Перший розділ дипломної роботи

У першому розділі роботи розкриваються концептуальні аспекти теми шляхом розгляду об’єкта (предмета) дослідження як економічної категорії та фінансового інструменту Для цього потрібно:

— встановити зв'язок теми дослідження з напрямом або розділом економічній теорії (з науковими школами, концепціями) викласти її основний зміст, подальший аналіз теми проводити з точки зору цієї теорії;

— розкрити основні етапи розвитку предмета дослідження, привести тлумачення понять різними авторами, зіставити їх точки зору, уточнити його визначення, показати його глибинний зміст і виконувані функції;

— класифікувати це предмет вивчення за основними ознаками (параметрами);

— розглянути об'єкт (предмет) дослідження як фінансовий інструмент;

— вивчити особливості функціонування об'єкта (предмета) дослідження в умовах економіки України;

— розглянути методичні основи оцінки предмета дослідження;

— проаналізувати фактори, що впливають на об'єкт дослідження з розкриттям механізму впливу;

— відмітити недостатньо вирішені питання, проблемні питання, суперечності у темі дослідження та що потрібно розробити для їх вирішення тощо.

Економічну сутність аналізованих понять, явищ, їх значення потрібно розглядати як з макро– так і з мікроекономічних позицій. Макроаналіз теми повинен супроводжуватися статистичним матеріалом на рівні держави, регіону, галузі.

Другий розділ дипломної роботи

У другому розділі дипломної роботи аналізується фактичний стан об'єкта дослідження, розглядаються методичні та організаційні основи теми. Його завданнями є:

— охарактеризувати суб'єкт господарювання, на матеріалах якого виконується дипломна робота;

— розкрити організаційні основи функціонування об'єкта дослідження;

— провести конкретний аналіз предмета дослідження з виявленням проблем і резервів тощо.

Характеризуючи підприємство, необхідно стисло висвітлити його юридичний статус, місію і структуру, описати важливі минулі і заплановані події у житті підприємства, проаналізувати основні техніко-економічні і фінансові показники, виявити стадію життєвого циклу підприємства та існуючі проблеми господарювання.

Юридичний статус підприємства включає опис таких елементів:

— повна і скорочена назва підприємства;

— юридична адреса;

— номер і дата державної реєстрації;

— форма власності;

— організаційно-правова форма;

— розмір статутного капіталу, а для акціонерних товариств також види, кількість і вартість акцій;

— перелік засновників і розмір їх часток у статутному капіталі;

— належність підприємства до концернів, асоціацій, холдінгів;

— юридичні особи, в яких підприємство володіє більш ніж 5% власності;

— наявність філіалів, представництв, відділень та короткі відомості про них тощо.

Місію характеризують цілі, види діяльності і продукція підприємства.

Описуючи структуру підприємства необхідно вказати тип виробничої структури, а також:

— виробничі підрозділи (основне і допоміжне виробництво, складське господарство, ремонтна база, транспортні служби та інші);

— підсобне виробництво;

— потужність підприємства;

— виробничі площі;

— площу земельної ділянки та ін.

За потребою дається коротка характеристика і організаційної структури управління.

До важливих подій у житті підприємства належать: зміна власності, організаційно-правової форми, акціонування, реорганізація, об’єднання, зміни місцезнаходження, керівництва, товарної політики тощо.

Техніко-економічні і фінансові показники діяльності підприємства необхідно привести в табличній формі за три останніх роки з абсолютним і відносним їх порівнянням. При цьому рекомендується виділяти наступні блоки показників:

Майно підприємства.

Фінансові ресурси підприємства.

Персонал підприємства.

Випуск продукції у натуральних одиницях і вартісних показниках.

Фінансові результати діяльності.

Ділова активність.

Платоспроможність і кредитоспроможність.

Фінансова стійкість.

Рентабельність підприємства.

Показники акціонерного капіталу.

