Етапи виконання дипломної роботи

 

2.1. Вибір теми й розроблення робочого плану дослідження

 

Планування роботи. Планування передбачає розподіл часу для написання роботи‚ дотримання певних часових обмежень. Для виконання дипломної роботи слід виділити такі етапи: 1 – вибір і затвердження теми; 2 – пошук і вивчення літератури; 3 – складання й узгодження з науковим керівником плану роботи; 4 – добір та опрацювання фактичного матеріалу; 5 – написання роботи; 6 – захист роботи.

Вибір теми. Тематика дипломних робіт розробляється й затверджується кафедрою прикладної лінгвістики гуманітарного факультету і доводиться до відома студентів. На кафедрі розроблено типові теми дипломних робіт, які дещо трансформуються й змінюються щорічно.

Тема дипломної роботи після узгодження на кафедрі прикладної лінгвістики оформлюється наказом у деканаті.

Роботу слід проводити планомірно та згідно з графіком, оскільки за цієї умови можна забезпечити високу якість і своєчасне її виконання.

Студент вибирає одну із запропонованих тем або пропонує власну. В обох випадках він повинен обґрунтувати свій вибір, показати наукову і (чи) практичну значущість теми, її актуальність і новизну, що й зазначається у ВСТУПІ.

Під актуальністю розуміють необхідність опрацювання цієї теми для сучасного стану розвитку наукової галузі.

То що ж таке актуальність? Це – поняття, яке можна передати запитанням: "Кому і навіщо це потрібно?". Стосовно дипломної роботи спеціаліста (магістра) це означає: "Якій галузі виробництва або знання потрібні передбачувані наукові результати?". Наприклад, дослідження може мати значення для розвитку основних (нових) напрямків галузі, таких, як створення нового типу або удосконалення існуючих словників у лексикографії; для розроблення й створення принципово нових методів обробки мовного матеріалу (текстів) і т. ін.

Формулювання актуальності має бути чітким і конкретним.

Актуальність базується на необхідності розв’язати протиріччя, що виникли на практиці: щось потрібно зробити (побудувати, вирішити і т.д.), але немає чим (немає інструменту, методу, технології й т. ін.).

Щоб виконати вимогу щодо новизни, автор повинен ознайомитися з дослідженнями вчених, праці яких пов’язані з цією проблемою, і чітко визначити свій власний внесок у вивчення проблеми.

Новизна є найважливішим критерієм наукового дослідження. Кожен дипломник повинен вміти визначити новизну свого наукового результату. Найбільш частими помилками, що допускаються при цьому, є такі:

· новизна підмінюється актуальністю теми, її практичною й теоретичною значущістю;

· у роботах стверджується, що це питання не вивчене, воно важливе для практики, тема в конкретних умовах не розглядалася;

· висновки до розділу носять констатуючий характер і являють собою самоочевидні твердження, з якими дійсно не можна сперечатися;

· немає зв'язку між отриманими раніше і новими результатами.

Зазвичай виділяють три рівні новизни:

· перетворення відомих даних, їх змінення;

· розширення, доповнення відомих даних;

· уточнення, конкретизація відомих даних, поширення відомих результатів на новий клас об'єктів, систем.

Рівень перетворення характеризується принципово новими в цій області знаннями, які не доповнюють відомі положення, а являють собою щось самостійне. Самоперевірку цього рівня можна здійснити, задавши собі запитання: "Невже ніхто ніколи цю задачу не вирішував?". На рівні перетворення істотно важливо розрізняти два варіанти новизни: дискусійно-гіпотетичну й загальновизнану.

У першому випадку нові результати ще не є цілком доказовими, не мають достатньої всебічної конкретизації й нерідко стикаються з протидією, оскільки найчастіше самі факти не піддаються новаторському науковому поясненню. Тому залишається сумнів у справедливості цих наукових ідей.

На рівні доповнення новий результат розширює відомі теоретичні або практичні положення, вносить у них нові елементи, доповнює знання в цій області без змінення їхньої суті.

На рівні конкретизації новий результат уточнює відоме, конкретизує деякі положення, що стосуються окремих випадків. На цьому рівні відомий метод або спосіб може бути розвинутий і поширений на новий клас об'єктів, систем, явищ.

Об’єктом дослідження є частина об’єктивної реальності або знань про неї‚ що створює проблемну ситуацію, на яку спрямовано увагу дослідника.

