Зовнішньоекономічний договір (контракт).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, направлена на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків в зовнішній торгівлі.

Зовнішній торгівлі притаманні слідуючи ознаки:

Ці угоди можуть здійснювати тільки фізичні або юридичні особи, які наділені таким правом:

· повинні бути зареєстровані як суб’єкти підприємницької дальності;

· зовнішньоекономічна діяльність повинна бути предметом їх діяльності згідно статутних документів.

Другим учасником контракту повинен бути іноземний контрагент – торговий партнер, який знаходиться за межами України.

Він містить умови, які у внутрішніх угодах не застосовуються:

· базис контракту – умови контракту, які передбачають розподіл між покупцем та продавцем обов’язків по просуненню товару (транспортування, маркування, транзит, страхування, оформлення комерційної документації, момент переходу ризику на випадок загибелі або псування товару та інше);

· оплата в іноземній валюті (як виключення для контрагентів країн СНД, Латвії та Литви може бути передбачена оплата в українській валюті);

· захисна умова на випадок зміни валют з метою страхування експортера або кредитора від ризику у зв’язку з обезціненням валюти;

· наявність арбітражної обмовки з вказівкою місця розташування арбітражного суду, матеріальне право якої країни буде застосоване та ін.

Зовнішньоекономічний контракт укладається у письмовій формі, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором.

Умови контракту поділяються на обов’язкові та додаткові.

Обов’язкові умови визначають: предметом контракту, номенклатуру (асортимент), кількість і якість товару, ціну, загальну суму контракту, умови та строки поставки, умови і форми розрахунків, валюта платежу, відвантажні та платіжні реквізити, фінансові та юридичні адреси учасників, сторони отримання валютної виручки, відповідальність осіб за порушення умов договору, порядок сплати платежів та зборів, пов’язаних з зовнішньоекономічною діяльністю.

При відсутності цих умов угода вважається не укладеною. Усі інші умови вважаються додатковими і при відсутності домовленості сторін по ним, контракт може бути укладено.

Джерела регулювання зовнішньоекономічних угод.

До правових актів, які регулюють зовнішню торгівлю відносяться:

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 року, який дає:

· поняття зовнішньоекономічної діяльності;

· значення термінів,

· які застосовуються в цій діяльності;

· поняття та суб’єкти ЗЕД;

· види ЗЕД;

· порядок регулювання ЗЕД;

· квотування, ліцензування та заборону на здійснення деяких видів ЗЕД;

· порядок захисту правв суб’єктів ЗЕД;

· відповідальність в ЗЕД.

Крім національних нормативно-правових актів в зовнішній торгівлі діють міжнародні угоди та конвенції:

Конвенція позовної давності в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, яку підписало 14 країн і в якій встановлений єдиний строк позовної давності - чотири роки. В той же час деякими країнами встановлений більший термін позовної давності – Франція, Німеччина – 30 років, Англія – 12, Швейцарія – 10.

Конвенція ООН 1980 року про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів. Це перший уніфікований документ, учасниками якого є 34 країни. Разом з тим норми цієї Конвенції не є обов’язковими, коли сторони угоди при укладенні контракту домовилися, що вини не будуть застосовувати положення Конвенції.

Для полегшення укладання зовнішньоторговельних угод застосовують типові та приблизні контракти, які не є джерелами права і не обов’язковими для виконання але полегшують здійснення зовнішньоторгових операцій і тому дуже часто застосовуються при укладанні угод.

Відповідальність в зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності за порушення законодавства та зобов’язань несуть майнову та кримінальну відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих та непрямих збитків у повному обсязі. Крім цього до порушників можуть застосовуватися майнові санкції у вигляді штрафів, заборон, обмежень, призупинення зовнішньоекономічної діяльності. Ці санкції може застосовувати Міністерство економіки України по рішенню судових, податкових та інших правоохоронних органів.

Правове регулювання реклами.

Реклама – це спеціальна інформація про осіб та продукцію, яка розповсюджується у будь якій і будь яким способом з метою прямого чи опосередкованого отримання прибутку.

Реклама регулюється Законом України “Про рекламу” від 3.07.96 року.

Основні принципи рекламної діяльності: законність, точність достовірність, використання державної та інших мов згідно законодавства України, використання форм і засобів, які не заподіюють споживачу реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

В рекламі заборонено:

· розповсюджувати інформацію про продукцію, виробництво або реалізація якої заборонена законодавством України;

· вміщувати ствердження які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, відношення до релігії та по іншим обставинам або які дискримінують продукцію інших осіб;

· надавати відомості або призивати до дій, які можуть призвести до порушення законодавства, причинити шкоду здоров’ю або життю людей, довкіллю, а також примушують до нехтування засобами безпеки;

· використовувати засоби і технології які безпосередньо діють на підсвідомість людини;

· приводити ствердження які дискримінують осіб, які не користуються продукцією, яку рекламують;

· використовувати або імітувати зображення Державного герба України, Державного прапора України, озвучення Державного гімну України, зображення державних символів інших країн та міжнародних організацій, а також офіційних назв державних органів України, окрім випадків, передбачених законодавством;

· рекламувати продукцію, яка підлягає сертифікації або ліцензуванню, у разі відсутності відповідного сертифікату, ліцензії;

· вміщувати зображення фізичної особи або використання її імені без згоди останньої;

· імітувати (копіювати або наслідувати) загальні рішення, текст, зображення, музичні або звукові ефекти, які застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачене законодавством України про авторські та суміжні права.

Несумлінною рекламою – вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог відносно часу, засобу та місця розповсюдження і інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, причинити шкоду іншим особам і державі (приклад, реклама звичайного шипучого вина як кращих сортів шампанського).

Несумлінна реклама заборонена.

Реклама поділяється на зовнішню – яка встановлюється за межами приміщення та внутрішня – яка розміщується всередині приміщення, будівлі. Для розміщення зовнішньої реклами повинен дозвіл місцевих органів влади, а якщо зовнішня реклама розміщується на будинках та спорудах, таж і дозвіл власника.

Забороняється розміщення внутрішньої реклами в приміщеннях органів влади, в дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних закладах освіти.

Особливу увагу приділяють рекламі окремої продукції:

· лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики та лікування;

· тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

· зброї;

· послуг, які пов’язані з залученням коштів населення, цінних паперів;

· видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу:

· про зниження цін на продукцію (розпродаж).

При рекламі такої продукції повинні дотримуватися певні обмеження та заборони.