Тема 9. «цільовий ринок товару і методика його вибору»

1. Місткість ринку – це:

+ верхня межа, до якої прямує потенційний, максимально можливий попит;

– результати, що ґрунтуються на статистичних даних;

– підрахунок необхідного виробництва;

– вид і призначення продукції.

2. Позиціювання – це:

– сегментування ринку;

– визначення рівня сприйняття споживачами ідеї нового товару;

+ чітке виділення товару з ряду інших у свідомості цільових споживачів;

– оренда приміщення.

 

3. Основні характеристики сегментації за географічним принципом:

– структура комерційної діяльності, кількість населення;

+ розташування регіону, клімат;

– національність, кількість населення, суспільний клас, спосіб життя;

– вік, стать, родинний стан, соціальний клас.

 

4. Основні характеристики сегментації за демографічним принципом:

– структура комерційної діяльності, суспільний клас;

+ склад родини, вік, стать, рід занять, освіта, релігія, національність;

– кількість населення, спосіб життя, вік, стать, рівень інфляції;

– регіон, кількість та густота населення.

 

5. Цільовий ринок визначається з метою:

– зменшення витрат виробництва і збуту;

– максимальної реалізації своїх порівняльних конкурентних переваг;

– диференціації продукції і методів її збуту;

+ пошук своєї «ніші» ринку.

6. Чітке виокремлення товару серед інших досягається у свідомості цільових споживачів у процесі:

– сегментації ринку;

+ позиціювання товару;

– виготовлення товару;

– купівлі товару.

 

7. Сегмент ринку – це:

– набір товарів, запропонованих торговельною фірмою для продажу;

+ однорідна сукупність споживачів, які однаково реагують на товар і маркетингові дії;

– сукупність покупців, що можуть придбати товар за конкретну «ринкову ціну»;

– загальну кількість покупців у регіоні.

 

8. Головна мета сегментування:

+ забезпечити адресність нового товару;

– забезпечити виробників сировиною;

– зайняти найвищу позицію на ринку;

– збільшити частку ринку.

9. Цільовий ринок – це:

+ найвигідніший для підприємства сегмент або група сегментів ринку, на який спрямовується його діяльність;

– умови торгівлі;

– найпоширеніший вид класифікації товарів;

– можливість ефективно використовувати маркетинг.

10. Найвигідніший для підприємства сегмент або група сегментів ринку, на який спрямовується його діяльність – це:

+ цільовий ринок;

– споживчий ринок;

– ринок державних установ;

– ринкова конкуренція.

11. Загальний потенціал ринку – це:

+ максимальний обсяг продажу, якого можуть досягти всі підприємства галузі за певного рівня маркетингових зусиль та умов зовнішнього середовища;

– використання товару як складових частин виробів;

– результати, що ґрунтуються на статистичних даних;

– підрахунок необхідної ринкової кількості.

 

12. До кількісних показників, які характеризують стан ринку, не відносять:

– кількість конкурентів;

– місткість ринку;

– динаміку кількості покупців;

+ регіональні особливості споживання.

 

13. До якісних показників, які характеризують стан ринку, відносять:

– маркетингові стратегії, що використовуються;

+ структуру потреб;

– регіональні особливості споживання;

– кількість покупців.

 

14. Товарні межі ринку – це:

+ група взаємопов’язаних товарів (однієї споживчої вартості), у межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до іншого;

– регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару у межах одного товарного ринку, який може бути територією держави, регіону, міста;

– ринок у межах території області, району, міста;

– максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях.

 

15. Територіальні межі ринку – це:

– група взаємопов’язаних товарів (однієї споживчої вартості), у межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до іншого;

+ регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару у межах одноготоварного ринку, який може бути територією держави, регіону, міста;

– ринок у межах території області, району, міста;

– максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях.

 

16. Для визначення місткості ринку використовують методи:

– регресійного аналізу;

+ ланцюгових підстановок;

– імітації;

– моделювання.

 

17. Ринкова частка фірми – це:

– максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року;

+ питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту;

– відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки найбільшого конкурента;

– економічна ситуація, що склалася на ринку щодо попиту і пропозиції.

 

18. Під кон’юнктурою ринку розуміють:

– максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року;

– питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту;

– відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки найбільшого конкурента;

+ економічна ситуація, що склалася на ринку щодо попиту, пропозиції.

 

 

19. Зростаюча товарна кон’юнктура характеризується:

– відносною стійкістю високих цін і найбільшою активністю споживачів та постачальників;

+ перевищенням попиту над пропозицією і зростанням цін;

– зниженням ринкових цін, скороченням кількості укладених договорів купівлі-продажу;

– низькими цінами і пасивністю суб’єктів ринку.

 

20. Для високої товарної кон’юнктури характерне:

+ відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та постачальників;

– перевищення попиту над пропозицією та зростання цін;

– зниження ринкових цін, скорочення кількості укладених договорів купівлі-продажу;

– низькі ціни і пасивність суб’єктів ринку.

