Розділ 1. Теоретичні засади соціальної відповідальності 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1. Теоретичні засади соціальної відповідальності



Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Соціальна відповідальність людини як чинник стійкої соціальної динаміки: теоретичні засади

Одне з глобальних, найскладніших питань сьогодення — проб­лема людини у світі, що змінюється. Людина без перебільшення стала заручником створеної нею іншої природи та сформованого суспільного буття.

І. Кант одним з перших використав категорії «відповідаль­ний», «відповідальність», значення яких він тлумачив як сліду­вання категоричному імперативу й абсолютному моральному закону. Починаючи з ХІХ ст. відповідальність розглядається безпосе­редньо, але різні мислителі трактують її далеко не однаково. Так, для Ф. Ніцше (1884—1900) відповідальність суб’єктивна і то­тожна совісті. М. Вебер (1864—1920) вважав відповідальність конструктом, акцентуючи увагу на «етиці відповідальності». На думку багатьох філософів сучасності, відповідальність постає як єдина духовна надія в розв’язанні суперечностей загальної кризи культури

Відповідальність як система взаємних вимог тісно пов’язана зі свободою суб’єкта. Відповідальність не може бути сформована без свободи, її потенціал не може бути реалізований без свободи. Свобода — це можливість вияву суб’єктом своєї волі на основі усвідомлення закономірностей та тенденцій розвитку природи і суспільства. Водночас свобода є основою розуміння відповідаль­ності. Свобода є усвідомленою, добровільною відповідальністю.

Для кож­ної людини принципово важливо:

— вибирати соціальні орієнтири, котрі визнаються суспільст­вом як домінанти;

— здійснюючи конкретні вчинки, зважувати не тільки на власні інтереси, а й ураховувати інтереси інших людей та інститутів су­спільства;

— передбачати наслідки своїх дій, оскільки останні набувають морального сенсу.

Соціальна відповідальність особи виникає лише за умов соці­альних взаємодій, а отже, вона є активною, актуалізованою скла­довою життєдіяльності людини. Інтереси розв’язання широкого кола завдань науково-приклад­ного характеру потребують виокремлення таких виявів соціаль­ної відповідальності особи:

— відповідальність особи стосовно до самої себе;

— відповідальність особи стосовно до іншої людини;

— відповідальність особи стосовно до своїх батьків, дітей і близьких;

— відповідальність особи стосовно до соціальної групи;

— відповідальність особи стосовно до громади;

— відповідальність особи перед суспільством;

— відповідальність особи перед людством.

Соціальна відповідальність людини — це наявність у структу­рі її особистісного потенціалу таких цінностей, як совість, довіра, толерантність, чесність, співучасть, обов’ язковість, співчуття, почуття справедливості, правдивість, любов до ближнього, доб­рота та виявлення їх у соціально відповідальній поведінці. Ви­щим орієнтиром соціальної відповідальності людини є ведення такого способу життя, використання таких способів досягнення особистих цілей, які не завдають шкоди ані їй самій, ані іншим людям, ані природі, ані суспільству.


2. Види соціальної відповідальності людини

Правомірним є твердження, що відповідальність — це єдність об’єктивних і суб’єктивних її аспектів, це одночасно взаємодія: вимог суспільства до особистості, її соціальних якостей; світоглядних характеристик людини, її морально-духовних настанов, індивідуального сприйняття характеру суспільних вимог;практичної реалізації особистістю суспільних вимог, оцін­ки діяльності з позиції її відповідності інтересам соціуму.

Соціальна відповідальність особи має такі форми вияву:

Пряма соціальна відповідальність являє собою безпосереднє став­лення та вплив суб’єкта на об’єкт конкретного соціального зв’яз­ку (об’єкт соціальних дій). Зворотна соціальна відповідальність передбачає відповідальний вплив об’єкта соціальних зв’язків на їх суб’єкт.

