Оборона в місті (населеному пункті)

95. Батальйон у місті (населеному пункті) обороняє, як правило, один або декілька кварталів, рота — квартал або декілька будинків, а взвод — один-два будинки.

Кожен населений пункт і окрему будівлю батальйон (рота) своїми силами повинен перетворити в неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечить тривале її утримання навіть при повному оточенні її противником.

Організовуючи оборону в місті (населеному пункті), командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: які будинки включити в опорні пункти і підготувати до оборони; порядок маневру силами і засобами; в яких приміщеннях обладнати сховища; порядок і терміни підготовки будинків до оборони.

96. Батальйонні райони (вузли) оборони і ротні опорні пункти будуються так, щоб вони перекривали магістральні вулиці, бульвари, майдани і мости через ріки і канали. Передній край оборони, як правило, підготовляється по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста примикають командні висоти. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони і повинні мати вогневий зв'язок між собою. У них створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, питної води, медикаментів та інших матеріальних засобів. Між собою опорні пункти з'єднуються ходами сполучення.

Для побудови опорних пунктів в першу чергу використовуються особливо міцні наріжні будинки з напівпідвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і майданів.

У проміжках між опорними пунктами і на вулицях улаштовуються барикади, загородження, зруйнування і завали, підступи до яких мінуються і прострілюються фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, руйнуються.

Для маневру підрозділами всередині кварталів улаштовуються проходи, а також використовуються підземні спорудження і колектори. У підземних спорудженнях, які не використовуються для маневру, влаштовуються загородження, а на виходах з них підготовляється вогонь.

97. Система вогню батальйону (роти) будується на поєднанні флангового і перехресного вогню стрілецької зброї, гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, танків, бойових машин піхоти, а також вогню протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів, вогнеметів і артилерії, розташованій на закритих вогневих позиціях.

Підрозділи, які займають оборону в багатоповерхових будинках, вогонь організують в декілька ярусів для того, щоб всі підступи до опорних пунктів (будинків) прострілювалися. При цьому більша частина вогневих засобів, у тому числі окремі гармати, розміщується на нижніх поверхах будівель і напівпідвалах.

Танки, придані механізованому батальйону, використовуються для дій з вогневих засад або в опорних пунктах механізованих взводів. Вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і гармат, які виділені для стрільби прямою наводкою, підготовляються, як правило, за цегляними парканами і стінами, в яких пророблюються і ретельно маскуються амбразури.

Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів і гранатометів вибираються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню уздовж вулиць та майданів.

Вогнемети попарно або групами придаються механізованим підрозділам. Позиції для них улаштовуються в будинках, за загородженнями і парканами, передусім на перехрестях вулиць.

Більша частина артилерії придається батальйонам і ротам і застосовується переважно для стрільби прямою наводкою. Решта артилерійських підрозділів займають закриті вогневі позиції в парках, на майданах, стадіонах та в інших місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню.

Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються площадки. Спостережні пости (спостерігачі) виставляються на дахах будівель, з яких забезпечується круговий обзір.

98. Під час підготовки будинків до оборони необхідно вікна і двері закласти цеглою або мішками з піском (землею), залишаючи в них амбразури для ведення вогню, проробити ходи в горищних і міжповерхових перекриттях, підвали цегляних будинків обладнати під сховища, всі приміщення очистити від легкозаймистих предметів, дерев'яну підлогу засипати шаром піску (землі) і підготувати засоби пожежогасіння.

З метою виявлення підземно-мінних робіт, які проводить противник, призначаються інженерно-саперні підрозділи із засобами підслуховування.

99. Бій у місті (населеному пункті), як правило, носить осередковий характер і ведеться за утримання кожного опорного пункту і будинку. Підрозділи, які обороняють їх, повинні бути здатними вести бій самостійно, навіть в умовах оточення. Тому вони посилюються танками, артилерією, інженерними підрозділами та підрозділами радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Якщо противнику вдалося увірватися в будинок, який обороняють, він повинен бути знищений вогнем впритул, гранатами і в рукопашній сутичці. При цьому танки, бойові машини піхоти, гармати, вогнемети та інші вогневі засоби, які знаходяться поза будинком, перешкоджають підхід до нього резервів противника.

