Управління проектними ризиками

Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, ана­ліз та оцінку ризику, а й розробку заходів щодо зниження ризику. До методів зниження ризиків належать:

• розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

• резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

• зниження ризиків у плані фінансування;

• страхування.

Розподіл ризику фактично реалізується під час підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною в роз­поділі доходів від проекту.

Тому на переговорах потрібно:

• визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідкам настання ризикових подій;

• визначити міру ризику, яку бере на себе кожен учасник проекту;

• домовитися відносно прийнятної винагороди за ризик;

• слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризи­ку й доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат є способом боротьби з ризиком, що передбачає встановлення спів­відношення між потенційними ризиками, які впливають на вар­тість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи з резервування коштів провадяться у такій послідовності:

• оцінюються потенційні наслідки ризиків, тобто сум на по­криття непередбачених витрат;

• визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат;

• визначається напрям використання встановленого резерву. Для зниження ризиків у плані фінансування треба створити

достатній запас міцності, який урахував би такі види ризиків:

• ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсут­ність запланованих на цей період доходів);

• ризик тимчасового зниження обсягу продажів продукції проекту; податковий ризик (неможливість використання податкових пільг та переваг, змінення податкового законодавства);

• ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника. Якщо учасники проекту не спроможні забезпечити реалізацію проекту за настання тієї чи іншої ризикової події власними сила­ми, потрібно здійснити страхування ризику. Страхування ризи­ку — це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії.

Ефективність заходів для зниження ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

• розглядається ризик, найбільш значущий для проекту;

• визначається перевитрата коштів з урахуванням імовірності настання несприятливих подій;

• визначається перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

• визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонова­них заходів;

• порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонова­них заходів з можливою перевитратою коштів унаслідок настан­ня ризикової події;

• приймається рішення про здійснення або відмову від проти-ризикових заходів;

• процес порівняння ймовірності та наслідків ризикових подій з витратами на заходи щодо зниження їх повторюється для на­ступного за важливістю ризику.

Управління ризиками передбачає підхід до ризиків і невизна­ченості не як до статичних, незмінних подій (параметрів), а як до подій, на які можна впливати регулюванням окремих параметрів.

Практика показує, що, розробляючи заходи для зменшення ризиків деяких подій у майбутньому проекті, часто доцільно пла­нувати можливі дії, які зможуть запобігти збільшенню інвести­цій, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізично­го обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого та збутового циклу тощо. У таблиці 10.3 наведені можливі дії, які до певної міри зможуть знизити ризик проекту.

