

 

3. Класифікація і структура підпр - ва.

Класифікація підпр-в повинна забезпечувати використання таких ознак:

1. мета і характер діяльності;

2. форма власності майна;

3.належність капіталу;

4. правовий статус і форма господарювання;

5. галузево – функціональний вид діяль-ті;

6. технічні і територіальна цілісність;

7.розмір за чисельністю працівників.

В залежності від цих класифікаційних ознак під-ва поділяються на:

1. мета і характер діяль-ті:

а). Комерційні;

б). Некомерційні.

2. форма власності майна:

а). Приватні б). Колективні в). Державні г). Спільні

3. належність капіталу:

а). Національні б). Закордонні в). Спільні

4. правовий статус і норма господарювання:

а). Одноосібні б). Кооперативні в). Орендні г). Господ-кі товариства

5. галузево – функціональний вид діяль-ті:

- промислові - сільськогоспод-кі - будівельні - транспортні - торгівельні -лізингові

- банківські - страхові - туристичні

6. технологічна і територіальна цілісність і ступінь підпорядкування:

а). головні б) дочірні в) асоційовані г) філії

Крім цих видів під-ва також поділяються на : приватні, господ-кі, орендні під-ва, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні під-ва, акціонерні під-ва та ін.

 

Добровільні та інституційні об єднання під-в.

Під-ва мають право на добровільних засадах об єднувати науково – технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить законодавству. В умовах ринкової економіки під-ва можуть створювати різні за принципами та цілями добровільні об єднання: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, трести, холдінги.

 

5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.

Ринок, що виник одночасно з товарним виробництвом, пройшов історично тривалий і складний шлях розвитку, органічно пов’язаною з еволюцією і поглибленням суспільного поділу праці, спеціалізації і господарської відокремленості виробників. Ринок є проявою ек. Відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання.

В ринкових умовах виділяються 5 осн. типів ринків: ринок споживачів, ринок виробників

ринок посередників, ринки держ. і громадянських установ, міжнародний ринок.

Принципами поведінки господарських суб єктів є:

1. Принцип соц. партнерства;

2.Принцип свободи під-ва.

При здійсненні 2-го принципу останній забезпечується певними правилами:

1. можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність.

2. самостійністю в організації вир-ва та його ресурсному забезпеченні.

3. суверенністю у прийнятті будь-яких господ-х рішень, комерційною свободою у ціноутворенні, виходячи з ек. вигоди і ринкової кон єктури.

4. реальним правом у розпорядженні майном, а також прибутком, що залишається після внесення податків та інших платежів, встановлених законом.

 

6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

Підприємництвом називають господарсько самостійну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку, доходу. Осн. формами підприємницької діяль-ті вважають:

1. Творчу, тобто генерування і активне використання новаторських ідей, інвестиційних проектів, а також готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі.

2. ресурсну, тобто формування й продуктивне використання власного капіталу, а також інфляційних, матеріальних і трудових ресурсів.

3. Організаційно супровідну, тобто практичну організацію маркетингу, виробництва, продажу, реклами.

Підприємницька діяль-сть поділяється на виробничу і посередницьку.

Виробнича діяль-ть в свою чергу поділяється на:

Підпр-ка діяль-ть за характером: основна і допоміжна

Підпр-ка діяль-ть за спрямованістю: класична, частково інноваційна, інноваційна.

Посередницька діяль-ть поділ-ся на 4 види:

1. Агентування: агенти, брокери, комісіонери.

2. Суб єкти торгово – комерційної діяль-ті: торгові доми, дилери, дистреб ютори

3. Аукціонна торгівля: об єкти (нерухомість), форми (внутр. державна і міжнародна).

4. Біржове підпр-во: біржі (фондові або валютні, товарні), специфічні операції.

7.

Вищі органи державного управління підприємствами та організаціями.

Крім вищих органів управління підприємствами та організаціями існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб’єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об’єктивно необхідними і доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза можливостями та компетенцією самих підприємств.

Система загальнодержавного управління підприємствами та організаціями в Україні наступна:

Президент України як голова держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України керує всіма сферами діяльності України, включаючи економіку. З цією метою він віддає відповідні укази і розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з посадовими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регіони, а також відвідує ті чи інші підприємства або організації.

Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента.

Верховна Рада України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано через формування необхідної законодавчої бази.

Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади: міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи.

 

Підготовка виробництва

Виробничий процес як сукупність певних операцій і засобів їхнього здійснення залежить від обсягів продукції та її особливостей, тому зміна видів чи типорозмірів продукції, її модернізація зумовлюють відповідні зміни у виробничому процесі. Виробництву нової продукції передує комплекс робіт, який називають підготовкою виробництва. До таких робіт належать:

1. науково-дослідні роботи

2. конструкторська підготовка виробництва

3. технологічна підготовка виробництва

4. організаційно-планова підготовка виробництва

За своїм змістом технологічна підготовка виробництва включає:

А) забезпечення технологічності конструкторського виробу

Б) розробка технологічних процесів і методів контролю

В) проектування та виготовлення чи купівля технологічного оснащення

Г) наладка і впровадження запроектованих технологічних процесів.

Сучасна техніко-технологічна база підприємства дає змогу виготовляти ту саму продукцію різними способами. Проектуючи технологічний процес, слід оцінити можливі варіанти технології і вибрати з них оптимальний. Таке завдання здійснюється за типовою методикою визначення економічної ефективності технічних нововведень та інвестицій.

 

Поняття, цілі та напрями діяльності підпр-ва.

Підприємство – це організаційно відокремлена і ек. Самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає послуги. Головну мету підпр-ва, тобто чітко окреслену причину, його існування у світовій економіці, прийнято наз. місією. На основі загальної місії підпр-ва формуються і встановлюються загально фірмові цілі осн. з яких є: 1. Цілі повинні бути конкретними ; 2.

Цілі повинні бути орієнтовані у часі; 3. ... досяжними; 4. ... взаємо підтримуючими.

Головними напрямками діяльності підпр-ва є :

1. Вивчення ринку товарів;

2. Інноваційна діяльність;

3. Виробнича діяльність;

4. Комерційна діяльність;

5. Після продажний сервіс.

Все це охоплює ек. Діяльність. Крім ек. Д-ті непересічне значення має соціальна д-ть, оскільки вона істотно впливає на ефективність інших її напрямки і конкретних видів.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.179.111 (0.009 с.)