Заходи стосовно сприйнятливого організму

Для впливу на третю ланку епідемічного процесу за особами, що спілкувалися з джерелом збудника, або наражалися на ризик зараження через ті чи інші фактори передачі інфекції, встановлюють медичне спостереження протягом максимального інкубаційного періоду даної хвороби (проводять термометрію, огляд шкіри та слизових оболонок тощо). При появі симптомів проводиться негайна їх ізоляція вдома чи госпіталізація.

Іноді на осіб, що перебувають під медичним спостереженням, накладають певні обмеження у вигляді роз'єднання. Цей захід частіше вживають до дітей, котрі відвідують дитячі заклади, а також до дорослих, що працюють у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування (наприклад, при кору дітей, що не хворіли даною хворобою чи не були щепленими, не допускають у дитячі заклади з 8-го по 17 день із моменту контакту).

При деяких інфекціях здійснюють лабораторне обстеження осіб, які спілкувалися з хворим для виявлення носійства (при менінгококовій хворобі, дифтерії, черевному тифі тощо).

При деяких особливо небезпечних інфекційних хворобах (чума, холера) встановлюють карантин, за якого забороняють в'їзд чи виїзд із зони карантину. Іноді особи, що спілкувалися з хворими, підлягають обсервації, тобто ізоляції у спеціально пристосовані приміщення, де за ними встановлюють медичне спостереження на термін максимального інкубаційного періоду.

Інколи для підвищення несприйнятливості до збудника проводять екстрену профілактику, яка поділяється на специфічну (вводять готові антитіла – сироватки, імуноглобуліни) і неспецифічну (антибіотики, хіміотерапевтичні препарати) та комбіновану (одномоментне введення вакцини та імунних препаратів).

 

Імунопрофілактика (заходи стосовно сприйнятливого колективу)

Підвищення опірності організму до інфекції можна досягти неспецифічними впливами (раціональне харчування, загартування), а також шляхом створення специфічного імунітету, що має вирішальне значення відносно тих інфекцій, проти котрих проводяться щеплення (керовані інфекції). Досвід вакцинації засвідчує, що активна імунізація є хоча не єдиним, але надзвичайно важливим засобом, який сприяє досягненню епідемічного благополуччя щодо багатьох інфекційних хвороб.

Типи щепних препаратів

Для активної імунізації використовують вакцини та анатоксини.

Вакцини бувають:

- живі, які приготовлені з живих, але ослаблених збудників внаслідок фізико-хімічних впливів або пасажів через організм тварин. При цьому відбирають штами зі зниженою вірулентністю, але високо імуногенні. Це вакцини: БЦЖ, поліомієліт на, проти кору, краснухи, епідемічного паротиту. Вони створюють сильний і тривалий імунітет (до 5 років)

- вбиті вакцини:

-корпускулярні вакцини отримають із культур мікроорганізмів вбитих нагріванням, формаліном. Проти кашлюку, лептоспірозу. Створюють короткочасний імунітет до 6-12 міс;

-молекулярні вакцини містять специфічні антигени, видобуті з бактерій та їх токсинів хімічними способами (гідролізом, ферментацією). Черевнотифозна, тулярійна;

- анатоксини отримають шляхом знешкодження мікробних екзотоксинів за допомогою формаліну та тривалого витримування при Т 30-40* С. Протидифтерійний, протиботулінічний, протиправцевий анатоксини.

Способи введення імунобіологічних препаратів: через рот, нашкірно, внутришкірно, підшкірно, внутришньомязово.

Імунобіологічні препарати повинні зберігатися за вимогами "холодового ланцюга " – безперервно функціонуюча система, що забезпечує оптимальний температурний режим зберігання і транспортування на всіх етапах переміщення МІБП від підприємства-виробника до споживача.

Для транспортування використовують холодильні камери, термоконтейнер - ємність різних розмірів з термоізолювального матеріалу, яка герметично закривається кришкою. Температура в контейнері, яка досягається завдяки розміщенню в них холодоелементів, повинна зберігатися протягом 48 год у межах від 0 до 8* С при температурі зовнішнього середовища плюс 43* С.

Оптимальною для зберігання бак препаратів є Т від 2 до 8* С, для тривалого зберігання пероральної поліомієлітної вакцини рекомендується утримання в замороженому стані при Т мінус 15 до мінус 25* С.