Таблиця 10.3

Можливі реакції на зміни умов реалізації проекту

Можливі події під час реалізації проекту	Дії, які зменшують ризик	Наслідки
1. Скорочення фізичного обсягу продажів	1. Зниження ціни на продукцію проекту 2. Підсилення реклами 3. Розвиток дистриб'юторської мережі 4. Стимулювання попиту 5. Підвищення якості продукції	1. Збільшення відносного обсягу продажів у грошовому вираженні 2. Додаткові витрати на рекламу 3. Витрати на відкриття нових збутових агентств 4. Втрати на знижках та інших пільгах для споживачів 5. Додаткові витрати на НДДКР і виробництво
2. Зниження цін на продукцію	1. Активне проведення цінової та нецінової політики 2. Розробка заходів до зниження витрат на виробництво	1. Зниження надходжень від продажу одиниці продукції 2. Додаткові витрати на маркетинг
3. Збільшення прямих (змінних) виробничих витрат	1. Закупівля дешевших матеріалів 2. Зниження матеріаломісткості конструкції. Пошук нових альтернативних матеріалів 3. Створення більших виробничих запасів матеріалів і комплектуючих за «старими» цінами	1. Скорочення обсягу збуту продукції внаслідок зниження якості 2. Додаткові витрати на НДДКР 3. Зростання загальних (постійних) витрат унаслідок виплат відсотків за кредитами, використаних на придбання матеріалів і комплектуючих про запас
4. Збільшення загальних (постійних) витрат	1. Скорочення витрат на мар­кетинг 2. Скорочення витрат на заробітну плату 3. Скорочення витрат на споживання енергоресурсів 4. Скорочення витрат на транспортні послуги 5. Скорочення витрат на оренду приміщення	1. Зниження обсягів збуту 2. Зниження кваліфікації персоналу і, як наслідок, погіршення якості продукції 3. Витрати на придбання нового, менш енергоємного технологічного устаткування 4. Придбання власного транспорту 5. Будівництво власного приміщення
6. Збільшення тривалості виробничо-техноогічного циклу	1. Придбання більш продуктивного технологічного устат­кування 2. Збільшення завантаженості устаткування внаслідок зміни режиму роботи (збільшення змінності) 3. Розробка нової, більш технологічної конструкції продукту	1. Збільшення інвестиційних витрат 2. Збільшення витрат на заро­бітну плату й обслуговування устаткування 3. Витрати на проведення НДР та ДКР і підготовку виробництва
7 Тривалість збуту продукції на ринку	1 Розвиток дистриб'юторської мережі 2 Рекламна кампанія 3 Стимулювання попиту пільговими умовами збуту 4 Модернізація дизайну та упаковки 5 Поліпшення споживчих властивостей продукту порівняно з продукцією конкурентів 6 Зниження ціни	1 Витрати на рекламну кампанію 2 Зниження обсягу збуту у грошовому вираженні у зв'язку із додатковими витратами на знижки 3 Витрати на проведення дизайнерських робіт 4 Витрати на НДР та ДКР 5 Скорочення відносного обсягу продажів у грошовому вираженні
8 Тривалість затримки платежів за реалізовану продукцію	1 Відвантаження тільки після передоплати 2 Освоєння нових ринків з більш розвинутою системою платежів 3 Орієнтація тільки на гарантовано платоспроможних клієнтів	1 Скорочення обсягу продажів унаслідок зниження попиту 2 Витрати на маркетинг 3 Скорочення обсягу продажів унаслідок зниження попиту
9 Коливання попиту на продукцію	Скорочення страхового запасу готової продукції на складі	Додаткові виробничі та маркетингові витрати
10 Нестабільність поставок матеріалів та комплектуючих виробів	Створення страхового запасу матеріалів та комплектуючих виробів	1 Додаткові витрати на створення страхового запасу 2 Додаткові витрати на будівництво чи оренду складських приміщень, а також їх обслуговування

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Визначте поняття ризику та невизначеності в управлінні проектами.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні види проектних ризиків.

3. У чому полягають причини виникнення і наслідки проектних ризиків?

4. Якими є переваги й недоліки основних методів аналізу й оцінки ризиків?

5. Які методи використовують для управління і зниження проектних ризиків?

 

Рекомендована література: [2;21-68], [3;162-177], [4;132-145], [6;7-80, 273-301], [12;132-146], [16;127-153], [17;183-219].

 

ТЕМА11ПРОЦЕДУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕДЕННЯ

КОНКУРЕНТНИХ ТОРГІВ (ТЕНДЕРІВ) ПО ПРОЕКТУ

План

11.1 Основні положення організації тендерів по проекту

11.2 Класифікація торгів

11.3 Функції учасників торгів

11.4. Порядок проведення торгів

Основні терміни та поняття: торги та їх історія; основні поняття та визначення, що використовуються під час торгів; класифікація торгів; учасники торгів та їх функції; етапи проведення підрядних торгів.

11.1 Основні положення

Реалізація проектів в умовах ринкової економіки зводиться, по суті, до серії взаємозалежних і скоординованих закупівель ресурсів проекту в найширшому розумінні слова, у тому числі: машин та устаткування, матеріалів, ліцензій і «ноу-хау», будівельних, мон­тажних і пусконалагоджувальних робіт (ген- і субпідрядників), консультаційних послуг з розробки проектно-кошторисної доку­ментації (проектувальники), проведення торгів, нагляду за робота­ми, підготовки персоналу тощо. Поняття «закупівлі» у закордонній практиці управління проектами має набагато більш глобальний ха­рактер порівняно з його традиційним вітчизняним розумінням як етапу матеріально-технічного забезпечення проекту. Основна від­мінність полягає у більш широкому розумінні терміна «ресурси проекту», що означає не тільки традиційні матеріально-технічні й трудові ресурси, а й увесь необхідний спектр робіт і послуг за про­ектом. Об'єднуючим елементом ресурсів проекту є основний спо­сіб їхньої закупівлі — через конкурсні торги (тендери).