Аналізуючи ТЕП необхідно оцінювати не тільки зміни майна, капіталу та інше, але виявляти тенденції, порівнюючи, наприклад, темпи змін споріднених показників (витрати – обсяг виробництва, продуктивність праці – заробітна плат тощо). Результати аналізу доцільно ілюструвати.

При проведенні аналізу слід використовувати не тільки горизонтальний і вертикальний але й факторний, порівняльний, економіко-математичні методи, комп'ютерні технології. Всі аналітичні матеріали необхідно систематизувати, результати аналізу повинні бути узагальнені та відповідно оцінені. Розділ завершується визначенням основних проблем суб'єкта господарювання і внутрішніх резервів вдосконалення предмета дослідження.

Третій розділ дипломної роботи

У розділі на основі проведеного аналізу і практики діяльності суб’єкта господарювання визначаються шляхи і розробляються конкретні заходи з ліквідації виявлених недоліків, використанню внутрішніх резервів, з покращання стану об'єкта дослідження. За запропонованими заходами підраховується їх економічна ефективність, визначаються джерела фінансування. Розділ закінчується рекомендаціями з поліпшення економічної роботи стосовно об'єкта дослідження (питання планування, прогнозування, обліку, контролю, організації управління, комп'ютерізації тощо).

У розділі обгрунтовується необхідність фінансового регулювання предмета дослідження, розробляються рекомендації щодо поліпшення фінансового менеджменту на підприємстві, складається прогноз розвитку об'єкта дослідження, аналізуються можливі альтернативи рішень, здійснюються оптимізаційні розрахунки тощо.

Якщо робота має методичний характер, то у розділі обгрунтовуються і розробляються нові методичні підходи з теми дослідження, викладаються організаційні питання їх впровадження у практику діяльності, здійснюються конкретні розрахунки за новою методикою, аналізуються відмінності отриманих результатів від розрахованих за існуючими підходами, підраховується ефективність впровадження у господарську практику, розглядаються можливості комп'ютерізації розрахунків тощо.

Четвертий розділ дипломної роботи

Присвячений охороні праці в галузі і виконується за методичними рекомендаціями кафедри «».

Висновки

Висновки, у яких відбивається результат проведеного дослідження, є завершенням дипломної роботи. У них синтезується накопичена в основній частині наукова інформація у формі послідовного викладу отриманих підсумків і їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі.

У формулюванні висновків звичайно дотримується певне правило: кожний пункт, абзац або пропозиція присвячені тільки якому-небудь одному питанню, дуже стисло розкриваючи його суть. Перший пункт висновків звичайно оцінює стан питання. У наступних розкривають методи вирішення поставленої проблеми, порівняння із відомими рішеннями.

Висновки часто оформляються у вигляді деякої кількості пронумерованих абзаців. Їх послідовність визначається логікою побудови дослідження. На базі кінцевих результатів формулюється його наукова новизна, теоретична значущість і практична цінність.

Завершення роботи повинно включати в себе і практичні рекомендації щодо ефективного використання результатів дослідження, що підвищує цінність теоретичного матеріалу. Рекомендації повинні мати конкретний характер, бути повністю підтверджені проведеним дослідженням і орієн­туватися на пошук внутріш­ніх резервів підвищення ефектив­ності господарювання..

У висновках доцільно приводити не тільки якісні, але й кількісні показники отриманих результатів.

Список використаних джерел

З нового аркушу починається список використаних джерел, який оформлюється відповідно до стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний список використаної літератури складає одну з істотних частин дипломної роботи і відображає самостійну творчу роботу студента

Додатки

У додатках вміщують матеріал, який:

— є необхідним для підтвердження достовірності й реальності використаної інформації;

— є необхідним для повноти дипломної роботи, але включення його до розділів роботи може змінити впорядковане й логічне уявлення про неї;

— не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг.

Таким чином у додатки можуть бути включені:

— фінансова та статистична звітність, установчі документи тощо підприємств (установ, організацій), на матеріалах яких виконувалася дипломна робота;

— ілюстрації або таблиці з великим обсягом (сторінка і більше), узагальнений аналіз яких приведений в основній частині;

— матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (проміжні математичні докази, формули, розрахунки; методики, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи, та ін.);

— додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес та ін.

