Трудова функція працівника: загальна характеристика (лекція)

Трудова функція визначається шляхом встановлення у трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації та посади. За загальним правилом трудова функція визначається за Єдиним тарифно-кваліфікаційним довідником професій для робітників і службовців.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий або родовий поділ праці в якій працівник може застосовувати свої здібності відповідно до наявних в нього навичок, знань та вмінь. Виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності. Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії що найбільш глибоко та повно опанована працівником.

Кваліфікація – рівень теоретичних та практичних знань за відповідною професією ат спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступеню тощо.

Коло трудових обов'язків працівників та їх кваліфікаційні характеристики містяться в тарифно-кваліфікаційних довідниках, а конкретний зміст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому місці встановлюється на підприємстві технологічними картками, робочими інструкціями та іншими локальними актами. Трудові обов'язки службовців конкретизуються в посадових інструкціях, що розробляються та затверджуються на підприємствах за погодженням з профспілковим органом на основі галузевих посадових інструкцій і положень про відділи та служби підприємства, галузевих кваліфікаційних характеристик, положення про окремі категорії працівників.

Строковий трудовий договір: поняття, види.

Cтроковий трудовий договір – це договір, який сторони укладають на певний період або до настання певної події, що зазначається в договорі.

Строкові трудові договори можуть бути різних видів:

· на час виконання певної роботи,

· контракт,

· на виконання сезонної роботи,

· на виконання тимчасової роботи.

Строковий трудовий договір на час виконання певної роботи також обмежений часом його дії, але не конкретним строком, а характером і часом виконання роботи. Договір на час виконання певної роботи є різновидом строкового трудового договору. Такі договори укладаються, якщо час завершення роботи неможливо точно визначити.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року — сезону, що не перевищує шести місяців. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р.

Трудовий договір про тимчасову роботу укладається з працівниками, які прийняті на роботу на термін до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсут­нього працівника — до чотирьох місяців. У наказі про прийняття на роботу власник зобов'язаний зазначити тимчасовий характер роботи.

40.Сумісництво та суміщення професій (посад).

Сумісництвом вважається – виконання працівником крім своєї основної роботи іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві або у громадянина за наймом.

Правове регулювання роботи за сумісництвом здійснюється постановою КМУ "Про сумісництво працівників, державних підприємств, установ організацій". Для роботи за сумісництвом згоди власника не потрібно (крім державної служби). Разом з тим керівники лиш державних підприємств спільно з профспілковими органами можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад зайнятих на важких, шкідливих або небезпечних роботах.

Суміщення – форма організації праці при якій працівник за його згодою протягом робочого дня поряд з своєю основною роботою обумовленою трудовим договором виконує додаткову роботу за іншою професією чи посадою на тому ж підприємстві за що й отримує відповідну плату.

Законодавчого визначення суміщення не існує.

Слід видати наказ про доручення працівнику додаткових обов'язків у порядку суміщення. Відсутність такого наказу не дозволяє провадити оплату через відсутність підстав, створює підставу правової невизначеності щодо додержання правил з охорони праці (якщо необхідний інструктаж з питань охорони праці при виконанні роботи у порядку суміщення). Правило про погодження наказу про введення суміщення з профкомом втратило чинність, оскільки відповідно до частини 1 статті 21 кодексу законів про працю це питання повинні вирішувати сторони трудового договору.

Суміщенням професій слід також вважати виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (відпустка, тимчасова непрацездатність, відрядження) без звільнення від основної своєї роботи.

Суміщення відрізняється від сумісництва тим, що суміщувана робота виконується в рамках одного трудового договору в межах робочого часу відведеного для цього і на тому ж підприємстві.

Є різниця і в оплаті праці. Відповідно до частини 2 статті 105 кодексу законів про працю розмір доплат за суміщення професій, посад або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється на умовах передбачених у колективному договорі.

Трудовий договір з сезонними працівниками.

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців1. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278.

Осіб, яких приймають на сезонні роботи, обов' язково попереджають про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу має бути зазначено, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Трудовий договір при прийманні на сезонні роботи можна укладати на строк, що не перевищує тривалості сезону. При прийманні на сезонні роботи випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, не встановлюється.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за три дні.

Трудовий договір з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, може розриватися з ініціативи роботодавця на підставах, передбачених законодавством про працю, а також у випадках:

• припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них;

• нез'явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за працівниками, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше як до закінчення строку роботи за договором.

Направлення працівників на сезонні роботи здійснюється центрами зайнятості за прямими договорами з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних засадах1. Державною службою зайнятості на сезонні роботи направляються громадяни, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні.

Cезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.