У сьогоднішніх умовах мета торгів полягає, в основному, у здійсненні закупівель за такими напрямами:

— закупівлі товарів, робіт і послуг у межах держзамовлення;

— закупівлі в рамках реалізації проектів, що фінансуються за рахунок державних коштів (у цьому випадку закупівлі робить компанія, що одержує на певних умовах державні кошти для реа­лізації проекту);

— закупівлі, які здійснюються у межах проектів, що їх фінан­сують міжнародні фінансові організації — Міжнародний банк

реконструкції і розвитку, Європейський банк реконструкції і роз­витку, регіональні банки розвитку та ін.;

— закупівлі ресурсів для інвестиційних проектів у рамках проектного фінансування.

Під час торгів використовують такі основні поняття і ви­значення.

Процедури закупівлі — різного роду процедури (послідов­ність дій, оформлена документально), які застосовуються при розміщенні замовлень на постачання, виконання, надання. До процедур належать:

• попередній підбір;

• відкритий конкурс;

• закритий конкурс; _t

• двоетапний конкурс;

• запит котирувань;

• закупівля з одного джерела.

Конкурс — спосіб розміщення на постачання товарів, вико­нання робіт, надання послуг, при якому замовник або організатор конкурсу в той чи інший спосіб штучно створює умови для кон­курентної боротьби між постачальниками—учасниками конкурсу за замовлення з метою вибору найкращих умов придбання необ­хідних товарів, робіт, послуг.

Істотною відмінністю конкурсів від аукціонів є те, що поста­чальник може подати тільки одну пропозицію щодо постачання необхідних товарів, робіт, послуг, яка згодом не може бути змі­нена ні постачальником, ні замовником. Інакше кажучи, якщо за результатами конкурсу укладається контракт, то він укладається на тих умовах, що їх було вказано у пропозиції, яка виграла кон­курс. Конкурси бувають:

• відкриті;

• закриті;

• двоетапні.

Відкритий конкурс — це такий вид конкурсу, при якому за­мовник або організатор його залучає пропозиції постачальни­ків—учасників конкурсу щодо постачання товарів, виконання робіт, надання послуг за допомогою публікації запрошення до участі в конкурсі у друкованих засобах масової інформації і роз­глядає пропозиції усіх постачальників, які на це запрошення від­гукнулися. Важливим є саме останній момент — розгляд пропо­зицій усіх постачальників, що відгукнулися на запрошення до участі в конкурсі. У деяких випадках установлюється вимога, щоб конкурсна документація була отримана встановленим чином, у тому числі й після внесення плати за неї. Однак це не слід розглядати як обмеження на участь у конкурсі: конкурсна доку­ментація має надаватися на вимогу будь-якого постачальника.

Відкриті конкурси розглядаються як основний (і найкращий) спосіб закупівлі товарів, робіт, послуг. Це означає, що коли немає спеціальних умов закупівлі (кон'юнктура ринку, спеціальні ви­моги до технічних або техніко-економічних характеристик про­дукції, вимоги до таємності закупівлі, відносно невеликі обсяги закупівлі), то її потрібно здійснювати на відкритому конкурсі. Практично це означає, що відкриті конкурси застосовуються для закупівлі великих обсягів досить стандартизованих товарів, ро­біт, послуг на конкурентному ринку, коли немає спеціальних умов до терміну і таємності закупівлі.

Переваги відкритих конкурсів:

• найліпші умови для конкуренції між постачальниками і, як наслідок, можливість одержання найвигідніших умов придбання закуповуваних товарів, робіт, послуг;

• відкритість процесу розміщення замовлення запобігає несу­млінним діям чиновників, що приймають рішення про витрату засобів.

Недоліки відкритих конкурсів:

• складність документації і процедур;

• тривалі терміни здійснення закупівлі;

• істотні витрати на організацію і закупівлю.

Закритий конкурс — замовник або організатор конкурсу за­лучає пропозиції постачальників-учасників на постачання това­рів, виконання робіт, надання послуг, надсилаючи спеціальні за­прошення постачальникам, які, на думку замовника, будуть за­цікавлені в участі у конкурсі. Замовник або організатор конкурсу розглядає пропозиції тільки тих постачальників, які одержали та­кі спеціальні запрошення.

Закритий конкурс застосовується, якщо необхідні товари, робо­ти, послуги здатні забезпечити тільки вибрані постачальники, або ж якщо ряд постачальників мають виняткові права на постачання необхідних товарів, робіт, послуг, або ж технічно складні товари, роботи, послуги можуть постачатися обмеженим колом фахівців.