Предмет дослідження — це певна частина, яка знаходиться в межах об'єкта, – окрема сторона‚ властивості або відношення об’єкта, що розглядається в цьому дослідженні. Об’єкт і предмет співвідносяться як загальне й окреме.В об'єкті виділяється та частина, яка є предметом дослідження. Важливо пам’ятати, що об’єкт і предмет дослідження окреслюють мету й завдання роботи. Мета дає уявлення про орієнтовні результати, які мають бути викладені й обґрунтовані в роботі, і конкретизується в її основних завданнях.

Як правило, у дипломній роботі формулюють три-чотири таких завдання. Вони можуть поділятися на підзавдання. Зміст і характер завдань залежать від специфіки роботи‚ але здебільшого одне із завдань передбачає вивчення природи, структури, законів функціонування або розвитку об’єкта, інше — розкриття способів його вдосконалення, а також розроблення практичних рекомендацій.

Одним із елементів теоретичної частини дослідження є гіпотеза, тобто обґрунтоване припущення, що висувається для пояснення певних фактів‚ явищ‚ процесів і потребує підтвердження або спростування.

Методична частина проведення дослідження спрямована на уточнення й перевірку гіпотези. У ній описується й обґрунтовується методика дослідження, тобто сукупність і послідовність методів і прийомів, які забезпечують повне й достовірне розв’язання поставлених дослідником завдань.

У дипломній роботі спеціаліста / магістра необхідно вказувати матеріал дослідження, а також теоретичну й практичну значущість отриманих результатів для науки й практики та можливі конкретні шляхи використання результатів дослідження.

Тема, що вибирається, може бути логічним продовженням попередньої роботи студента і містити матеріали курсових робіт і випускної кваліфікаційної роботи бакалавра (але не більше 25 % обсягу), дані й спостереження, отримані під час проходження практик.

Написання дипломної роботи на одну й ту саму тему двома або кількома студентами однієї або різних груп не рекомендується. Це є можливим лише за умови вибору різних аспектів однієї теми.

Вибрана випускником тема, її керівник і терміни виконання дослідження затверджуються завідувачем кафедри і деканом факультету.

Методика написання дипломної роботи спеціаліста / магістра майже цілком збігається з методикою написання курсових робіт і випускних кваліфікаційних робіт бакалавра.

Пошук і вивчення літератури, збирання матеріалу, його аналізування й написання дипломної роботи здійснюються студентом самостійно. Участь наукового керівника дипломної роботи студента полягає в наданні рекомендацій і консультацій з основних питань наукового дослідження, а саме:

 

● визначення календарного графіка виконання студентом етапів роботи над дипломною роботою (затвердження теми й плану, добір джерел дослідження й бібліографії, написання тексту роботи в першому варіанті, а також її окремих розділів, частин і параграфів);

● орієнтування студента на складання якомога повнішої бібліографії з вибраної теми українською й іноземною мовами із залученням нових публікацій з цієї проблеми;

● контроль за ходом роботи, обговорення на консультаціях труднощів, що виникли під час дослідження;

● оцінювання результатів дослідження за розділами, частинами, параграфами і в цілому;

● відгук на роботу студента.

 

На першій консультації студент і науковий керівник узгоджують перспективний план роботи, визначають календарний графік, уточнюють вибір необхідної теоретичної й методичної літератури. Студент отримує від керівника рекомендації загального характеру.

Опис наукового апарату й процедури дослідження, формулювання висновків за результатами роботи, визначення змісту додатків (якщо такі є необхідними), їх оформлення студент готує до другої консультації у вигляді чорнового варіанта роботи.

На другій консультації студент подає науковому керівникові повний варіант дипломної роботи. Керівник дає рекомендації щодо необхідності доопрацювання тексту, його оформлення і відповідно до ступеня готовності роботи призначає термін здачі остаточного її варіанта.

Робота над отриманими зауваженнями й рекомендаціями, а також написання анотації та пояснювальної записки здійснюються студентом самостійно.

На третю консультацію студент подає остаточний (чистовий) варіант дипломної роботи для її перевірки й підготовки відгуку.

Засоби текстового зв’язку у науковій праці (див. дод. 5), мовні засоби, які використовуються під час цитування й переказу використаних джерел (див. дод. 6), правила й норми українського наукового стилю (див. дод. 7), пунктуація (див. дод. 8), правильне технічне оформлення дипломної роботи – усе це має відповідати вимогам щодо її написання.

Час, передбачений для написання дипломної роботи на здобуття ступеня спеціаліста (магістра) з прикладної лінгвістики, – шість тижнів.

Дипломну роботу захищають на засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).