У приміщенні шкільної ігротеки

ПЕРЕПУСТКА НА ДИСПУТ:

Посмішка,

Веселий настрій,

вірш або пісня про дружбу.

Оргкомітет.

Успіх диспуту залежить від низки факторів. По-перше, треба завчасно створити в учнівському колективі психологічне передчуття чогось цікавого, привабливого і підтримувати цей стан до початку диспуту. А сам диспут повинен проходити так, щоб ці передчуття справдилися.

По-друге, слід подбати про створення атмосфери особливості і урочистості цього дійства: охайно прибрана кімната, святковий одяг учнів, квіти, технічні засоби для використання музики, слайдів тощо.

По-третє, перед диспутом учні повинні відпочити від занять. Не варто обмежувати диспут часовими рамками (45 хвилин). Тривалість диспуту залежить від теми, активності учасників, їх емоційного стану.

По-четверте, хід диспуту, його результативність багато в чому залежать від уміння ведучого. На перших етапах доречно, щоб ведучою особою на диспуті був класний керівник. Адже це − початок школи соціального зростання й утвердження учнів у колективі. Класний керівник повинен показати методику проведення диспуту, безпосереднього керівництва ходом суперечки. Але ні в якому разі педагог не може проявляти зверхності, менторства. Він виконує роль рівноправного учасника диспуту. З часом функція ведучого передається одному із членів колективу.

По-п’яте, поведінка учасників диспуту, їх внутрішнє розкріпачення залежить і від стилю спілкування. Найбільш продуктивним є демократичний стиль. Тому навіть розміщення учнів за столами має слугувати утвердженню цього принципу (столи поставлені колом, ведучий сидить у цьому ж колі).

Хід диспуту

У підготовці й проведенні диспуту не може бути попереднього розподілу ролей між учнями, завчасно підготовлених, написаних виступів.

Суперечка − це завжди обмін інформацією, відомостями, але не тими, які завчені, записані, а тими, які особисто усвідомлені, продумані, які ґрунтуються на власних відчуттях, які випливають із доброї обізнаності з конкретним предметом суперечки. Тому виступ на диспуті − це завжди імпровізація.

Важливо, щоб учні добре знали правила ведення диспуту і дотримувалися їх. Ці правила варто написати на плакаті, завчасно пояснити їх вихованцям і кожного разу розміщувати на видному місці в кімнаті, де проходить диспут.

 

ПАМ’ЯТАЙ І ДОТРИМУЙСЯ ПРАВИЛ ДИСПУТУ

1. Перш ніж сперечатися, подумай, що є темою диспуту.

2. Сперечайся чесно і щиро. Не спотворюй і не перекручуй думок і слів свого товариша.

3. Починаючи суперечку, ясно й зрозуміло вислови свої судження і положення, які маєш захищати або доводити їх правильність.

4. Пам’ятай, що переконливим доказом, кращим засобом заперечення є точні і аргументовані факти.

5. Доказуючи і заперечуючи, говори зрозуміло, просто, чітко, точно.

6. Не готуй попередніх записів текстів свого виступу.

7. З повагою стався до думок своїх співрозмовників.

8. Якщо опоненти довели помилковість твоїх суджень, думок, май мужність визнати, що вони мають рацію.

9. Не перебивай виступу опонента. Дочекайся, коли він висловить свою думку, і лише годі включайся в суперечку.

10. Хай тебе завжди супроводжує почуття толерантності у взаєминах з учасниками диспуту.

11. Закінчуючи виступ, підбий підсумки, сформулюй висновки.

12. У ході суперечки концентруй увагу не на особистості свого опонента, а на сутності його думок.

13. Чітко дотримуйся встановленого регламенту.

14. Висловлюючи власні думки, не ховайся за щитом визнаних авторитетів. Цитати з їхніх праць не піднесуть твого власного розуму.

15. Говори не від абстрактного колективу, а лише від себе.

16. Головна зброя на диспуті − аргументи, факти, докази, логічна послідовність. Міміка, жести, вигуки не замінять головного.

17. Якщо не маєш власної думки або приховуєш її, краще не бери участі в суперечці.

