Тема 21. Талант: дар божий чи результат власної праці.

1. Що таке талант? Відшукайте висловлювання відомих учених, діячів науки і культури про талант.

2. Чи справді люди народжуються талановитими?

3. Чим відрізняється талановита людина від інших людей?

4. У чому ви бачите вияв таланту?

5. Який зв’язок між талантом і геніальністю?

6. Як власна діяльність може вплинути на розвиток таланту?

7. Чи справді талант завжди і за будь-яких обставин себе проявить?

8. Як ви ставитесь до твердження: всі люди по-своєму талановиті?

Тема 22. Чи може бути совість власним суддею?

1. Що таке совість? Чи в кожної людини є совість?

2. Як совість допомагає людині в її діяльності?

3. Совість − це дар природи чи соціально-психічне надбання?

4. Чи завжди людина може жити по совісті?

5. Якою мірою совість може стояти на сторожі моральності?

6. Що для вас страшніше: суд власної совісті чи осуд товаришів?

7. Чи може людина формувати в собі совість?

Тема 23. Доброта і милосердя. Чи здатні ми до цього?

1. У чому суть доброти? Що є джерелом доброти?

2. Чи вбачаєте ви взаємозв’язок між почуттями доброти й милосердя?

3. Антипод доброти − жорстокість. Що її породжує? Чи, може, людина жорстокою народжується?

4. Як ви розумієте слова Л. Толстого „Доброта для душі − те ж, що здоров’я для тіла: вона непомітна, коли володієш нею”?

5. Якою мірою ви можете погодитися з біблійною заповіддю „Полюби ближнього свого, як самого себе”?

6. До кого і коли треба виявляти милосердя?

Тема 24. Бережіть честь з молодих літ.

1. Що таке честь? Чи можна дати чітке визначення цієї категорії етики?

2. Який смисл вкладають у вислови „Маю честь!”, „Ваша честь”?

3. Чи допомагає людині честь жити по совісті?

4. У чому ви вбачаєте взаємозв’язок між особистою честю і життям та діяльністю батьків, старших поколінь?

5. Який смисл ви вкладаєте у поняття „жіноча честь” і „чоловіча гідність”?

6. Чи може людина жити в сучасному суспільстві чесно? Якими душевними якостями має володіти людина честі?

7. Складіть для себе кодекс честі.

Тема 25. Чи може людина бути байдужою?

1. Що таке байдужість? У чому вона проявляється?

2. Чи можете ви назвати джерела і причини появи в людини байдужості?

3. Ж.-Ж. Руссо писав: „Бачити несправедливість і мовчати − це значить самому брати участь у ній”. Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?

4. Що є гальмом на шляху появи байдужості?

5. „Байдужість, − писав Л. Толстой, − тяжка хвороба душі”. Чи можна погодитися з цією думкою?

6. Байдужість подібна до іржі, яка роз’їдає душу. Чи може людина чинити опір цій хворобі?

Тема 26. Шкідливі звички і життя людини.

1. Життя і здоров’я − безцінний дар природи. Чому ж життя людини таке коротке?

2. Паління цигарок − біологічна потреба чи трагічна помилка людства? Дівчина як майбутня мати з цигаркою. Як ви це сприймаєте?

3. Чи знаємо ми про економічні і соціальні втрати від тютюну?

4. „П’яному море по коліна”, „Напився, як свиня”. Чи відображають ці народні приказки сутність життєвих реалій?

5. Пияцтво − це шлях до радості чи до трагедії?

6. Наркотики і психіка людини. Що ви знаєте про це?

7. До чого веде „наркотичне рабство”?

Тема 27. Науковий прогрес. Благо чи шлях до катастрофи?

1. Які блага людству принесла науково-технічна революція? Як ви ставитесь до біблійного твердження: „При многості мудрості множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль”.

2. Чи завжди науковий прогрес приносить благо людству?

3. Після чорнобильської катастрофи один інженер, який одержав небезпечну дозу радіаційного опромінення, з гіркотою сказав: „Краще б я жив у печері і при свічці, аніж так страшно помирати між технічними монстрами...” Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням?

4. Як ви ставитеся до широко відомого гасла „Люди! Підкорюйте природу!”.

5. Чи погоджуєтеся ви із твердженням, що нині настає вік природи?

6. У долі природи − доля людства. Наскільки справедливе таке твердження?

7. Що ви зробили б, якби могли, для упередження екологічної катастрофи?

