С. К. Бостан, С, М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

 

1) Італія, Греція - глава держави призначає голову уряду
(прем'єр-міністра) і за пропозицією останнього призначає
інших членів уряду. Після його утворення він повинен зверну­
тися до парламенту з метою отримання вотуму довіри
(т.зв. інвеститура уряду);

2) Німеччина, Японія - з висунутих кандидатур обира­
ють главу уряду, який формує кабінет уряду і затверджує ці
кандидатури в парламенті.

Глава уряду. В країнах використовуються різні назви:

♦ Великобританія та країни співдружності - прем'єр-
міністр;

♦ ФРН, Австрія - канцлер;

♦ Італія - голова ради міністрів тощо.
Повноваження уряду:

і. управління державним апаратом;

2. виконання законів;

3. контроль (певною мірою) над законодавчою
діяльністю парламенту через те, що уряд а) є головним джере­
лом законодавчої ініціативи; б) має вирішальний вплив на за­
конодавчий процес;

4. нормотворча діяльність уряду:

♦ видає підзаконні акти;

♦ видає нормативні акти по прямому або непрямому
уповноваженню парламенту - інституту делеговано­
го законодавства;

5. складання і виконання бюджету;

6. здійснення зовнішньої політики.

D н.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Підготувати за бажанням реферат на одну з пропонованих тем:

1.Загальне і особливе в конституційно-правовому статусі глав держав із республіканською формою правління.

2.Загальне і особливе в конституційно-правовому статусі урядів держав із різними формами правління.

Завдання 2. Використовуючи відповідне конституційне законодавство, вирішить наступні задачі:

Задача №1. Президенту Республіки Угорщина була зроб­лена складна операція на серці. Це призвело до тимчасового невиконання ним своїх обов'язків протягом 75 днів, але після цього терміну він був змушений залишитися у лікарні ще на З тижні.

Як у цьому випадку, згідно з Конституцією Угорщини по­винні розвиватися подальші події?

Задача №2. На загальних державних виборах 1989 року кандидатом на пост президента Італії виступав Луїджи Плачідо 1950 року народження, голова автомобільного кон­церну.

Чи може він бути обраним президентом країни? Дайте конституційно-правову оцінку цієї ситуації.

Задача №3. Віце-президент СІЛА заміняв Президента на його посту один рік і 11 місяців. Після цього він був обраний Президентом США. Після закінчення терміну президентства він знову висунув свою кандидатуру на пост Президента США. Це було оскаржено, тому що він вже третій раз претен­дував на президентство.

Чи може ця особа у конкретному випадку бути обраною Президентом США? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання 3. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:

• Виконавчі органи - це...

• Монарх - це...

• Цивільний лист - це...

• Президент - це...

• Інвеститура уряду - це...

• Інтерпеляція - це...

С.К.Бостан, С.М.Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

 

® III. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Уряди в зарубіжних країнах

ПЛАН

1. Структура і організація урядів у зарубіжних країнах.

2. Юридичний і фактичний статус урядів зарубіжних
країн.

3. Функції уряду в зарубіжних країнах.

4. Парламентський контроль за діяльністю урядів.

Методичні рекомендації до семінарського

Заняття

Семінарське заняття проводиться у вигляді доповідей згідно плану семінару. Доповідь на 8-10 хв. необхідно готува­ти за допомогою рекомендованої літератури і вказівок викла­дача, які були зроблені на лекції. Метою заняття є поглиблен­ня, конкретизація і систематизація знань отриманих з цієї про­блемі у процесі підготовки до семінару.

При розкритті першого питання слід звернути увагу на те, що за структурою уряду виділяються дві його системи, які ха­рактеризуються наступними рисами:

1) континентальна система - до складу уряду входять
всі глави центральних відомств із загальнонаціональною цен­
тральною юрисдикцією (континентальні країни, а також
США). За цією системою до складу уряду входить максималь­
на кількість вищих посадових осіб, але при цьому утворюють­
ся відповідні президії, у Італії, наприклад, Рада міністрів;

2) англосаксонська (Великобританія та частина держав
співдружності):

♦ вищий виконавчий орган державної влади консти­туцією не визнається і юридично вважається незакон­ним. У всіх цих країнах кабінет існує на основі звичаю;

♦ до складу кабінету входять не всі глави центральних відомств, а лише найважливіші з них.

Континентальна й англосаксонська системи є найбільш розповсюдженими, але аж ніяк не універсальними урядовими структурами. Існує низка різновидів урядової організації, що поєднують у собі риси названих систем, або мають свою влас­ну специфіку.

У Новій Зеландії юридично вищим виконавчим органом державної влади є виконавча рада, що представляє собою копію британської таємної ради. На практиці ж усі повнова­ження з управління країною зосереджені в руках кабінету, що існує на основі звичаю. Виконавча рада складається з міністрів і очолюється генерал-губернатором, який формально вва­жається главою виконавчої влади. У дійсності виконавча рада лише оформлює рішення кабінету. Конституція ж ігнорує існування повновладного кабінету. Аналогічна система засто­совується в Австралії.

В багатьох сучасних зарубіжних країнах спостерігається тенденція до звуження складу уряду. Сьогодні чисельний склад урядів коливається від 6 до 20 членів. У цьому знаходять своє вираження процеси економічної централізації, що неми­нуче породжують те, що державознавство називає "концент­рацією керівництва".

Важливим доповненням кожного уряду є допоміжний апа­рат.

Первісною формою допоміжного апарату були різного ро­ду комітети і комісії, що створювалися при уряді. В міру ус­кладнення державних функцій і розширення сфери їх дії зро­став і ускладнювався допоміжний апарат.

У Великобританії допоміжний урядовий апарат має яск­раво виражену специфіку. Англійські урядові комітети підрозділяються на дві основні групи:

1. Постійні комітети, що засновуються кабінетом з найбільш важливих питань і очолюються звичайно провідни­ми міністрами.

С.К.Бостан, С.М.Тимченко