Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні

Необхідною умовою становлення демократичної правової держави є багатопартійність. Вона дає можливість повніше враховувати інтереси всіх громадян у державній політиці і сприяє стабільному і динамічному розвитку суспільства.
До головних причин, що призвели до багатопартійності в Україні, можна віднести:
— розширення демократизації суспільного життя, гласність;
— історичне коріння багатопартійності в Україні;
— виникнення й розвиток в Україні дисидентства;
— нездатність КПРС продовжувати виконання керівної ролі усього суспільства, яку вона собі привласнила.
Партійна система — складова політичної системи суспільства. Має такі компоненти:

Спеціальні місця і ролі політичних партій у громадській структурі суспільства.

Характер взаємодії кожної з них з іншими партіями і рухами.

Політика партій щодо професійних, культурних, спортивних, молодіжних організацій, з яких набираються партійні ряди.

· Є однопартійна система — властива авторитарним режимам. Це не означає відсутність інших парій, але управляється все однією.

· Двопартійна — реальну боротьбу беруть дві партії.

· Багатопартійна. Уряд, що спирається на парламентську більшість — недовгоживучий.

 

Партійна система та її типи

Партія — група осіб, об'єднаних якими-небудь спільними інтересами, а також осіб, що об'єдналися з якою-небудь метою

Політична партія — добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соц верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання, бути уособленням окремих групових інтересів.

Партійна система — політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв'язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером, умовами діяльності, поглядами на базові цінності політичної культури суспільства та ступенем узгодженості цих поглядів у ході реалізації прийнятих ними ідеологічних доктрин, форм і методів практичної політичної діяльності; невід'ємна складова політичної системи суспільства в цілому, характер якої визначає різновид політичного режиму, механізм та ефективність функціонування демократичних інститутів суспільства.

Однопартійна система — неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Поділяють на авторитарні і тоталітарні. У авторитарній домінуючим фактором є держава як у доктрині, так і в політичній практиці; правляча партія має підтримку суспільних рухів, які організовують масову підтримку політики вищих керівників держави; партія найчастіше формується керівництвом держави з метою розширення бази управління, але вона відіграє другорядну роль у здійсненні влади. У тоталітарній існує тільки одна партія, інші розпущенні або визнають провідну роль однієї партії. Тоталітарна однопартійна система намагається здійснювати повний (тотальний) контроль над ідеологією, політикою, культурою, економікою — всім життям суспільства загалом і кожної людини зокрема.

Є однопартійна система — властива авторитарним режимам. Це не означає відсутність інших парій, але упр все однією.

Двопартійна — реальну боротьбу беруть дві партії.

Багатопартійна. Уряд, що спирається на парламентську більшість — недовгоживучий.

Коаліція — об'єднання, союз партій для досягнення спільної мети.

Фракції — відособлена частина політичної партії, що має свої погляди і платформу; група членів якоїсь партії в парламенті, суспільної партії в парламенті або відособлене угруповання усередині організації, партії.

 

Основні типи сучасних виборчих систем

Виборча система– це сукупність правил і прийомів які забезпечують участь громадян у формуванні представницьких органів держави. Ця система базується на виборчому праві.

У більшості країн світу проводяться загально-парламенські та президентські вибори, вибори до органів місцевого самоврядування вибори деяких місцевих посадових осіб. Ідея виборності покликана забезпечити народний суверенітет і представництво усіх зацікавлених груп населення в системі влади. Успішне проведення виборів і визнання суспільством їх результатів є важливою ознакою здатності суспільства розв’язувати актуальні для нього проблеми мирними пол засобами.

Існують 3 основні типи виборчих систем: 1)мажоритарна;2)пропорційна;3)змішана.

Мажоритарна – переможцем на виборах вважається той кандидат, який набрав більшість голосів. За мажоритарної системи абсолютної більшості переможцем вважається той кандидат, який набрав не менше, ніж 50 відсотків плюс один голос усіх голосів виборців. У тому разі, коли жоден кандидат не набирає абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь лише ті два кандидати, що зібрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі переможцем вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів.

Пропорційна - декілька варіантів голосування. Одного разу виборець обирає партію чи виборчий блок, іншого — не тільки партію чи виборчий блок, а й зазначає, кого саме із запропонованих ними кандидатів він обирає. Після того як виборці виразили свою волю, а голоси підраховані, визначається виборчий метр, або виборча квота — найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата. Квота може визначатися як для кожного округу окремо, так І для всієї країни в цілому. Пропорційна виборча система сприяє становленню багатопартійності.

