Діяльність класного керівника з організації і проведення позакласної виховної роботи

Позакласна і позашкільна виховна робота є невід’ємною складовою всієї системи освіти і виховання молодого покоління. Слід розрізняти поняття „позакласна виховна робота” і „позашкільна виховна робота”.

Позакласна виховна робота − це здійснювана в позаурочний час різноманітна пізнавальна діяльність учнів під керівництвом учителів-вихователів школи, спрямована на задоволення інтересів і запитів вихованців, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей.

Позашкільна виховна робота − це також здійснювана в позаурочний час пізнавальна діяльність школярів у позашкільних дитячих виховних закладах під керівництвом педагогічних працівників цих закладів. Вона теж спрямована на розвиток інтелектуальних потенцій вихованців, задоволення їх інтересів і запитів.

Класний керівник є організатором підготовки і проведення позакласних виховних заходів, виступаючи у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Він є одночасно й ініціатором залучення учнів свого класу до участі в роботі гуртків, секцій тощо, які діють у позашкільних виховних закладах (палацах і будинках дитячої та юнацької творчості, станціях юних техніків, натуралістів, туристів, дитячих бібліотеках, клубах, спортивних, музичних, художніх школах і т. п.).

Є різноманітні форми і види позакласної виховної роботи. За змістом їх діяльності можна виділити такі основні напрями:

а) робота, спрямована на моральне виховання учнів, формування в них почуття національної гідності;

б) освітньо-виховна робота;

в) заняття з праці й техніки;

г) заняття різними видами мистецтва;

д) фізкультурно-оздоровча робота;

є) розважально-ігрова робота.

За видами організації розрізняють колективну, групову, індивідуальну форми позакласної виховної роботи.

За способами проведення виділяють вербальні, наочні і практичні види позакласної виховної роботи.

Позакласна виховна робота будується, в основному, на загально-педагогічних принципах національного виховання в Україні:

− народності;

− природовідповідності;

− культуровідповідності;

− гуманізму;

− демократичності;

− неперервності;

− диференціації та індивідуалізації;

− послідовності, систематичності і варіативності форм і методів виховання;

− інтегративності.

У системі виховання є багато різноманітних форм позакласної виховної роботи. Вчителі-вихователі знаходяться у невпинному пошуку, відпрацьовують все нові й нові форми. Назвемо лише частину з них: бесіда (не слід розуміти бесіду як форму позакласної роботи з методом бесіди, що використовується у навчальній роботі), зустрічі, екскурсії, прогулянки, обговорення книг, читацькі конференції, культпоходи в кіно, театр, на виставки, диспути, класні години, вечори і ранки (тематичні, розважальні), свята, змагання, колективні творчі справи, турніри, виставки, конкурси, спартакіади та багато іншого.

Розглянемо вимоги до організації та проведення найпоширеніших форм позакласної виховної роботи.

Класна година

Класна година − форма позакласної виховної роботи, яка передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями на принципах педагогіки співробітництва з метою формування в них соціальної зрілості.

Щоб досягти ефективності класної години в системі виховної роботи, класному керівникові напередодні її проведення треба поставити перед собою низку запитань і відповісти на них: „Якою буде класна година? Кому вона потрібна: педагогу чи учням? Які можливі результати?”. Поряд з цим треба відповісти й на такі організаційні запитання: „Як обрати тему класної години? Як потрібно готуватися до неї? Кого залучити до підготовки? Чи складати план?”

У процесі підготовки й організації класної години слід дотримуватися таких правил:

1. Проводьте класні години систематично.

2. Не влаштовуйте на класних годинах педагогічних „розборок” випадків із життєдіяльності учнів, що накопичилися впродовж певного часу.

3. На розгляд годин виносьте питання, які викликають в учнів інтерес, сприятимуть задоволенню їх потреб.

4. Складайте план проведення класної години.

5. Добирайте для класної години цікавий матеріал, який спонукав би учнів до вільного висловлювання думок.

6. Забезпечуйте мажорний тон у спілкуванні учнів.

7. Заохочуйте учнів до вільного висловлювання своїх думок, не дорікайте їм за помилковість суджень.

8. Ураховуйте особливості соціально-психічного розвитку дітей певного віку.

9. Створюйте умови для психічного й соціального розвитку школярів у процесі вільного спілкування.

