Розділ І. Виховна система А. С. Макаренка

РОЗДІЛ І. ВИХОВНА СИСТЕМА А. С. МАКАРЕНКА

Система виховання А.С. Макаренка

 

Протягом історичного розвитку педагогічної думки процес виховання находився в центрі уваги у вчених і практиків. У всі часи виховання було головним родовим поняттям педагогіки, від якого походять видові категорії: педагогічна діяльність, цілісний виховний процес, освіта і навчання, саморозвиток особистості. Зміст виховання поновлювався з розвитком практичного досвіду, педагогічної науки та її провідної доктрини. Суттєвий внесок у розвиток теорії виховання було зроблено видатним вітчизняним педагогом А.С. Макаренком.

А.С. Макаренко був переконаний в тому, що, незалежно від підходу до процесу виховання, у будь-якому випадку предметом виховання виступає людина, яка відчуває відповідний вплив. На його думку, у виховному процесі повинна бути загальна програма виховання й індивідуальна корекція залежно від особистості конкретного учня. А.С. Макаренко говорив, що не можна «втискувати людину у стандартний шаблон», виховувати «серію людських типів», не можна жертвувати індивідуальною привабливістю – своєрідністю особистості. Таким чином, педагог надавав великого значення особистісно орієнтованому підходу в навчальному та виховному процесі.

Сутність виховання полягає в такій взаємодії, коли вихователь має вплинути на вихованця. Тобто виховання виступає одним з видів діяльності щодо перетворення людини або групи людей.

У ході історії виникла потреба в усвідомленні процесу виховання, визначення його специфіки. А саме, в уточненні цілей виховання та рівнів її реалізації, специфіці засобів і напрямів виховання: «Цілі виховної роботи можуть бути виведені тільки із суспільної вимоги, з його (суспільства) потреби» [15, с. 167].

Специфіка виховного процесу проявляється у визначенні мети і позиції вихователя щодо вихованця. При цьому вихователь повинен враховувати єдність природної, генетичної, психологічної та соціальної сутності вихованця, а також його вік і умови життя: «Невизначеність виховного процесу в школі, розпорошеність педагогічних сил, побоювання сміливого почину знижують ефективність праці навіть талановитих учителів» [16, с. 353], – робить висновок А.С. Макаренко у своїй статті.

А.С. Макаренко наголошував на тому, що виховання є цілісною системою, системо утворюючим чинником якої виступає мета, яка формується потребами суспільства і самих вихованців. Під метою виховання А.С. Макаренко розумів, на­самперед, програму соціалізації людської особистості, розроблену у відповідності до її соціального призначення, характеру та природних задатків.

Центром виховної системи А.С. Макаренко вважав оптимальне поєднання поваги до учнів з вимогливістю до них, що можливе лише за умови активізації «виховного центру», в якому він вбачав особистість вихователя, який за своєю моральною позицією має бути «аб­солютно правомочним вихователем шко­ли». Його виховна місія повинна зосеред­жуватись у тому, щоб надати широкий простір «громадській думці, педагогічно­му колективу, шкільному друку, ініціа­тиві окремих осіб... та системі шкільного самоврядування» [17, с. 47].

А.С. Макаренко був прибічником соціальної методики виховної роботи, розглядаючи її як окрему галузь педагогіки, «яка має свою логіку, порівняно незалежну від логіки роботи освітньої» [17, с. 125]. На думку педагога, виховання – це перетворювальна діяльність, спрямована на зміни психічного стану, світогляду і свідомості, знань і способів діяльності, особистості, ціннісних орієнтацій вихованців [18].

Ця виховна систем, як згадує сам педагог, прийшла до нього не від його великих талантів, прийшла з характеру тієї справи, котру йому доручили, а саме виховати нових людей.