Імунопрофілактика – захист організму від інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень вакцинами і анатоксинами (активна імунізація) та введення імунних сироваток або імуноглобулінів (пасивна імунізація)

Вакцинопрофілактика є найбільш ефективним заходом щодо низки інф. хвороб дихальних шляхів (дифтерії, кору, краснухи та ін.). Результати вакцинації в значній мірі залежать від якості препаратів, стану організму, який імунізується та суворого дотримання календаря щеплень.

Показання до імунізації:

1. Щеплення за віком (згідно календаря щеплень).

2. Щеплення за станом здоров'я – пацієнтів з високим ризиком виникнення та тяжкого перебігу інфекції (щеплення не передбачено в плані щеплень за календарем).

3. Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показниками – проти туляремії, бруцельозу, сибірки, лептоспірозу, чумі та ін..

4. Рекомендовані щеплення – проти вітряної віспи, гепатиту (медпрацівникам, персоналу дитячих дошкільних закладів, військовослужбовцям та ін.)

Будь-які щеплення повинні проводитись тільки здоровим людям.

Відповідно НАКАЗУ № 48-2006р у переліку абсолютних проти показів є

вакцини	протипокази
усі вакцини і анатоксини	тяжкі ускладнення на попередні введення (анафіл. шок), алергія на будь-який компонент вакцини, захворювання нервової системи, що прогресують, гідроцефалія, епілепсія та ін.
усі живі вакцини	вроджений імунодефіцит, злоякісні новоутворення, СНІД, вагітність, перебування на імуносупресивній терапії
БЦЖ	вага дитини менше 2 000 г, ускладнення на попереднє введення БЦЖ (лімфаденіт, холодний абсцес, виразка шкіри більше 10 мм,колоїдний рубець, генералізлвана БЦЖ-інфекція), тубінфікування
ОПВ (оральна поліомієлітна вакцина)	дітям, яким протипоказана жива вакцина вводиться ІПВ (інактивована поліомієлітна вакцина)
АКДП	судоми в анамнезі (вводять АДП)

 

Проти показами є - порушення імунітету (онкологічні захворювання, живі вакцини при ВІЛ, імунодепресія внаслідок проведення цитостатичної терапії, вживання кортикостероїдів понад 14 діб та ін.); анафілактичні реакції на яєчний білок, антибіотики, якщо вакцина виготовлена на їх основі; неврологічні порушення (судоми частіше ніж 1 раз на 6 міс, гідроцефалія в стадії декомпенсації, епілепсія та епілептичний синдром з нападами частіше ніж 1 напад за 6 міс; вагітність - живі вакцини не вводяться (АП, АД-М анатоксини вводять, якщо ризик захворювання великий, можна вводити незалежно від терміну вагітності);. гострі захворювання (щеплення проводяться після одужання); хронічні захворювання (щеплення проводять у стані клініко-лабораторної ремісії); автоімунні захворювання (вакцинацію проводять в умовах стаціонару в стані клініко-лабораторної ремісії); недоношеність 3-го ступеня (діти не щеплюються до 2 міс життя); недоношеність 4-го ступеня (не щеплюються до 3 міс життя); анемії

(протипоказанням є рівень гемоглобіну нижчий за 80 г/л). Існує багато і інших проти показів - планова вакцинація відкладається до закінчення гострих проявів захворювання, щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитися протягом 4 тижнів після інфекційного захворювання з гарячкою та під час карантину. Після проведення ОПВ пропонується обмежити парентеральні втручання протягом 40 діб, проведення щеплень КПК після введення препаратів крові та імуноглобуліну не раніше ніж через 3 міс.

Контакт з інфекційним хворим не є протипоказанням до щеплення (крім БЦЖ). Категорично забороняється проведення щеплень вдома.

Поствакцинальний період найчастіше проходить безсимптомно. Проте у 5-30% щеплених можуть виникнути допустимі вакцинальні реакції.

Фізіологічні реакції.

Для них характерна короткочасність (від декілька годин до 1-2 діб). Місцеві реакції з'являються через 1-2 доби і спостерігаються 2-8 діб. При введенні АКДП може виникнути безболісне затвердіння, яке розсмоктується протягом 15-30 діб. Місцеві реакції виникають після введення живих бактеріальних і вірусних вакцин.

