Тестові завдання з дисципліни «Філософія та методологія науки»

 

Варіант 1.

 

1. Питаннями філософії науки є:

а) природа світу;

б) фундаментальні поняття науки, теорії наукового знання;

в) закони функціонування та розвитку мегасвіту;

г) закони функціонування та розвитку макро- та мікро- світу.

 

2. Навколишній світ є гармонійним, його не можливо змінювати, людині треба займатися самопізнанням та самовдосконаленням. Така світоглядна позиція належить:

а) мислителям Стародавнього Сходу;

б) давньогрецьким філософам;

в) давньоримським філософам;

г) новоєвропейським філософам.

 

3. Закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства виведений:

а) О. Контом;

б) Г.Спенсером;

в) К.Марксом;

г) Е.Дюркгеймом.

 

 

4. Мислення, звільнене від емоційно-афективної складової, — вища моральна цінність. Так позиція була вироблена в:

а) античну добу;

б) добу середньовіччя;

в) Новий час;

г) ХХ столітті.

 

 

5.Основоположником раціоналізму є:

а) Ф. Бекон;

б) Д. Юм;

в) Дж. Локк;

г) Р. Декарт.

 

6. Зміст емпіричного пізнання це: збирання фактів, їх первісна обробка, опис спостерігаємих та експериментальних даних, їх систематизація, класифікація.

Так Ні

 

7.Індукція – філософський і загальнонауковий метод:

а) руху знання від всезагального, закономірного до окремого, особливого;

б) руху знання від окремого, особливого до всезагального, закономірного;

в) розкладу єдності на множинність, цілого на частини, складного – на його компоненти;

г) об’єднання елементів, що отримані в результаті аналізу, в систему.

 

8.Термін «позитивізм» вперше застосував:

а) Г. Спенсер;

б) Е. Мах;

в) О. Конт;

г) Л. Вітгенштейн.

 

9.Емпіріокритицизм – філософська концепція, яка виникла у:

а) першій половині ХІХ століття;

б) другій половині ХІХ століття;

в) на межі ХІХ – ХХ століття;

г) першій половині ХХ століття.

 

10. Першою універсальною науковою концепцією, яка оголосила про свій неостаточний характер стала:

а) теорія відносності;

б) еволюційна теорія;

в) квантово-механічна теорія;

г) синергетика.

 

11. Наукова картина світу:

а) об’єднує результати наук, що досліджують неорганічну природу, органічну природу, суспільство;

б) будується як результат досліджень виключно фізичних явищ та процесів;

в) може бути ототожнена з світоглядом (епохи, суспільної групи, людини);

г) є узагальненням досліджень природи неорганічної та органічної, але не орієнтується на досягнення соціально-гуманітарних наук.

 

12. Класична наукова картина світу має назву:

а) механістичної;

б) квантово-механічної;

в) електродинамічної;

г) синергетичної.

 

13. В синергетичній науковій картині світу домінує ідея:

а) багатоваріантного та незворотнього становлення, а світ уявляється як поле співіснуючих можливостей;

б) однозначної причинно-наслідкової залежності, передбачуваності всіх станів світу;

в) гнучкої детермінації, що враховує випадковості;

г) детермінації тільки на рівні системи в цілому.

 

14.Редукціонізм –це:

а) метод зведення складних явищ до більш простих та побудови загальної картини світу, заснованої на невеликій кількості простих початкових принципів;

б) спосіб пояснення світу як складноорганізованого цілого, яке не можна зводити декількох простих початкових принципів;

в) метод побудови єдиної теорії всіх фундаментальних взаємодій;

г) бачення світу як сукупності нелінійних процесів.

 

15.Наукові революції - це:

а) побудова нових фундаментальних теорій;

б) принципово нові методи дослідження;

в) відкриття нових світів;

г) все перераховане вище.