Контратаки проводяться невеликими силами з метою повернення захоплених противником окремих будинків і опорних пунктів.

Оборона в горах

100. Оборона в горах будується, як правило, на широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки дій противника, а на плоскогір'ї та в широкій долині — як у звичайних умовах.

Основні зусилля зосереджуються на обороні домінуючих висот, перевалів, вузлів доріг та інших важливих ділянок місцевості. Опорні пункти підготовляються до кругової оборони. У проміжках між ними ведеться розвідка і патрулювання, організуються вогневі засади і улаштовуються загородження.

Передній край вибирається, як правило, по схилах гірських хребтів, висот і відрогах гір, які забезпечують якісний огляд і обстріл підступів до них, а також на зворотних схилах висот.

Для оборони на важкодоступних напрямках виділяється обмежена кількість сил і засобів.

101. Бойовий порядок батальйону будується, як правило, в два ешелони. У першому ешелоні обороняються, як правило, механізовані підрозділи.

Придані механізованому батальйону танки, протитанкові гармати і протитанкові керовані ракетні комплекси, як правило, використовуються в опорних пунктах рот, які обороняються на найбільш важливих напрямках. Вони займають вогневі позиції в місцях, звідки забезпечується ведення вогню на граничну дальність.

Найбільш щільно всіма видами вогню в поєднанні з загородженнями повинні прикриватися дороги, виходи із ущелин, тунелів, гірських долин, тіснин, зручні переправи через ріки і переходи через каньйони, а також напрямки, які можуть бути використані противником для обходу. Підрозділи, які обороняють перевали, командні висоти, переходи і вузли доріг, посилюються вогнеметниками.

Зенітний підрозділ, а також механізовані підрозділи, виділені для боротьби з повітряним противником, займають позиції на висотах, які забезпечують круговий обзір і обстріл літаків, вертольотів та інших повітряних цілей.

102. Система вогню будується з таким розрахунком, щоб перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між опорними пунктами не було мертвих просторів і прихованих підступів. З цією метою вогневі засоби розташовуються ярусами як на схилах висот, обернених до противника, так і на зворотних схилах, які забезпечують створення багатоярусного флангового, перехресного і кинджального вогню, з урахуванням можливості здійснення маневру.

103. Під час організації оборони в горах командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає, яким підрозділам (вогневим засобам) бути готовими для знищення противника, який обходить, і враховує можливість раптових змін метеорологічних умов, гірських і снігових обвалів, лавин, сельових потоків, затоплення річищ висушених рік під час сильних дощів і танення снігу.

Організовуючи оборону на вузькій гірській долині (ущелині), вогневі засоби слід розташовувати на прилеглих схилах гір так, щоб забезпечувалось прострілювання долини (ущелини) перехресним вогнем. Найбільше посилюються висоти, які утворюють вхід у долину (ущелину). Підступи до домінуючих висот прикриваються вогнем артилерії, мінометних і гранатометних підрозділів і протитанкових засобів. Артилерія при цьому широко використовується для стрільби прямою наводкою.

Під час організації оборони перевалу основні зусилля зосереджуються на утриманні висот, які розташовані на підступах до перевалу. Частина сил батальйону (роти) займає оборону безпосередньо на перевалі. На дорогах, які підходять до перевалу з обох сторін, улаштовуються загородження, підходи до яких повинні прострілюватися перехресним вогнем з прилеглих висот.

Система опорних пунктів, вогневих позицій і траншей в районі оборони (опорному пункті) може бути самою різноманітною.

Перевали, дороги, гірські стежки і ущелини межами ротних опорних пунктів не призначаються.

Основні зусилля розвідки зосереджуються у напрямках, доступних для наступу противника, а також у напрямках, де можливий обхід, підрозділів, які обороняються. Кількість спостережних постів (спостерігачів) збільшується.

104. Для захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї широко використовуються складки місцевості, гірські виробки, печери. Під час відновлення боєздатності підрозділів крім звичайних заходів негайно організовується розчищення обвалів і завалів, які перешкоджають виходу людей і техніки із споруджень.