10. Учіть учнів ставити запитання, слухати відповіді, спілкуватися, виховуйте у них терпимість до думки інших.

11. Поважайте думки всіх вихованців, особливо − нестандартні.

12. Залучайте всіх учнів до розмови, не залишайте поза увагою несміливих.

13. Вивчайте інтереси учнів для визначення тем подальших класних годин.

14. Не обмежуйте проведення класних годин стінами класної кімнати. Проводьте їх у музеях, на природі, за місцем праці батьків та ін.

Орієнтовна тематика класних годин

1. Моя сім’я.

2. Історія моєї родини.

3. „Мова наша калинова”.

4. Нація і ми.

5. Традиції нашого народу.

6. „Рідна мати моя”.

7. Робити людям добро.

8. Турбуймося про своє здоров’я.

9. Режим дня − запорука успіхів у навчанні.

10. Захист читацького формуляра.

11. Допомогти ближньому.

12. Людина і природа.

13. Економія і ми.

14. Для чого вчитися.

15. Який у мене характер.

16. Темперамент і характер.

17. Праця − джерело багатства.

18. Поговоримо про вихованість.

19. Відшукати свій шлях у житті.

20. Справжній товариш.

21. Культура спілкування.

22. Чи вміємо ми слухати?

23. Твої друзі. Хто вони?

24. Знаходьте своє покликання.

25. Національний менталітет і я.

26. Не кради, не обманюй.

 

Бесіди

Етична бесіда − форма виховної роботи, спрямована на формування в учнів умінь і навичок у моральній поведінці, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

У реальній дійсності повідомлення й пояснення знань про моральні норми й правила відбуваються постійно: під час навчання, у щоденному житті і діяльності школярів. У сукупності різноманітні джерела (реальна дійсність, перебування дитини в сім’ї, навчальна робота на уроці, зміст освіти, засоби масової інформації та інше) дають багатий матеріал про зміст загальнолюдської і національної моралі. Але цей процес носить дещо стихійний характер, не повною мірою сприяє формуванню істинних моральних переконань. У дітей різних вікових груп нерідко під упливом стихійності складаються хибні уявлення про моральні цінності. Тому в ході навчально-виховної роботи необхідно надати цьому процесу науково обґрунтованої системності, щоб сформувати в учнів надійний фундамент моральних цінностей.

Особливої уваги питанням формування в учнів моральних цінностей надавали А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський. „У нашій школі, − писав А. С. Макаренко, − немає теорії моралі, немає такого предмета, немає такої особи, яка б цю теорію моралі викладала...

У старій школі був Закон Божий... Ця теорія мала позитивний результат чи ні, але до певної міри проблематика моральна проходила перед учнями в теоретичному викладі, тобто говорилось: „не можна красти, не можна вбивати, не можна ображати, треба поважати старших, поважати батьків”, і такі розділи моралі, християнської моралі, яка розраховувала на віру і на релігійне переконання, розкривались в теоретичному викладі, і моральні вимоги, хоч би в старомодній релігійній формі, проходили перед учнями.

У своїй практиці я переконався, що й для нас необхідне викладання теорії моралі... У своїй практиці я змушений був теорію моралі в певному вигляді, в програмному вигляді своїм учням подавати... Я в своєму досвіді навіть мав уже опрацьовані конспекти таких бесід теоретичного морального типу... І я бачив дуже добрі, великі наслідки такої теорії моралі...

Я пам’ятаю, як швидко і радісно відроджувався мій колектив в окремих випадках та проблемах після єдиної бесіди на таку моральну тему. Цілий ряд бесід, цілий цикл таких бесід робив просто велике філософське оздоровлення в моєму колективі” (Макаренко А. С. Твори: В 7 т. − Т. 5. − К.: Рад. шк., 1954. − С. 122 − 123).

