Місце торгового права в системі права. Цивільне право та торгове право.

Співвідношення торговельної та підприємницької діяльності.

Торговельна діяльність – це один з різновидів підприємницької діяльності. Отже і субєктами торговельної діяльності є субєкти підприємницької діяльності. Торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздріб­ної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері.

Ознаками торговельної діяльності як підприємницької є:

1. Систематичність (за Декретом «Про податок на промисел» систематичність означає здійснення продажу більше чотирьох разів протягом календарного року);

2. Ініціативність (на власний ризик). Ця ознака має практичне значення: встановлюється субєкт, який несе відповідальність за порушення правил провадження торговельної діяльності. Тобто відбувається розмежування субєкта торговельної діяльності від субєктів, які такими не є. Наприклад, працівник здійснює фактичні дії з реалізації товара, але він не є субєктом торговельної діяльності.

3. Метою діяльності має бути отримання прибутку.

Ознаки торговельної діяльності.

Ознаками торговельної діяльності як підприємницької є:

· Систематичність (за Декретом «Про податок на промисел» систематичність означає здійснення продажу більше чотирьох разів протягом календарного року);

· Ініціативність (на власний ризик). Ця ознака має практичне значення: встановлюється субєкт, який несе відповідальність за порушення правил провадження торговельної діяльності. Тобто відбувається розмежування субєкта торговельної діяльності від субєктів, які такими не є. Наприклад, працівник здійснює фактичні дії з реалізації товара, але він не є субєктом торговельної діяльності.

· Метою діяльності має бути отримання прибутку.

Торгівля в широкому та вузькому розумінні.

Право на заняття торговельною діяльністю.

Промисел як різновид торгівлі.

Продаж товарів мають право здійснювати не тільки підприємці. Так, згідно п.5 Правил торгівлі на ринках “торгівлю на ринках мають право здійснювати громадяни, громадяни підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, торгово–закупівельні підприємства (надалі – Продавці)”. Тобто, торгівлею без реєстрації як суб’єкти підприємницької діяльності і без сплати податку на промисел мають право займатися фізичні особи:

· які продають вирощену у особистому підсобному господарстві, на присадибних, дачних та садових ділянках продукцію рослинництва, тваринництва, як у живому виді, так і продукцію їх забою та у вигляді первинної переробки, а також продукцію власного бджільництва;

· які здають вторинну сировину;

· за відчуження майна, яке їм належить за правом приватної власності, за нотаріальне затвердження якого сплачено державне мито.

Торгівлею у вигляді промислу мають право займатися фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють не систематичну, не більше чотирьох разів на рік, продаж виробленого і придбаного товару та сплачують податок на промисел, тобто придбали разовий торговий патент від 3 до 7 календарних днів (Декрет КМУ “Про податок на промисел” від 17.03.93 р.).

Суб’єкти торговельної діяльності.

Торговельною діяльністю мають право займатися фізичні та юридичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і у випадках, передбачених законами, отримали ліцензії та торговий патент і здійснюють систематичну купівлю-продаж товару.

Не мають право займатися торговельною діяльністю:

· фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи, статутними документами яких цей вид діяльності не передбачений.

· фізичні особи, яким Законами України “Про підприємництво”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус суддів”, “Про боротьбу з корупцією” та ін. – цей вид діяльності забороняється (народні депутати, військовослужбовці, державні службовці та ін.).

· юридичні особи, які працюють у сфері банківської діяльності.

Окремими видами торговельної діяльності мають право займатися тільки суб’єкти, які отримали ліцензію (торгівля горілчаними та тютюновими виробами, вогнепальною зброєю, лікарськими препаратами та ін.).

Окремі види торговельної діяльності мають право здійснювати тільки спеціальні суб’єкти. Так, діяльність по випуску та обігу цінних паперів мають право здійснювати тільки банки або акціонерні товариства для яких це є виключним видом діяльності

Незаконна торговельна діяльність, її ознаки.

Незаконна торговельна діяльність – це здійснення угод купівлі-продажу товарів або інших предметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку.

Адміністративна відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Глава 12 Кодексу про адміністративні правопорушення присвячена адміністративним правопорушенням в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності

Основними складами правопорушень є:

Стаття 160-2: Незаконна торговельна діяльність, тобто здійснення угод куплі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір цього прибутку не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 155: Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю.

Стаття 155-2: Обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Стаття 156: Роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.

Стаття 156-1: Відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів.

Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність.

Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність згідно ст.202 КК наступає лише у тих випадках коли торгівля здійснювалася товарами, продаж яких вимагає отримання ліцензії або якщо порушувалися умови ліцензії і був отриманий прибуток більше однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А також стаття 225 ККУ передбачає притягнення до кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників, яке полягає в умисному обмірюванні, обважуванні, обраховуванні чи іншому обмані покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах.

Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

12. Державна реєстрація суб’єктів торговельної діяльності.

Джерела торгового права.

Джерелами торгового права э зовнішня форма вираження норм торгового права (нормативно-правові акти, звичаї, міжнародні договори)

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:

Закони:

· Конституція України

· Закон України «Про захист прав споживачів»

· Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”

· Закон України „Про рекламу”

· Закон Укра­їни «Про зовнішньоекономічну діяльність»,

· Закон України «Про лікарсь­кі засоби»,

· Закон України «Про якість і безпеку харчових продуктів та продо­вольчої сировини».

Декрети КМУ, видані в період з 25 листопада 1992 року до 25 травня 1993 року мають силу законів: «Про податок на промисел»

Підзаконні нормативно-правові акти:

Детально загальні правила здійснення торговельної діяльнос­ті регулює підзаконний нормативно-правовий акт — Порядок за­няття торговою діяльністю і правила торговельного обслугову­вання населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 № 833. Ці Порядок і правила визначають загальні умови здійснення торговельної діяльності, основні вимо­ги до торговельної (торгово-виробничої) мережі і торговельного обслуговування громадян, що набувають товари для власних по­бутових потреб у підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі.

ЗВИЧАЇ:

Зви­чаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законо­давства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Слід виділити такі характерні риси звичаю як джерела господарсько­го або цивільного права:

· звичай є загальновизнаним правилом поведінки, що склалося внас­лідок неодноразового і тривалого однакового застосування;

· не є обов'язковою фіксація звичаю в якихось документах, що пря­мо випливає зі змісту ст. 7 ЦКУ (для судової практики тут є певні особ­ливості, що будуть розглянуті нами нижче).

Умовами застосування звичаю є:

· неврегульованість питання, що є предметом судового спору, в чин­ному законодавстві або договорі;

· відсутність суперечності з договором або актами цивільного зако­нодавства (ч. 2 ст. 7 ЦКУ).

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ:

Конвенції з питань міжнародної торгівлі.

В 1980 році на конференції у Відні була підписана Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Конвенція покликана замінити собою вказані вище Гаагські конвенції 1964 року. Конвенція набула чинності з 1 січня 1988 р.

В 1974 році в Нью-Йорку була укладена Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів, а в 1980 році - Додатковий протокол до неї, який привів деякі положення цієї конвенції у відповідність з Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.

В 1983 році на конференції в Женеві була укладена Конвенція про представництво при міжнародній купівлі-продажу товарів.

В 1988 році на конференції в Оттаві - Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг.

З питань торгового мореплавства: Конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 року і протокол до неї 1968 роки; На конференції в Гамбурзі була підписана Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбургські правила).