Змішана - поєднує елементи мажоритарної і пропорційної систем: одна частина парламенту обирається за мажоритарною системою, а друга частина — за пропорційною. При голосуванні виборець отримує два бюлетені, одним з яких він голосує за особу, а другим — за партію.

Виборча система в Україні

В Україні існує змішана виборча система, яка передбачає обрання половини депутатського складу за багатомандатними округами за пропорційною системою із жорсткими списками, і половини - за одномандатними округами за мажоритарною системою відносної більшості. В Україні існує 225 округів. Підрахунки голосів за мажоритарною системою в Україні проводяться за відносною більшістю. Тобто обраними вважаються ті кандидати, які отримали більшість голосів з-поміж інших претендентів.

Можна стверджувати, що жодна виборча система не є універсальною, але існують деякі беззаперечні особливості.

Вибори за такою системою сприяють місцевим інтересам та політиці, зосередженій на виборчих округах. Мажоритарна сис-ма не забезпечує належного демократичного представництва, оскільки за цієї сис-ми меншість не представлена в парламенті, і не має значення, про які меншини йдеться: нац, гендерні, чи ін. Основним принципом демократії є представництво всіх громадян з урахуванням складної соц структури сус-тва та побудова “плюралістичного сус-тва”. І хоча можна стверджувати, що пропорційна виборча сис-ма є більш ефективною для формування демократії в країні, слід зазначити, що для оптимального функціонування пропорційна сис-ма має бути скоординованою і врах особливості країни.

На сьогодні найчисленнішими і найвпливовішими політичними партіями України є Комуністична, Соціал-демократична, Соціалістична, Народно-демократична, Партія зелених. Решта політичних партій нечисленні, мало користуються широкою підтримкою населення і не справляють відчутного впливу на політику держави. Більшість із них виникли з ініціативи їхніх лідерів, як об'єднання порівняно невеликих груп людей.Партійна система України дрібно-партійна. Спочатку в незалежній Україні зберігалася традиційна мажоритарна виборча система. Гострою була проблема формування кількісного складу ВРУ. З метою уникнення цих негативних явищ у політичному житті суспільства Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. натомість мажоритарної виборчої системи була введена змішана — мажоритарно-пропорційна виборча система. За цим законом з 450 народних депутатів України 225 депутатів обираються в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою відносної більшості, а ще 225 депутатів — за списками кандидатів у депутати від політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Партії, що отримали менш як 4 відсотки голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, не мають права на участь у розподілі депутатських мандатів. Вибори змінили партійну систему України з атомізованої на систему поляризованого плюралізму. Партійна система поляризованого плюралізму більш ефективна, ніж атомізована, проте і їй притаманна низка недоліків: присутність позасистемних партій; гостре ідеологічне розмежування між партіями; наявність деструктивної опозиції; нестабільність та ін. Новий Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. зберіг змішану виборчу систему.Становленню багатопартійності в Україні, підвищенню ролі партій у політичній системі суспільства сприятиме Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 p., який конкретизує конституційне положення про право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії.Отже, політичні партії є важливими елементами політичної системи суспільства, інститутами здійснення політики.

 

Громадські організації

Громадські організації – це об’єднання ств. з метою реалізації та захисту громадянських політичних економічних соціальних і культурних прав та інтересів людини.

У більшості країн світу громад організ користуються такими правами: 1) брати участь у формуванні державної влади та управління; 2) реалізовувати законодавчу ініціативу; 3) брати участь у вироблені рішень органів державної влади і управління представляти та захищати інтереси своїх членів у державних і громадських органів.

Не підлягають легалізації громадські організації метою яких є: 1) зміна конституційного ладу шляхом насильства; 2) створення незаконних воєнізованих формувань; 3) розпалювання національної та релігійної ворожнечі; 4) пропаганда війни, насильства, жорстокості та фашизму; 5) підрив безпеки держави діяльнісю на користь іноземних країн;

Громад організвикон такі основні функції: 1) опозиційна; 2) захисна; 3) виховна; 4) кадрова; 5) комунікативна; 6) інтеграційна

За структурою громадські організації поділяють на: масові громадські організації, громадські самодіяльні органи, громадські рухи.