Тема 28. Наскільки ви готові до найголовнішого життєвого вибору?

1. Ми продовжуємо себе у своїх дітях. Чи готові ви до сімейного життя?

2. „Найпрекрасніше, чого досягла людина в житті, − кохати жінку, вклонятися її красі. Від любові до жінки народилося все прекрасне на Землі” (М. Горький). Як ви ставитеся до цієї думки?

3. Як ви думаєте, які фактори є визначальними і першочерговими при одруженні (кохання, матеріальна вигода, меркантильний розрахунок, побоювання залишитися самотнім і т. п.)?

4. Що ви понад усе цінуєте у своєму майбутньому чоловікові чи дружині (красу, скромність, доброту, чуйність, розум, мужність, охайність або...)?

5. Діти в сім’ї − радість чи клопіт?

6. Намалюйте в своїй уяві щасливу сім’ю. Вкажіть на фактори, які, на ваш погляд, є провідними у творенні щасливої сім’ї.

7. Вірність у коханні і подружньому житті − важливий чинник українського менталітету. А як ви дивитесь на це твердження?

Тема 29. Багатство дівчини. В чому воно? (Лише з дівчатами)

1. Образ дівчини в народній мудрості. Який він?

2. Бути сучасною дівчиною. Який зміст ви вкладаєте в це поняття?

3. Чи погоджуєтеся ви зі словами І. С. Кона: „Перш ніж одягнутися, нафарбуватися, подумай, якого ставлення до себе ти домагаєшся?”

4. Дівоча скромність, цнотливість завжди були і залишаються її найкоштовнішою окрасою. Чи не застаріли такі судження?

5. Випадкова фізіологічна близькість між юнаком і дівчиною − стежина до щастя чи шлях до прірви?

6. М. Горький писав: „Бур’ян росте на жирному ґрунті, розпуста − на ґрунті пересиченості”. Чи не є для дівчини таке пересичення трагічним?

7. Кого обирають юнаки для подружнього життя: скромних, працьовитих дівчат, чи тих, хто вже насолодився „райським життям”?

Тема 30. Юначе! Ти в одвіті перед майбутнім.

1. Які якості в юнакові ви ставите на перше місце?

2. Що треба для юнака, щоб створити сім’ю?

3. Уявіть образ дівчини, яку ви хотіли б мати своєю обраницею для створення сім’ї.

4. Яку відповідальність має нести юнак у стосунках з дівчиною?

5. Від кого і від чого, на ваш погляд, залежить щастя сім’ї?

6. „Не хочу вчитися, хочу одружитися”. Як ви ставитесь до намірів персонажу Д. Фонвізіна „Недоросток”? Коли ж уже можна одружуватися?

 

 

РОЗДІЛ V

КОЛЕКТИВНІ ТВОРЧІ СПРАВИ

Переважна більшість традиційних заходів спрямована на передачу школярам готового соціального досвіду. І хоча такі форми мають залишатися в системі виховання, проте вони дещо обмежують активну діяльність членів колективу. Значно ефективнішими є колективні творчі справи (КТС).

Методика колективних творчих справ є результатом багаторічних творчих пошуків педагогів. Певним чином систематизував, дав наукове обґрунтування ційметодиці педагог-дослідник І. П. Іванов.

Колективна творча справа − це вияв життєво-практичної соціальної турботи про поліпшення загального життя. Це сукупність певних дій на загальну користь і радість. Тому це − справа. І не лише справа, а колективна справа, бо в її плануванні, підготовці, проведенні, обговоренні беруть участь усі члени колективу. Крім того, це творча колективна справа, тому що на кожній стадії її здійснення всі вихованці разом з вихователем мають змогу проявити свої творчі можливості в пошуку засобів, методів, прийомів, які забезпечили б успіх.

Колективні творчі справи є важливим фактором розв’язання виховних завдань:

1. Виховні завдання, які ставляться педагогами, у процесі КТС розв’язуються непомітно: члени колективу визначають ці завдання і вони стають для них вимогами до самих себе.

2. У процесі КТС одночасно розв’язується багато виховних завдань морального, фізичного, трудового, розумового, естетичного аспектів.

3. КТС розвивають у єдності три сторони особистості: пізнавально-світоглядну (знання, переконання, погляди, ідеали), емоційно-вольову (почуття, прагнення, інтереси, потреби), дійову (вміння, навички, здібності, риси характеру).