105. Під час інженерного обладнання опорних пунктів фортифікаційні спорудження в скельних грунтах будуються переважно напівзаглибленого і насипного типу із використанням каменю, який прикривають шаром грунту, а також мішків із землею. Інженерне обладнання ведеться з широким застосуванням підривних зарядів. Окопи, укриття та інші спорудження обладнуються так, щоб виключити можливість затікання в них запалюючих сумішей і води.

У батальйонному районі оборони широко використовуються природні перешкоди, створюються кам'яні, а в гірсько-лісистій місцевості і лісові завали; ділянки доріг (стежок) та штучні спорудження підготовляються до зруйнування, на дорогах улаштовуються мінно-вибухові загородження.

Маскування підрозділів досягається передусім умілим використанням маскуючих властивостей гірської місцевості.

106. Атака противника відбивається всіма вогневими засобами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

Під час вклинення противника в оборону батальйон (рота) наполегливо утримує зайняті позиції і вогнем завдає ураження противнику. При сприятливих умовах противник, який вклинився, знищується рішучою контратакою, яка проводиться, як правило, зверху вниз, уздовж хребта або по долині. Під час проведення контратак, зважаючи на складність маневру, особливо вночі, підрозділи, які контратакують, доцільно завчасно розгортати на заздалегідь підготовленому рубежі.

Противник, який обходить, знищується вогнем артилерії та інших засобів, а також рішучими діями підрозділів другого ешелону (резерву) або бронегрупи батальйону (роти).

107. Під час оборони в гірсько-лісистій місцевості особливу увагу приділяють підготовці опорних пунктів до кругової оборони, розчищенню смуг (секторів) обзору і обстрілу, прикриттю загородженнями проміжків і флангів, улаштуванню вогневих засад, у напрямках, звідки можливий обхід противником підрозділів, які обороняються.

108. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються біля вузлів доріг, стежок і наближаються до підрозділів першого ешелону. В опорних пунктах рот і на вогневих позиціях артилерії і зенітних засобів створюються додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, води і палива. У гірських районах особовий склад забезпечується спеціальним спорядженням, теплим одягом і світлозахисними окулярами; передбачаються заходи щодо обігріву особового складу і своєчасної евакуації поранених і хворих.

Оборона в лісі

109. Оборона в лісі будується окремими ротними і взводними опорними пунктами, підготовленими до кругової оборони, і які перехоплюють дороги, просіки, а також дефіле між озерами і болотами. У проміжках між опорними пунктами постійно ведеться розвідка, влаштовуються загородження, організуються вогневі засади і патрулювання.

Під час підготовки оборони в лісі командир батальйону (роти) крім звичайних питань зобов'язаний передбачити розташування бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків на вогневих позиціях з таким розрахунком, щоб забезпечувався обстріл доріг, просік, узлісь та полян; підготовку потайних шляхів маневру бронегруп; заходи щодо боротьби з лісовими пожежами.

Передній край оборони вибирається попереду узлісся або відноситься в глибину. В останньому випадку на узлісся виставляється бойова охорона, а війська проводять розчищення лісу для покращання умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свої позиції.

Другий ешелон (резерв) розташовується в опорному пункті поблизу доріг і просік в готовності до проведення контратаки або до маневру на загрозливому напрямку.

Система вогню організовується так, щоб усі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника, знаходилися під фланговим і перехресним вогнем підрозділів, які обороняються. Виступи лісу використовуються для створення флангового і перехресного вогню. У напрямках можливого наступу противника підготовляється зосереджений вогонь. Особливого значення набуває добре організований вогонь мінометів.

Більша частина вогневих засобів придається ротам і взводам. Танки, гармати, гранатомети і протитанкові керовані ракетні комплекси займають вогневі позиції в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню вздовж доріг, просік, по галявинах, ділянках рідкого лісу. їхні вогневі позиції прикриваються механізованими підрозділами і загородженнями.

Частина стрільців, снайперів і кулеметників призначається для ведення вогню з дерев.