 

 

Методи трудового виховання

 

А.С. Макаренко стверджував, що для вирішення виховних завдань можна добирати різні поєднання методів, прийомів і засобів. При визначенні методів необхідно орієнтуватися на позиції вихователя в доборі способів виховної взаємодії. Педагог виділяв низку взаємодій, що виникають між вихователем і вихованцем: способи впливу на характер ставлення вихованця до самого себе; включення його в систему спілкування з однолітками; способи корекції світогляду; зміна ціннісних установок і стилю поведінки. Звідси випливає, що метод виховання виступає одним з інструментів не тільки впливу на людину, а й взаємодії.

За А.С. Макаренком, вихователь добирає і використовує систему методів відповідно до поставленої мети. Оскільки вони виступають «інструментами доторкання до особистості» [20, c.386], при їх доборі необхідно враховувати всі тонкощі, особливості особистості вихованця. Не існує гарного чи поганого методу. Ефективність вирішення виховних завдань залежить від багатьох чинників і умов, а також від послідовності й логіки застосування сукупності методів [18].

Розглянемо методи виховання котрі застосовував А.С. Макаренко для виховання і перевиховання своїх підопічних.

Привчання — це метод виховання, що передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами обов'язковості. А.С. Макаренку, коли він був начальником дитячої комуни, працівники Наркомосу дорікали, що він, нібито, знущається над вихованцями, змушуючи їх стояти з гвинтівкою вдень і вночі біля входу до приміщень закладу.

Заохочення — це спосіб педагогічного впливу на особистість, що виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей і стимулювання до діяльності

А.С. Макаренко твердо стояв на позиції, що необхідно передусім дбати про моральне заохочення. Воно сприяє утвердженню в особистості морально-духовних цінностей, спрямованого на витіснення або гальмування негативних, потворних рис.

Велика значення має дотримання певного ритуалу внесення заохочень. Так в комуні ім. Ф.Е. Дзержинського своєрідним заохоченням біла подяка перед строєм колоністів. Також були і звичайні подарунки чи грошові премії.

Специфічним методом виховання є покарання. Покарання — це метод виховання, що передбачає вплив педагога на особистість вихованця з метою осуду чи гальмування його негативних дій і вчинків.

А.С. Макаренко писав, що покарання надзвичайно важка річ: вона вимагає від вихователя величезного такту й обережності.. Так, А.С. Макаренко був переконаний, що покарання необхідно використовувати як певний вид вимог, а "розумна" система вимог не тільки законна, але й необхідна. Вона допомагає сформуватися міцному людському характеру, виховує відчуття відповідальності, тренує волю, людську гідність, вміння чинити опір спокусам і переборювати їх.

Специфічним і спірним є метод "вибуху", який впроваджував і описав А.С. Макаренко. Цей метод не можна віднести ні до заохочення, ні до покарання. Його своєрідність у тому, що він сприяє стимулюванню позитивної діяльності особистості вихованця, і може використовуватися для гальмування негативних дій вихованців.

Метод "вибуху" передбачає вплив педагога на виховання засобами, які є протилежними тим. що вів їх зазвичай очікує від вихователя. Це досить специфічний засіб впливу, який вимагає від вихователя прояву особливої майстерності. Цей метод можна застосовувати з урахуванням таких чинників: у разі необхідності перевиховання школярів; глибокого знання індивідуальних особливостей вихованця; досконалого володіння технікою застосування такого методу; наявності здорового психологічного клімату в колективі, в якому перебуває вихованець.

Не варто пов'язувати метод "вибуху" лише з покаранням, з психологічним тиском на особистість. Цей засіб залежно від психологічних особливостей індивіда може мати м'який характер, спрямований на заспокоєння, підбадьорювання.

Трудове виховання є складовою частиною всебічного гармонійного розвитку особистості. Тому загальні методи виховання також мають бути ефективно використані в системі трудового виховання: переконування, приклад, вимога, вправи, вправляння, схвалення, осудження.

Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманітністю. До них можна віднести уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти тощо.

