Глава 14. Переписи населення

1. Основні джерела відомостей про населення

Сукупність статистичних методів у демографії охоплює наукові способи збору, обробки, узагальнення та аналізу даних про населення.

Особливість населення як об'єкта статистичного вивчення полягає в тому, що воно змінюється безперервно. Тому зафіксувати його стан можна тільки у ті чи інші моменти часу. Але якщо відоме число демографічних подій, які відбулись за певний час, то знаючи вихідний стан населення, можна одержати уяву про його стан і в будь-який інший момент. Відповідно розрізняють облік стану населення і облік демографічних подій.

Джерелом даних про чисельність і склад населення, або його стан, є переписи населення і вибіркові обстеження. Дані про демографічні події (народження і смерті) одержують шляхом поточної реєстрації цих подій при їх виникненні. Дані про міграції дає реєстрація зміни місця проживання людей, а там, де вона відсутня або дефектна - переписи. Джерелом даних про населення можуть бути також списки або реєстри населення.

2. Категорії населення

У демографічній статистиці виділяють три категорії населення:

постійне, наявне і юридичне.

Постійне населення - це сукупність людей, які постійно проживають на даній території, незалежно від того, чи перебувають вони на цій території у той чи інший момент, або чи перебувають у тих чи інших списках жителів цієї території.

Формальним критерієм постійності проживання у нас прийнятий 6-місячний термін. У Японії, наприклад, 3-місячний.

Наявне населення даної території - це сукупність людей, що перебувають на ній у той чи інший момент часу, незалежно від того, скільки часу вони тут перебувають, чи рахуються тут у списках.

Наявні у даному місці жителі, які не входять у постійне населення цього ж місця, називаються тимчасово проживаючими.

Постійно проживаючі в даному місці люди, які не входять у наявне населення, називаються тимчасово відсутніми.

Звідси баланс категорій населення:

постійне населення = наявне населення - тимчасово проживаючі + тимчасово відсутні.

Юридичне населення ("приписне", або "приписане") - це ті, хто значиться у списках жителів даної категорії, прописаний тут, чи пов'язаний з даною територією якими-иебудь іншими існуючими в країні правилами реєстрації.

Через те, що фактичне місце проживання, або місце перебування людини, не обов'язково співпадає з місцем, де людина вважається проживаючою, юридичне населення може значно відрізнятись від фактичного. Ця категорія населення важлива з точки зору адміністративних завдань,

3. Характерні риси перепису населення

Перепис населення - це процес збору демографічних, економічних і соціальних даних, які характеризують у деякий момент часу (або період) кожного жителя країни з метою одержання даних про чисельність і склад населення та про розміщення його по території країни.

Сучасний перепис населення характерний такими рисами.

Перша риса- загальність переписів (охоплене все населення, що не виключає його поєднання з вибірковим обстеженням частини населення).

Друга риса- одномоментність перепису. Перепис орієнтований на певний момент, який називається критичним моментом перепису.

Третя риса - наявність установленої програми перепису та її єдність. За єдиними правилами мають бути зібрані одні і ті ж дані про всіх людей.

Четверта риса- поіменність перепису. Іноді при перепису враховуються сім'ї, або домогосподарства, але основна маса даних збирається про окремі особи.

П'ята риса- безпосереднє одержання даних у населення. У сучасних переписах прийнятий принцип самовизначення, який полягає в тому, що фіксуються ті дані, які дає про себе сам опитуваний.

Шоста риса- застосування експедиційного способу спостереження. Ці дані збирають спеціальні працівники-реєстратори. Вони обходять всі приміщення, де постійно або тимчасово проживають люди і збирають поіменні дані про кожну людину шляхом особистої бесіди з кожним.

Останнім часом.поширився і анкетний спосіб loopy даних при перепису.

Сьома риса- сувора централізація управління переписом. Масштаби загального поіменного перепису населення цілої держави, пов'язаного з одержанням досить детальних даних, роблять перепис дуже складним заходом.