Зенітні та інші вогневі засоби, виділені для боротьби з повітряним противником, розміщуються на галявинах, узліссях і вирубках лісу, з яких забезпечується виявлення і обстріл літаків і вертольотів противника. Стрільці-зенітники можуть також розташовуватися на площадках, обладнаних на деревах.

110. Розвідка в лісі ведеться спостереженням, розвідувальними (бойовими розвідувальними) дозорами і розвідувальними засадами.

Система спостереження повинна забезпечити проглядання підступів до переднього краю оборони, для чого спостережні пости (спостерігачі) можуть розташовуватися на деревах або висуватися вперед.

111. Під час інженерного обладнання району оборони (опорного пункту) на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи, укриття, траншеї і ходи сполучення влаштовуються напівнасипного і насипного типу. На ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Як інженерні загородження застосовуються мінні поля, фугаси, міновані завали, протитанкові бар'єри і різноманітні дротяні загородження.

Для підрозділів і їхніх вогневих засобів передусім проводиться розчищення смуг обзору і обстрілу, а потім підготовляються шляхи маневру. Передбачаються також протипожежні заходи.

112. Під час бою в лісі використовуються дії невеликих підрозділів у вогневих засадах і вогонь усіх засобів з близьких дистанцій.

Контратаки проводяться, як правило, невеликими підрозділами по заздалегідь вивчених і підготовлених напрямках, як правило, вздовж доріг і просік.

Оборона зимою

113. Природні умови зимою суттєво впливають на організацію оборони і бойове використання військ.

Місцевість з великою кількістю боліт, озер, рік, висот та інших важкопрохідних ділянок, а в зимовий період глибоке снігове покриття сприяє створенню оборони меншими, ніж у звичайних умовах, силами.

114. Оборона зимою організовується на широкому фронті на доступних для наступу противника напрямках і будується, як правило, окремими ротними і взводними опорними пунктами, які підготовляються до кругової оборони. Основні зусилля зосереджуються на утриманні доріг і прилеглих до них висот, населених пунктів, міжозерних дефіле, переправ через водні перешкоди та інших важливих об'єктів.

Оборонні позиції потрібно вибирати на підвищених місцях.

Проміжки між ротними і взводними опорними пунктами можуть бути більшими, ніж у звичайних умовах. У них улаштовуються різноманітні загородження, організовуються вогневі засади і патрулювання.

Організовуючи оборону зимою, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: напрямки, найбільш доступні для дій противника, особливо його диверсійно-розвідувальних груп, і засоби їхнього знищення; заходи щодо утримання вузлів доріг, населених пунктів, висот та інших важливих об'єктів, щодо забезпечення флангів і проміжків, підготовки озброєння і техніки, а також засобів захисту до роботи в умовах низьких температур, щодо обладнання укрить для обігріву особового складу і захисту його від переохолодження і обмороження; порядок розчищення фортифікаційних споруджень і відновлення загороджень після сильних снігопадів, улаштування в умовах бездоріжжя водостоків у траншеях, укриттях і вогневих позиціях.

З метою підтримання високої бойової готовності підрозділів командир батальйону (роти) повинен частіше перевіряти несення служби особовим складом у заметіль і снігопад.

115. Під час інженерного обладнання району оборони (опорного пункту) враховуються глибина снігового покриття, глибина промерзання грунту, товщина і стан льоду на водних перешкодах. На скельному грунті і на болотистій місцевості фортифікаційні спорудження будуються, як правило, насипного типу. Для цього використовується сніг, лід та камінь. При глибокому сніговому покритті широко застосовується влаштування траншей і ходів сполучення із снігу.

Схили, які обернені до противника, при наявності часу обливаються водою для обмерзання.

На підступах до оборони ділянки доріг в дефіле і важкопрохідних місцях, укриття перед переднім краєм оборони, які можуть бути використані противником, руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм і в глибині оборони влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на ріках, озерах і в затоках на окремих ділянках підготовляється до підриву.

Фальшиві спорудження через легкість їх улаштування і важкість маскування наявних окопів і укрить набувають великого значення.