Переваги закритих конкурсів:

• простіші в організації та проведенні, ніж відкриті, і, як наслідок, коштують замовникові або організаторові конкурсу дешевше;

• можна організувати достатню конкуренцію між постачаль­никами.

Недоліки закритих конкурсів:

• конкуренція між постачальниками обмежена;

• можливі несумлінні дії чиновників, що приймають рішення про спосіб закупівлі й залучення (незалучення) тих чи інших постачальників.

Двоетапний конкурс — вид конкурсу, під час якого замовник чи організатор конкурсу:

• на першому етапі залучає первісні пропозиції щодо поста­чання товарів, виконання робіт, надання послуг без визначення ціни (вартості, розцінок);

• веде переговори з постачальниками з будь-яких аспектів їх­ніх пропозицій (за винятком вимог щодо правомочності та квалі­фікації постачальників, а також комерційних умов пропозицій);

• за результатами переговорів можна внести зміни у технічні та техніко-економічні вимоги до товарів, робіт, послуг, які були встановлені напочатку;

• на другому етапі залучаються остаточні пропозиції поста­чальників із визначенням ціни та інших комерційних умов.

Двоетапні конкурси застосовують під час закупівлі технічно складних товарів, робіт, послуг, на які замовник не може або з яки­хось причин не бажає скласти докладні технічні (техніко-еконо­мічні) вимоги. Саме тому йому треба провести переговори з поста­чальниками щодо технічних (техніко-економічних) умов і вимог.

Спрощені способи закупівлі — це такі способи розміщення держзамовлення на постачання товарів, виконання робіт, надання по­слуг, які порівняно з конкурсами відрізняються простотою і невели­кими витратами часу, матеріальних і трудових ресурсів. До спрощених способів належать запит котирувань і закупівля з одного джерела.

Запит котирувань — спрощений спосіб закупівлі товарів, робіт, послуг, за якого держзамовник або організатор конкурсу надсилає кільком потенційним постачальникам запит щодо цін на необхідні товари, роботи, послуги і присуджує контракт на постачання това­рів, виконання робіт, надання послуг тому постачальникові, що дав пропозицію (котирування) з найменшою ціною.

Істотним є те, що замовник або організатор конкурсу встанов­лює усі вимоги до закуповуваних товарів, робіт, послуг і термі­нів, а також до умов їх постачання (виконання) та оплати. Поста­чальник має подати пропозицію з означенням тільки ціни това­рів, робіт, послуг.

Спосіб запиту котирувань застосовується під час закупівлі не­великих обсягів простих стандартизованих товарів, робіт, послуг, для яких існує ринок, що сформувався.

Переваги:

• простота організації;

• невеликі витрати часу, трудових і матеріальних ресурсів;

• наявність конкуренції між постачальниками. Недоліки:

• обмежена сфера застосування;

• можливі несумлінні дії чиновників, що приймають рішення про те, кому направляти запити про ціни.

Закупівля з одного джерела — спрощений спосіб закупівлі товарів, робіт, послуг, коли замовник або організатор конкурсу запитує пропозицію про постачання товарів, виконання робіт, надання послуг тільки в одного постачальника. Застосовується у разі, коли тільки один постачальник може надати необхідні то­вари, роботи, послуги (постачальник — єдиний виробник або один постачальник має виняткові права на постачання товарів, робіт, послуг — за умови, що на ринку відсутня повноцінна за­міна) або ж якщо внаслідок надзвичайних обставин (повені, зе­млетруси, воєнні дії) виникла термінова потреба в товарах, ро­ботах, послугах.

Перевага:

• простий в організації і проведенні — малі витрати часу, ма­теріальних і трудових ресурсів.

Недолік:

• відсутність конкуренції між постачальниками — здебільшо­го найбільш невигідні умови придбання.

Етапи закупівлі — окремі, обмежені в часі процедури (тобто послідовність дій, оформлена документально), що є частиною процедури закупівлі тим чи іншим способом. Багато етапів заку­півлі висвітлюються в протоколі закупівлі або додатках до нього. Основними етапами закупівлі є:

• проведення маркетингових досліджень;

• розробка конкурсної і допоміжної документації;

• повідомлення про проведення конкурсу;

• поширення конкурсної документації;

• роз'яснення і зміна конкурсної документації;

• прийом конкурсних заявок;

• розкриття конкурсних заявок;

• оцінка конкурсних заявок;

• присудження контракту;

• підписання контракту;

• повідомлення про результати конкурсу.