Ми навели уривок роздумів А. С. Макаренка про важливість системи роботи з морального виховання, бо й нині ця проблема залишається вельми актуальною і мало розв’язаною. Зрозуміло, що в ідеалі моральні норми і вміння мають закладатися і формуватися в сім’ї. Та, на жаль, наші сім’ї неоднорідні з погляду психолого-педагогічної культури, більшість з них не готові до копіткої роботи з морального виховання своїх дітей. До того ж раніше існуюча система виховання ґрунтувалася на засадах партійно-класової моралі, не визнаючи загальнолюдських і національних моральних цінностей. Ось чому в системі освітньо-виховної роботи школи питання оволодіння учнями теоретичними знаннями моралі, що ґрунтуються на загальнолюдських і національних духовних цінностях, має зайняти провідне місце. Адже цінність людини визначається передовсім її моральним багатством. Здобуті в школі знання часто забуваються. Такі особливості людської пам’яті. Дорослу людину, колишнього вихованця школи, майже ніхто не запитує про основний закон гідростатики, формулу бензолу, перший чи другий закони Менделя. Але життя для кожної людини, де б вона не жила і чим би не займалася, влаштовує на кожному кроці своєрідний екзамен на моральну стійкість, на рівень володіння моральними якостями − гуманністю, добротою, чесністю, правдивістю, почуттям національної гідності, дисциплінованістю і багатьма іншими.

В. О. Сухомлинський у своїй величезній педагогічній спадщині головне місце відводив, як і А. С. Макаренко, проблемам виховання, морального виховання в першу чергу. „Я вважаю, − писав він, − що школа лише тоді школа, коли головний предмет у ній − людинознавство, коли пізнання світу починається з пізнання людської душі... Виховуйте своїх дітей так, щоб з малих років їх серця осявалися світлом духовної краси − і тоді їх серця будуть чистими і тонкими, сприйнятливими і чутливими до етичного навчання, на сторожі вчинків ваших вихованців завжди стоятиме чутливий вартовий − совість” (Сухомлинський В. О. Вибрані твори:В 5 т. − Т. 2. − К.: Рад. шк., 1976. − С. 156).

Низка праць В. О. Сухомлинського − „Як виховати справжню людину”, „Народження громадянина”, „Серце віддаю дітям”, „Хрестоматія з етики” та ін. − безпосередньо присвячені питанням морального виховання.

На жаль, у школі і нині немає головної дисципліни − про мораль. Тому класному керівникові треба брати на себе функцію вчителя моральності, надавши цьому процесу належної системи на весь період навчання учнів у загальноосвітній школі. Важливою формою в цій системі в першу чергу мають бути бесіди.

В основі бесіди лежить прийом діалогу. У процесі етичних бесід відбувається узагальнення дитячих спостережень, особистих вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм. Таким чином, на основі „первинного” матеріалу відбувається поступове сходження до нових моральних якостей. У системі підготовки і проведення етичних бесід варто дотримуватися таких методичних правил:

1. Бесіди проводять класний керівник або вихователь групи продовженого дня.

2. Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1 − 4 класи (25 − 30 хвилин); 5 − 7 класи (30 − 40 хвилин); 8 − 11 класи (до 45 хвилин).

3. Готуватися до бесіди необхідно завчасно.

4. Тема бесіди залежить від віку учнів, від рівня розвитку первинного колективу, стилю взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід включає в себе три основних етапи: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінка вчителем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. Залучення всіх дітей до висловлювання власних думок щодо певних моральних понять.

7. Стимулювання школярів до проявлення активності під час бесіди.

8. Використання цікавого матеріалу, педагогічних ситуацій, які спонукали б школярів до активної емоційно-розумової діяльності.

9. Завчасне складання логічно доцільного плану бесіди, виділення опорних моральних понять, які мають стати основою формування у школярів моральних умінь і звичок.

10. Визначення для учнів, з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей, конкретних завдань для підготовки до бесіди, які викликали б у них певний інтерес.

11. Після завершення бесіди класний керівник повинен проаналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом.

12. Не припиняйте роботу вихованців навколо теми бесіди. Давайте домашні завдання, залучайте учнів до колективної роботи над матеріалом, що стосується томи (пошук нових матеріалів, підготовка тематичних вирізок з газет, альбомів та інше).

Наведемо можливий варіант плану підготовки й проведення бесіди.

Тема: „Цінуймо дружбу”.

Мета: розкрити сутність дружби як особливого виду моральних стосунків між людьми, показати її важливість у житті людини; виявити основні моральні норми, що регулюють взаємини між друзями; роз’яснити, що здатність дружити – один із показників рівня морального розвитку особистості.

Учасники бесіди: вчитель-вихователь, учні 7-го класу.

Обладнання, засоби: охайно прибрана класна кімната, столи, розміщені колом, плакати-висловлювання про дружбу; книги; пристрої для аудіо- і теле- супроводу.