 

 

Піонери макаренкознавства

 

Спадщина А.С. Макаренка завжди була в центрі уваги педагогічної ромадськості як країн СНД, так і далекого зарубіжжя. Педагогічні ідеї та досвід А.С. Макаренка привернули увагу багатьох педагогів світу. Видатні макаренкознавці активно досліджують різноманітні проблеми творчої спадщини класика світової педагогіки.

Досвід роботи А.С.Макаренко був відомий в європейських країнах ще в 30-ті роки, але лише невеликому колу людей, і не знаходив у той час широкого наукового розуміння з боку західних педагогів Перший, хто чітко побачив принципову систему поглядів А. С. Макаренка — виховуючий колектив, був І. Ф. Козлов, автор першої дисертації, присвяченої досвіду та ідеям видатного педагога. Він і започаткував таку галузь педагогіки як макаренкознавство. Дисертація називалася «Педагогічний досвід А. С. Макаренка і основні положення його педагогічного вчення». Вона була захищена буквально за декілька днів до Великої Вітчизняної війни. На її основі І.Ф.Козлов написав книгу «Педагогічний досвід А. С. Макаренка», яка в повному вигляді надрукована до 100-річчя з дня народження А. С. Макаренка. Козлов був упорядником першої збірки педагогічних праць А. С. Макаренка «Вибрані педагогічні твори», він не випадково взявся за дослідження методологічних проблем педагогіки. У праці «Виховання як суспільне явище», опублікованій у книзі «Єдність виховання і життя дітей», І.Ф.Козлов розкриває соціальну природу виховання, його об'єктивного призначення як процесу підготовки підростаючих поколінь до життя, структуру виховання (оволодіння досвідом попередніх поколінь і відповідного розвитку власних сил) та «механізм» здійснення цього процесу як життєдіяльності вихованців [9].

Зарубіжне макаренкознавсто почало активно розвиватися в 50–ті роки в Німеччині. У 1966 р. перший міжнародний макаренкознавчий симпозіум у Флото показав, що наявними на Заході дослідженням бракує знань для продуктивного розуміння і наукового пояснення життя і творчості А.С.Макаренка. Внаслідок цього у 1968 році на базі дослідницького центру порівняльної педагогіки, при філософському факультеті Марбурзького університету виник центр-лабораторія – «Макаренко-реферат» котра поставила собі завдання йти у напрямку "назад до витоків". Марбурзька лабораторія була об'єднуючим центром усіх західних макаренкознавчих досліджень. Лабораторія працює по двох головних напрямках - історико-біографічні дослідження і текстологічна робота над макаренківську творами (кер. Г.Хілліг) і розробка теоретичних основ макаренківської спадщини (кер. З.Вайтц).

Розробка гуманітарних, філософсько-соціологічних і етико-психологічних основ Макаренківської спадщини здійснено в роботах З. Вайтца (Франція), В. Зюнкеля, (Німеччина), Ф. Патаки, А. Петрикаша, Е. Фаркаша (Угорщина). Найвідомішим зарубіжним макаренкознавцем бузумовно є Г. Хілліг (Німеччина).

У 1991 році в Полтаві виникла Міжнародна Макаренківська Асоціація за ідеєю дослідників творчості А.С. Макаренко, його вихованців, педагогів з СРСР, ФРН, Китаю, Польщі, Угорщини, США, Франції, Чехословаччини.

ММА сьогодні - це:

• Російська макаренківську асоціація (Москва)

• Українська асоціація Антона Макаренка (Полтава)

• Італійська макаренківську асоціація (Рим)

• Товариство макаренкознавців ім. Лібора Пехи (Марбург-Берлін)

Російську макаренківську асоціаціюу очолює Т.Ф. Корабльова (Росія), а секретар – А.В. Ткаченко (Україна) [14].

Р.В. Соколов – макаренкознавець, один із засновників Московського педагогічного музею А.С. Макаренко і один з його постійних екскурсоводів, член Правління Російської макаренківську асоціації (РМА), член Асоціації дослідників дитячого руху, член Ради з святково-ігрової культури. Один з авторів ідеї педагогічних загонів, один з творців Комунарської макаренківської співдружності. Його дослідження носять переважно історико-біографічний характер.