 

16.Розвиток науки – це конкуренція науково-дослідницьких програм. Це положення висунув:

а) Б. Рассел;

б) Ст. Тулмін;

в) Т. Кун;

г) І. Лакатос.

 

17. Парадигма — це:

а) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;

б) аксіома;

в) будь-яка наукова теорія;

г) закон природи.

 

18. Чим більш змістовною є наукова теорія, тим більш вона є неймовірною. Це положення виведене:

а) фальсифікаціонізмом;

б) історизмом;

в) індуктивізмом;

г) конвенціоналізмом.

 

19. Наука повинна відмовитись від положень, які не доводяться і обмежитися описом зовнішньої структури явища. Наука відповідає на питання «Як відбувається явище», а не на питання «Що являє собою сутність явищ».Це твердження – одне з основоположень методології:

а) історизму;

б) фальсифікаціонізму;

в) конвенціоналізму;

г) індуктивізму.

 

20. Відмінність між «науками про природу» і «науками про дух» полягає в різних методах. Це твердження висунуто:

а) В. Віндельбандом;

б) К. Поппером;

в) Е. Махом;

г) Б. Расселом.

 

Варіант 2.

 

 

1. Релятивізм в філософії науки утверджує:

а)умовність, ситуативність наукового знання, відмову від його теоретичних дефініцій;

б) стійкість, стабільність наукового знання;

в) орієнтацію на абсолютну істину;

г) повне заперечення цінності будь-яких наукових результатів.

 

2. Твердження про абсолютні простір і час запропоновані:

а) Аристотелем;

б) І.Ньютоном;

в) І.Кантом;

г) середньовічними схоластами.

 

3. Нормативами та регулятивами наукової діяльності, за Р.Мертоном, є:

а) універсалізм;

б) колективізм та безкорисливий пошук істини;

в) організований скептицизм;

г) все зазначене вище.

 

4. Основною метою неопозитивістської філософії є:

а) дослідне вивчення людських відчуттів;

б) зведення філософії до логічного аналізу мови науки;

в) дослідження історії науки, закономірностей її руху;

г) застосування методів природничих наук в соціально-гуманітарних дослідженнях.

5. Розум – висхідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями здійснюється за незмінною схемою, шаблоном, стандартом.

Так Ні

 

6. Факт - це фрагмент дійсності, об’єктивної події, а також результати, що відносяться до об’єктивної дійсності або до сфери свідомості і пізнання;

Так Ні

 

7.Методологія емпіризму – це методологія:

а) експериментального дослідження світу;

б) розумоосяжного пізнання;

в) включно споглядання, невтручання у природний хід речей, явищ, процесів;

г) «вродженого знання», «вроджених ідей».

 

8.Структурним компонентом теоретичного рівня пізнання є:

а) гіпотеза;

б) спостереження;

в) опис;

г) експеримент.

 

9.До загальнонаукових методів дослідження належить:

а) діалектичний і метафізичний;

б) феноменологічний;

в) герменевтичний;

г) системний та структурно-функціональний.

 

10. Формалізація – це:

а) відображення змістовного знання в знаково-символічному вигляді;

б) фіксація результатів досліду за допомогою певних систем позначення, прийнятих в науці;

в) цілеспрямоване пасивне дослідження предметів, що спирається на дані органів почуття;

г) створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких в кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричні факти.

 

11. Закономірність — це стійкий регулятивний зв’язок, який може мати як динамічний, так і статистичний характер.

Так Ні

 

12.Наукова картина світу:

а) має у своєму складі фундаментальні припущення, які умовно приймаються як неспростовні;

б) складається з центрального відносно стійкого теоретичного ядра, фундаментальних припущень та часткових теоретичних моделей, що постійно добудовуються;

в) має в своїй основі домінуючі в суспільній свідомості певної епохи уявлення про світ;

г) включає в себе всі наукові досягнення на певному етапі розвитку суспільства.