Кафедра фінансів рекомендує такі приблизні обсяги (у сторінках) структурних елементів дипломної роботи, наведених у порядку розташування:

1. Титульний аркуш 1

2. Зміст 1

3. Вступ 3-4

4. Перший розділ основної частини 27-30

5. Другий розділ основної частини 27-30

6. Третій розділ основної частини 27-30

7. Четвертий розділ (охорона праці) до 8

8. Висновки 3-4

9. Список використаних джерел 50-60 найменувань

10. Додатки за потребою

 

Кожний розділ основної частини роботи складається з трьох підрозділів. В окремих випадках за згоди науково керівника можна зменшити кількість підрозділів в окремому розділі до двох або збільшити до чотирьох;

Доцільно дотримуватися принципу рівномірного розміщення матеріалу за розділами та підрозділами. Короткі підрозділи доцільно об’єднувати, надто довгі – розукрупнювати.

 

 

Мова і стиль дипломної роботи

 

Дипломна робота виконується державною мовою. Текст роботи повинен бути викладений з використанням наукової професійної мови. Характерними властивостями наукового стилю є послідовне додержання прийнятої теоретичної позиції, повнота викладення матеріалу на основі глибокого взаємозв'язку теоретичних положень, точність, логічність, аргументованість, ясність висловлення думок. Для слів не характерні емоційність, художність.

При редагуванні роботи слід вилучати все зайве, що заважає чіткому і точному висвітленню питань – повторення, відхилення від теми, багатослів'я, кальки з російської мови тощо.

В науковій мові широко використовуються поняття, що віддзеркалюють якісні і кількісні особливості наукових фактів. Тому велику увагу необхідно приділяти коректності їх застосування. Для цього рекомендується залучати словники, енциклопедії, національні стандарти бухгалтерського обліку, в яких розкривається походження наукового поняття і дається його тлумачення.

Одними з визначальних особливостей наукового стилю є широке використання абстрактних слів та синонімів. Останнє дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово і запобігти частому повтору у роботі одних і тих же виразів.

Науковий стиль має свої традиції, що склалися під впливом академічного етикету. Так, наприклад, при інтерпретації думок, при обгрунтуванні наукової позиції неписаним правилом вважається, щоб автор виступав від першої особи у множині ("ми вважаємо", "на наш погляд", «нами одержано» тощо). Слід широко використовувати знеособлені форми: «доцільно», «спостерігається», «пропонується» тощо.

У наукових працях часто застосовують графічні скорочення слів і словосполучень, що вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення слів пишуться з крапками на місці скорочення.

Складноскорочені назви, утворені з початкових букв імен власних і загальних, пишуться великими літерами без крапок і не відмінюються. Складноскорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова, пишуться малими літерами і відмінюються.

Користуватися скороченнями доцільно. За першої появи непоширених маловідомих скорочень, абревіатури у тексті роботи наводять їх розшифровку у дужках.

Не дозволяється скорочення слів «по-перше», «по-друге» і запис їх у вигляді «по-1е», «по-2е». Також не скорочуються слова і слово­спо­лучення «графа», «так як», «формула», «так зва­ний», «голов­ним чи­ном». В тексті слова «номер», «параграф», «відсоток» слід писати пов­ністю, замінювати ж їх знаками (№, %) можливо лише тоді, коли вони записані разом з числовими значеннями. Не можна викорис­товувати математичні символи для заміни слів «дорівнює», «більше», «менше».

У роботі не допускаються стилістичні та орфографічні помилки. В разі сумніву рекомендується користу­ватися останніми виданнями українського правопису, орфогра­фічними словниками.

 

 

Використання сучасних методів дослідження у роботі

 

Науковість дипломної роботи у значній мірі визначається методом дослідження. Тому обов'язковим є використання у ній економіко-математичних методів (табл. 1), сучасного інструментарію для прийняття рішень та сучасних інформаційних технологій.