Перші переписи за вимогами сучасного типу проведені у 1750 p. у Швеції, 1790 p. - у США, 1801 p. - у Англії і Франції, 1897 p. - у Росії. На сьогодні практично весь світ охоплений переписами.

4. Населення, яке враховується при перепису

У ранніх переписах, які мали відкрито фіскальний характер, об'єктом обліку було юридичне населення. Практика підтвердила, що ця категорія завжди значно відрізняється від фактичного населення. Надалі переписи перейшли до обліку фактичного населення - постійного, або наявного.

Історично облік фактичного населення почався з обліку категорії наявного населення. Ця категорія переважала у переписах XIX ст. Її до цього часу називають населенням "де-факто". Облік наявного населення простий і зрозумілий як персоналу перепису, так і тим, кого переписують.

Перепис проводять, обходячи будинки - приміщення (включаючи і зайняті підприємствами і установами), де живуть чи можуть жити люди. Але у критичний момент людина могла перебувати не вдома, а в гостях, в автобусі, у театрі, просто на вулиці. Іншими словами, наявність людей в демографічному смислі не тотожна їх фізичній наявності в даному приміщенні. Наявною вважається людина, яка проживає постійно або тимчасово, і перебуває в критичний момент перепису на території того ж населеного пункту. Людину доводиться вважати наявною, якщо вона перебуває за межами населеного пункту, але не у приміщенні, де її могли б переписати (бригади поїздів, екіпажі літаків, мисливці). Перепис також враховує і населення, яке постійно проживає за кордоном (дипломати, журналісти).

Зараз у практиці багатьох країн чітко проявляється тенденція до врахування постійного населення. Так, для розрахунку багатьох видів обслуговування (будівництва житла, шкіл) трудових ресурсів та їх використання потрібно знати якраз постійне населення, хоча інші завдання (водопостачання, міський транспорт) вимагають знання наявного населення. Найважче при обліку постійного населення забезпечити єдину оцінку характеру проживання людини, що переселилась, у місці прибуття і у місці вибуття; адже оцінюють його різні люди.

Щоб врахувати наявне і постійне населення, потрібно у кожному місці переписати наявних із постійних жителів, тимчасово відсутніх і тимчасово проживаючих. Сума перших двох груп дасть постійне, першої і третьої - наявне населення. Якраз такий порядок був встановлений у останніх чотирьох радянських переписах.

5. Критичний момент і дата перепису

Для точного рахунку населення перепис має бути чітко фіксований у часі (наприклад, 00 годин 12 січня 1989 року). Перепис стараються проводити у час найменшої рухомості населення (зимовий час). Вибирають день тижня з найменшою рухомістю населення (вівторок-четвер).

6. Тривалість перепису

Перехід до обліку населення станом на певний день і годину, до так званих одноденних переписів, став великим досягненням.

Перепис слід встигнути провести, поки люди не забули про те, що було у критичний момент. При наявності достатньої кількості рахівників точні результати можна одержати у порівняно короткий термін при опитуванні після критичного моменту. Так прийнято у переписах більшості країн світу. Залежно від чинників тривалість перепису коливається від одного-двох тижнів до місяця. У країнах Азії та Африки у зв'язку з особливими труднощами переписи тривають довше, ніж у Європі.

7. Організація перепису

Підготовка до перепису триває місяцями, часто роками. Вона починається з складання його програми, до чого залучаються представники відомств, зацікавлених у одержанні тих чи інших матеріалів.

У кількох районах може бути проведений пробний перепис, що дає можливість перевірити методи організації роботи, навантаження на одного обліковця, передбачити труднощі, які можуть виникнути при перепису.

Необхідно попередньо скласти список місць проживання населення: у містах - домоволодінь, у сільській місцевості - сіл, хуторів, польових станів, лісових сторожок і т. п. Попередньо визначається приблизна чисельність населення, на яку орієнтуються в організації перепису.