План і хід роботи

1. Вступна частина. Бесіду почати з розмови про моральні цінності і смисл дружби. Прагнути в ромові з учнями з‘ясувати рівень розуміння понять:

1. Що таке мораль?

2. Який смисл ви вкладаєте в поняття „дружба”?

3. Які якості необхідні для справжньої дружби?

4. Що люди шукають у дружбі, чого чекають від неї?

5. Чи зв’язана дружба з матеріальними вигодами?

6. Що таке кругова порука і яке відношення вона має до дружби?

7. Що таке істинна і фальшива дружба?

8. Наведіть приклади прояву істинної дружби між людьми.

ІІ. Учитель читає вірш про дружбу Расула Гамзатова „Берегите друзей”.

 

Знай, мой друг, вражде и дружбе цену

И судом поспешным не греши.

Гнев на друга, может быть, мгновенный,

Изливать покуда не спеши.

 

Может, друг твой сам поторопился

И тебя обидел невзначай,

Провинился друг и повинился –

Ты ему греха не поминай.

 

Люди, мы стареем и ветшаем,

И с течением наших лет и дней

Легче мы своих друзей теряем,

Обретаем их куда трудней.

 

Если верный конь, поранив ногу,

Вдруг споткнулся, а потом опять,

Не вини его – вини дорогу

И коня не торопись менять.

 

Люди, я прошу вас, ради бога,

Не стесняйтесь доброты своей.

На земле друзей не так уж много,

Опасайтесь потерять друзей.

 

Я иных придерживался правил,

В слабости усматривая зло.

Сколько в жизни я друзей оставил,

Сколько от меня друзей ушло.

 

После было всякого немало,

И, бывало, на путях крутых

Как я каялся, как не хватало

Мне друзей потерянных моих!

 

И теперь я всех вас видеть жажду,

Некогда любившие меня,

Мною не прощенные однажды

Или не простившие меня.

 

ІІІ. Прочитати учням кілька уривків із листів дітей про дружбу.

Лист до редакції: „Шановна редакціє! Ми хочемо запропонувати тобі і читачам запитання: як завоювати авторитет у товаришів. Є в нашому класі учні, яких підтримують учителі за активність, а вони не хочуть допомогти своєму товаришеві, який відстає у навчанні. Друзі отримують двійки, а їм це байдуже. Але вони й вірші читають, і газети випускають, і взагалі виявляють активність… Як, по-вашому, таких однокласників можна називати друзями?”

Запитання: 1. Що ви відповіли б на запитання авторів цього листа? 2. Чи сумісні поняття дружби й активності у громадській роботі? 3. Хто і як повинен допомагати тим учням, які відстають у навчанні?

Ще один лист: «Я дружив з дівчинкою із паралельного класу. Часто спільно готували домашні завдання. Одного разу, коли ми йшли вулицею, нас почали дражнити. Тоді я трішки відстав, а потім… Більше не підходив до Наташі.

Якось на перерві Наташа підійшла до мене й запитала, чому я не приходжу до неї робити уроки. Я нагрубив їй… Потім спохватився і наступного дня попросив вибачення. А вона байдуже відповіла: „Злякався? А говорив про дружбу…” Мені стало соромно. А так хотілося, щоб усе було добре в наших взаєминах. Як і раніше. Як мені вчинити?

Запитання: 1. Чи можна це назвати справжньою дружбою? 2. Чи може бути дружба між хлопчиками й дівчатками? 3. Як ви ставитесь до дружби дівчаток і хлопчиків у нашому класі? 4. Яке ставлення має бути у хлопчика до дівчинки, щоб їх дружба міцніла?

ІV. Запропонувати учням послухати в запису кілька пісень про дружбу.

V. Пригадати з учнями прислів’я про дружбу. Спочатку учні пригадують відомі прислів’я, а потім прочитати їм інші, розкриваючи їх глибокий смисл.

VI. Запропонувати учням записати кілька афоризмів про дружбу:

„Дружба ґрунтується на схожості характерів та інтересів у спільній справі, а не на задоволенні, яке отримуєш від особистості іншого” (Гегель).

„У дружбі немає ніяких корисливих розрахунків, окрім неї самої” (Монтень).

„Дружба може об’єднати лише достойних людей” (Платон).