 

13. Досягненнями великої наукової революції XVI- XVII ст. є:

а) формування основ сучасного природознавства;

б) виникнення технічних наук;

в) виникнення фундаментальних теорій нейрофізіології, психології;

г) поява фундаментальних теорій соціально-гуманітарного спрямування.

 

14. Механістична картина світу:

а) продукувала образ лінійного розвитку з жорстко однозначною детермінацією;

б) орієнтувалася не на причинне пояснення, а не встановлення ієрархічних зв’язків між речами;

в) базувалася на уявленнях про світ як про космос, який є органічно і розумно влаштованим цілим, що підкоряється не тільки діючим, але й цільовим причинам;

г)ґрунтувалася на розумінні світу як цілісної системи природи, в межах якої прослідковується ієрархічна організація Всесвіту як динамічної єдності.

 

15.Закономірності і умови протікання швидких, лавиноподібних процесів нелінійного, самостимулюючого зростання, розкриває:

а) синергетика;

б) принцип невизначеності Гейзенберга;

в) загальна теорія відносності;

г) еволюційна теорія.

 

16.Майбутнє є принципово невизначеним та відкритим для новоутворень. Така позиція притаманна:

а) класичній науковій картині світу;

б) постнекласичній науковій картині світу;

в) некласичній науковій картині світу;

г) давньогрецьким космоцентричним поглядам на світ.

 

 

17.Редукціонізм дає спрощення уявлення про співвідношення всіх різноманітних явищ і процесів світу.

 

ТАК НІ

 

 

18. Фальсифікація - це:

а) встановлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю;

б) хибні наукові побудови,помилки в наукових результатах;

в) спростування, здатність теорії бути спростованою;

г) догматизація певних наукових здобутків.

 

19. Науково-дослідницька програма - головне поняття концепції науки:

а) К.Поппера;

б) Б.Рассела;

в) І.Лакатоса;

г) Л. Вітгенштена.

 

20. Жодна класифікуюча система не є достовірно істиною, а лише «істиною за угодою». Дійсний процес науки є кумулятивним і здійснюється на міцному фундаменті «доведених фактів», зміни ж на теоретичному рівні понять чисто інструментальний характер. Це твердження належить методологам:

а) історизму;

б) конвенціоналізму;

в) індуктивізму;

г) фальсифікаціонізму.

 

Варіант 3.

 

1. Наука як соціальний інститут є предметом:

 

а) історичної науки;

б) методології науки;

в) соціології науки;

г)етики науки.

 

2. Відомий афоризм «Знання – сила» належить:

а) Ф.Бекону;

б) Т.Гоббсу;

в) Р.Декарту;

г) Дж.Локку.

 

3. Практика — критерій істини наукового знання. Це твердження належить:

а) Ф.Бекону;

б) О.Конту;

в) К. Марксу та Ф. Енгельсу;

г) Е.Маху.

 

4.Питання етики науки найбільш ґрунтовно розроблені:

а) К. Поппером;

б) Б. Расселом;

в) Р. Мертоном;

г) І. Лакатосом.

 

 

5.До структурних компонентів теоретичного рівня наукового пізнання відноситься факт.

 

ТАК НІ

 

 

6. В основу класифікації наук Ф.Енгельса покладені:

а) закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства;

б) класифікація форм руху матерії;

в) основні здібності людської душі: пам’ять, уявлення, розум;

г) метафора дерева (коріння – метафізика, стовбур – фізика, крона – медицина, механіка, етика).

 

7.Експеримент як науковий метод започаткований:

а) М. Коперником;

б) Г. Галілеєм;

в) І. Ньютоном;

г) Й. Кеплером.

 

8.Система – це:

а) комплекс елементів, що взаємопов’язані;

б) сумація;

в) стійки відносини і зв’язки явищ, предметів;

г) структура.

 

9.До структурних компонентів емпіричного рівня наукового пізнання відноситься гіпотеза.