Існує ще достатньо методів, їх різновидів, сполучень, що не ввійшли у таблиці. Але і наведені дозволять при їх застосуванні підвищити обгрунтованість і наукову цінність дослідження.

Методи елементарної математики використовуються у звичайних економічних розрахунках при обгрунтуванні потреби у ресурсах, обліку витрат на виробництво, розробці планів, проектів, при балансових розрахунках тощо.

 

Таблиця 1

Рекомендовані до застосування при написанні дипломних робіт економіко-математичні методи¹⁾

Економыко-математичны методи	Методи елементарної математики
Методи математичної статистики	Методи вивчення одномірних статистичних сукупностей(варіаційний ряд, закони розподілення, вибірковий метод та ін.)
Методи вивчення багатомірних статистичних сукупностей (кореляції, регресії, дисперсійний аналіз, коваріаційний аналіз, спектральний аналіз, компонентний аналіз та ін.)
Економетричні методи	Виробничі функції
Методи "затрати - випуск"
Національне рахівництво
Методи математичного програмування	Лінійне програмування
Блочне програмування
Нелінійне програмування (цілочисельне, квадратичне, параметричне та. ін.)
Динамічне програмування
Методи дослідження операцій	Методи рішення лінійних програм
Управління запасами
Знос і заміна обладнання
Теорія ігор
Теорія розкладу
Сіткові методи планування і управління
Теорія масового обслуговування
Методи економічної кібернетики	Системний аналіз
Методи імітації
Методи моделювання
Ділові ігри
Методи розпізнавання образів
Евристичні методи

¹⁾ Складено за: Баканов М.И. Теория экономического анализа: учебник / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.: Финансы и статистика, 1997

 

Методи математичної статистики застосовуються тоді, коли зміна аналізованих показників являє випадковий процес. Вони є основним засобом вивчення масових, повторюваних явищ. Відіграють важливу роль у прогнозуванні поведінки економічних показників.

За їх допомогою вирішуються такі статистичні задачі, як:

— вивчення наявності, напряму й інтенсивності зв'язків;

— ранжирування і систематизація чинників;

— вивчення аналітичної форми зв'язків;

— виявлення тренда;

— класифікація і ранжирування господарських об'єктів;

— виявлення найбільш інформативних показників тощо

Найпоширені методи математичної статистики - це кореляція і регресія. Вони вивчають зв'язок між показниками, що не знаходяться у функціональній залежності.

Економетричні моделі зв'язують змінні величини витрат (ресурсів) з величиною виробництва продукції (випуску). За допомогою економетричних моделей вивчається взаємозамінність факторів виробництва (еластичність заміни). Виробничі функції, матричні моделі успішно застосовуються при вивченні господарської діяльності підприємства

Методи математичного програмування допоможуть вирішити завдання оптимізації виробничо-господарської діяльності, зробити планові розрахунки, коли залежність між досліджуваними показниками функціональна. Завдання лінійного програмування зводиться до пошуку екстремуму цільової функції за умови, що область допустимих значень також задана як система лінійних нерівностей і рівнянь. Якщо цільова функція або обмеження нелінійні, застосовується нелінійне програмування. Блочне програмування розкладає складні завдання програмування лінійного на блоки (моделі підприємств, моделі стадій переробки сировини тощо). Коли необхідно знайти оптимальне економічне рішення на основі визначення наслідків кожного з них і розробки оптимальної стратегії для наступних рішень, застосовують динамічне програмування. Тут перспективні для застосування марківські процеси прийняття рішень.

Методи дослідження операцій вивчають економічні системи, в тому числі діяльність підприємств, дозволяють отримати кількісну оцінку цілеспрямованих дій (операцій) і вибрати найкращу з них. Широко застосовуються при регулюванні товарних запасів підприємства.

Прийняти оптимальне рішення в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси, допоможе теорія ігор. Теорія розкладу дозволяє впорядкувати у часі використання фіксованої системи машин з відомими характеристиками для обробки виробів. Критеріями можуть бути і фінансові показники.