Українська асоціація А.С. Макаренка – президент М.І. Степаненко, професор, ректор Національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Полтава, Україна.

Члени асоціації. В.Ф. Моргун(кандидат психологічних наук, професор, зав. кафедрою психології ПНПУ імені В.Г.Короленка, член правління Міжнародної макаренківську асоціації), Л.В. Науменко(кореспонднт газети «Федовец», член правління ММА, член спілки журналістів України), А.В. Ткаченко (к.пед.н., доцент Полтавського національного педагогічного університету ім В.Г. Короленка, вчений секретар Міжнародної макаренківську асоціації)

Італійська Асоціація ім. Макаренко (ІАМ, Рим, університет La Sapienca)

Створена в грудні 2006 за ініціативою Ніколя Січіліані Де Куміс (заступник завідувача кафедри загальної педагогіки філософського факультету, професор), Агостіно Баньято (доцент кафедри загальної педагогіки), Еміліано Меттіні (магістр філософії філософського факультету Державного Пізанського університету, віце-президент Міжнародної макаренківську Асоціації). Оперативною базою асоціації є «Лабораторія Макаренко» (кер. професор Де Куміс).

Почесний президент - Ніколя Сіціліані Де Куміс.

Перший Заступник Президента - Агостіно Баньято.

Тимчасово виконуючий обов'язки президента - Еміліано Меттіні.

Першим проектом асоціації став вихід у 2009 році «Педагогічної поеми» на італійській мові (Рим, університет La Sapienca), з передмовою на італійському і російською мовою Тетяни Корабльової, президента ММА і Еміліано Меттіні, віце-президента ММА [4].

Італійська макаренківську Асоціація має намір сприяти і італійським і іноземним особам (в т.ч. дослідники, студенти, вчителі), хто займаються педагогічному спадщиною А.С. Макаренка. Крім цього, ІМА уявить собі мету підвищувати рівень досліджень над педагогічним і виховним досвідом А.С. Макаренко, обговорити його значення на історичному рівні, перевіряти його ефективність в сучасних умовах, і зрівняти його з подібними дослідами в Італії і взагалі в світі. У той же час, ІМА намір просувати творчість і новаторство А.С. Макаренко перед італійською науковою громадськістю, навіть за допомогою сучасних перекладів та перевидання головних праць А.С Макаренко, як «Педагогічна поема», «Прапори на баштах» і «Марш тридцятого року», останні видання яких в Італії відноситься до 70-х років [14].

Еміліано Меттіні (р.н. 1976). Магістр філософії. Закінчив філософський факультет Університету м. Пізи (Італія), захистив дипломну роботу про Антона Семеновича Макаренка. У квітні 2002 р., у Полтаві взяв участь в міжнародному симпозіумі «А.С. Макаренко і світова педагогіка», в квітні 2003 р. в Москві виступив з доповіддю «Макаренківський колектив як соціально-виховна система» (Міжнародний конкурс ім. А.С. Макаренка). У квітні 2006 р. виступив з доповіддю про італійське макаренкознавство. Відповідні матеріали опубліковані в номер журналу «Народное Образование», присвяченого Міжнародному конкурсу ім. А.С. Макаренко. З квітня 2002 р. член правління Міжнародної макаренківську Асоціації. Співзасновник Італійської макаренківську Асоціації (грудень 2006 р.).

Він вважає, що практично всі італійські дослідники вказують на три важливих моменти спадщини педагога ХХ століття: історичний характер досвіду, ставлення до минулого і актуальність на сучасному етапі, оскільки багато проблем виховання так і не вирішені, в той час, як по суті відповідають певному історичному моменту. У зв'язку з цим не можна погодитися з тим, що досвід Макаренко анархічний а значить радянський з негативним змістом - немає потреби в тому, щоб вивчати і досліджувати таку спадщину.