Відкрита соціальна відповідальність — це така, що є публіч­ною, явною, очевидною і яка не тільки декларується, а й виявля­ється в учинках носіїв соціально відповідальної поведінки. Прихована (неявна) відповідальність являє собою таку форму соціаль­них зв’язків, за якої їх суб’єкт бажає уникнути відкритості, глас­ності, публічності. Безпосередня соціальна відповідальність особи — це така, ви­никнення і розвиток якої обумовлені внутрішніми якостями, здіб­ностями і настановами (совість, гідність, любов до ближнього, солідарність, справедливість, співчуття тощо). Опосередкована соціальна відповідальність особи обумовлена дією чинників зов­нішнього середовища — умовами життя та праці, особливими екстремальними обставинами тощо. Так, нерідкі випадки, коли та чи інша людина не демонструє в повсякденному житті соціально відповідальної поведінки, але, перебуваючи у складних, екстре­мальних умовах, здатна виявляти чудеса мужності, безкорисли­вості, відданості тощо. Внутрішня відповідальність є елементом системи управління людини самою собою, тоді як зовнішня відповідальність — це важіль управління цією людиною з боку колективу, інститутів держави, суспільства. Моральна відповідальність — це відповідальність особи за додержання моральних принципів і норм, що їх сповідує спіль­нота, до якої ця особа належить. Моральна відповідальність — це не стільки зовнішня, скільки внутрішня відповідальність людини перед собою, її настанова на те, щоб моральні норми і принципи, яких додержуються особистість і спільнота, що її оточує, збіга­лися. Юридична відповідальність — це зов­нішній ретроспективний різновид соціальної відповідальності, це реакція соціуму на дії або бездіяльність особистості, наслідком яких є утискання інтересів окремих суб’єктів чи інститутів суспі­льства. Вона виявляється в примушуванні з боку держави чи ін­ших суб’єктів громадянського суспільства до виконання (додер­жання) особою певних соціальних норм та вимог через накладання обмежень особистого, морального або матеріального характеру


Корпоративна соціальна відповідальність як система

корпоративна соціальна відповідаль­ність — це система економічних, соціальних, екологічних захо­дів, а також етичних норм і цінностей компанії, які реалізовують­ся на основі постійної взаємодії з заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) і спрямовані на зменшення нефінансових ризи­ків, довгострокове поліпшення іміджу і ділової репутації компа­нії, а також на зростання капіталізації, набуття конкурентних пе­реваг та стратегічної стійкості бізнес-структури.

Корпоративна соціальна відповідальність, що розглядається як система, містить як мінімум такі компоненти: суб ’єкт відповіда­льності, об ’єкт відповідальності, інстанцію відповідальності.
Суб ’єкт
корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) ре­презентований бізнесменами і компаніями, якими вони володі­ють і на яких працюють, тобто бізнесом.

— підприємці-власники,

— бізнес-менеджери

— менеджери-співвласники

— власники компаній різних форм власності, які відрізняють­ся від підприємців тим, що їхній бізнес, як правило, має більший розмір і високі доходи, а самі власники можуть бути не причетними особисто до управління компанією або групою компаній.

Як об ’єкт корпоративної соціальної відповідальності слід розглядати різноманітні соціальні спільноти, структури і проце­си, на які спрямовуються соціально відповідальні дії з боку біз­несу, а саме інститутів, що його уособлюють.

— Зростаюча конкуренція між суб’єктами господарювання, по­треба набуття конкурентних переваг змушує бізнес-структури звертатися до концепції корпоративної соціальної відповідально­сті та імплементувати її в систему корпоративного управління.

Основних складових СВ

Відповідальний виробник

Компанія виробляє якісну, нешкідливу для споживачів продукцію, не завищує ціну на неї, надає про неї правдиву інформацію споживачам, діє згідно з нормами екологічного права.

Відповідальний роботодавець

Компанія діє згідно з нормами трудового права (найчастіше перевищує їх, надаючи працівникам додаткові соціальні блага), дбає про умови праці та соціальний добробут своїх працівників

Компанія та Стейкхолдери

Наймані працівники Керівники компаній є відповідальними перед своїм персоналом. Вони повинні забезпечити справедливість у ставленні до працівників, демократичне функціонування компанії, можливість участі в управлінні, навчання нових знань та технологій, підвищення кваліфікації, ефективну діяльність у сфері соціальних можливостей.

Інвестори Соціальна відповідальність керівництва компанії поширюється на захист інвестицій, а також забезпечення акціонерам можливості брати участь у прийнятті рішень і розуміти стан справ у компанії

Споживачі Ця відповідальність поширюється: на гарантування якості товарів та послуг, безпеки і тривалості використання виготовлених продуктів; забезпечення якості післяпродажного обслуговування;

Навколишнє середовище. Раціональне використання обмежених ресурсів.. Найбільша увага приділяється небезпеці забруднення води, повітря, землі

Держава Компанії повинні поважати й чітко виконувати чинні закони, навіть якщо останні суперечать їхнім інтересам. Зокрема, ідеться про встановлення контролю за експортом та імпортом, боротьбу з інфляцією, додержання принаймні мінімальних соціальних гарантій,

Інші організації, — постачальники, профспілки, партнери за бізнесом, конкуренти. Прикладом такої відповідальності може слугувати додержання правил чесної конкуренції, повага до авторських прав і патентів, використання «зеленого постачання», активний соціальний діалог із профспілками


Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; просмотров: 1110; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.218.215 (0.011 с.)