 

Класифікація торгів

Залежно від способів організації торги поділяють на: 1) від­криті; 2) відкриті з попередньою кваліфікацією; 3) закриті; 4) одиничні.

При проведенні перших двох видів торгів оголошення про них публікуються в офіційних друкованих виданнях, тому часто такі торги називають «публічними». Такими їх вважають не тому, що вони анонсуються через відкриті публікації, а у зв'язку з можли­вістю участі в них усіх зацікавлених фірм.

Наприклад, по проектах, які фінансуються за рахунок позик, кредитів і гарантій Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), передбачається повідомлення про проведення відкритих торгів через щомісячний бюлетень ЄБРР «Procurement op­portunities». Аналогічно Світовий банк видає двічі на місяць бю­летень «Development Forum Business» для анонсування відкритих торгів у межах проектів, які фінансує МБ.

В Україні оголошення друкуються у бюлетені «Вісник держа­вних закупівель»

Звичайно відкриті торги проводять при розміщенні замов­лень на відносно нескладні (досить типові) види устаткування, робіт і послуг, що їх можуть запропонувати численні фірми; вод­ночас сума замовлень має бути досить значною, з огляду на те, що витрати на проведення відкритих торгів є порівняно велики­ми та час на підготовку і проведення їх (до підписання контрак­ту) може розтягуватися на багато місяців.

Таблиця 11.1

Класифікація підрядних торгів

Класифікаційна ознака	Види торгів
За доступом учасників	• відкриті • закриті
За способом проведення попе­реднього добору претендентів організаторами торгів	• з попередньою кваліфікацією учасників • без попередньої кваліфікації учасників
За участю в торгах іноземних оферентів	• з участю іноземного оферента • без участі іноземного оферента
За участю оферентів у процедурі торгів і оголошенням їхніх ре­зультатів	• гласні • негласні

 

Компанії, що виявили бажання взяти участь у відкритих торгах, викуповують в організаторів торгів (тендерного комітету) необ­хідну для підготовки своїх пропозицій документацію (так звану тендерну документацію). Раніше цю документацію продавали за досить символічну плату — кілька десятків або сотень доларів. Останнім часом організатори торгів у деяких випадках почали піднімати ціну до декількох десятків тисяч доларів, маючи на меті:

1) відшкодувати свої витрати на підготовку тендерної доку­ментації (а іноді й проектної, на основі якої розробляється тенде­рна документація);

2) не дати змоги малопотужним компаніям взяти участь у торгах. Різновидом відкритих торгів є торги з попередньою кваліфі­кацією.

На основі попередньої (досить стислої) інформації, наданої всім компаніям, які бажають взяти участь у торгах, здійснюється «відсікання» від подальшої участі компаній, недосить сильних у фінансовому, технічному, професійному та інших відношеннях. На другому етапі до торгів допускаються відібрані компанії з так званого «короткого списку».

Що ж до закритих торгів, то запрошення до участі в них роз­силаються організаторами безпосередньо найвідомішим поста­чальникам, підрядчикам, консультантам, що мають достатній до­свід реалізації даного типу проектів. Компанії, що виявили ба­жання взяти участь у закритих торгах, звичайно викуповують не­обхідну для підготовки пропозицій документацію.

Закриті торги проводять зазвичай під час закупівель дорогого сучасного устаткування з високими технічними характеристиками і на складні будівельно-монтажні роботи, що вимагають високої кваліфікації. Такі торги влаштовують на постачання комплектно­го устаткування, на підрядні роботи «під ключ», на проведення дослідницьких і проектних робіт тощо. Можна твердити, що дру­га фаза відкритих торгів з попередньою кваліфікацією фактично може перетворитися на закриті торги, коли організатори торгів на свій розсуд визначають коло компаній, які можуть подавати свої пропозиції.

Досить рідко застосовують одиничні торги: вони характери­зуються наявністю одного оферента (наприклад власника патен­ту) для проведення спеціальних робіт чи постачань.

Існують також інші класифікації й угруповання торгів. Залеж­но від національної приналежності (юрисдикції) учасників їх по­діляють на національні (внутрішні) й міжнародні. Якщо торги з якихось причин не відбулися (наприклад, кількість учасників була недостатньою чи виявлені факти порушення правил і проце­дур), проводяться повторні торги.