Агостіно Баньято, журналіст і письменник, дослідник історії кооперативного руху, - це багаторічний політичний діяч і консультант з економічних питань. Вже давно займається основними взаємовідносинами асоціативності і навчання, особливо вказуючи на теми роботи по відношенню до виховання. Крім цього, А. Баньято написав ряд статтей і досліджень в області економіки і педагогіки. Працює позаштатним професором в Філософському Факультеті Університету «Ла Сапіеньца» м. Риму (Італія). Він вважає, що літературна творчість Антона Семеновича - це ключ до розуміння його педагогіки. «Педагогічна поема», на його думку, являє собою «колективний щоденник», що відображає життя дітей, які разом страждали від голоду, самотності і разом раділи і пишалися своїми успіхами. Баньято теж високо оцінив ритуализацію і театралізацію системи Макаренко. Що стосується літературної творчості Антона Семеновича, то його Баньято розглядав як виходить за рамки соціалістичного реалізму, представником якого був М. Горький. Він вважає, що талант А.С. Макаренка зближує його з найбільшими російськими письменниками, які створили літературу світового масштабу. Тому Баньято і Січіліані де Куміс роблять спроби, поки безуспішні, видати новий (повний) варіант «Педагогічної поеми». Наукова громадськість Італії перебуває в подиві, чому до цих пір не вийшла книга, яка містить таке розмаїття тем і одночасно являє собою єдине за стилем і завершене літературний твір.

Нікола Січіліані де Куміс - це штатний професор загальної педагогіки в Університеті «Ла Сапіеньца» м. Риму (Італія). Він зайнявся філософською культурою, педагогікою і дидактикою 18-го і 19-го століття, приділяючи особливу увагу Антоніо Лабрьіола, А.С.Макаренко, Еудженіу Гарен, якого Січіліані був студентом. Займається на науково - практичному рівні взаєминам дослідження - дидактики і в школі і в університеті. Співпрацює з головними італійськими журналами з філософії та педагогіці, і по макаренкознавчим темам.

Нікола Січіліані де Куміс провів важливіше дослідження у 90-ті рр.. Спираючись на теорію Михайла Бахтіна. Дотримуючись цієї теорії, Нікола де Куміс без штучності і натяжок робить педагога «персонажем» одночасно історичним, і сучасним. Через голоси героїв «Педагогічної поеми» він виявляє голос справжнього Макаренко. Таким чином, Нікола де Куміс намагається вивчити педагогічний метод через літературу. І це дуже цікавий хід дослідження. Книга «Діти Макаренко» (2003) показує, що досвід героя ХХ століття, випливає не з педагогічної теорії, а з самого життя, тому він наповнений поезією, сенсом і людськими цінностями [13].

Товариство макаренковедов ім. Лібора Пехи виникло в 2007 році. Кореспондуючі макаренкознавці: Г. Хілліг(ФРН), І. Гашковец (Чехія), Е. Манншатц (ФРН); Ф. Науман (ФРН), Ф. Хоффманн (ФРН).Координатор Товариства макаренкознавців ім. Лібора Пехи: Е. Гюнтер-Шелльхаймер, член Правління ММА (ФРН) [4].

Один з провідних і найвідоміший із зарубіжних макаренкознавців є проф. Гетц Хілліг. Завідувач лабораторією «Макаренко-реферат» Марбурзького університету, іноз. чл. АПН України та РАВ. Освоїв для цього російську і українську мови. C 1991 по 1998 рр.. - Президент, з 2003 р. - віце-президент Міжнародної макаренківської асоціації. Багаторазово був в Росії і на Україні. Укладач 8 томів двомовного «Марбурзького видання» Зібрання творів педагога-письменника Макаренка, а також 25 випусків міжнародної серії «Opuscula Makarenkiana» (№ 14, 18, ​​20 ще й українською; № 16 на анг-ською та російською; в основному архівні або маловідомі матеріали). Автор близько 250 публікацій про Макаренка. Він працює в історико-біографічному напрямку дослідження творчості А.С.Макаренка. У своїх працях Гетц Хілліг використовував дані особистих щоденників Антона Макаренка. Гетц Хілліг присвятив питанню національного походження і національної самосвідомості А. С. Макаренко окреме дослідження, підсумки якого представлені в доповіді «До питання національної самосвідомості А. С. Макаренко», де в цілому підтверджуються як твердження брата, так і російське самосвідомість Антона Семеновича. Хілліг відзначає, що всі твори та особисте листування А. С. Макаренко вів російською мовою. У той же час він чудово знав і любив українську мову, часто і доречно включав цитати соковитою української мови в діалоги дійових осіб своїх творів.