Останнім часом широко застосовується імітаційне моделювання, що дозволяє відтворити поведінку системи у часі, зберегти внутрішні зв'язки елементів системи і відобразити залежність виходів системи від входів.

Евристичні методи використовують людський досвід, інтуїцію при виборі оптимальних умов господарювання. Найпоширений серед них - метод експертних оцінок. Застосовуються тоді, коли передумови математичних моделей не відповідають реальним властивостям поведінки процесу або об'єкта.

У загальному менеджменті винайдено достатньо методів для кращого обгрунтування прийнятих рішень, які можливо застосувати і у фінансовому менеджменті (табл. 2).

 

Таблиця 2

Рекомендовані сучасні технології прийняття рішень

 

Метод	Зміст та призначення
Алгоритм рішень (дерево ймовірностей)	Графічне зображення усіх альтернатив (з фінансовими результатами та ймовірністю кожної альтернативи), що походять з вихідного рішення
Метод Ішікави	Діагностична діаграма у вигляді риб'ячого скелету допомагає зрозуміти зв'язок між причиною та наслідком і особливо корисна в ситуаціях, коли причини проблем та криз важко визначити
Блок-схеми	Графічне представлення поточної інформації, ідей чи компонентів системи
АВС-метод	Спосіб виявлення порядку вирішення завдань
SWOT-аналіз	За допомогою аналізу сильних та слабких сторін, можливостей та загроз можна виявити можливі стратегії поведінки фірми у ринковому середовищі
Бостонська та створені на її основі матриці	Використовується для аналізу стратегічних позицій окремого бізнесу
Аналіз вигід та витрат	Оцінка впровадження будь-якого управлінського рішення на основі порівняння вигід та витрат
Функціонально-вартісний аналіз	Спосіб мінімізації витрат під час проектування чи перегляду функціональних параметрів предмета чи організації
Портфельний аналіз	Застосовується не тільки для оптимізації портфеля цінних паперів, але й для обгрунтування рішень щодо додаткових інвестицій в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також для визначення стратегії фірми у довгостроковому періоді за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць
АВС-аналіз	Досліджує співвідношення кількості і вартості. Застосовується для пошуку резервів зниження собівартості через виявлення найважливіших видів матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельнішої продукції, найефективніших напрямів інвестування, найцінніших для фірми постачальників і клієнтів
XYZ-аналіз	Розподіляє покупні матеріали відповідно до структури споживання
Сценарне планування	Визначення ймовірних результативних фінансових показників за умов невизначеності
Бюджетування	Основна форма оперативного планування
Каскадний підхід	Розглядає парні фінансові показники задля ідентифікації проблеми
Прогнозування фінансової звітності	Дозволяє виявити вплив стратегічних управлінських рішень на фінансовий стан та можливості фірми
Аналіз чутливості	Дозволяє виявити вплив змінних параметрів на результативний показник діяльності, проранжувати їх та визначити їх критичні значення
Фінансовий інжиніринг	Творче застосування фінансових технологій для вирішення фінансових проблем і використання фінансових можливостей. Розробка нових фінансових інструментів або нових схем здійснення фінансових операцій
Операційно-фінансовий леверідж	Дозволяє виявити вплив зміни обсягів реалізації та залучення позикового капіталу на прибуток та рентабельність власного капіталу фірми
Матриця фінансових ситуацій Франшона і Романе	Характеризує фінансову ситуацію фірми за допомогою розрахунків господарських і фінансових результатів
Метод доходу на акцію - доходу до відрахування відсотків та податків	Спосіб вибору методів фінансування
Маржинальний аналіз	Визначається критичний обсяг реалізації, запас фінансової міцності, коефіцієнт використання виробничої потужності, ціна продукції, рівень витрат тощо

 

Однією із головних вимог до дипломної роботі є використання при дослідженні сучасних інформаційних технологій, до яких вже неможливо віднести застосування текстових програм, типу Word.

Найвище оцінюється розроблена власноруч комп’ютерна програма. У роботі необхідно привести алгоритм, блок-схеми, опис розробки, результати застосування цієї авторської програми.

