Типологія форм державного правління

Сучасна класифікація форм державного правління спи­рається на підготовлений попередніми поколіннями дослідників відповідний базис. Найбільшою різноманітністю відрізняються класифікаційні схеми зарубіжних державоз-навців, котрі в своїй більшості спираються на формально-юри­дичні або політико-практичні критерії. Для постсоціалістич-ної, у тому числі і сучасної вітчизняної юридичної науки ха­рактерний багаторівневий підхід до класифікації форм дер­жавного правління. За деякими виключеннями ані теоретики, ані конституціоналісти не виходять за межі загальноприйня-

ДЕРЖАВН Е ПРАВО ЗАРУБІЖ НИХ КРАЇ Н

тої класифікаційної схеми форм державного правління. Роз­поділяючи держави за формами правління, вони зокрема відзначають, що "традиційно в науці розрізняють дві форми правління - монархію і республіку". Монархії бувають необ­межені (абсолютні) та обмежені або ж конституційні (ду­алістичні та парламентарні), а республіки - класичні: прези­дентські та парламентарні, гібридні (змішані) та деякі особ­ливі (соціалістичні, директоріальні, монократичні, мілітарні тощо), що знайшло своє практичне втілення в одній або в не­великій групі держав.

Засади цієї класифікації, котра певним чином були "мо­дернізована" вітчизняними державознавцями радянських часів, закладені ще на рубежі минулого століття. Постає пи­тання: чи відповідає ця класифікаційна схема політико-право-вим реаліям і науковим потребам початку XXI століття? В принципі так, оскільки базові елементи цієї конструкції досі збереглися. Але ж у певних деталях, на нашу думку, є можли­вості для її вдосконалення.

Це, насамперед має стосуватись типології форм державно­го правління - класифікаційної операції вищого рівня, яка за найбільш суттєвими ознаками дозволяє створити "збірний" зразок (образ), тип досліджуваного явища. Чи є вищезгадані "основні форми" типами форми державного правління? З од­ного боку ніби-то так, оскільки вони займають верхню сходин­ку на цій класифікаційній схемі і є вихідними для виділення спадних видів форм державного правління. З іншого - ні, оскільки поділ на монархію і республіку, по суті, здійснюється за формальними критеріями. За наявною в юридичній науці традицією основні види (типи) форм правління тих чи інших держав визначаються порядком заміщення поста (посади) гла­ви держави - якщо глава держави обраний народом, то це рес­публіка, якщо він заміщує свій пост шляхом наслідування — монархія. Однак у сучасних умовах цей критерій втратив свою колишню сутнісну значимість і набув формальної ознаки. Для

С.К.Бостан, С. М.Тимченко

ДЕРЖАВН Е ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

 

типологізації форм державного правління потрібен ґрунтов­ний аналіз сутнісних ознак форми державного правління, зміст якої обумовлений державою (типом держави і типом її форми.— С.Б.) відповідної історичної епохи.

Історія державно-організованого суспільства свідчить, що однією з найдавніших форм організації державної влади є мо­нархія (від гр. моно - один, єдино і архія - влада, правління '). На питання чи є монархія типом форми державного правління ми відповідаємо ствердно, оскільки, незважаючи на деякі ви­дові розходження ЇЇ в рабовласницькому та феодальному суспільствах, у країнах Західної та Східної цивілізацій, згадані типові риси (ознаки) у сукупності створюють характерну саме для держави станово-кастового суспільства (рабовласницько­го і феодального суспільств)² типову модель форми правління, її зміст знайшов безпосереднє відображення у самому терміні монархія (моноправління) і характеризувався стійкістю, стабільністю, довготривалістю, оскільки обумовлювався сутністю держави станово-кастового суспільства, його моно-кратичною формою ³.

Громадянське суспільство, що прийшло на зміну станово-кастовому, обумовило появу нового типу держави, його загаль­ної полікратичної форми та протилежного монархії типу форми державного правління⁴. Структура і характер цієї структурно-інституціональної системи влади мала під собою соціально-еко­номічні, політичні й ідеологічні підстави, обумовлені спе­цифікою нового безстанового (громадянського), суспільства.

¹ Пазенюк B.C. Архія// Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.— К.:"Укр. енцикл" ім..М.П.Бажана,1998.— ТІ: А- Г.-С.153.

Див. докладніше: Бостпан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права за­рубіжних країн: Навчальний посібник—К.: Центр навчальної літерату-ри,2004.-672 с

Див.: Сравнительное конституционное право / Отв. ред. В.Е.Чиркин.— М.: Международные отношения, 2002.—С.255

Там само.

Поява такої форми державного правління, де формування і функціонування складових її органів засновано на тих чи інших демократичних засадах, мало під собою насамперед соціально-економічні основи: ринкову економіку, засновану на приватній власності, нову соціальну структуру суспільства, наявність чисельного "середнього класу" тощо. Але на відміну від монархії, котра виникла ірраціонально, на базі практично­го досвіду, поява протилежної їй форми державного правління в громадянському суспільстві була підготовлена попередньою суспільно-політичною думкою. Вона, виходячи з принципу формальної рівності людей (неприпустимого для колишнього суспільства), підготувала суспільну свідомість до раціональ­ного сприйняття державної влади, представником якої може стати будь-який громадянин, створила різні моделі її декон-центрації, засновані на принципі поділу влади і їх балансу че­рез систему стримувань та противаг. Саме визнання та прак­тичне втілення цього принципу у державне життя здійснили кардинальний переворот в структурно-інституціональній сис­темі вищих органів державної влади, результатом якого став перехід від правління одного (мпнпт) органу до правління взаємопов'язаних між собою багатьох (сплй) вищих державних органів.

Як зазначалося, цю "основну" форму державного правління зазвичай називають республікою. Але широко відо­мий термін "республіка" для позначення форми правління є, на нашу думку, не зовсім вдалим, оскільки його етимо­логічний зміст не розкриває сутності досліджуваного явища. Останнє, як відомо, являє собою систему влади, владних інститутів, що має знайти відображення у його назві. Термін "монархія" для цього цілком підходить, оскільки його етимо­логічний зміст - єдиновладдя, єдиноправління - безпосеред­ньо дає уявлення про джерело і суб'єкт правління у державі. Термін же "республіка" (від лат. res - справа і publica - публічна, суспільна), який дослівно означає "справа публічна