4. Участь вихованців у підготовці й проведенні КТС якнайкраще сприяє їх включенню в активну соціальну діяльність, а, отже, створює оптимальні умови для оволодіння соціальним досвідом.

Колективні творчі справи різняться між собою передусім пізнавально-практичною спрямованістю на розвиток кожної особистості зокрема і творчого колективу загалом. Виділяють такі групи КТС:

1. Суспільно-політичні КТС. Це − певні свята: „Вільна Україна”, „Слава борцям за свободу і незалежність України”, „Пам’ятники визволителям від фашизму в нашому селі, мікрорайоні” та ін.

2. Трудові КТС. Це − трудові десанти, трудові атаки, такі операції, як „Наш парк”, „Квіти прикрашають життя” тощо.

3. Пізнавальні КТС. Це − розповіді-естафети, вікторини, ребуси-загадки, мандрівки за географічними картами, мандрівки „Наш край”, „Історія рідної мови”, „Гетьмани України”, „Історія моєї сім'ї в історії Батьківщини”, захист читацьких формулярів і т. д.

4. Художньо-естетичні КТС. Це − відзначення обрядових свят Івана Купайла, веснянок, свята „Пісня українська”, „Ми співаємо й танцюємо”, „Рідна мама моя”, „Естафета улюблених занять”, „Захист книги”, „Наша творчість”, „Фантастичні проекти” та ін.

5. Спортивно-оздоровчі КТС. Це − „Весела спартакіада”, „Цікавий туристський похід”, „Економія і ми”, „Спартакіада народних ігор” та інші.

Процес підготовки й проведення колективних творчих справ складається з таких етапів:

1. Попередня підготовка вчителів-вихователів. Визначаються виховні завдання КТС; через бесіду, розповідь педагог має захопити учнів цікавістю, привабливістю, перспективністю майбутньої справи. Тут не може бути менторського тону, не треба нав’язувати вихованцям власної думки щодо темпів КТС. Це має бути доброзичлива, зацікавлена, товариська розмова.

2. Колективне планування. Вихованці разом з педагогом складають план майбутньої КТС. При цьому: враховується думка окремих груп дитячого колективу і окремих вихованців; визначаються можливі виконавці тих чи тих доручень; обговорюються альтернативні варіанти.

3. Підготовка КТС. Створений колективний проект справи уточнюється організаційною групою; визначаються мікрогрупи, які працюватимуть над виконанням конкретних доручень як складових колективних справ; проводяться періодичні обговорення ходу підготовки, переглядається і перевіряється рівень готовності мікрогруп до участі у справі, коригуються дії мікрогруп і окремих вихованців. Важливо на цьому етапі враховувати інтереси і реальні можливості вихованців, підбадьорювати їх, уселяти в них упевненість у власних силах, навчати оволодівати методами і прийомами виконання тих чи тих завдань. Цей етап є головним, бо вимагає від кожного члена колективу напруженої діяльності.

4. Проведення КТС. Це − підсумковий етап роботи. На цій стадії кожен член колективу має можливість проявити свої творчі можливості, показати результати колективної творчої діяльності.

5. Підбиття підсумків. Цей етап передбачає ретельний аналіз усього ходу підготовки і проведення КТС з метою оцінки дій мікрогруп, окремих членів колективу, виявлення утруднень, помилок, які мали місце на всіх етапах, визначення шляхів подолання труднощів і недоліків у подальшій роботі.

Колективні творчі справи багаті виховними можливостями. Але вони можуть бути реалізовані при дотриманні таких умов:

1. Необхідно ретельно дотримуватися послідовності дій при підготовці і проведенні будь-якої КТС, не порушуючи функцій педагога в системі діяльності „вихованці − вихователь”.

2. Не можна розглядати кожний з видів КТС. у „чистому” варіанті. При плануванні, підготовці і проведенні будь-якого виду КТС необхідно використовувати досвід, методи і засоби в діях, набутих під час попередніх КТС.

3. КТС мають бути складовою частиною навчально-виховного процесу в школі.

4. Всілякий розвиток стосунків творчої співдружності вихователів і вихованців, спрямованих на спільне розв’язання соціальних завдань; організація цих стосунків на рівні педагогічного співробітництва.

5. Розвиток відносин творчої співдружності між вихованцями різних вікових груп з метою збагачення молодших школярів соціальним досвідом вихованців старшого покоління.

6. Створення оптимальних умов для розвитку творчих можливостей кожного члена колективу, а також творчої співдружності вихованців.