 

ТАК НІ

 

 

10. Закон — це:

а) зв’язок між процесами, який є об’єктивним, суттєвим, необхідним, внутрішнім, повторюваним;

б) стійкий, регулятивний зв’язок, який має статистичний характер;

в) правило, виведене вченими певної галузі науки;

г) будь-яка закономірність.

 

11.Дедукція - філософський і загальнонауковий метод:

а) руху пізнання від загального до часткового, сходження від абстрактного до конкретного;

б) створення суто мислимих предметів, наприклад, «ідеальний газ»;

в) відволікання від ряду властивостей і відносин предметів;

г) пізнання шляхом порівняння.

 

12. Парадигмальна функція наукової картини світу - це:

а) забезпечення синтезу базових наукових знань;

б) створення системи настанов і принципів пізнання універсуму;

в) забезпечення існування наукової традиції, накладення «розумних меж на характер припущень і гіпотез;

г) формування цілісного наукового світогляду.

 

13. Поняття невизначеність, стохастичність, хаос, біфуркація, диссипативні структури відображають нерівноважні характеристики світу. Це твердження належить:

а) синергетиці;

б) квантовій механіці;

в) загальній теорії відносності;

г) електромеханіці.

 

 

14.В синергетичній концепції:

а) хаос уявляється суто деструктивним началом світу;

б) розвиток сприймається як поступовий, без альтернатив;

в) світ жорстко пов'язаний причинно-наслідковими відносинами;

г) хаос може виступати в якості створюючого начала; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку.

 

15. Принципом виміру раціональності в античну добу слугує логос.

Так Ні

 

16. Сферою безпосереднього застосування методології конвенціоналізму є:

а) процеси математизації науки; перетворення теоретичної фізики на самостійну складову фізичної науки;

б) психологія;

в) астрономія;

г) механіка.

 

17. Знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. Цей принцип запропоновано:

а) М.Шліком;

б) К.Поппером;

в) Т.Куном;

г) П.Фейєрабендом.

 

18. Ідея «трьох світів» — фізичної природи, психіки людини та світу науки як продукту взаємодії перших двох, результату діяльності людей належить:

а) Г.Спенсеру;

б) Р.Карнапу;

в) Т.Куну;

г) К.Попперу.

 

19. Науково-дослідницька програма, за І. Лакатосом,це:

а) загальний план будь-якого дослідження;

б) конкретно-наукові та загальнонаукові методи наукового дослідження;

в) ідеали та норми наукового дослідження;

г) сукупність теорій, що пов’язані генетично і метологічно.

 

20. Верифікація - це:

а) перевірка, становлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю прямо або опосередковано;

б) спростування, здатність теорії бути спростованою;

в) відповідність наукової теорії парадигмі;

г) зіставлення споріднених або альтернативних теорій.

 

Варіант 4.

 

1.Питанням філософії науки є:

 

а) природа закони Всесвіту;

б) фундаментальні поняття науки;

в) закони макросвіту;

г) закони мікросвіту.

 

2. Головним питанням етики науки є:

а) адекватність наукового знання світу;

б) взаємовідносини наукових співтовариств, наукових установ;

в) професійна та соціальна відповідальність вченого;

г) норми і правила діяльності наукового співтовариства.

 

3. Головною функцією науки є:

а) світоглядна;

б) пізнавальна (виробництво науково-теоретичного знання);

в) культурна;

г) технологічна.

 

4.Досягненням Великої наукової революції ХVI – XVII століть є:

а) формування основ сучасного природознавства;

б) виникнення технічних наук;

в) виникнення кібернетики та теорії інформації;

г) виникнення фундаментальних теорій в нейрофізіології, психології, лінгвістиці та інших гуманітарних науках.

 

5. Мислення як головний компонент теоретичної пізнавальної діяльності має два основних рівня: розсудок і розум.

Так Ні

 

6. Теорія подвійної істини була висунута:

а) античними мислителями;

б) філософами пізнього Середньовіччя;

в) філософами Нового часу;

г) представниками сучасної філософії науки.