Керівник диспуту несе відповідальність за його успіх. Він має уважно слухати тих, хто виступає, фіксувати думки учасників, скеровувати їх у потрібне русло, домагатися, щоб виступи опонентів не виходили за рамки диспуту чи конкретного питання, відчувати настрій кожного учасника, стимулювати інтелектуальну активність вихованців, вчасно й логічно генерувати важливі ідеї, думки, слідкувати за логічною послідовністю диспуту.

Починати диспут доречно зі вступного слова ведучого, в якому він ще раз називає тему, основні аспекти проблеми. Щоб включити вихованців у зацікавлену розмову, варто повідомити їм цікавий факт, певну життєву ситуацію, яка вимагає належної дії думки.

Ведучий не може задовольнятися виступами лише „активних” учасників. Є вихованці, які із-за особливостей свого темпераменту (флегматик, меланхолік) соромляться виступати, борються із ваганнями, їм буває складно подолати гальмівні процеси. Тому треба час від часу запрошувати таких учнів до висловлювання думок стосовно того чи того питання, підбадьорювати у їхніх судженнях.

Керівника диспуту має вирізняти тактовність, делікатність, толерантність. Не варто обривати учасників на півслові чи дорікати їм за судження, навіть якщо вони помилкові.

Головне − цінувати самостійність і активність думки, бажання оприлюднити і відстоювати її.

Диспут не передбачає формулювання якихось правил, законів, обов’язкових для всіх формул поведінки. Передусім диспут має спонукати вихованців до активної роботи думки. Участь у диспуті, його завершення − це лише початок, поштовх до активної роботи розуму і серця у розв’язанні певної проблеми. З цього погляду ведучий у кінці диспуту має підбити загальні підсумки, подякувати всім за активність, самостійність у судженнях, особливо виділити найцінніші положення і проблеми, щодо яких удалося дійти спільності в думках і судженнях, закликати учнів до подальших роздумів навколо порушених питань. Буває, що час диспуту затягнувся, учні проявляють значну активність, не всі питання розглянули. При згоді учасників можна запропонувати продовжити розмову в інший день.

У ході диспуту можна робити емоційні паузи і послухати пісню, вірш. Але ці перерви не повинні переводити думки учасників у інше русло, відволікати від головної проблеми.

Подаємо орієнтовну тематику шкільних диспутів з можливими питаннями кожної теми. Це − лише орієнтири. Класний керівник разом з учнями має самостійно визначити потрібні теми і розробити питання для їх розгляду. Ми навмисне не подаємо списку літератури до тем. У кожному окремому випадку її треба добирати, виходячи з наявності літературних джерел у бібліотеці школи, у найновіших виданнях (зокрема, в газетах, часописах, збірниках).

 

Примірна тематика шкільних диспутів

Тема 1. Моя Україна у серці моєму. Як ви розумієте це?

1. У чому відмінність слів „Батьківщи́на” і „ба́тьківщина”?

2. Чи бачите ви зв’язок між поняттями „Батьківщи́на”, „ба́тьківщина” і „патріотизм”?

3. У чому і яким чином людина може проявити свій патріотизм?

4. Спробуємо виявити джерела патріотизму.

5. Патріотизм і нація. Чи є тут взаємозв’язок?

6. В Україні живуть люди багатьох національностей. Чи залежить патріотизм від національності?

Тема 2. Демократія і свобода людини.

1. Який смисл ви вкладаєте в поняття „демократія”?

2. Чи не обмежує демократія свободу людини?

3. „Демократія − роби що хочеш”. Як ви ставитеся до цієї сентенції?

4. Чим і якими факторами регулюється діяльність людини при демократичному устрої?

5. У чому відмінність між демократичним і авторитарним устроєм?

6. Демократизація школи. Який шлях до цього?

Тема 3. Виховай себе сам.

1. Що ти знаєш про себе? Погоджуєшся ти із словами І. Гете: „Як пізнати себе? Не шляхом споглядання, але лише шляхом діяльності. Спробуй виконати свій обов’язок, і ти дізнаєшся, що в тебе є”?

2. Чи можна змінити свій характер? Чи віриш ти в силу самовиховання? Як ти ставишся до ведення щоденника?

3. Які недоліки у собі ти вважаєш головними?

4. Чи є люди, які допомагають тобі стати кращим?

5. У чому ти вбачаєш взаємозв’язок між самоосвітою і самовихованням?

6. Яким ти хотів би стати в майбутньому?