Для розрахунків автор може використати адаптовані ним спеціальні програмні продукти. Тут потрібно описати авторську адаптацію до потреб роботи цих продуктів.

Якщо з цими напрямами застосування інформаційних технологій у студента виникають труднощі, то завжди залишається найпростіший вихід – використання стандартних програмних продуктів, наприклад, Excel та інших.

Вбудовані в Excel функції дозволяють вирішувати питання статистичних розрахунків, фінансового аналізу, контролю, планування, прийняття інвестиційних рішень, а також інших аспектів бізнес-аналізу, таких як:

— планування і оцінка ефективності фінансово-кредитних операцій;

— розрахунок страхових ануїтетів;

— планування погашення довгострокової заборгованості;

— фінансові розрахунки за цінними паперами;

— лізингові, факторингові й форфейтингові операції тощо.

У дипломних дослідженнях можливо використовувати будь-які доступні програми (наприклад (1П:Підприємство, Project Expert та інші), що дозволять в автоматизованому режимі виконати складні розрахунки, опрацювати альтернативні варіанти, отримати необхідні результати.

Результати обчислень на ПК додаються до дипломної роботи

 

 

Ефективність дослідження

Оцінювання ефективності окремих запропонованих заходів, так і ефективності управління предметом дослідження в цілому є необхідною інформацією щодо їх впровадження на підприємстві-замовнику.

Критерії й способи оцінювання ефективності слід підбирати таким чином, щоб вони:

– відбивали специфіку діяльності підприємства;

– були адекватними суті запропонованих заходів;

– давали об’єктивну інформацію про вплив запропонованих заходів на основні фінансові параметри діяльності підприємства;

– дозволяли отримати кількісну оцінку ефекту;

– були зрозумілими та простими у застосуванні;

– стимулювали менеджерів до прийняття оптимальних управлінських рішень;

– були сучасними тощо.

У дипломній роботі приводиться прогнозна авторська оцінка ефективності. Відповідна оцінка перевіряється у процесі впровадження рекомендацій на підприємстві.

До найбільш поширених методичних підходів до оцінювання фінансової та економічної ефективності запропонованих заходів відносять:

1. Оцінка впливу заходів на основні фінансові показники діяльності – збільшення виручки від реалізації, додатковий чистий прибуток, зростання рентабельності, зниження рівня витрат тощо.

2. Зіставлення показників фінансового стану (рентабельності, платоспроможності, структури капіталу, майнового стану та ін.) в ситуаціях «з впровадженням запропонованих заходів» і «без впровадження».

3. Зіставлення традиційних часткових та інтегральних показників ефективності використання капіталу, основних засобів, оборотних активів, окремих майнових об’єктів, персоналу тощо.

4. Порівняння значень інтегрального показника фінансового стану.

5. Порівняння вартості підприємства.

6. Порівняння показників економічної доданої вартості та доданої вартості чистого грошового потоку.

7. Порівняння доходу на акцію.

8. Оцінювання заходів за методами оцінки ефективності інвестицій, якщо заходи вимагають здійснення останніх та інші методи.

Порівнювати показники необхідно в ситуаціях «з впровадженням запропонованих заходів» і «без впровадження».

Звичайно, існує ще достатньо велика кількість методів оцінки ефективності, тому до вибору потрібно підійти зважено

Крім економічної ефективності необхідно оцінити, за можливості, соціальні ефекти впровадження рекомендацій автора дипломної роботи. Це може бути зміна таких соціальних показників як зміст, умови та організація праці; соціальна структура; культурно-технічний рівень працівників; позаробочий вільний час та його використання; соціально-психологічний клімат; соціальна активність працівників тощо.

Якщо у дипломній роботі вирішуються регіональні питання, то необхідно проаналізувати показники, що відображають зайнятість, демографічний стан, соціальну структуру, регіональну інфраструктуру, житлові умови, громадське життя, охорону здоров’я, поліпшення стану навколишнього середовища у регіоні та ін.