 

7.До основних форм мислення належить:

а) уявлення;

б) судження;

в) відчуття;

г) сприйняття.

 

8. До пізнавальних прийомів і засобів теоретичного пізнання належить:

а) опис спостерігаємих та експериментальних даних;

б) збирання фактів;

в) систематизація фактів;

г) ідеалізація.

 

9. Прогностична функція теорії — це:

а) об’єднання окремих достовірних знань в єдину систему;

б) виявлення суттєвих характеристик та законів певних природних та соціальних явищ;

в) наукове передбачення наступних станів явищ та подій;

г) використання в інших теоріях методів дослідження, що застосовані в даній теорії.

 

10. До методів теоретичного дослідження належить:

а) аксіоматичний метод;

б) спостереження;

в) порівняння;

г) експеримент.

 

11.До методів емпіричного дослідження належать:

а) експеримент;

б) формалізація;

в) гіпотетико-дедуктивний метод;

г) сходження від абстрактивного до конкретного.

 

12.Наука не здатна виявляти причини виникнення Всесвіту і людини. Вона відповідає не на питання «чому» вони існують, а на питання «як» вони влаштовані та функціонують. Такий підхід належить:

а) Р.Декарту;

б) О.Конту;

в) Л.Вітгенштейну;

г)К.Марксу.

 

13. Теорія, яка обґрунтовує абсолютну достовірність знання, а не апелюючи до Бога належить:

а) Платону;

б) І.Фіхте;

в) Д.Юму;

г) Р.Декарту.

 

14. Методологічне і світоглядне значення ідей квантової механіки

полягає у:

а) розуміння світу як такого, що складається з матерії, простору і часу, що незалежні одне від одного;

б) людиновимірності наукових здобутків (людина – експериментатор знаходиться всередині системи, що експериментально досліджується);

в) можливості застосовувати класичні фізичні теорії для аналізу будь-якої реальності (матеріальної або ідеальної);

г) розумінні світу як процесу спонтанного виникнення порядку з безпорядку (хаосу).

 

15. Синергетика – теорія самоорганізації розроблена:

а) І.Пригожиним;

б) А.Ейнштейном;

в) В.Гейзенбургом.

г) В.Вернадським.

 

16. Майбутній стан системи детермінує її наявний стан. Ця позиція стверджується:

а) класичною механікою;

б) синергетикою;

в) квантовою механікою;

г) еволюційною теорією.

 

17.Метод верифікації спрямований на узгодження наукових результатів з емпіричними фактами, а не узгодженню принципів із прийнятою заздалегідь (апріорно) картиною світу.

 

ТАК НІ

 

18.За К. Поппером, основним механізмом зростання знання є:

а) механізм передбачень та спростувань;

б) верифікація;

в) фактори критики та самокритики вчених в межах певного наукового співтовариства;

г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.

 

19. В теорії пізнання, в філософії науки панує «епістемологічний анархізм», який заперечує будь-які догми в науці, визначає значення будь-якої наукової теорії, заперечує можливість об’єктивної істини, пропагує науковий релятивізм. Ці ідея належить:

а) М.Полані;

б) К.Попперу;

в) Т.Куну;

г) П.Фейєрабенду.

 

20.Наукові революції, за Т. Куном, це:

а) всі новації в науці;

б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;

в) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання;

г) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення.

 

Варіант 5.

 

 

1. Дисциплінарно філософія науки оформилася у:

а) XVII столітті;

б) XVIII столітті;

в) XIХ столітті;

г) ХХ столітті.

 

2. Предмет філософії науки — мова науки. Таке тлумачення належить представникам:

а) неопозитивізму;

б) позитивізму;

г) махізму;

д) постпозитивізму.

 

3.Антропний принцип сучасної науки має наступне формування:

а) світ є саме такий, тому що існує людина;

б) об’єктивно існуючий світ є незалежним від людини;

в) людина – частка Всесвіту, але особливого впливу на світ вона чинити не може;

г) людина – співтворець Бога і певна частина світу є залежною від неї.

