Тема 4. 4. Політичні та державні режими в зарубіжних країнах

\\0Ь

І. ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

1. Політичні режими. 2. Особливості сучасної демократії 3. Державні режими.

§1. Політичні режими

Політичний режим - це форми і методи здійснення політичної влади в тій чи іншій країні. Політичний режим обу­мовлюється порядком політичних відносин, ступенем політичної свободи. Він впливає на правові форми держави та її відносини із суспільством, окремою людиною.

Проте часто саме політичний режим виступає як причина фіктивності певних правових норм, зміст яких нівелюється практикою здійснення державної влади.

Політичні режими бувають трьох видів: демократичний, недемократичний та ліберальний.

1. Демократичний режим - характеризується високим ступенем політичної свободи людини; реальним існуванням політичних і правових інститутів, що дозволяє йому впливати на державне управління суспільством. Демократичний політичний режим зазвичай знаходить відображення в кон­ституціях і законах, що регулюють різні форми участі в політичному житті через:

♦ інститути представницької і безпосередньої демо­
кратії;

♦ гарантовані громадянські (особисті) та політичні пра­
ва і свободи;

♦ незалежні засоби масової інформації;

♦ партійний плюралізм;

♦ розподіл влади;

С.К.Бост а н, С М. Тимченко

♦ широке самоврядування;

♦ гарантії для меншин;

♦ органи публічної влади вдаються до силових методів
лише у виняткових випадках.

2. Недемократичний режим знаходить свій вираз в а) ав­торитарному та б) тоталітарному режимах.

Авторитарний режим характеризується повною або май­же повною відсутністю демократичних політичних відносин:

♦ опозиція або прямо забороняється, або ставиться у
такі умови, котрі не дозволяють їй нормально
функціонувати;

♦ публічна влада широко вдається до засобів придушен­
ня, адміністрування;

♦ самоврядування практично відсутнє;

♦ якщо й існує формальний поділ влади, то реально всі
функції влади зосереджуються в руках однієї особи
або правлячої олігархії.

Різновид авторитарного режиму - це військові диктатури різного роду.

Державне право може маскувати авторитарний режим, а може його достатньо неприкрито оформляти (Марокко, Йор­данія, Індонезія).

Тоталітарний режим є крайньою формою авторитарного. Якщо останній задовольняється контролем за поведінкою гро­мадян, то тоталітарний претендує на контроль над думками, намагається виховувати все населення таким чином, щоб воно було готовим слухняно виконувати будь-які вказівки влади. Для оволодіння суспільством використовується такий політичний інститут, як державна "партія", яка проникає в усі осередки суспільства.

3. Ліберальний режим був характерним для розвинутих країн у XIX ст., а зараз спостерігається в ряді країн, що розви­ваються та наблизилися до розвинутих (Індія, Філіппини, по-стоталітарні європейські країни).

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Цей режим відрізняється:

♦ високим ступенем політичної свободи; проте
внаслідок культурної відсталості більшості
суспільства, відсутності механізмів реалізації цих
прав, реально користуватися демократичними
політичними інститутами можуть лише деякі країни;

♦ держава частіше, ніж в умовах демократичного режи­
му, використовує різноманітні форми примусового
впливу.

Це обумовлено тим, що низький життєвий рівень багатьох прошарків суспільства породжує маргінальність і схильність до насильницьких дій для досягнення своїх соціальних цілей. У державному праві це знаходить своє відображення у вигляді значних обмежень демократії, котрі залишають органам і поса­довим особам публічної влади досить широке поле для дій за власним розсудом.

§2. Особливості сучасної демократії

Носієм авторитету і єдиним джерелом влади при демокра­тичному режимі є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

Звідси виходить, що єдиний для суверенного народу засіб зберегти той рівень влади, якої він потребує, та яку сам може здійснювати, полягає в тому, щоб не давати своїм правителям необмежену владу. Це означає, що демократичний характер режиму може зберігатися, якщо принцип "вся влада народові" поступово змінюється так, що перетворюється в гасло "вся

влада нікому".

Демократія може бути життєздатною лише у тому випад­ку, якщо дотримується принцип контролю над владою. Ніхто не повинен володіти всією повнотою влади. В політиці, як і в ринковій економіці, неприпустима монополія в будь-якій формі.

 

С.К.Бо ст ан, С. М.Тимче нко