Запропонувати учням висловити своє ставлення до думок видатних людей про дружбу.

VII. Підсумки. Як бачимо, дружба − велика моральна цінність особистості. Дружба − це міжособистісні стосунки, які ґрунтуються на спільності інтересів і зв’язані головним чином спільною діяльністю. Вона виступає незамінною школою альтруїзму (безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших, готовність заради цього поступитися власними інтересами). У дружбі проявляються кращі морально-духовні якості людини. І в той же час аморальна людина нездатна на справжню дружбу. Дружба − явище, яке розвивається, воно виникає поступово, розростається і міцніє з часом, вимагаючи зусиль, наполегливості.

VII. Завдання учням:

1. Відшукати прислів’я, вислови видатних людей про дружбу.

2. Підібрати уривки з прозових творів, вірші про дружбу. У перспективі − підготувати альбом-виставку (стінну газету) на тему „Дружбу цінувати вмійте”.

3. Записати в зошити Закони дружби за Сухомлинським В. О.:

„Не залишай друга в біді. Бути вірним дружбі − значить, ділити з другом не тільки радість, а й горе…

Тобі не байдуже, який твій друг. Дружба − це моральне збагачення людини. Знайшовши надійного друга, ти помножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим…

Дружба − це насамперед віра в людину, вимогливість до неї і повинність…

Дружба і егоїзм − поняття несумісні й непримиренні. Дружба вчить людину віддавати духовні сили і багатства, турботу.

Дружба вчить віддано любити й стійко, мужньо ненавидіти, бути непримиренним…

Дружба випробовується в біді і небезпеці…

Умій жити так, щоб тебе з другом об’єднувала єдність духу, ідеалів.

Юність без вірної, відданої дружби убога і порожня…

Дружба виховує відданість високому, ідеальному вже тому, що в дружбі більше віддають, ніж беруть, і по-справжньому здобувають лише тому, що віддають…

У дружбі ти проходиш справжню школу безкорисливості. Дружба дає тобі незрівнянну радість від того, що ти віддав. Дружба по суті відкриває нам справжній сенс життя.

Друг − якщо тільки це справжня дружба − стає частинкою тебе самого. Якщо ти бачиш у друга щось погане, не гідне вашої однодумності, вашого прагнення до ідеального, скажи йому відверто про це…

Без відданої, вірної, вимогливої дружби неможливий колектив…

Бути вимогливим у дружбі − значить мати мужність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім’я чого склалася дружба…

Із цеглинок міцної, ідейно багатої дружби будується те, що я назвав би моральною силою колективу…” (Сухомлинський В. О. Вибрані тв.: В 5 т. − Т. 2. − К.: Рад. шк., 1976. − С. 307 − 310).

 

Тематика

етичних бесід для школярів 1 − 9 класів

I. Бесіди про любов до сім’ї, Батьківщини

1 клас Моя сім’я.

Наш дім

Я живу в Україні.

2 клас Історія моєї сім’ї.

Наша сім’я і її сусіди.

Україна і її сусіди.

3 клас Найбільші цінності моєї сім’ї.

Історія і значення імен членів моєї сім’ї.

Природна краса моєї Батьківщини.

4 клас Я люблю свою родину.

Ми готуємося до родинного свята.

Громадяни яких національностей живуть в Україні.

5 клас Що треба зробити для своєї сім’ї?

Чому ми українці?

Охороняймо природну красу нашої Вітчизни.

6 клас Визначні надбання моєї сім’ї.

Україна в давнину.

Народи, які мешкають в Україні.

7 клас Українці в Україні і за її межами.

Батьківщи́на і ба́тьківщина.

Щоб я зробив для своєї сім’ї, коли б усе міг.

8 клас Радість жити в хорошій сім’ї.

Бути патріотом Батьківщини − що це?

Великі люди України.

9 клас Якою я хотів би бачити свою сім’ю.

Вірні сини України в її історичному утвердженні.

Працювати для свого народу − найперший обов’язок.

 

II. Бесіди про ставлення до праці, людей праці і їх творінь.

1 клас Хто як працює.

Праця моїх батьків.

Як народжується хліб.

2 клас Шлях книжки до школяра.

Хто посадив ліс, сад.

Хто і як працює.

3 клас Чи працюють птахи, звірі?

Як добувають вугілля.