Якщо для фінансування заходів використовуються бюджетні кошти, то розраховується бюджетна ефективність.

 

 

ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Загальні положення

Виправлена, доповнена і передрукована повністю або частково дипломна робота підписується автором - на останньому аркуші тексту (тобто після висновків) з приведенням дати завершення, а також консультантами – на титульному аркуші.

Після цього випускна робота передається науковому керівнику для завершальної перевірки і підготовки відзиву.

У відзиву характеризується відношення студента до роботи, його організованість, дисциплінованість, самостійність, рівень його професійної підготовки, володіння сучасними методами дослідження, відзначається відповідність змісту та оформлення роботи кваліфікаційним вимогам, рекомендується (чи ні) допустити роботу до захисту.

Підписана керівником робота передається завідувачу кафедри для критичного ознайомлення з повним складом роботи. Матеріал у роботі розміщується у такій послідовності:

– титульний аркуш;

– завдання на виконання дипломної роботи;

– замовлення на проведення дослідження;

– акт про прийняття до впровадження результатів дослідження;

– відзив наукового керівника;

– зміст;

– основний текст роботи;

– список використаних джерел;

– додатки.

Друга – четверта позиції, а також список використаних джерел і додатки не входять до обсягу роботи і не нумеруються. Другою сторінкою роботи вважається зміст.

Підпис завідувача кафедри одночасно є дозволом на переплетення роботи у тверду палітурку. Переплетена робота направляється на зовнішню рецензію до висококваліфікованих практиків з вищою економічною освітою.

У рецензії відзначається актуальність теми, наводиться коротка характеристика всіх розділів з обов'язковими критичними зауваженнями. Дається оцінка повноти і вірності викладу матеріалу, рівня використання сучасних методів дослідження, інформаційних технологій, відмічається наявність елементів наукової новизни, самостійних цікавих рішень, підходів, значущість рекомендацій, повнота їх обґрунтування, доцільність практичного втілення тощо. Після цього оцінюється якість оформлення.

У кінці рецензії відмічається відповідність випускної роботи в цілому вимогам до неї, ставиться оцінка (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), робиться висновок про можливість присвоєння автору відповідного кваліфікаційного рівня за спеціальністю.

У рецензії вказуються місце роботи і посада рецензента, назва закладу освіти, що він закінчив, спеціальність, серія і номер диплому (додаток Д).

Отримавши рецензію, студент знайомиться з її змістом і готує відповіді на критичні зауваження. Зовнішня рецензія вкладається у конверт, який наклеюється на зворотну сторінку обкладинки дипломної роботи.

Дипломна робота передається студентом секретарю ДЕК за десять днів до захисту для того, щоб члени ДЕК склали персональне уявлення про зміст роботи та її відповідність встановленим вимогам.

Підготовка доповіді

За результатами проведеного дослідження дипломант готує виступ у формі доповіді, покликаної розкрити сутність, теоретичне і практичне значення роботи.

За змістом доповіді члени ДЕК також судять про якість всієї дипломної роботи. Ось чому її складання – найбільш відповідальний етап підготовки роботи до захисту, який не можна зводити лише до простого скорочення і переписування первинного тексту.

Оскільки час, що відводиться на доповідь, завжди суворо лімітований, бажано розрахувати її тривалість, маючи на увазі, що 1 сторінка машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали, відповідає 2–2,5 хвилинам виступу залежно від індивідуального темпу читання. При підготовці доповіді потрібно враховувати, що вона повинна містити в самому короткому викладі достатню інформацію із суті проведених дипломником досліджень, яка була б зрозумілою всім присутнім на захисті. Тому ретельній обробці матеріалу доповіді, його дохідливості, переконливості аргументів, показу наукових фактів і їх теоретичному тлумаченню треба приділяти серйозну увагу.

Доповідь готується дипломником разом з його науковим керівником. У процесі цієї підготовки дипломник виділяє в своїй роботі все, що підлягає включенню в текст доповіді. У логічній єдності з аналізом проводиться синтез інформації, її узагаль­нення, пошук більших за місткістю і точністю форм її представлення, в результаті чого створюється новий документ, який, незважаючи на свою стислість (в середньому 4-5 друкованих сторінок), повинен бути адекватний виконаній роботі.