Поствакцинальні реакції – підвищення температури до 39* С,біль, набряк м'яких тканин більше 50 мм, гіперемія у місці введення більше 80 мм, інфільтрат більше 20 мм.; лімфаденопатія, головний біль; дратівливість, порушення сну; висипання неалергічного ґенезу, анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея; катаральні явища; міальгія, артралгія.

Поствакцинальні ускладнення – це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану організму. До них належать - абсцеси, анафілактичний шок, алергічні реакції (набряк Квінке, кропивниця), гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, короткочасне порушення або втрата свідомості), артрити, безпреривний пронизливий крик (від 3 г од і більше), судоми, менінгіти, енцефаліти, генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт, колоїдний рубець та ін..

Ними вважають летальні випадки, що трапляються протягом 30 діб після імунізації, а також випадки госпіталізації протягом 35 діб після щеплення.

Вакцинація препаратом припиняється до отримання результатів експертизи препарату і визначення щодо її подальшого використання.

Післявакцинальні ускладнення підлягають обліку, про що негайно сповіщається СЕС (не пізніше 24 год) і проводиться розслідування за участю епідеміолога, педіатра або терапевта і вузьких спеціалістів - невропатолога, алерголога, дерматолога, фтизіатра.

Профілактика поствакцинальних ускладнень залежить від якості вакцини, стану здоровя, вихідного рівня імунітету. наявності сенсибілізації до препарату, умов зберігання препарату, імуногеності та реактогеності препарату.

Організація щеплень.

Відповідно наказу № 48 від 03.02.2006р "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів":

1. Профщеплення здійснюються в кабінетах щеплень, медичних кабінетах дитячих дошкільних закладів, школах, медпунктах.

2.Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показів і проти показів.

3. Транспортування, збереження і використання вакцин здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог "холодового ланцюга".

4. Профщеплення проводяться медпрацівниками, які володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також заходами надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій і ускладнень.

5. Батьки попередньо інформуються про проведення імунізації дітей.

6. У день перед проведенням щеплень проводиться медичний огляд з обов’язковою термометрією, здійснюється відповідний запис про дозвіл на проведення щеплень.

7. Категорично забороняється проведення щеплень у перев’язувальних, маніпуляцій них кабінетах.

8. Профщеплення проводяться тільки одноразовими шприцами, голками. Використані шприци, голки знезаражують та утилізують.

9. Щеплення для профілактики туберкульозу і туберкулінодіагностика повинні проводитися в окремих приміщеннях, а за їх відсутності на спеціально виділеному столі, або в інший день. Забороняється застосування з іншою метою інструментарію, призначеного для проведення щеплень проти туберкульозу.

10 Запис про проведене щеплення робиться у формах медичної облікової документації. Вказується: вид препарату, доза, серія, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вноситься оригінальне найменування препарату українською мовою.

11. Після проведення щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження протягом терміну, визначеного інструкцією щодо застосування відповідного вакцинного препарату.

12. У медичних документах необхідно відмітити характер і терміни загальних і місцевих реакцій

13. У разі розвитку незвичайної післявакцинальної реакції або підозри на ускладнення необхідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу і направити екстрене повідомлення до територіальної СЕС.

14.Медичні проти покази до щеплень кожній конкретній дитині встановлюються комісією з питань щеплень, створеною наказом по лікувально-профілактичному закладу.

15. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медпрацівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, оформляється у формах мед. облікової документації, і підписується як громадянином, так і медпрацівником, про що повідомляється до територіальної СЕС.

16. У кожному кабінеті щеплень повинні бути інструкції із застосуванням всіх препаратів. Вакцини різних виробників для профілактики однакових захворювань можна взаємно замінювати.

Обладнання кабінету щеплень: холодильник або термоконтейнер, шафа для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, повивальний столик, медична кушетка, столи для підготовки препаратів до застосування, стіл (шафа) для збереження документів, ємність з дезрозчином.

Медична документація для обліку щеплень: робочий журнал кабінету профщеплень (ф. № 064/о); карта профщеплень (ф. № 063/0); історія розвитку дитини (ф. № 112/0) або медична карта дитини, що відвідує дошкільну установу, загальноосвітню школу (ф. № 026/0); довідка для дорослих.

Внесені в карту імунізації (ф. № 063-1/0) дані засвідчують підписом і печаткою лікаря.