Молоко в чашці. Звідки воно?

4 клас Хто і чим нас годує?

Хліб − наша святиня.

Звідки тече вода.

5 клас Бережімо все, що створено працею.

Навчання − це теж праця.

Праця моєї мами.

6 клас Моя праця в добробуті моєї сім’ї.

Радість праці.

Праця моїх тата й мами.

7 клас Залишити слід на землі.

Праця в колективі − велика радість.

Чия праця найбільш важлива й корисна.

8 клас Працею збагачувати державу.

Ми готуємося до праці.

Якою справою мені хотілося б займатися, щоб

приносити користь людям.

9 клас У світі професій.

Наполеглива праця − сенс життя.

Я обираю професію.

 

III. Бесіди про справедливість

1 клас Як треба ставитися до своїх товаришів.

2 клас Що таке справедливість?

3 клас Будьте справедливі у словах і діях.

4 клас. Казки про справедливість.

5 клас Дотримуйтесь справедливості у ставленні до своїх

товаришів по класу.

6 клас Справедливо оцінюй вчинки і дії своїх товаришів і знайомих.

7 клас Чи справедливі з нами окремі люди?

8 клас Як треба розуміти соціальну справедливість.

9 клас За справедливість треба боротись.

 

IV. Бесіди про колективізм

1 клас Що таке колектив?

Як ми живемо в колективі?

Колектив мені допоміг.

2 клас Будемо дотримуватися законів колективу.

У колективі весело.

3 клас Сім’я − теж колектив.

Чи всі у нас колективісти?

4 клас Що значить бути колективістом.

Як треба допомагати один одному.

5 клас Цінуй колективну думку.

Допоможи товаришеві.

6 клас Як ми допомагаємо один одному.

Чи готовий я допомогти товаришеві?

7 клас Колективізм − це вміння поєднувати особисті і колективні інтереси.

8 клас Турбота колективу про кожного свого члена.

Прояв почуття колективізму за межами школи.

9 клас Почуття колективізму і милосердя.

Допомагаючи іншим, ти станеш багатшим.

 

V. Бесіди про доброту, чуйність, скромність

1 клас Про доброзичливе ставлення до людини.

Чи чуйні ми у взаєминах зі своїми товаришами?

2 клас Доброта − невід’ємна риса хорошої людини.

Що доброго я зробив для інших.

3 клас. Бути добрим і чуйним до людей і тварин.

У чому проявляється скромність?

4 клас Народна мудрість про доброту (на матеріалі казок).

Хвалькуватість − у чому вона проявляється?

5 клас Скромний не вихваляється добрими справами і вчинками.

Чуйність і милосердя збагачують людину.

6 клас Будь доброзичливим і чуйним у сім’ї.

Твоя готовність допомогти людям.

7 клас Милосердя і чуйність роблять людину духовно багатою.

Скромність у зовнішності і взаєминах.

8 клас Робити людям добро − збагачувати себе.

„Не протився злу насиллям”.

9 клас „Бережи одяг знову, а честь змолоду”.

Взірець скромності. В чому він?

 

VI. Чесність у стосунках з товаришами

1 клас Бути чесним. Що це значить?

Хто у нас правдивий?

2 клас Дав слово − тримай його.

„Брехнею світ пройдеш, але назад не повернешся”

3 клас Чесний той, хто завжди живе правдиво.

Що дає чесність?

4 кла с Розкажи казку про чесність.

Чесні вчинки уснів нашогокласу.

5 клас Обов’язковість і точність − ознака культури людини.

У правді сила.

6 клас Будь правдивий, щирий.

Без правди жити не можна.

7 клас Єдність слова і діла − норма поведінки чесної людини.

Чи завжди ти кажеш правду?

8 клас Бережи честь змолоду.

Що породжує брехню.

9 клас Честь і совість − дзеркало душі людини.

Маю честь.

 

VII. Бесіди про дисципліну і культуру поведінки

1 клас Будь дисциплінованим і охайним.

Дисципліна в нашому класі.

„Чарівне слово”.

2 клас Як дисципліна допомагає нам у класі.

Сила ввічливості.

Взаємини між хлопчиками й дівчатками.

3 клас Норми поведінки в нашому класі.

Як треба вести себе за обіднім столом.

Вас запросили в гості на день народження.

4 клас Як ми вітаємося.