Саме Гетц Хілліг разом із З. Вайтцом (Франція) в 1970 р. розшукали Віталія Семеновича Макаренка в будинку престарілих у Франції і переконали його написати спогади про проведені ним разом зі старшим братом дитячі та юнацькі роки. Подальша переписка дослідників з В.С. Макаренко, в в тому числі з метою отримання доповнень та уточнення подробиць спогадів, тривала до 1983 р. Перші тексти зі спогадів були оприлюднені в черговому випуску «Opuscula Makarenkiana» в 1973 р., а повністю - вже після 1983 р.. При деяких критичних зауваженнях на адресу цих записок вони були і залишаються найціннішим джерелом для історичного напрямки макаренкознавства з цілого ряду важливих питань [8].

Зязюн Іван Андрійович (1938 р.н.) – український макаренкознавець, котрий пройшов шлях від колгоспника і завідувача сільським клубом до ректора університету та міністра освіти України. За деякими даними Полтавський педінститут при І.А. Зязюн входив в 7-ку кращих ідеологічних вузів СРСР.

У числі головних пунктів наукової діяльності І.А. Зязюна - сприйняття педагогічного досвіду А. С. Макаренка, вивченням і впровадженням якого в ПГПІ найбільш діяльно займалися в 1975-1990 рр.. І.А. Зязюн, зокрема, звернув увагу на поняття «педагогічна техніка» в працях А. С. Макаренка і зробив великі наукові та організаторські зусилля з розробки цього напрямки спочатку в підвідомчому йому вузі, а потім і по всьому СРСР. Вперше на Україні і в СРСР був створений курс «Педагогічного майстерності», підготовлені відповідні навчальні посібники, які отримали визнання і популярність спочатку в СРСР, потім в Японії, і т. д. Відповідні курси були прийняті у всіх 210 педагогічних вузах СРСР, в тому числі в 30 педагогічних вузах України. Зязюн викорінив уявлення про Макаренка як про «тюремного педагога» і довів що його методи роботи з з вихованцями можна застосовувати не лише до малолітніх злочинців.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

 

Суми 2013

Мета: підняти в очах дітей значимість праці, про­фесій, змусити їх виявити власні вміння та здібності.

Завдання:

а) навчальні: поглибити знання учнів про роль праці в житті людини, якості працівників;

б) виховні: виховувати працьовитість, любов до праці та цілеспрямованість;

в) розвиткові: розвивати пам'ять, мислення, моторику рук, артистизм, ора­торські здібності.

Форма проведення: змагання.

Місце проведення: актова зала.

Обладнання. Вислови: «Майстерним не родись, а навчись»; «Колись – змагання, тепер – конкуренція»; «Праця облагороджує людину»; «Праця – найкращий шлях до того, щоб любити життя» (Е. Ренан); «Недостатньо хотіти, треба і робити» (Й.В.Гете); мультимедійний проектор, продукти на конкурси «Повар», «Обід», кубики.

План проведення

I. Організація початку заняття.

1) Вступне слово ведучих.

2) Представлення журі. Привітання команд.

II. Основна частина. Проведення змагання

III. Підсумок змагання. Нагородження переможців.

IV. Заключне слово.

І. Підготовчий етап. Діти об’єднуються в команди, придумують назву та девіз команди, готують домашнє завдання.

