Політична думка в Україні в період панування Речі посполитої

Станіслав Оріховський-Роксолан. «Про турецьку загрозу»: у цій праці порушуваось актуальне для того часу питання створення коаліції європейських держав для стримання турецької експансії. «Напучення польському королю Сигізмунду Августу»: написана у формі звернення підданого до свого правителя і складається з двох книг. У першій з них йдеться про ті вимоги, яким має відповідати особа короля. Це прагнення до правди і справедливості. Оволодіння різними знаннями та наукою управління державою. Головне завдання для короля – це захист вітчизни, тому більшість свого часу він повинен проводити не в столиці, а разом з військом на кордонах держави. Особлива увага також приділяється проблемі формування королівського оточення. У другій книзі автор дає королю низку конкретних порад, що до тих його дій, які забезпечать міцність держави та добробут підданих. Насамперед Король має дбати про власний авторитет, переконувати підданих, що він сильніший, мудріший та кращий від усіх. Мудрість його визначається тим, кого він вибирає в порадники.

Кристофор Філалет «Апокрисис» - була відповіддю на твір білоруського єзуїта Петра Скарги «Синод Брестський», яка була спрямована проти православних на захист брестської унії. На противагу скарзі Філалет у релігійній формі відстоював ідею рівності людей незалежно від їх віросповідання та становища у суспільстві. За своїм соціально-політичним характером книга була спрямована проти тогочасних польських порядків. Філалет виходив з ідеї суспільного договору і природного права людини, а також обмеження влади монарха законами. Основою справедливих відносин між монархом та підданими має бути договір. За цим договором піддані присягають королю виконувати свої обов’язки, а король присягає підданим діяти згідно з законом, поважати права та свободи громадян. Дотримання цього договору є джерелом могутності держави. Філалет заперечував абсолютизм не тільки монарха, а й римського Папи.

Іван Вишенський. «Писання до єпископів, які втекли від православної віри» Основна ідея творчості Вишенського – це ідея соціальної рівності, однак Вишенський ніколи не закликав до соціальної боротьби. Ідеалом суспільного устрою для нього є царство Боже, де всі люди рівні і не мають власності і живуть у злагоді з Богом і один з одним. Як прихильник соціальної рівності, він засуджував поділ суспільства на багатих та бідних, захищав незалежність православної віри, відкидав абсолютну владу Папи римського. Він звернув увагу на роль правосуддя у житті суспільства. На його думку суд повинен охороняти закон та справедливість, захищати громадянські права і свободи.

 

 

19. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.

Києво-Могилянська академія, ставши першим вищим на­вчальним закладом на східних та деяких південних слов'ян­ських територіях, зробила вагомий внесок у формування світосприймання, розуміння та осмислення суспільного жит­тя. У тогочасних історичних умовах польсько-шляхетського панування на Україні українці не мали власної державності, влада на їхніх землях належала польському королеві.. Єдиною владою, силу якої в цих умовах можна було протиставити польському королеві, була влада православної церкви. П. Могила, засновник Києво-Могилянської академії, розвивав ідею її верховенства. Але окремі думки П. М. розходилися з ідеєю верховенства "стану священнического", спрямованою проти королівської влади. Звертаючи свій погляд до православної росії, вважав, що ідеальний володар — це сильний православний цар, який повинен бути вірним православ'ю, вірі в Бога. Погляди П. Могили на співвідношення церкви і держави по-різному сприймали і розвивали діячі Києво-Могилянської академії, зокрема, С. Яворський. Підтримуючи політику Петра І щодо розвитку армії, флоту, економіки, освіти, С. Яворський був незадоволений церковною реформою, захищав інтереси церкви, її владу в духовному житті суспільства, виступав проти підпорядку­вання церковних справ світській владі. Хоч світська влада від Бога і всі повинні їй підпорядковуватися, проте вона не повинна втручатися у церковні справи і канони православної віри. Проблеми держави й абсолютної монархії, співвідношення світської та церковної влади посідали значне місце у творчості Ф. Прокоповича. Сподвижник Петра І у його реформаторській діяльності, Прокопович зосереджував увагу на теорії держави і права. Він вперше в умовах російської держави створив теорію освіченого абсолютизму, ґрунтуючись на теорії при­родного права і суспільного договору. Суть розробленої Ф. Прокоповичем теорії освіченого абсолютизму полягала в умотивуванні пріоритету світської влади, підпорядкування церкви державі, секуляризації церковних і монастирських маєтностей. Вона визнавала верховним носієм державної влади лише освіченого володаря, "філософа на троні. Теорія абсолютизму тісно пов'язувалася з тогочасною суспільно-політичною боротьбою за владу і майнові інтереси світської аристократії та церковної ієрархії.

 

Пилип Орлик.

16 квітня 1710р. на козацькій раді в Бендерах був підписаний договір між Пилипом Орликом, старшинами, та запорозькими козаками. «Пакти та конституції законів та вольностей війська запорозького». Конституція складається з 16-ти статей, в яких ідеться про державний устрій України як козацької держави. Конституція не була затверджена і лишилась проектом політико-правового документу. Однак найбільше значення конституції полягає в тому, що в ній здійснено всебічне обґрунтування ідеї незалежності України як суверенної держави. Конституція містить низку демократичних та прогресивних ідей того часу: обмеження влади гетьмана, представницьке управління, поділ державної влади, закріплення прав і свобод особи, справедливість у розподілі суспільних благ, підтримка соціально незахищених верств населення. Ще одним документом, в якому обґрунтовується ідея незалежної української держави – є звернення Пилипа Орлика до урядів європейських держав «вивід прав України». Мета цього звернення полягала в тому, щоб показати, що Україна є вільним князівством. Для обґрунтування цієї тези Пилип Орлик наводить сам факт укладання Хмельницьким договору з Росією, де Україна виступає як самостійна держава. Позбавлення України суверенітету є порушенням її права на незалежність, тому на думку Орлика, договір з росією втратив силу. Отже конституція та вивід прав України Пилипа Орлика має велике значення як свідчення того, що Українська політико-правова думка розвивалася в руслі передових західно-європейських політичних традицій. Положення автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьким, Україною.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники, полкові старшини,сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, 3 р на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

 

С.Климовський

С.Климовський поет, філософ, козак.. у своїх творах засуджував гніт і утиски, та переживав втрату козацьких вольностей. Ідеал державно-політичного ладу є гуманізм і демократизм.

Проблемою суспільно-політичної концепції є роль монарха та його ставлення до народу. Вирішенням проблеми є обґрунтування ролі правди та істини. Правда – критерій для оцінки всіх вчинків людини. Монарх підкоряється правді.

Правосуддя вважав як основоположним принципом громадського життя. Ідея рівності всіх людей.

Концепція Климовського – це вчення про суспільний договір між монархом і народом, всі зобов’язані виконувати закони в ім’я добра і справедливості.