Дисципліна і звички.

5 клас Дисципліна і пунктуальність − показник культури.

У нашого товариша день народження.

Ми звертаємося до старших.

6 клас Чи вміємо ми бути організованими вдома?

Будьмо культурними на вулиці, в громадському транспорті.

Як дисципліна допомагає вчитися?

7 клас Культура одягу і тіла.

Вульгарність принижує людину.

Дисципліна в поході.

8 клас Культура людини і навколишнє середовище.

Як виховати в собі дисциплінованість?

Культура телефонної розмови.

9 клас Про культуру дружби й кохання.

Аутотренінг і дисципліна.

Культура листування за допомогою комп’ютера.

Класний керівник може лише вибірково скористатися пропонованою тематикою бесід. Це − лише орієнтир. Відповідні умови життя і навчання учнів, рівень психічного й соціального розвитку школярів, конкретні обставини, особливості спілкування допоможуть вдумливому класному керівникові добрати тему бесіди, відшукати матеріали і прийоми для її проведення.

 

Диспути

У розвитку школярів настає такий період, коли вони не задовольняються інформацією класного керівника про правила й норми поведінки. Підвищується рівень соціального розвитку юнаків і дівчат, формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійно розібратися в складних особливостях моральних категорій, проявляється здатність до філософського мислення. Тому старшокласники в системі виховання схильні до участі у такій цікавій формі позакласної роботи, як диспут.

Диспут − це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуків істини.

Важливо усвідомити сутність поняття „спір” (суперечка).

У системі виховання школярів під суперечкою розуміють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, у якій кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цього явища: дискусія, дебати.

Диспут (суперечка) − важлива сфера інтелектуальної діяльності старшокласників, яка сприяє активізації пізнавальної діяльності, стимулює соціальний розвиток, упливає на формування спілкування, самоутвердження особистості.

На характер суперечки впливає низка факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також − форми й методи проведення.

Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше виступають загальнолюдські й національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять школярів.

На специфіку диспуту впливає кількість осіб, які беруть участь в обговоренні проблеми. Тут можна виділити три основні групи: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи); суперечка-полілог (ведеться кількома або багатьма особами). У свою чергу, суперечка-полілог може бути масовою (в ній беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група учнів у присутності всіх учасників).

Доцільно розрізняти організовані й неорганізовані суперечки (диспути), стихійні. Класний керівник передусім має турбуватися про залучення учнів до організованого диспуту. Усі старшокласники повинні пройти через цю школу соціального становлення. Лише після такої школи молода людина оволодіє належним досвідом, який дозволяє їй брати участь у стихійних диспутах і мати надію на успіх.

Успіх і ефективність диспуту залежать певною мірою від кількості учасників. Оптимальною є група з 15 − 20 осіб. До того ж вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру. Найдоцільніше, щоб це були учні одного класу, або паралельних. Поява на диспуті сторонніх осіб, особливо старших, знижує психологічну активність школярів, негативно впливає на рівень відвертості, а інколи навіть призводить до психологічних гальмувань.

Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивний емоційний фон у колективі, члени якого вступили в суперечку. Дискутуючи, старшокласники мають можливість проявити свою ерудицію в різних галузях знань, надбання соціального досвіду, рівень володіння моральними цінностями, переконання. Тому диспут − це не лише пошук істини, а, передусім, − надійний полігон для психічного й соціального розвитку особистості, своєрідний шлях і засіб для „гімнастики розуму і почуттів”. Учасники диспуту мають змогу утвердити себе в колективі, ступити ще на одну сходинку соціальної зрілості. Надто важливо, щоб у підготовці й проведенні диспуту брали участь усі учні. Тут не може бути поділу на „акторів” і „глядачів”. Головне завдання класного керівника − створити оптимальні умови для активної соціальної й інтелектуальної діяльності кожного юнака і дівчини.

 

Вибір теми диспуту

Тема диспуту це − досить значний фактор, який визначає успіх і результативність суперечки. Класному керівникові слід потурбуватися, щоб предмет зацікавленої розмови був достатньо важливим, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину. Коли на диспут виносяться прості проблеми, які знайомі вихованцям, це не викликає належного інтересу й інтелектуального напруження. Надмірно складні проблеми, які не відповідають рівню соціально-психічного й інтелектуального розвитку учасників, породжують у них „стан гальмованості”, що не сприяє розгортанню дискусії.