 

Хід проведення

Вступне слово ведучих.

1-й ведучий. Ми працю славимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне,

У щастя людського є рівних два крила –

Троянди й виноград – красиве і корисне. (М.Рильський)

2-й ведучий. «Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті», – говорив Олександр Довженко.

Праця – радість, праця – перша потреба людини. Саме так. Людина народжена для діяльності, вона не може без праці. І хоч багато хто не задумується, наскільки важливою є праця, проте від праці кожного залежить, щоб не зупинилося життя на землі.

Й ведучий.

Не за глибокими морями,

Не за дрімучими лісами,

Не в якомусь чужоземному царстві,

А на нашій рідній Сумщині,

Споконвіку живуть-поживають

І горя не знають

Дуже працьовиті українці.

Й ведучий.

Професіоналів серед них багато.

Вони - майстри своєї справи.

На роботу ідуть, як на свято.

Шанують люди їх талант і славу.

1-й ведучий.

Батьки і діти – сім'я єдина.

Шанувати будемо рідну Україну,

Працювати будемо завзято,

Щоб життя у нас було, як свято.

Й ведучий.

Тож сьогодні ми вас усіх вітаємо

І від серця щирого успіхів бажаємо.

Хай щастя й радість завітає в кожен дім.

І від порога й до порога, мов рушником,

Хай м'яко стелиться життєва дорога...

1 -й ведучий. А зараз ми помандруємо у світ профе­сій і познайомимо вас із класифікацією спеціаль­ностей за п'ятьма типами, а саме:

1. Людина – людина.

2. Людина – техніка.

3. Людина – природа.

4. Людина – знакова система.

5. Людина – художній образ.

1-й учень. До першого типу належать такі профе­сії: педагог, лікар, продавець... Той, хто хоче обрати професію такого типу, повинен роз­вивати свої організаторські здібності, уміння спілку­ватися з людьми, мати терпіння, врівноваженість.

2-й учень. До другого типу можна віднести такі професії: інженер, водій, електрик, слюсар... Щоб оволодіти цими професіями, треба серйозну увагу приділяти геометрії, фізиці, урокам трудового на­вчання, технічній праці.

3-й учень. Третій тип об'єднує професії ветери­нара, агронома, геолога...

4-й учень. Четвертий тип включає такі, напри­клад, професії, як програміст, економіст, корек­тор, менеджер, бухгалтер.

5-й учень. І нарешті, до п'ятого типу вчені від­носять професії музиканта, актора, письменника, художника, архітектора, дизайнера, модельєра, косметолога...

2-й ведучий. Діти, професій поганих не буває. І яку б ви не обрали, глибоку вдячність і пошану викликає завжди той, хто чесно працює.

Хай летить, як птах крилатий,

Мрія з краю в край.

Час спливе, і життя скаже:

«Шлях свій вибирай».

Тож, шановні, не лінуйтесь:

До вибору життєвого вже зараз готуйтесь.

1-й ведучий. Запрошуємо команди на сцену.

2-й ведучий. Шановні гості, учасники гри, вболівальники, журі. Сьогодні ми з вами спро­буємо довести всім, що праця – це те джерело життя, енергії, настрою, слави, поваги людини. Зверніть увагу на гасла, які є в цьому залі. А ось учасники команд не лише доведуть вищезазна­чені істини, але ще й покажуть свої знання, вміння, спробують вибороти першість у цьому складному і непередбачуваному житті. Тож, ко­манди, до змагань готові?

Команди. Готові!

Батькова порада

- Тату, мені так часто сниться, що я космонавт. Що треба зробити, щоб стати космонавтом?

- Треба менше спати, синку!(З народного гумору)

Невсипущий синочок

Наварила вареників

Увечері мати,

А синочок – парубійко

Сів їх уплітати.

Так напхався. Натоптався

Що ледве вже дише.

– Збуди мене. – просить матір, –

Завтра пораніше.

– На роботу влаштувався? –

Здивувалась мати.