При підготовці роботи до захисту бажано ще раз уважно перегорнути весь її текст, зробити потрібні помітки на її сторінках, вложити в необхідні місця закладки. Особливу увагу потрібно звернути на аналітичні таблиці, графіки і схеми, що містять в наочній і концентрованій формі найбільш значущі результати виконаної роботи. Частину таких матеріалів бажано підготувати для демонстрації у залі засідання ДЕК.

Структурно доповідь можна розділити на частини, кожна з яких являє собою самостійний смисловий блок.

Перша частина доповіді в основних рисах повторює вступ дипломної роботи. Вона успішно виконує своє призначення, якщо на неї відводиться не менше ³/₄ обсягу сторінки друкованого тексту.

Рубрики цієї частини відповідають тим смисловим аспектам, що стосуються актуальності вибраної теми, опису наукової проблеми, формулювання мети роботи, предмета дослідження. Тут потрібно охарактеризувати вибрані методи дослідження, а також склад і загальну структуру роботи.

Після першої, вступної частини, слідує друга, найбільша за обсягом (3–3,5 сторінки) частина, яка в послі­довності, встановленій логікою проведеного дослідження, характеризує кожний розділ дипломної роботи. При цьому особлива увага звертається на підсумкові результати. Закінчується доповідь заключною частиною, що будується за текстом висновків і рекомендацій роботи. Тут доцільно перерахувати загальні висновки і основні рекомендації, які, на думку дипломника, могли б принести користь в тій сфері, якій присвячена робота.

При розкритті практичної значущості роботи необхідно вказати, які результати впроваджені в практику. Якщо у претендента є акти впровадження результатів дослідження, то вони обов'язково повинні отримати відображення в його виступі.

Бажано, щоб форма і стиль доповіді були такими, щоб всі присутні на захисті, як фахівці з теми, так і нефахівці, могли отримати чітке і ясне уявлення про дослідження, проведене дипломником.

Так, наприклад, у фінансовому дослідженні доцільно зробити акцент на висвітленні послідовних етапів проведення аналізу, узагальненні його результатів і кількісній оцінці якісних явищ.

Паралельно із доповіддю повинні готуватися додаткові матеріали (взяті із тексту роботи схеми, таблиці, графіки, діаграми, формули, що ілюструють логіку і суть роботи), які необхідні для відображення головних положень і обгрунтування зроблених висновків і за­пропонованих рекомендацій.

Ці матеріали брошуруються і роздаються усім членам ДЕК.

Ілюстративний матеріал також може бути виконаний як презентація в Power Point.

Як заключні фрази, що свідчать про закінчення доповіді, можна рекомендувати слова «Дипломна робота закінчується списком літератури, що нараховує... назв, і... додатками». А потім: «Доповідь закінчена. Дякую за увагу».

Процедура захисту

Кінцевим підсумком процесу виконання дипломної роботи є її публічний захист, який має характер наукової дискусії і відбувається на відкритому засіданні ДЕК в обстановці принциповості і дотримання наукової етики.

Загальний порядок захисту випускної роботи визначається положенням про ДЕК.

Засідання ДЕК починається з того, що головуючий (секретар) оголошує про захист дипломної роботи, вказуючи її назву, прізвище, ім'я і по бать­кові автора, а також наукового керівника.

Потім слово для повідомлення основних результатів дипломного дослідження надається самому студенту. Свій виступ він будує на основі читання (краще – переказу) заздалегідь підготовленої доповіді, покликаної показати його здатність доступно викласти основні наукові результати проведеної роботи.

За сталою традицією на доповідь відводиться не більше 10–12 хвилин. Бажано за цей регламент не виходити ні у бік зменшення – тоді може скластися враження, що претенденту нічого сказати, ні у бік збільшення – тоді складається враження, що він не вміє виступати і вкладати<