Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юридичної відповідальності. Так, матеріальну відповідальність характеризує державний примус, тобто примус до виконання норм права.

Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа), з яким він перебуває в трудових правовідносинах.

Матеріальну відповідальність потрібно відрізняти від майнової відповідальності, передбаченої нормами цивільного права. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов'язків. У трудовому праві відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі - не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; нестримані доходи або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди. Межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник. Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить двосторонній, взаємний характер. Складовими частинами її є: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця - власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи.

Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов'язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні. Власник або уповноважений ним орган у відповідності до статей 131, 153 КЗпП України зобов'язаний створити умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, створити безпечні й нешкідливі умови праці. Працівники повинні дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів для запобігання шкоди. Невиконання сторонами трудового договору цих обов'язків може привести до заподіяння шкоди і притягнення до матеріальної відповідальності.

Елементи трудового майнового правопорушення є одночасно умовами матеріальної відповідальності сторін трудового договору:

o наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити зайві виплати. До прямої дійсної шкоди відносяться, наприклад, нестача, ушкодження цінностей, витрати на ремонт зіпсованого майна, штрафні санкції за невиконання господарських зобов'язань. Згідно зі ст.130 КЗнП не підлягають відшкодуванню нестримані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння. Не може бути стягнена шкода, що відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також шкода, заподіяна працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого ризику відноситься шкода, яка заподіяна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобів виробництва, коли неможливо було досягти бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо запобігання шкоди. Щодо прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями (бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу, то під нею слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці видачі трудової книжки при звільненні; витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди та ін.); вартість особистих речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок незабезпечення їх збереження власником;

o протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо;

o причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння.;

o вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. На відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступити без вини. Форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності, і відповідно умисне заподіяння майнової шкоди тягне за собою повну матеріальну відповідальність. Тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваженому ним органі, крім випадків відшкодування шкоди працівниками, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеціальними законами, уклали договір про повну матеріальну відповідальність або отримали матеріальні цінності за разовим дорученням. Такі працівники вважаються винними, доки самі не доведуть свою невинність у виникненні шкоди.

Для притягнення до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані умови у сукупності.

99. Поняття і види матеріальної відповідальності працівників

Сутність матеріальної відповідальності працівників

· Несуть відп-сть за шкоду,завдану внаслідок порушення покладених трудових обов’язків

· Права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відп-сті за пряму дійсну шкоду, заподіяну винними, протиправними діями

· Обмежується певною частиною заробітку і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди (крім випадків, встановлених законодавством)

· На працівника не може бути покладено відповідальність за шкоду, яка відноситься до нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержаний роботодавцем прибуток або шкоду, завдану у стані крайньої необхідності

· Допускається можливість добровільного повного чи часткового відшкодування. За згодою роботодавця працівник також може передати для покриття шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Матеріальна відповідальність працівників – вид матеріальної відповідальності, що може бути застосована до працівника за умови вчинення ним матеріального трудового правопорушення та полягає у добровільному чи примусовому понесенні працівником негативних наслідків майнового характеру, закріплених у санкції правової норми.

Матеріальне правопорушення

Об’єкт – трудова дисципліна

Об’єктивна сторона – протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок. Пряма дійсна шкода – втрата, погіршення або знищення майна, необхідність для ПУО провести роботи для відновлення, придбання майна чи ін.затрати, що виникли внаслідок порушення працівником трудових обов’язків.

Суб’єктивна сторона – умисел чи необережність.

Суб’єкт – працівник.

 

Види – обмежена, повна, кратна.

Ø Обмежена – основний вид. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівник несе відповідальність у розмірі дійсної шкоди, але не більшу свого середньомісячного заробітку. Обчислення середньомісячної ЗП здійснюється згідно із Постановою КМУ «Порядок обчислення середньої ЗП». Вона обчислюється із розрахунку ЗП за останні 2 місяці роботи, що передували місяцю, у якому завдана шкода.

Ø Повна – відшкодування усієї дійсної шкоди без обмежень. Випадки:

· договір між роботодавцем і працівником про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілісності майна та ін.цінностей, переданих його на зберігання та в ін.цілях. Такий договір укладається за наявності сукупності обставин: робота працівника пов’язана зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням чи застосуванням у виробництві цінностей, цінності були передані працівнику, якщо робота передбачена спеціальним переліком (нині – Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 28грудня1977р. №447,24), працівник на момент укладення договору досяг 18р.віку.

