Державне право зарушшмхкрмні

 

Участь того чи іншого суб'єкта в процесі здійснення кон­ституційного контролю нерідко залежить від характеру справ, які виносять на розгляд відповідних органів, а також від ме­ханізмів реалізації повноважень цих органів. Одним з таких механізмів є спеціальна, так звана конституційна скарга. Зви­чайно така скарга має субсидіарний характер: вона подається до конституційного суду тільки після того, як була розглянута в інших, загальних або адміністративних судах, і результати цього розгляду не задовольнили заявника. Офіційному роз­гляду конституційної скарги передує її прийняття. У ФРН цим займається спеціальна комісія конституційного суду, до складу якої входять три його члени. В середньому вона прий­має до розгляду близько десяти відсотків скарг від щорічної їх кількості. У тих країнах, де конституційний контроль здійснюється загальними судами, відповідні питання розгля­даються на основі звичайних норм судочинства.

Рішення органів, які здійснюють конституційний кон­троль, мають різний характер і юридичні наслідки. Зокрема, законодавчі акти, визнані органами конституційної юстиції неконституційними, скасовуються. Самі ж рішення цих ор­ганів є остаточними. У Польщі та Румунії рішення органів конституційного контролю щодо конституційності законодав­чих актів можуть бути скасовані за результатами голосування в нижній палаті і в обох палатах парламенту відповідно. Для цього потрібна кваліфікована більшість голосів.

У переважній більшості країн, де прийнята американська модель організації конституційного контролю, відповідні рішення віднесені тільки до конкретних судових справ. Суди тут не анулюють закони, але, визнаючи їх неконституційними, відмовляються ці закони застосовувати. У США, якщо вер­ховний суд визнав той чи інший закон або (що буває набагато частіше) окремі його положення неконституційними, останні не можуть бути застосовані жодним судом. Тим самим поло­ження закону, не будучи скасованими юридично, втрачають силу фактично.

У цілому слід зазначити, що конституційний контроль у зарубіжних країнах визнаний як одна з реалій їх державно-політичного життя. Він покликаний забезпечити виконання приписів основного закону. При цьому найсуттєвішого зна­чення набувають якості самої конституції, зокрема чіткість і визначеність її положень.

Ш IV. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Боботов СВ. Конституционная юстиция (сравнитель­
ный анализ). - М.,1994.

2. Джинджер Энн Ф. Верховный Суд и права человека в
США. - М.,1981.

3. Овсепян Ж.И. Судебный конституционный контроль в
зарубежных странах. Правовая защита конституций.-Ростов-
на-Дону,1992.

4. Руне К. Швейцарский федеральный суд и надзор за
конституционностью законов // Государство и пра-
во.-1995.-№12.

5. Харрел М.Э. Андерсон Б. Равное правосудие на основе
закона. Верховный суд в жизни Америки.-М.,1995.

6. Митюкова МЛ. Констиуционные суды на постсовет­
ском пространстве.-М.,1999.

7. Михеенко М.М., Молдован В.В., Радзієвська JI.K.
Порівняльне судове право.-К.,1993.

II

ТЕМА 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Поняття, суть та класифікація політичних партій.

2. Партії і конституційний механізм державної влади.

3. Інституціоналізація політичних партій

§1. Поняття, суть та класифікація політичних партій

Політична партія - це активна і організована частина суспільства, об'єднана спільними інтересами, цілями або ідеа­лами, котра прагне оволодіти державною владою або вирішаль­ним чином впливати на її здійснення.

Політичні партії відрізняються від інших організацій і рухів тим, що відкрито борються за владу, за місце в представ­ницьких органах. Соціальні прошарки, до яких належить ос­новна маса електорату (виборці, прихильники партій, котрі голосують за висунених нею кандидатів на вибори до держав­них органів), складають соціальну базу партії.

Суть політичних партій виявляється в їх цілях і функціях.

Головна мета політичної партії (демократичної) - забез­печити функціонування всієї політичної системи країни.

Цілі і завдання політичних партій обумовлюють характер і зміст їх функцій.

Основними функціями політичних партій є:

1) розробка політичного курсу, спрямованого на вирішен­
ня існуючих у суспільстві проблем;

2) рекрутування (поповнення) нових членів, виховання ак­
тивістів, мобілізація виборців на підтримку партійних канди­
датів, підбір лідерів та їх просування на керівні посади в орга­
нах держави;

________________________ ДЕРЖАВН Е ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3) участь партії у формуванні і діяльності всіх ланок дер­
жавного апарату;

4) політичні партії дозволяють мирно вирішувати
соціальні конфлікти;

5) здійснюють в умовах становлення національних дер­
жав функції національної інтеграції;

6) ідеологічна функція, тобто розповсюдження ідейного
впливу на своїх членів і прихильників у пропаганді своїх
цінностей, свого світогляду.

7) комунікативна функція, тобто встановлення і підтрим­
ка ефективного зворотного зв'язку між правлячими верхами і
суспільством загалом.

Організаційна класифікація політичних партій. Партії за організаційною ознакою поділяються на оформлені (кадрові) і неоформлені. Оформлені партії невеликі, але мають чітку ор­ганізацію і партійну дисципліну. їх ознаки:

♦ керівний апарат рекрутується з числа партійних
функціонерів;

♦ ♦

існує організаційний зв'язок між партією і її членами; член партії має квиток партії, сплачує членські внески;

♦ наявність партійної дисципліни.

До числа оформлених партій відносяться: ХДС (ФРН), ЛДП Японії, Індійський національний конгрес (І), Народна партія Австрії та ін.

У організаційно-неоформлених партіях відсутнє членство і безпосередній зв'язок з масою. Соціальна база, як правило, -виборці.

Ознаки:

♦ члени не мають партійних документів;

♦ не платять партійних внесків;

♦ не зобов'язані підкорятися партійній дисципліні.

їх апарат складається з малої кількості професіоналів, які працюють у період виборчих кампаній. Приклад: дві партії США - республіканська і демократична.

С.К.Бостан, С. М. Тимченк о

ДЕРЖАВНЕ П РАВО ЗАРУБ ІЖНИХ К РАЇН

 

Принципи побудови партій:

1) територіальний;

2) територіально-виробничий.