Глава 11. Економічна демографія

1. Населення - джерело трудових ресурсів

Режим відтворення населення значною мірою визначається впливом соціально-економічних чинників, тобто сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин.

На економічний розвиток суспільства найбільше впливають такі структури населення: віково-статева, освітня; професійно-кваліфікаційна, класова, розподілені по території країни. Разом вони визначають кількість і якість трудових ресурсів та їх розподіл по країні.

Значення мають і інші структури: сімейна - розподіл за типами сімей; стан здоров'я - наявність (наприклад) інвалідів тощо.

Населення не може існувати без економіки, а економіка - без населення, це дві частини одного соціального організму.

Частина демографії, яка вивчає взаємозв'язки демографічних процесів і структур з розвитком економіки, називається економічною демографією.

Економіка складається з кількох взаємозв'язаних частин -виробництва, розподілу, обороту і споживання (особистого і виробничого). Вивчають демографічну взаємодію, розглядаючи окремо взаємодію населення і виробництва, населення і розподілу вироблених благ, населення і споживання.

Демографічні процеси впливають на економіку перш за все через зміну чисельності і віково-статевої структури населення працездатного віку. Освітній рівень і професійна майстерність працездатної частини населення впливають на продуктивність праці. У нас початком працездатного віку прийнято вважати 16 років.

Частка осіб працездатного віку, а також дітей і пристарілих істотно впливає на структуру споживчого попиту на товари і послуги, на пропорції житлового будівництва.

2. Трудовий потенціал і віково-статева структура Трудова (фізична і розумова) активність людей багато в чому є функцією віку. Для успішного функціонування економіки потрібна достатня кількість молоді, яка може швидко оволодіти новими досягненнями науки і техніки та втілити їх у життя. Це особливо важливо в епоху науково-технічної революції. З роками змінюються фізіологічні можливості працівників, особливо можливості витримувати силові та психічні навантаження. Працівники старшого віку, з їх досвідом, більш успішно витримують тривалі рівномірні навантаження. Але ці переваги

Таблиця 19. Ефективність праці в залежності від віку населення, Угорщина, 1959-1960 pp. (продуктивність праці середнього економічно активного працівника=1)
Вікові групи	Ефективні сть праці	Вікові групи	Ефективні сть праці
10-14 і	0,71	45-49	1,09
15-19	0,71	50-54	1,07
20-24	0,90	55-59	1,08
25-29	1,05	60-64	0,90
30-34	1, 10	65-69	0,87
35-39	1, 11	70 і ст.	0,80
40-44	1,12

 

втрачають своє значення при зміні видів діяльності, заміні виробничого устаткування. Отже, серед населення повинні бути різні вікові групи – у певній найкращій пропорції.

Чим вищий освітній рівень людини, тим більший її вклад в одиницю часу у розвиток виробництва. Цей вклад великий незважаючи на те, що ті, хто одержав спеціальну освіту, приступають до трудової діяльності значно пізніше.

Статевий склад працездатного населення впливає на виробництво. Існують професії переважно чоловічі, або жіночі. На інтенсивність участі жінок у суспільній праці впливають і їх материнські обов'язки. У багатьох розвинутих країнах повікова активність жінок має два максимуми: у віці 20 - 24 роки, до народження дітей та 40 - 44 роки, коли діти вже стали дорослими.

Таблиця 20. Зайнятість населення колиш- Формальні межі нього СРСР за віком і статтю (на 100 осіб Робочого віку визначаю-

відповідної групи. 1970р.) ^ться законодавством. Але

———— ' ————^————•——————' для визначення

Вікові групи	Чоловіки	Жінки	Обидві статі
20-29
30-39
40-49
50-54
55-59		-	-
Все працездатне			84,8

 

Трудового потенціалу

покоління слід врахувати дожиття до працездатного віку, смертність у ньому і втрату повної

працездатності, оскільки люди з частковою працездатністю можуть працювати неповний робочий день, або на виробництві з полегшеними умовами праці.

Щоб оцінити роль дожиття до початку працездатного віку, а для того, хто дожив - тривалості життя в ньому, можна середнє число років майбутнього життя у працездатному віці у розрахунку на одного новонародженого (£o) і на одного дожилого до початку працездатного віку (Ец) подати у вигляді:

де індекси «Д» і «В» - нижня і верхня межа працездатного віку;

/„=7.

Враховуючи взаємозв'язок показників таблиць смертності, можемо записати:

де --"- - ймовірність дожиття до верхньої межі працездатного віку

Ін осіб, що вступили у нього;

Єц і Єд- звичайні показники майбутньої тривалості життя для відповідних вікових груп.