Існує також поняття вторинних торгів. Замовник проекту може провести первинні торги, на підставі яких визначається генеральний підрядчик (постачальник). Далі генеральний під­рядчик (постачальник) проводить свої — вторинні — торги, на підставі яких виявляються субпідрядники (субпостачальники). Звичайно замовник проекту здійснює контроль за проведенням таких вторинних торгів, а іноді бере участь у затвердженні їхніх результатів.

11.3 Функції учасників торгів

При проведенні торгів функції учасників розподіляються в та­кий спосіб: Замовник:

• приймає рішення щодо проведення підрядних торгів;

• призначає особу, що виконуватиме функції організатора торгів;

• контролює роботу організатора торгів і бере участь у роботі тендерного комітету через свого представника;

• встановлює остаточні умови договору й укладає його з пе­реможцем торгів.

Замовник повинен володіти необхідними інвестиційними ре­сурсами або правом розпоряджатися ними в певний період часу, підтвердженим відповідним фінансовим документом.

Організатор торгів:

• підготовляє документи для оголошення торгів, публікує оголошення і розсилає запрошення;

• формує тендерний комітет;

• спрямовує і контролює діяльність тендерного комітету і за­лучених інженерно-консультаційних організацій з підготовки тендерної та іншої необхідної документації;

• затверджує результати торгів;

• розглядає апеляції на рішення тендерного комітету;

• ліквідує тендерний комітет;

• несе усі витрати з підготовки і проведення торгів. Організатор торгів зобов'язаний мати статус юридичної особи і ліцензію на право проведення торгів. Межі прав і обов'язків ор­ганізатора торгів встановлюються в договорі про організацію і проведення торгів.

Тендерний комітет:

• проводить збір заявок на участь у торгах, на попередню ква­ліфікацію;

• проводить попередню кваліфікацію претендентів;

• організує розробку і поширення тендерної документації і вирішує питання зміни цієї документації і процедур;

• організує ознайомлення претендентів з тендерною докумен­тацією і дає необхідні роз'яснення;

• забезпечує збір, збереження й оцінку поданих оферт;

• здійснює процедуру торгів і її оформлення;

• визначає переможця або приймає інше рішення за результа­тами торгів і подає їх на затвердження;

• публікує в засобах масової інформації звіт про результати торгів.

Тендерний комітет самостійно розробляє і затверджує регламент своєї роботи і затверджує регламенти роботи своїх підрозділів.

Претендент має право:

• одержувати від тендерного комітету вичерпну інформацію про умови й порядок проведення підрядних торгів;

• звертатися до тендерного комітету з проханням про відстро­чку подання оферти письмово.

Особа здобуває статус претендента з моменту звертання в тендерний комітет для участі в торгах.

Кредитно-фінансова установа здобуває статус учасника тор­гів, якщо організатор торгів відкриває в ній спеціальні рахунки для здійснення фінансових операцій, пов'язаних із проведенням підрядних торгів, у тому числі з депонування гарантійних застав, а також для здійснення розрахунків.

 

11.4 Порядок проведення підрядних торгів

Організаційна підготовка

Ухвалення рішення про призначення і час проведення підряд­них торгів здійснюється замовником виданням офіційного розпо­рядницького документа: наказу, постанови, розпорядження і т. ін. У цьому документі замовник визначає підрозділ своєї організації, якому доручається виконання функцій організатора торгів, і при­значає особу, відповідальну за цю роботу.

Організатором торгів може також виступати будь-яка спеціалі­зована фірма, що має ліцензію на даний вид діяльності. У такому разі замовник укладає з нею договір, у якому визначаються права й обов'язки сторін та умови виконання ними предмета договору.

Для підготовки і проведення торгів замовник (або організатор торгів) формує тендерний комітет, залучаючи власних фахівців, представників науково-дослідних, проектних, інженерно-консуль­таційних та інших організацій, окремих консультантів і експертів на підставі укладених з ними договорів відповідно до чинного законодавства.

Організатор торгів або, з його доручення, тендерний комітет підготовляє і публікує оголошення про торги.

Оголошення про торги містить:

• найменування замовника й організатора торгів;

• найменування виду торгів і предмета торгів;

• стислу характеристику місця будівництва;

• орієнтовний обсяг і терміни виконання робіт;

• умови виконання договору, необхідність ряду обмежень;

• адреси, терміни, умови придбання та іншу інформацію, не­обхідну для одержання тендерної документації;

• термін надання оферт.

Оголошення про торги має бути підготовлене за два—шість місяців до терміну подання оферт.