Необхідно ретельно підходити до формування теми диспуту, окремих питань. Уже структурно-логічна побудова теми повинна нести в собі певну гостроту, спонукати до неоднозначних суджень, до суперечки.

Ось кілька тем: „Національна гідність. Що я думаю про це?”, „Совість і честь − чи завжди в них істина?”, „Чи можна кохати без дружби?”, „Який мій ідеал?” тощо.

Вибір теми диспуту не повинен залежати лише від намірів і бажань класного керівника. Найперше − це зацікавленість вихованців. Тому доречно проводити опитування учнів (усні й письмові) щодо інтересів до певних проблем, які дадуть змогу конкретизувати предмет суперечки.

 

Підготовка до диспуту

Визначивши тему майбутнього диспуту, класний керівник спільно з учнями має сформулювати обмежене коло питань, які стануть предметом дискусії. Питань повинно бути небагато (5 − 6). Між ними має чітко проглядатися належний логічний зв’язок. Формулювання питань також повинно спонукати учасників до неоднозначності висловлювання думок. Наприклад, до теми „Ще раз про сенс життя” можна визначити такі питання: 1. Сенс життя. Що це? 2. Твоє місце у житті. Чи правильно ти обрав його? 3. У чому має проявлятися повнота життя? 4. Чи завжди життєвий шлях людини визначений долею? 5. Людина має залишити слід у житті. А який слід хотів би залишити ти?

Наступний етап у підготовці до диспуту − добір літератури. Адже учасники диспуту повинні проявити знання й переконання. Стихійного соціального досвіду для цього не досить. Диспут проходить ефективно, коли учні збагатилися певними науковими положеннями щодо проблем, які виносяться на обговорення, добрали яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Непоганим матеріалом для диспуту можуть бути результати анкетування учнів на задану тематику, письмові твори і навіть результати тестування.

Класний керівник спільно з учнями-активістами переглядає матеріали, які є у шкільній чи сільській, міській бібліотеці, відбирає найбільш суттєве, цікаве з урахуванням рівня розвитку вихованців, орієнтуючись при цьому на „найближчу зону розвитку”. Учні за завданнями й рекомендаціями класного керівника можуть скористатися тими матеріалами (книжками, журналами і под.), які є в сімейних бібліотеках.

Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список рекомендованої літератури оприлюднюються на великому плакаті-запрошенні за 2 − 3 тижні до дати диспуту. Вчитель-вихователь упродовж цього часу зі своїми помічниками організовує учнів на опрацювання рекомендованої літератури, постійно підтримує інтерес до проблем диспуту. Плакат-запрошення має нести в собі стимул до активної розумової дії, сприяти формуванню мотивів цієї дії. При художньому оформленні запрошення бажано використати яскраві фарби, малюнки та ін. Подаємо один із варіантів такого запрошення.

Увага! Увага! Увага!

Усім, хто прагне до самостійності у висловлюванні думок!

З А П Р О Ш У Є М О

до участі у відкритому диспуті на тему

„ТВІЙ ДРУГ, ХТО ВІН?”

Роздумуй над питаннями, які хвилюють усіх:

1. Кого ти називаєш другом?

2. Товаришування, дружба... і вигода. Як ти на це дивишся?

3. Чи можлива дружба без постійних контактів, без спільної діяльності?

4. Чи можлива дружба між людьми різного віку?

5. Що може стати на перешкоді дружби? Які шляхи подолання перепон?

6. Спробуй намалювати ідеал твого уявного друга.

7. Як ти дивишся на дружбу між юнаком і дівчиною? Це дружба чи щось інше?

Щоб заглибитися в роздуми, впевнитися у власних думках, радимо звернутися до літератури:

1. Богданова О. С. Беседы о товариществе и дружбе. − М., 1987.

2. Герасимов О. А. Любить человека. − М., 1985.

3. Дружба. Азбука для несовершеннолетних. − М., 1985.

4. Кон І. С. Психологія юнацької дружби. − К., 1985.

5. Коростелев Н. Б. От А до Я. − М., 1980.

Цікаві матеріали з цього питання ви можете знайти в молодіжних газетах і журналах, які чекають на вас у шкільній бібліотеці.

Диспут розпочнеться

Грудня 2011 року о 18.00