При наявності демографічних таблиць інвалідності можна врахувати і її. Для цього достатньо утворити Т, (число людино-років

'" / \ працездатного життя) не як суму Ly а як ^^Ді -J,}, ДО J, - інвалідність у

віці х.

Таблиця 21. Тривалість життя у працездатному вщі

Показники	Чоловіки	Жінки
	1896-1897	1926-1927	1958-1959	1896-1897	1926-1927	1958-1959
Числа доживаючих, 1ц	0,5090	0,6995	0,9286	0,5393	0,7297	0,9397
Тривалість життя у працездатному віці:
дожившого, Е„	36,2	36,7	40,5	33,0	35,2	37,7
новонародженого, Єд	18,4	25,7	37,6	17,8	25,6	35,4

 

При зниженні смертності потенційні резерви праці можуть істотно зрости.

3. Споживання покоління

Структура та обсяг споживання досить істотно змінюються з віком. Отже, зміна вікового складу населення впливає на структуру споживання, а значить і виробництва.

Таблиця 22. Витрати населення Угорщини у 1959 -I960 pp. (середнє

_____________ споживання однієї людини=1) ________

Вік	Рівень споживання	Вік	Рівень споживання	Вік	Рівень споживання
0-4	0,48	25-29	1,38	50-54	1,09
5-9	0,64	30-34	1,29	55-59	1,09
10-14	0,82	35-39	1,29	60-64	1,09
15-19	0,99	40-44	1, 17	65-69	0,98
20-24	1, 19	45-49	1,09	70 і ст.	0,88

 

Вплив вікового складу населення на обсяг і структуру споживання у нашій країні точно не визначений. Для прикладу скористаємось даними по Угорщині.

На величину споживання предметів тривалого користування впливає сімейний склад населення. Взяття шлюбу призводить до того, що новій сім'ї потрібні нове житло і предмети тривалого користування - телевізор, холодильник і т. п. Сім'ї різного типу вимагають житла різних розмірів. Бездітні та малодітні сім'ї більш рухомі, у них підвищений попит на різні види послуг, вони більш широко використовують вільний час.

4. Накопичення і структура населення

У населенні завжди є вікові групи (діти і пристарілі), споживання яких у даний момент перевищує їх трудовий вклад. Тому населення може існувати і розвиватися тоді, коли вироблена середнім працівником продукція значно перевищує його споживання.

Життєвий рівень всього населення визначається обсягом продукції, яку створює частина працездатного населення, зайнята у матеріальному виробництві. Трудовий вклад кожного покоління залежить від тривалості його фактичного перебування у працездатному віці, ступеню використання праці цієї частини населення та технічної озброєності праці.

Якщо розглянути трудовий внесок кожного покоління, то приблизно до 20 - 24 років людина живе за рахунок суспільства, за рахунок трудового внеску інших поколінь. В цей час вона одержує навики праці, закінчує різні учбові заклади. З початком трудової діяльності обсяг виробленої продукції все більше перевищує споживання, причому ця різниця тим більша, чим вищий освітній рівень працівника. Виходячи на пенсію, людина формально переходить на утримання суспільства, а точніше, живе за рахунок своїх "трудових накопичень". Від виробництва чоловіків відриває на певний час необхідність несення військової служби, жінок - народження та виховання дітей.

Вплив вікової структури населення на співвідношення виробництва і споживання можна визначити методом повікових економічних таблиць. Їх суть така. Якщо позначити S„ S„ S„..., чисельність населення різного віку, а, - середньорічну величину виробництва кожним працівником відповідної вікової групи у вартісному виразі; с^ - середньорічну величину споживання людиною певного віку (у грошовому виразі), тоді величина виробленої суспільством продукції складе:

(11.3) P=fsM,'

а загальна величина споживання:

(11-4)б=І5',С,

о

Різниця P-Q і є обсяг того додаткового продукту, який іде в

Розпорядження суспільства.

Звичайно, демографічна структура впливає на накопичення особистого майна населення, накопичення капіталу тощо.

5. Можливості економіко-демографічних моделей

Ми розглянули моделі, у яких вплив населення на економіку розглядається при інших рівних умовах. Це обмеження далеке від дійсності. Для прикладу розглянемо одну з елементарних математичних моделей залежності виробництва від населення. Вона виражена такою формально бездоганною формулою:

(11.5) Д=5,^'

де D, - національний доход у момент t;

S, - чисельність населення у момент t;

а - його активність (маємо на увазі тільки зайнятих у сфері

виробництва);

ір - продуктивність праці, (величина національного доходу на одного зайнятого).