 

21. Спадна товарна кон’юнктура характеризується:

– відносною стійкістю високих цін і найбільшою активністю споживачів та постачальників;

– перевищенням попиту над пропозицією і зростанням цін;

+ затоварюванням ринку, зниженням ринкових цін, скороченням кількості укладених договорів купівлі-продажу;

– низькими цінами і пасивністю суб’єктів ринку.

 

22. Низьку товарну кон’юнктуру характеризують:

– відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та постачальників;

– перевищення попиту над пропозицією та зростання цін;

– затоварювання ринку, зниження ринкових цін, скорочення кількості укладених договорів купівлі-продажу;

+ низькі ціни і пасивність суб’єктів ринку.

 

ТЕМА 10. «ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТОМ»

 

1. Асортимент – це:

– перелік найменувань виробів;

– номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

+ упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

– набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою.

 

2. Основний асортимент – це:

– головна складова номенклатури продукції, яка задовольняє вимоги споживача;

+ головна складова асортименту, що дає переважну частку прибутку;

– головна складова асортименту продукції, яку виготовляє підприємство протягом певного відрізку часу;

– головна складова асортименту, що зберігає увесь прибуток підприємства –– виробника.

3. Додатковий асортимент:

+ доповнює основний асортимент у формі нетрадиційних послуг, які надаєпідприємств;

– нова продукція, яку впроваджує підприємство для виходу на нові ринки;

– додаткові послуги, які надаються споживачеві під час монтажу продукції;

– додаткові послуги у вигляді бонусу.

 

4. Асортиментна група – це:

+ товари одного призначення, але різних функціональних властивостей, якості, ціни;

– різновид товару;

– товар визначеного призначення;

– номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі.

 

5. Асортиментна позиція – це:

– товари одного призначення, але різних функціональних властивостей, якості, ціни;

– номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

– товар визначеного призначення;

+ різновид товару.

6. До характеристик товарного асортименту не належить:

– широта;

– глибина;

+ змінність;

– насиченість.

 

 

7. Ширина асортименту визначається:

– кількістю товарів на складі;

– кількістю реалізованих товарів;

+ кількістю товарних ліній;

– кількістю товарів на ринку.

 

8. Довжиною асортименту називають:

+ кількість видів продукції однієї товарної лінії;

– кількість видів продукції, виготовлених на підприємстві:

– кількість видів продукції, реалізованих на ринку;

– кількість видів базових моделей.

 

9. Глибина асортименту – це:

– кількість модифікацій різних видів продукції;

+ кількість модифікацій одного й того самого продукту;

– кількість модифікацій продукції на ринку;

– кількість модифікацій продукції конкурентів.

10. Поглиблення асортименту – це:

– спосіб збільшення прибутку підприємства-виробника;

+ спосіб розширення можливостей збуту за рахунок індивідуальних,особливих товарів, які задовольняють унікальні запити споживачів;

– розширення номенклатури товарів підприємства

– спосіб розширення ринків збуту.

11. Насиченість асортименту – це:

– кількість видів товару;

– кількість асортиментних груп товарів;

– порівнянність асортименту в кінцевому споживанні;

+ загальна кількість товарів, їх асортиментних позицій.

 

12. Нарощування асортименту як спосіб його розширення –– це:

– розширення асортименту за рахунок нових виробів;

+ збільшення кількості асортиментних груп;

– оновлення продукції в цілому;

– вилучення з асортименту «старих» товарів.

 

13. Управління асортиментом товарів і послуг передбачає:

– вивчення кон’юнктури ринку;

– дослідження конкурентоспроможності товарів різних виробників;

+ визначення потреб покупців;

– надання додаткових послуг.

 

14. Номенклатура – це:

+ систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, які пропонує виробник для реалізації;

– номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

– упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

– набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою.

15. Товарна номенклатура – це:

+ систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, якіпропонує виробник для реалізації;

– набір товарів, тісно пов’язаних між собою;

– набір товарів, що не пов’язані між собою, але які продаються в одному торговому підприємстві;

– кількість варіантів різноманітних товарів.

16 Основні показники номенклатури продукції:

+ широта, насиченість, глибина, гармонійність;

– довжина, широта, гармонія, пропозиція;

– послуга, товар, асортимент;

– ціна, збут, обмін, угода.

17. Широта товарної номенклатури – це:

+ загальна кількість асортиментних груп, які виготовляє підприємство;

– загальна кількість товарів, що входять до її складу;

– кількість окремого товару в межах асортиментної групи;

– ступінь подібності товарів різних асортиментних груп.

18. Насиченість товарної номенклатури – це:

– загальна кількість асортиментних груп, які виготовляє підприємство;

+ загальна кількість товарів, що входять до її складу;

– кількість варіантів кожного окремого товару;

– товари різних асортиментних груп.

 

19. Глибина товарної номенклатури – це:

– загальна кількість асортиментних груп, які виготовляє підприємство;

– загальна кількість товарів, що входять до її складу;

+ кількість варіантів пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

– ступінь подібності товарів різних асортиментних груп.