· якщо майно чи цінності були одержані під звіт за разовою довіреністю або за ін. разовими документами. Роботодавець видає такий разовий документ за згодою працівника, роз’яснює його права і обов’язки. Працівник відповідає незалежно від форми вини.

· Шкоди завдано діями працівника, що мають ознаки кримінально переслідуваних – має бути встановлений факт наявності у діях складу злочину (вирок)

· За шкоду, завдану у нетверезому стані – факт має бути підтверджений або медичним висновком, або актом, поясненнями сторін, показаннями свідків.

· Якщо шкода завдана недостачею, умисним знищенням чи зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів, в т.ч. при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та ін..предметів, виданих ПУО працівнику для користування – ключовим є умисел.

· Коли відповідно до законодавства на працівника покладена повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні труд.функції. – наприклад, шкода, заподіяна перевитратою пального, допущеною працівником автотранспорту, втрату чи затримку доставки усіх видів поштових і телеграфних відправлень (це встановлено у деяких актах СРСР, які ще чинні).

· Шкода завдана не при виконанні трудової функції – при самовільному виконанні роботи в особистих цілях всупереч інтересам роботодавця (наприклад, використання автомобіля в особистих цілях).

· Службова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні – шкодою є грошові суми за час вимушеного прогулу працівника. Незалежно від вини.

· Керівник, винний у несвоєчасній виплаті ЗП понад 1 місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати і за умови, що Держбюджет, місцеві бюджети, ю.о. державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Різновидом повної відповідальності є колективна (бригадна). Застосовується у випадках, коли робота бригади:

А)пов’язана із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у виробництві цінностей, переданих бригаді

Б)робота здійснюється спільно членами бригади

В)відсутність розмежування обсягу матеріальної відповідальності кожного члена бригади та неможливість укладення з кожним працівником договору про індивідуальну повну мат.відповідальність. Наказом Мінпраці від 12 травня 1996 року №43 встановлений перелік робіт, де може застосовуватися така відповідальність (касові операції, прийом від населення платежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах…), та типовий договір. Шкода розподіляється пропорційно місячній тарифній ставці і фактично відпрацьованому часу за період останньої інвентаризації і до виявлення шкоди.

Звільняються члени бригади від відповідальності, якщо шкоду завдано не з їх вини або виявлені конкретні винуватці заподіяної шкоди.

Ø Кратна - встановлено законодавством. Наприклад, Закон України «Про визначення розмірів збитків, завданих ПУО розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей від 6 червня 1995 року №217/95 ВР – спеціальні коефіцієнти для обчислення кратного розміру відповідальності (коефіцієнт 2 стосовно вартості металу у чистому вигляді, 3 щодо вартості валютних цінностей тощо).

100. Порядок покриття шкоди, заподіяної працівниками

Спершу необхідно визначити розмір шкоди.

Ø Це визначається за фактичними даними, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості майна (собівартості) за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Ø У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення чи зіпсуття матеріальних цінностей, розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. (ст.135-3)

Ø На підприємствах громадського харчування (на виробництвах, в буфетах) і комісійній торгівлі розмір шкоди, завданої недостачею чи розкраданням, визначається за цінами, встановленими для реалізації такої продукції.

Ø Законодавством можуть бути визначені спеціальні правила визначення розміру шкоди.

Порядок відшкодування шкоди залежить від виду матеріальної відповідальності.

Ø Покриття шкоди у розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку – за розпорядженням роботодавця шляхом відрахувань із ЗП. Розпорядження має бути зроблене не пізніше 2 тижнів з дня виявлення шкоди та подано до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівника. Якщо працівник не погоджується, спір може розглядатися у комісії по трудових спорах чи у суді.

Ø В інших випадках – роботодавець подає позов до суду протягом 1 року з дня завданої шкоди (тієї дати, коли роботодавцю стало відомо про шкоду). Якщо факт заподіяння шкоди виявлено від час інвентаризації, ревізії, перевірки, таким днем є день підписання відповідного акта.

Обов’язок доказування підстав і умов притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладений на роботодавця.

Суд враховує ступінь вини та обставини, за яких було заподіяно шкоду, і визначає розмір шкоди. Суд обов’язково має зменшити розмір шкоди, якщо буде встановлено, що шкода є наслідком не лише вини працівника, а й відсутності умов для зберігання цінностей. Однак якщо шкода завдана злочинними діями, зменшувати її розмір, що підлягає покриттю, не можна.

Розмір шкоди, що заподіяний кількома працівниками, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини та меж матеріальної відповідальності. Солідарна відповідальність у такому випадку можлива дише тоді, коли шкоди завдано спільними умисними діями.