Якщо а, <р- величини задані, то весь рух виробництва визначається рухом населення, чисельності якого виявляється пропорційним національний доход. Рівність інших умов тут і полягає у постійності а і (р. Тепер припустимо, що населення за короткий проміжок часу зросло у 10 разів. За формулою (11.5) у стільки ж разів мав би збільшитись і національний доход. Але, зрозуміло, що так не станеться. Зрослому числу робочих рук потрібно дати засоби виробництва, а для цього потрібен час та відповідні ресурси.

Не краще вирішує проблему модель Кобба-Дугласа. В її основі лежить інтерполяційна формула.

Є число зайнятих L та засоби виробництва у розмірі С. Отже, фондоозброєність вимірюється співвідношенням C:L. Продуктивність же із зростанням фондоозброєності зростає не прямо пропорційно їй, а дещо сповільнено, наприклад, пропорційно деякому її ступеню h<l.

Отже,

(11.6) <р=А -.

\-"У

Помноживши (р на L, одержимо обсяг результатів виробництва. Якщо вони (відповідно і продуктивність праці) вимірюються національним доходом,то

^/' ґ~'\¹'

(\\.1)D=A\- \L-b^^-¹', або, враховуючи, що L=aS,

(іі.8) D^Aa-'-c'S"-

При збільшенні населення, припустимо, у 10 разів доход збільшиться у меншій пронорці'" pi саме у 10'^ разів. Але і J0¹'¹' може бути достатньо великим множником. Коли чисельність зайнятих досягає величини, яка доводить до максимальної межі використання наявних засобів виробництва, подальше збільшення зайнятих вже не дає ніякого росту виробництва.

Ті ж міркування можна висловити і про економічні піраміди. Слід розрізняти перш за все активність як бажання взяти участь у виробництві (якщо поглянути ширше - одержати зайнятість) та активність - як фізична участь у виробництві. Таке бажання є у кожного безробітного, але можливості фактичної участі у виробництві у нього нема. Але наявні шкали активності побудовані на статистиці зайнятості, а це значить, що вони дають міру не потенціалу, а його використання. Те ж стосується і продуктивності праці. При даній її віковій шкалі та вдвічі більшому населенні з тією ж віковою структурою виробництво не буде удвічі більшим: для росту виробництва знадобились би не тільки додаткові ласобк чиробітацтва, але і ринки збуту та інші умови.

Але важко говорити про демографічний чинник росту виробництва стосовно суспільства, у якому наявність армії безробітних поєднується з великим недовантаженням виробничих потужностей. Крім того, співвідношення доходів не можна рахувати достатньо адекватним співвідношенню ефективності праці, навіть у рамках зайнятої частини працездатного населення.

Ті ж аргументи можна повторити і стосовно споживання населення. Описані моделі - абстрактні, але мають пізнавальне значення при дослідженні співвідношення потенціалів віково-статевих груп.

6. Про демографічний оптимум

Поняття оптимального тину відтворення населення включає в себе бажану інтенсивність демографічних процесів та раціональні пропорції демографічних структур, в тому числі віково-статевої. Отже, поняття демографічного оптимуму - комплексне. Комплексність полягає в тому, що вирішення загального завдання створення раціонального типу відтворення населення, навіть тільки з економічних позицій, передбачає вирішення проблем співвідношення загальнодержавного та регіонального де-моїрафічних оптимумів, оптимального співвідношення всіх видів руху населення для країни і регіонів. Який інтервал часу триватимуть оптимальні демографічні співвідношення?

Якщо населення стабільне, то його темп k зумовлює певну віково-статеву структуру, певну кількість дітей-на кожну жінку, що визначає певну частку активного населення, що зросте з тим же темпом k. З іншого боку, використання резервів і виробниче накопичення визначають темп росту національного доходу (в його фізичному вигляді) d. Його можна подати як суму k, темпу росту продуктивності праці л та темпу зміни величини робочого року q. Щоб рівень добробуту зростав, d повинно перевищувати k. Щоб при цьому не було потреби у збільшенні робочого року, має зберігатись умова:

q=d-x-k^0.

Поєднуючи обидві умови, одержуємо для темпів росту населення подвійну рівність:

(11.9) d-JT<k<d.

Це не дає однозначної відповіді на питання про оптимальний темп росту населення, але вказує для нього деякі межі.