116. Під час організації технічного і тилового забезпечення в батальйоні (роті) передбачається створення додаткових запасів ракет, боєприпасів, продовольства, палива і підтримання в постійній готовності до застосування в умовах низьких температур озброєння і техніки. У зимовий час вживаються заходи щодо запобігання обмороження.

Медичний пункт батальйону розміщується, як правило, в опалюваних приміщеннях або укриттях і забезпечується запасом палива, а також теплим одягом для поранених і хворих.

Зміна підрозділів

117. Зміна батальйону (роти) в обороні проводиться, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Вона повинна бути ретельно організована і проведена швидко і потай.

Підготовка до зміни здійснюється в світлу частину доби.

Одержавши наказ на зміну, командир батальйону (роти) спільно з командиром підрозділу, який змінюють, проводить рекогносцировку, в ході якої вивчає противника, знайомиться з розташуванням підрозділів, які здають оборону, та їхнім режимом поведінки, з організацією системи вогню, протиповітряної оборони, інженерним обладнанням району оборони (опорного пункту) і загородженнями, радіаційною, хімічною, біологічною обстановкою; визначає потайні шляхи пересування до району зміни, місця постів регулювання і зустрічі підрозділів, які прибувають, провідниками, а також порядок зміни.

Командир батальйону (роти), який здає район оборони (опорний пункт), зобов'язаний подати командиру підрозділу, який його змінює, cхему району оборони батальйону (опорного пункту роти), а також усі, які є, розвідувальні дані про противника і вказати підпорядкованим командирам: порядок передачі району оборони (опорного пункту); район збору після зміни; заходи щодо прикриття зміни і маскування; куди вислати провідників для зустрічі і супроводження підрозділів, які змінюють; де виставити пости регулювання; час початку і закінчення зміни; порядок дій у випадку використання противником зброї масового ураження і при переході його в наступ під час зміни.

118. У першу чергу змінюються механізовані, а потім танкові, артилерійські і зенітні підрозділи. Підрозділи, які обороняють передову позицію або які знаходяться в бойовій охороні, змінюються в останню чергу.

У призначений час командир батальйону (роти) проводить зміну, перевіряє готовність підрозділів до відбиття наступу противника і доповідає про зміну командиру бригади, полку (батальйону).

Батальйон (рота) повинен підтримувати такий самий режим поведінки, який був до зміни.

Командир батальйону (роти), який здав оборону, потай виводить підрозділи в призначений район збору і потім діє відповідно до одержаного завдання.

Якщо в ході зміни противник перейде в наступ, то зміна припиняється і всі підрозділи відбивають атаку. Керує ними в цей час командир підрозділу, який змінюють, йому підпорядковуються і підрозділи, які прибули для зміни. Зміна батальйону продовжується після того, як буде відбито наступ противника.

Зміна батальйону оформляється актом. Моментом закінчення зміни вважається доповідь командира батальйону (роти), який прийняв район оборони (опорний пункт), про закінчення зміни своєму безпосередньому командиру (начальнику).

Вихід з бою і відхід

119. Відхід батальйону (роти) проводиться тільки за наказом старшого командира з метою виводу підрозділів із-під ударів переважаючих сил противника, заняття більш вигідного положення і виграшу часу. Він може бути вимушеним або навмисним.

Вимушений відхід, як правило, застосовується в умовах, коли наявними силами і засобами немає можливості утримувати район оборони (опорний пункт), який займають, і створюється реальна загроза оточення га знищення підрозділів, які обороняються.

Навмисний відхід організовується з метою створення сприятливих умов для подальших дій.

Відхід повинен мати тимчасовий характер, проводитися організовано і планомірно, щоб не перетворитися на втечу і не відкрити фланги сусідніх підрозділів, які виводяться з-під удару противника. Відхід повинен бути ретельно підготовлений і здійснений організовано і потай, із своєчасним виходом батальйону (роти) в боєздатному стані в установлений район або із заняттям призначеного району оборони (опорного пункту). Це потребує від командирів підрозділів передбачливості, самовладання і твердості в діях, а від особового складу — великої стійкості й організованості під час виконання поставлених завдань.