 

4. Варіативність моделей реальності, відмова від теорій, що претендують на універсальне застосування — ця позиція народжується в добу:

а) Відродження;

б) Нового часу;

в) модернізму;

г) постмодернізму.

 

5. Ноосфера — це термін для позначення:

а) сфери розуму, «мислячої оболонки» Землі;

б) біосфери;

в) космосу у цілому;

г) життєвого простору людини.

 

6.Принцип методологічного сумніву був висунутий:

а) Г. Лейбніцем;

б) Р. Декартом;

в) Ф. Беконом;

г) Дж. Локком.

 

7. Чуттєвий і раціональний - рівні наукового пізнання, емпіричний і теоретичний — рівні будь-якого пізнання.

Так Ні

 

8. Розсудок - вищий рівень мислення, на якому здійснюється творче оперування абстракціями і свідоме дослідження своєї власної природи (саморефлексія).

 

Так Ні

 

 

9. Головне завдання індуктивно орієнтованої науки полягає у тому, щоб прийти до аксіом та загальних принципів, починаючи з емпіричних фактів.

 

Так Ні

 

10. Теорія – найбільш розвинена і складна форма наукового знання. В ній дається:

а) постановка пізнавальної задачі та її розв’язання;

б) цілісне відображення закономірностей та істотних зв’язків певної частини, сфери дійсності;

в) передбачення, сформоване на основі ряду фактів, істинне значення якого невизначене і потребує доказу;

г) положення, що сформульоване в ході спостереження та експерименту, інформація про якісь події, явища, достовірність яких доведена.

 

11.Наукова картина світу виконує:

а) інтегративну функцію;

б) нормативну функцію;

в) парадигмальну функцію;

г) всі вищезазначені функції.

 

12.Всесвіт - велетенський «механізм», який управляється строгими законами (в дусі детермінізму), через що весь подальший розвиток може бути передбачений за допомогою диференційних рівнянь механіки. Така картина світу визначала світоглядні орієнтації в:

а) Нового часу;

б) доби середньовіччя;

в) ХІХ століття;

г) античної доби.

13.Складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, скоріше треба зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. Такий висновок слідує з основоположень:

а) теорії відносності;

б) синергетики;

в) глобального еволюціонізму;

г) законів збереження.

 

14.Диссипативні структури – це:

а) системи, які постійно піддаються коливанням;

б) системи, в яких при значних відхиленнях від рівноваги виникають упоряджені стани, однак в процесі їх утворення ентропія зростає, йде розсіяння енергії;

в) закриті системи, в яких зростання ентропії означає незворотність термодинамічного процесу;

г) системи, в яких мають місце електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.

 

15.Особливу роль особистості вченого в процесі пізнання підкреслює:

а) К.Поппер;

б) М.Полані;

в) Т.Кун;

г) П.Фейєрбах.

 

16.Принцип верифікації запропонований:

а) Л.Вітгенштейном;

б) Р.Карнапом;

в) К.Поппером;

г) Б.Расселом.

 

17.Згідно з методологією індуктивізму тільки ті судження можуть бути прийнятні як наукові, які або описують чітко встановлені факти, або є їх неспростовними індуктивними узагальненнями.

 

Так Ні

 

18. Методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:

а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;

б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;

в) системі знання не притаманна принципова помилковість;

г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.

 

19.Демаркація, за К. Поппером, це:

а) відділення наукового знання від ненаукового;

б) перевірка наукового знання емпіричним шляхом;

в) перевірка наукового знання суто теоретичними методами;

г) з’єднання розрізнених ідей в науковій гіпотезі або теорії.

 

20.Під терміном «нормальна наука» Т. Кун розуміє:

а) класичну науку;

б) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;

в) сучасну науку з її великим розгалуженням;

г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.

 

 

Завдання для самостійної роботи