– Та вареники ж лишились.

Буду доїдати.

Павло Глазовий

1-й ведучий. За роботою умліває, за обідом упріває. Це не про наших учасників. Конкурс «Обід». З кожної команди запрошується по одному учаснику. За визначе­ний час вони повинні з'їсти свій «обід».

2-й ведучий. А зараз поговоримо про першопрохідців – видатних учених в галузі математики, фізики, медицини та інших наук. Перевіримо, як добре капітани знають їхні імена.

1-й ведучий. Конкурс «капітанів».

Хто я?

1. Народився я в 1711 році в сім’ї архангельського помора. З дитинства допомагав батькові в рибному промислі, а довгими зимовими вечорами вчився читати й писати. У неповних 20 років я вирушив з караваном рибалок до Москви. Там за один рік закінчив три класи Заіконоспаської академії.

У 1733 році я побував у Києво-Могилянській академії. Потім навчався в Петербурзькій академії. Виїздив у Німеччину для продовження навчання. У 1745 році я став першим російським академіком і своєю багатогранною працею сприяв науково-технічному прогресу. Російський поет А.С.Пушкін назвав мене «першим російським університетом». Хто я? (М, В, Ломоносов)

2. У геометрії – це знаменита теорема. У географії та астрономії – уява про те, що Земля – куля. З чиїм ім’ям все це пов’язано? (Піфагора)

3. Я входив до групи розробників першої ЕОМ, яку було створено у США у 1946 році. Сформулював основні принципи будови ЕОМ. Хто я? (Джон фон Нейман)

(У перерві конкурс для вболівальників «Загад­ки». Читаються загадки про працю, професії, інструменти).

Загадки про професії

· Ще всі навколо міцно сплять,

а він вже встати встиг,

аби духмяним калачем

ти смакувати зміг. (Пекар)

·

Тобі задачі заважкі —

терпляче пояснив.

Зчепились в класі хлопчаки —

він їх розборонив. (Вчитель)

· Гроші витрачає вміло:

він вкладає їх у діло.

Має булочну й пекарню,

чи салон і перукарню,

свиноферму, звідки м'ясо

відправляє в цех ковбасний.

Чи скуповує товари

і розвозить по базару.

Лік грошам він добре знає,

їх на вітер не пускає (В. Паронова). (Бізнесмен)

·

Хто, як квочка із курчатами,

в дитсадку щодня з малятами?

Хто їх пильно доглядає,

няньчить, пестить, розважає,

вчить співати й малювати,

рахувати і читати? (Т. Лисенко). (Вихователька)

· Він такий же, які ми,

непомітний між людьми.

А в театрі грає ролі:

нині — вчителя у школі,

завтра буде інша роль —

то бідняк він, то король.

Про чуже життя розкаже

і зі сцени нам покаже,

як по правді треба жити

і біди не наробити (В. Паронова). (Актор)

· Хто в лікарні по палаті

ходить в білому халаті?

Хто людей з біди рятує,

хто хвороби всі лікує?

Хто призначить процедури,

і таблетки,і мікстури,

щоб здоровим буть довіку?

Це, звичайно, мудрий... (лікар). (Т. Лисенко)

· В літню пору, в час осінній,

навесні — в гарячий час —

косять, жнуть вони і сіють,

орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

ІV. Заключне слово.

2-й ведучий. Вдумаємося в слова, сказані сьогодні: краса у праці, любов до праці, бажання, органічна потреба в праці. Бачимо, що праця – не просто вміння робити щось, це щось значніше: особиста радість, відчуття гордості за те, що зроблено власними руками. Нехай саме така праця веде вас до вершини, з якої відкривається захоплюючий шлях до щастя. Саме про таку працю людей хочеться сказати словами Василя Симоненка:

Праця людини – окраса і слава,

Праця людини – безмежжя її.

Матеріали для команд

РОЗДІЛ І. ВИХОВНА СИСТЕМА А. С. МАКАРЕНКА