120. Батальйон (рота), як правило, здійснює відхід у складі бригади (полку) зразу на кінцевий рубіж (у призначений район) у похідному порядку. Крім того, батальйон може бути призначений в ар'єргард із завданням затримати противника, який наступає, на час, необхідний для відходу головних сил бригади (полку).

В умовах безпосереднього зіткнення з противником відходу передує вихід з бою. Для забезпечення виходу з бою батальйону призначаються підрозділи прикриття (танкова або механізована рота, взвод) із засобами посилення.

121. Організовуючи вихід з бою і відхід, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: кінцевий рубіж (район) відходу і час його заняття; склад підрозділів прикриття, які забезпечують вихід з бою, і охорони; порядок виходу з бою основних сил; район збору; напрямок або маршрут відходу; порядок евакуації поранених і хворих, а також пошкодженого (несправного) озброєння і техніки.

122. Під час постановки завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

підрозділам основних сил — мету відходу, завдання, порядок виходу з бою, напрямок або маршрут відходу, район збору батальйону і час виходу до нього, рубежі — вихідний і регулювання та час їх проходження, а також кінцевий рубіж (призначений район) відходу і до яких дій бути готовими;

підрозділам прикриття, які забезпечують вихід з бою,—склад, завдання, час, до якого вони повинні утримувати позиції, які займають, і порядок їхніх подальших дій;

артилерійським, зенітному, гранатометному підрозділам та іншим вогневим засобам, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира, — завдання і порядок відходу;

підрозділам охорони — склад і завдання.

Під час організації взаємодії командир указує порядок виходу з бою і відходу підрозділів, вивезення (винесення) поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки; узгоджує дії підрозділів прикриття, порядок їхнього відходу, зруйнування важливих об'єктів, улаштування загороджень, а також порядок підтримки їх вогнем артилерії.

123. Відхід проводиться, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, але може здійснюватися і вдень. При цьому особливу увагу потрібно приділяти боротьбі з повітряним противником і його танками.

З початком виходу батальйону (роти) з бою підрозділи прикриття залишаються на позиціях, які займають, до вказаного їм часу або сигналу, і ведуть такі ж дії, які передували виходу з бою. Управління цими підрозділами здійснюється одним з командирів рот (взводів), який підпорядкований безпосередньо командиру батальйону (роти) і підтримує з ним зв'язок.

Підрозділи прикриття відходять за наказом (сигналом) командира батальйону (роти) раптово і, як правило, всі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідування, підрозділи прикриття, утримуючи його просування, відходять стрибками з рубежу на рубіж, руйнують мости (переправи) і ділянки доріг, а також улаштовують мінно-вибухові та інші загородження в напрямку руху противника.

Під час виходу із бою в умовах активних дій противника батальйон (рота) вогнем усіх засобів завдає йому поразки, а при необхідності може частиною сил або в повному складі раптово контратакувати з метою зупинити противника, а потім під прикриттям виділених підрозділів, вогню артилерії, гранатометів, загороджень і аерозолів (димів) швидко вийти із бою.

У районі збору командир батальйону (роти) уточнює ротам (взводам) і засобам посилення завдання на відхід, організовує розвідку і охорону.

124. Охорона батальйону (роти) під час відходу здійснюється тильною похідною заставою, а при необхідності і боковими похідними заставами, які вогнем з ходу і з місця, а також діями із вогневих засад затримують просування противника до вказаного командиром батальйону часу. Застави за наказом командира батальйону можуть також руйнувати мости (переправи), ділянки доріг, улаштовувати мінно-вибухові та інші загородження.

125. Батальйон, призначений в ар'єргард, завчасно займає оборону на вказаному рубежі й утримує його до встановленого часу або до наказу на відхід. Ар'єргард повинен у будь-яких умовах забезпечувати відрив головних сил бригади (полку) від противника і організований їх відхід.

Відхід ар'єргарду здійснюється за дозволом командира бригади (полку) послідовно з рубежу на рубіж або перекатами, коли частина підрозділів відходить на наступний рубіж, займає на ньому позиції на широкому фронті і забезпечує відхід решти підрозділів батальйону. Під час відходу широко застосовуються вогневі засади, загородження і зруйнування. Після виконання завдання ар'єргард діє за вказівкою командира бригади (полку).

126. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону, які не використовуються для безпосереднього забезпечення виходу з бою, завчасно відводяться в призначений район. Поранені і хворі, а також несправні озброєння і техніка евакуюються заздалегідь.

Підрозділи прикриття забезпечуються додатковим запасом ракет, боєприпасів і санітарним транспортом.

Розділ третій НАСТУП

Загальні положення

127. Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника усіма наявними засобами, рішучій атаці, стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку, знищенні і полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) місцевості.

Розгром противника, який протистоїть, та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягаються вмілим застосуванням усіх засобів ураження, швидким використанням результатів ударів авіації і вогню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противнику.

128. Наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу. Він, як правило, починається проривом оборони, який полягає у зломі її ударами всіх видів зброї ірішучою атакою танкових і механізованих підрозділів на вузькій ділянці, у створенні пролому в обороні і подальшому його розширенні в сторони флангів і в глибину.

Батальйон прориває оборону противника, як правило, в складі бригади (полку). При наявності в обороні противника розривів, проміжків і відкритих флангів наступ може починатися вогневим ураженням противника і спільною атакою частиною сил з фронту і виділеними підрозділами з флангів і тилу через найбільш слабкі місця в обороні. У цьому випадку наступ починається на більш широкому фронті, ніж під час прориву оборони.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою, ана того, що відходить — шляхомйого переслідування.

Наступ ведеться з повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно вдень і вночі, в будь-яку погоду, при тісній взаємодії підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ. Підрозділи повинні вміло використовувати місцевість для маневру з метою швидкого виходу на фланги і в тил противнику, проведення рішучих атак, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах.

129. Танковий полк і механізована бригада (полк), як правило, застосовуються в першому або в другому ешелоні дивізії, механізований полк на автомобілях — у першому ешелоні дивізії.

Механізований і танковий батальйон можуть наступати в першому ешелоні бригади (полку), складати її другий ешелон або загальновійськовий резерв, діяти як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний, обхідний або розвідувальний) загін і морський десант.

Механізована і танкова роти можуть наступати в першому ешелоні батальйону, складати його другий ешелон або резерв, діяти в головній похідній заставі, обхідному, спеціальному і розвідувальному загонах.

Механізований батальйон (рота), крім того, може діяти як тактичний повітряний десант і складати основу штурмового загону (штурмової групи).

Механізований батальйон танкового полку (танковий батальйон механізованої бригади, полку) на початку наступу, як правило, придається танковим (механізованим) батальйонам першого ешелону. Під час розвитку наступу в глибині він може виконувати завдання самостійно або у взаємодії з іншими батальйонами у повному складі.

Механізована рота, придана танковому батальйону, як правило, повзводно придається танковим ротам.

Танкова рота, яка придана механізованому батальйону, діє, як правило, у повному складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно придаватися механізованим ротам.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ механізованого батальйону, як правило, залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і діють у повному складі для підтримки підрозділів, які наступають, у напрямку зосередження основних зусиль батальйону. Іноді мінометна (артилерійська) батарея повзводно, а гранатометний підрозділ по відділеннях придаються ротам першого ешелону. Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і діє в повному складі.

130. Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) — на фронті до 1 км.

Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км, а на ділянці прориву — на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) взвод наступає на фронті до 300 м.

131. Батальйону першого ешелону вказується найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу; роті, а також батальйону другого ешелону — найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу і оволодіння ними; подальше завдання — у розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії із сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання роти першого ешелону, в тому числі і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону другого ешелону під час введення його в бій може полягати в завершенні розгрому спільно з батальйонами першого ешелону бригадних (полкових) резервів противника і оволодінні їхнім рубежем.

Найближче завдання роти другого ешелону під час введення її в бій може полягати у завершенні знищення противника спільно з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу батальйону (роти) другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання бригади, полку (батальйону).

Напрямок зосередження основних зусиль указується старшим командиром або визначається командиром батальйону (роти). У ході наступу він може змінюватися. У напрямку зосередження основних зусиль постійно підтримується перевага в силах і засобах над противником.