Оборона – мета, види, умови переходу до оборони, вимоги до оборони.

Оборона -основний вид тактичних дій який має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш по­вно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготов­лених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима. Ос­новна мета - це міцне й тривале утримання районів (рубежів).

Маневрена оборона застосовується з метою завдання против­нику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно на­мічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Маневрена оборона допускає залишення деякої час­тини території.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії неможли­ві або недоцільні, зокрема на другорядних і важкодоступних на­прямках, на морському узбережжі та островах, або вимушено - внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою.

Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід підрозділів до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.

Перехід підрозділів до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється:

ü під час відбиття контратак сил противника, які переважають за силою, в ході наступу;

ü для закріплення й утримання захоплених рубежів;

ü для прикриття флангу на загрозливому напрямку;

ü внаслідок невдалого результату зустрічного бою

У цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогнем противника. Підрозділам доводиться не тільки закріплюватися на непідготовленому в інженерному відношенні рубежі, але й оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника.

В окремих випадках при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником обстановка може ускладнюватися ще й тим, що взвод буде мати один або обидва фланги відкритими, некомплект в особовому складі, велика витрата боєприпасів та інших матеріальних засобів. Заняття оборони в цих умовах ускладнює проведення робіт на передньому краї з організації системи вогню, інженерному обладнанні позицій.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найсприятливіші умови для підготовки підрозділів до оборони. У таких умовах підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони:

ü для прикриття державного кордону;

ü під час дій у другому ешелоні або резерві;

ü під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються у смузі забезпечення;

ü на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування й розгортання головних сил;

ü там, де наступ з низки причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника;

ü під час оборони морського узбережжя, де очікується висадження морського десанту.

Перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для організації і підготовки оборони. Командири підрозділів будуть мати, як правило, більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню й загороджень, підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

Однак, і в цих умовах необхідно постійно враховувати, що противник може застосувати зброю масового ураження, піддати опорні пункти ударам авіації, вогню артилерії, висадити в глибині оборони тактичні повітряні десанти, диверсійно-розвідувальні групи. Все це вимагає організації безупинного спостереження, безпосередньої охорони і маскування займаних позицій, підтримки особового складу в постійній готовності до бою.

Оборона повинна бути:

ü стійкою й активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами.

Вона повинна бути:

ü протитанковою,

ü протиповітряною і протидесантною,

ü глибокоешелонованою,

ü і готовою до трива­лого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби.

14. Місце, завдання та засоби посилення механізованого взводу в обороні (показати схемою).

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції, що займає.

Він обороняється, як правило, у складі роти (у першому або в другому ешелоні),

ü може знаходиться у резерві батальйону,

ü призначатися в бойову охорону,

ü бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду.

ü частиною сил або у повному складі входить у броне групу батальйону (роти).

Механізований взвод, крім того, може придаватися танковій роті для її посилення. У кожному конкретному випадку місце взводу і його роль будуть визначатися бойовим завданням, поставленим старшим командиром.

Бойове завдання − це завдання, поставлене вищим командиром підрозділу для досягнення визначеної мети в бою до визначеного (установленого) терміну. Зміст бойового завдання залежить від призначення підрозділу, засобів ураження, що застосовуються, складу сил і засобів, боєздатності і бойових можливостей свого підрозділу і противника, умов місцевості та інших факторів.

Роль і місце взводу в обороні визначаються його призначенням, місцем в бойовому порядку роти, батальйону, складом, характером завдань і впливом, яке він оказує виконанням свого завдання на хід та результат бою роти, батальйону.

Багато в чому його роль в обороні залежить від напрямку, на якому він обороняється, і характеру завдання. Взвод, що діє в безпосередньому зіткненні з противником на найбільш танконебезпечному напрямку, вирішує саме складне завдання: він первим приймає на себе основну масу вогню різних засобів ураження противника, а потім самий сильний удар танків і мотопіхоти.

Бойове завдання взводу, що обороняється в першому ешелоні на головному напрямку, полягає в нанесенні всіма видами вогню у взаємодії з сусідами рішучого ураження противнику перед переднім краєм, відбитті його атаки й утриманні займаного опорного пункту. У випадку вклинення противника в опорний пункт або у проміжок із сусідом, взводу необхідно вогнем всіх засобів нанести йому максимальні втрати і не допустити його подальшого просування в глибину оборони. Взводу в цьому випадку звичайно призначається менший за розміром опорний пункт, він отримує більше засобів підсилення і підтримується більшою кількістю артилерії і мінометів. Крім того, на підступах до опорного пункту зосереджуються основні зусилля вогневих засобів старших начальників.

Таким чином, взводу, що обороняється в першому ешелоні на головному напрямку, відводиться вирішальна роль у відбитті атак танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони і утриманні першої позиції.

При діях на другорядному напрямку завдання взводу заключається в тому, щоб стійко обороняючи опорний пункт, не допустити прориву противника на найбільш важливих і заборонити його розосередження у фланг і в тил підрозділам, які обороняються на головному напрямку. В цьому випадку взвод отримує більший за своїми розмірами опорний пункт і менше засобів підсилення або взагалі їх не отримає.

Взвод, що обороняється в складі роти в другому ешелоні батальйону, отримує завдання знаходитися в готовності до знищення противника, що вклинився в оборону, і міцно утримувати займаний опорний пункт, а також бути в готовності до заміни підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Механізований взвод, призначений в резерв батальйону, займає призначений район або опорний пункт, де він знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, який вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів аеромобільних і диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися в глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, що раптово виникають.

Механізований взвод, призначений в протидесантний резерв, займає район, в якому веде розвідку повітряного противника, влаштовує інженерні загородження і підготовляє засади в місцях можливого висадження тактичних повітряних десантів або диверсійно-розвідувальних груп противника і на ймовірних напрямках їхніх дій.

Механізований взвод, призначений у бойову охорону, висувається на вказану позицію, обладнує її в інженерному відношенні і знаходиться в готовності до знищення розвідки противника, а також забороняє раптовий напад противника на головні сили батальйону.

Механізований взвод на бойових машинах піхоти, призначений у вогневу засаду, займає призначену позицію і ретельно маскує її. Під час підходу противника до наміченого рубежу взвод раптовим вогнем з близької відстані знищує його.

Механізований взвод, призначений у бронегрупу для підвищення в ході бою стійкості та активності оборони на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших завдань, які вимагають стрімких, маневрених дій та ефективного вогневого ураження противника.

Засоби посилення: танк; протитанкове, гранатомет не відділення