Коли списки місць проживання готові, територія розбивається на дільниці, які становлять ланку організації і приймання матеріалів перепису (проводиться переписне районування). Крім списків, використовуються картографічні матеріали, схематичні плани. Найдрібніший підрозділ утворює лічильну дільницю, яка обслуговується обліковцем. Кілька лічильних дільниць (4-5) об'єднуються в одну інструкторську дільницю. Переписний відділ об'єднує 6-8 інструкторських дільниць. Кілька переписних відділів утворюють район; що співпадає з адміністративним районом як у сільській місцевості, так і у містах.

Переписні працівники підбираються з інтелігенції - учителів, студентів, учнів старших класів, службовців.

Важлива справа - друкування і розподіл необхідних для перепису листів, інструкцій та інших документів.

Для успіху перепису слід підготувати саме населення: пояснити, як дати на запитання правильні відповіді. Пропагують перепис при допомозі преси, радіо і телебачення- випускають фільми, плакати, листівки, 6pou.ivри, тощо.

Дані, які стали відомими переписному персоналу при опитуванні, повинні залишатись таємницею, збереження якої гарантоване.

8. Порядок перепису. Сім'я як одиниця спостереження При перепису збирають дані про кожну людину. Переписний працівник при обході приміщень повинен перш за все встановити коло осіб, що підлягають перепису. Це можна зробити лише шляхом опитування населення. Одиницею спостереження при перепису є сім'я. Першою ознакою є спільне проживання. Другою ознакою є, звичайно, родинні відносини. Третя ознака- наявність спільного бюджету. Один із членів сім'ї виділяється всіма іншими членами, як "глава сім'ї". Це категорія не рекомендована Статистичною комісією ООП.

Одиницею спостереження може бути не тільки людина чи сім'я, але і квартира. Квартира - приміщення, що має самостійний вихід на сходову клітку, у двір, або на вулицю.

9. Інструментарій перепису

Переписний лист та інструкція до його заповнення становлять основні документи, або основний інструментарій перепису. В колишньому СРСР у переписах 1897, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 pp. були переписні листи спискової форми, а у переписах 1920 і 1926 pp. - форми особистих листів. Перші розраховані на запис даних про кілька осіб, другі -однієї людини, форма основного документа перепису залежить від методу його проведення, одиниці спостереження та способу розробки даних. При методі самозчислення та умові, що одиницею спостереження є сім'я, переписний лист призначається для однієї сім'ї (домогйсподарство) та заповнюється одним із членів сім'ї (або її главою). При цьому можуть бути паралельно заповнюватись індивідуальні листи.

При методі опитування форма переписних листів від одиниці спостереження не залежить. Листи весь час перебувають у обліковця.

Останнім часом значні зміни форми листа зумовлені застосуванням при обробці електронної обчислювальної техніки.

У переписах поряд з основним переписним листом використовується багато допоміжних документів: контрольні бланки, записні книжки обліковців та інструкторів, різні відомості.

Для одержання загальної чисельності населення до повної розробки матеріалів передбачене складання спеціальних відомостей, які є одночасно описом переписних листів. З них уже через кілька днів після закінчення контрольного обходу можна одержати чисельність населення за статтю, з виділенням осіб 18 років і старших.

Відомості - єдине джерело даних про чисельність населення населених пунктів. Було у переписах 5 видів відомостей: по домоволодінню у містах та населеному пункту у сільській місцевості, по обліковій дільниці, по інструкторській дільниці, по переписному відділу, по району. В останніх переписах застосовувався "контрольний бланк", який заповнювався на осіб, яких могли пропустити в іншому місці. Це збільшило точність результатів перепису.

10. Метод перепису

У сучасних переписах застосовують два методи одержання даних у населення- опитування і самозчислення. При опитуванні листи заповнює обліковець, при самозчисленні - сам суб'єкт перепису.

Метод самозчислення застосовується у більшості європейських країн, у Австралії та Новій Зеландії.

11. Програма перепису

Перелік фіксованих при перепису ознак окремих осіб, або сімей, називається його програмою. Оскільки ці ознаки фіксуються на основі відповідей на запитання, звернуті до населення, то часто програмою перепису називають також перелік цих питань.

