Основні напрями розвитку Української політичної думки 1пол.20ст.

Політична думка в Україні на початку XX ст. відображала перехід українського національно-визвольного руху із стадії, культурного українофільства до організованої роботи в масах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу погляди М. Міхновського, викладені у праці "Самостійна Україна", що були своєрідним політичним кредо Революційної української пар­тії. Ця праця є етапною у розвитку політичної думки в Україні. В ній міститься твердження про те, що "державна самостійність є головною умовою існування нації, а державна самостійність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин". Стосовно України це означало боротьбу за "одну, єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну. У "Самостійній Україні" ставилося завдання повернути права, визначені Переяславського конституцією 1654 р., "з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії". Відновлення Переяславської конституції розглядалося М. Міхновським як перший ступінь до повної свободи. Він склав програму Української народної партії так, щоб вона відповідала вимогам різних верств населення і разом з тим зберігала основні ідеї. В програмі формулювалася вимога автономії України, але тільки як крок до повної самостійності: Щодо державної влади у незалежній Україні, то Міх­новський висував ідею повновладдя українського народу. Політичне управління Україною мали здійснювати президент або гетьман та все­український парламент чи сейм. Тобто самостійна Україна за типом політичного режиму мала бути республікою. Стрижнем Є. Чикаленко політичної програми була національна ідея. Він вказував на конкретні шляхи розв'язання національної проблеми, пропонуючи реформува­ти Росію в федеративну державу і тим самим вибороти автономію для України. У програмі Української демократич­но-радикальної партії йшлося про "федерацію рівноправних автономних національно-територіальних одиниць". Очевидно, що у цьому розділі політичної програми Є. Чикаленко, відстоюючи національну автономію, стулив значно далі порівняно з М. Драгомановим, який стверджував, що "ук­раїнцям краще виступати з поглядами не стільки націо­нальними, скільки автономними та федеральними". Він виступив як відвертий прихильник скасування само­державства й переходу до республіканської форми правління, Є. Чикаленко вважав, що державне централізоване уп­равління повинно зосереджуватися в двопалатному парла­менті. До його відання підносилися виключно питання війни та миру, державного бюджету, зносин з іншими держаними та укладення з ними союзів і торговельних договорів загальнодержавного значення. Всі інші питання мала вирішувати Українська народна рада (сейм), наділена законодавчою владою в межах автономної території. Тобто в Україні мало діяти самостійне представницьке правління. На місцях планувалося запровадити органи самоврядування, побудовані на тому ж принципі децентралізації, які б вирішували справи, що стосуються їхньої території.

Соціалізм і Консерватизм.

Ідеї цілісності консерватизму.

В цілому, консерватизм спрямований на збереження, підтримку таких, що історично склалися форм державності і суспільного життя, насамперед його морально-правових норм. Він спирається на певні стереотипи масової свідомості, завдяки чому має широку соціальну базу. Неоконсерватизм сповідується тією частиною буржуазії, яка здобула найвищий економічний статус, владу. Консерватизм відкрито не проголошує себе ворогом будь-яких змін. Але вся система його цінностей ґрунтується на тому, що минуле краще, ніж майбутнє.

Риси консерватизму:

— спадкоємність як вірність традиціям і цінностям;

— стабільність (порядок, що забезпечується суспільними інститутами);

— необхідність протистояти згубному процесу звільнення процесу від обґрунтованого порядку;

— свобода в рамках, які допускаються ієрархічним порядком

Цінності:

1) постулат про ненадійність прогресу

2) природна і одвічна нерівність людей, необхідність суспільних груп

3) через призму економічної доцільності розглядають інші сфери життя.

Липинський. Відстоював ідею незалежної держави. Гасло: Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо. Ідею національної держави обґрунтовувалась: демократичним характером, конституційною монархією. Ідея монархії повинна виступати консолідуючим чинником укр суспільства, бо монархія ще була за Хмельницького і мала 3 форми і методи державного правління: демократичний (заснований на відкритій конкуренції за владу), охлократичний (заснований на владі суспільно-політичних груп над суспільством), класократія (держава існує для нації). Гетьман очолює. Аристокрація – найкращі представники нації. Важливою умовою побудови держави є релігійна єдність.

Томашівський. Державна концепція ґрунтується на ідеї особливої ролі Галичини та уніатської церкви в укр державотворенні.Становленню самостійної укр держави мають сприяти територіальний патріотизм та національна ідея. Не ототожнював державу з республікою. Не зперечував республіканський лад, головне щоб зміна відбувалася еволюційним шляхом. Важливу роль відводить унітарній церкві.

Кучабський. «Україна і Польща» Найбільш прийнятна форма держ правління – монархія. Позитивний мілітаризм – концепція за якої особливу роль відіграє верства людей військового духу. Провідну верству вбачає у великих землевласн.

. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.

Соціалізм — міжнародний рух, який не вимагає строгої єдності поглядів. Всі погляди — до єдиної мети: соціальної справедливості, кращого життя, волі і миру.

Основні елементи демократичного соціалізму — демократична, економічна, соціальна і міжнародна демократії. Визначальне місце демократія займає, свобода думки і слова і поступове просування до суспільства, де демократія поширюється на економічну і політичну сфери життя.

Для соціальної демократії характерні:

1) свобода поглядів

2) справедливість — для кожного громадянина рівні соціальні можливості

3) солідарність — повинна об’єднати суспільство в русі до демократичного соціалізму.

Грушевський. В історії українського народу відокремлював такі періоди: до КР, КР, литовсько-польська епоха, козацька епоха, занепад козацтва і відродження. Спочатку виступав за автономію України у складі Росії, а згодом повної автономії. Основні риси федеративної республіки – широке місцеве самоврядування, демократія. Територія об’єднана із сеймом. Чітке розмежування повноважень центру та областей. Жовтнева революція змінила погляди Грушевського на ідеї національної незалежності й суверенітету України. Свідченням став універсал який проголосив Україну самостійною.

Винниченко. Є два шляхи розвитку соціалізму: соціалісти (побудувати лише поступово, реформами) та комуністи (капіталізм знищити революційним шляхом). Запропонував свій варіант створення соціалізму колектократія – поєднання еволюційного і революційного шляхів розвитку соціалізму. Перетворення приватної власності на колективну. Щодо нац питання: прийшов від автономії Укр у складі Росії до відродження самостійної держави. Ідеал укр демократії – федерація рос республіки й участі Укр як рівної держави. Його праця «Відродження нації» «Заповіт борцям за визволення».

 

 

Націонал-комуністи.

Основні постулати: необхідність соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату як вищої форми демократії, тотальне усуспільнювання засобів виробництва, централізоване планове ведення господарства і усунення ринкових відносин, заперечення соціального, ідеологічного і політичного плюралізму.

Спроби реалізації показали нежиттєздатність і утопізм комунізму.

Виникнення націонал-комунізму зумовлене тогочасними суспільно-політичними реаліями. Почав розвиватися з років радянської влади свідченням є брошура Шахрая «До хвилі», яка започаткувала новий напрям суспільно-політичної думки.

Шумський і Скрипник – голови народного комісаріату(розвиток укр мови).

Хвильовий вірив у те що національна свобода невіддільна від визволення та розвитку людської особистості. Покликання України – бути посередником між Європою та країнами Сходу. Проповідував незалежність держави.