Програму перепису умовно можна поділити на три частини: адресну частину, власне програму перепису та ознаки, зумовлені зв'язком перепису з іншими обстеженнями.

І. Адресна частина включає: назву області, міста, населеного пункту, назву вулиці, номер будинку і квартири, тобто власне адресу; прізвище, ім'я, по батькові; відношення до глави сім'ї.

II. Питання програми власне демографічного перепису, можна поділити на кілька груп:

1. Питання Щодо обліку певної категорії населення: хто проживав у критичний момент перепису у даному будинку чи квартирі; постійно чи тимчасово; враховуються тимчасово відсутні з числа постійних жителів.

2. Особисті (демографічні) характеристики - стать, вік, шлюбний стан. Для дітей до одного року враховується кількість місяців життя.

Одне з важких питань - питання про вік. Тут у опитуваних спостерігається вікова акумуляція - люди часто називають приблизну, округлену, кількість років. Частіше у переписах ставиться питання про дату народження.

3. Соціально-економічні характеристики. Відповіді повинні дати можливість виділити групи осіб, які мають заняття, що приносить доход;

осіб, які мають інші самостійні джерела доходу; осіб, які перебувають на утриманні інших осіб, чи держави, чи громадських організацій. Одержуємо тут інформацію про об'єктивне заняття (місце роботи) та суб'єктивне заняття (професію). Ці характеристики у останніх переписах вияснялись з допомогою чотирьох питань: джерело засобів існування; місце роботи; заняття по місцю роботи; суспільна група (робітник, службовець, колгоспник, служитель культу і т. п.).

4. Освіта і грамотність (плюс іноді кількість років навчання).

5. Етнічні характеристики: національність, рідна мова, віросповідання.

6. Шлюбність і народжуваність. Це питання про дату взяття шлюбу (дата першого шлюбу, час його припинення);число народжених жінкою дітей (число живих дітей).

7. Міграція. Це питання про тривалість проживання у даному місці, попереднє місце проживання.

Іноді у переписах бувають питання про житлові умови, про участь у

війнах, відношення до власності (промисловість, сільське господарство, тощо).

12. Територіальний розріз даних перепису

У статистиці відсутнє визначення таких понять, як населений пункт, або населене місце. Таким може бути група жилих будівель, або окремі будівлі, де проживають люди.

В той же час виключне значення мають підсумки перепису по поселеннях певних типів. Це можуть бути міста, селища міського типу і робітничі селища, курортні селища, міські агломерації; села, хутори, тощо.

13. Підготовка матеріалів перепису до розробки

Матеріал перепису контролюється у кожній ланці. В міру передачі по ланках матеріали перепису зводяться - підраховується чисельність населення з виділенням статі, або віку населення.

Далі матеріал контролюється по суті, одночасно його кодують: кожному з варіантів відповіді на певне питання присвоюється певне цифрове позначення, що може бути потім перенесене на магнітну стрічку, або інший носій інформації. Списки відповідей на кожне питання програми готують наперед у вигляді так званих словників занять, виробництв, національностей, учбових закладів, тощо.

14. Вікова акумуляція і способи її усунення

При переписах пристарілі мають схильність перебільшувати свій вік ("стариківське кокетство"), жінки середніх років - применшувати його, матері - перебільшувати вік дітей. Найбільш відчутними помилками у відповідях при перепису є округлення віку - на цифру, що закінчується на 5, а

особливо на 0. Через те "круглі" віки акумулюють населення середнього віку.

Так, перепис 1926 p. зафіксував жінок віком: 49 років - 196 тис., 50 років - 643 тис., 51 рік - 150 тис. Отже, при опитуваннях слід особливо точно виясняти точну дату народження. Щоб усунути деформації внаслідок вікової акумуляції, застосовуються способи згладжування. Окремі прийоми: графічне згладжування, обчислення ковзаючої середньої 10-річної періодичності з центруванням та інші.