Маневр силами і засобами, ударами і вогнем, їх види і характеристика.

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 11Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

«ТАКТИКА»

.
1. Дати визначення бою, удару, маневру, вогню, їх коротка характеристика.

Бій - основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані і узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів і виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути:

- загальновійськовим;

- протиповітряним;

- повітряним та морським.

Складовими частинами загальновійськового бою є удар, вогонь і маневр.

Удар – складова частина бою, що полягає в одночасному ураженні угрупувань військ та об’єктів противника шляхом потужного впливу на них усіма засобами або військами.

Удари можуть бути:

- за масштабами – тактичні;

- в залежності від засобів, які застосовуються, та сил, які беруть участь, - вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) та удари військами;

- за кількістю засобів, які беруть участь, та об’єктів, по яких наносяться удари, - масовані, групові й одиночні.

Основним способом знищення (розгрому) противника в бою є вогонь.

Вогонь – ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться з завданням знищення, подавлення, виснаження противника або зруйнування його об’єктів.

Вогонь розрізняється:

- за тактичним завданням, що вирішуються, - на знищення, подавлення, виснаження, зруйнування, задимлювання (засліплювання), освітлення та інші;

- за видами зброї – вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), БМП (БТР), вогонь артилерії, мінометів, комплексів ПТКР, зенітних засобів та інші;

- за способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інші;

- за напруженістю стрільби - одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який відкривають із кулеметів та автоматів зненацька з близької відстані), біглий, методичний, залповий і інші;

- за напрямком стрільби – фронтальний (направлений до фронту цілі), фланговий (направлений у фланг цілі) та перехресний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі);

- за способами стрільби – з місця; із зупинки (з короткої зупинки), з ходу та інші;

- за видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та інші.

Маневр - організоване пересування підрозділів (вогневих засобів, військовослужбовців) при виконанні поставлених завдань з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливій місцевості в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника.

Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем.

Маневр силами і засобами, ударами і вогнем, їх види і характеристика.

Маневр - організоване пересування військ під час бою з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з-під удару противника.

Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення - маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику.

Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід - в тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту.

Відхід -маневр, який застосовується з метою виводусвоїх підрозділів (вогневих засобів) із-під удару противника і заняття більш вигідного положення.Він проводиться тільки з дозволу старшого командира.

Маневр повинен бути простим за задумом, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Дляйого здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення.

Маневр вогнем застосовується для більш ефективного ураження противника.Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

Порядок роботи командира взводу після одержання бойового завдання. Зміст з’ясування завдання.

Підготовка бою включає:

r організацію бою;

r підготовку взводу (особового складу, озброєння і військової техніки) до бою;

r здійснення контролю готовності до виконання поставленого завдання та інші заходи.

Робота командира щодо організації бою починається з отриманням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо - у вихідному районі по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання:

ü з’ясовує його;

ü оцінює обстановку;

ü приймає рішення;

ü проводить рекогносцировку;

ü віддає бойовий наказ;

ü організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління;

ü організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і військової техніки до бою;

ü потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;

ü і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен:

ü зрозуміти завдання роти і взводу;

ü які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;

ü завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

ü а також час готовності до виконання завдання.

Порядок роботи командира взводу після одержання бойового завдання. Що повинен вивчити командир взводу оцінюючи обстановку?

Підготовка бою включає:

r організацію бою;

r підготовку взводу (особового складу, озброєння і військової техніки) до бою;

r здійснення контролю готовності до виконання поставленого завдання та інші заходи.

Робота командира щодо організації бою починається з отриманням завдання і здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо - у вихідному районі по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання:

ü з’ясовує його;

ü оцінює обстановку;

ü приймає рішення;

ü проводить рекогносцировку;

ü віддає бойовий наказ;

ü організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління;

ü організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і військової техніки до бою;

ü потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;

ü і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Оцінюючи обстановку командир взводу повинен вивчити:

ü склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

ü стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів;

ü склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

ü характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню.

Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

Організаційно - штатна структура механізованої роти ЗС України.

ТТХ БМП-2

(показати схемою на дошці до відділення)

ТТХ БМП-2.

СИСТЕМА ВОГНЮ ВЗВОДУ

Смуга вогню механізованого взводу призначається на дальність дійсного вогню танків. Ділянки зосередженого вогню, як правило, призначаються для ураження противника в період його розгортання. Зосереджений вогонь БМП взводу ведеться по виявленій цілі або групі цілей на дальності 2-3 км від переднього краю, для танків – 3500 м. Для механізованого взводу ділянка зосередженого вогню по ширині призначається до 75 м (по 25 м на одну гармату), по глибині – до 50 м.

Зосереджений вогонь із стрілецької зброї по наземним цілям ведеться із автоматів і ручних кулеметів на дальність 400 - 600 м. із кулеметів ПК і ПКТ – до 1000 м, КПВТ встановлених на БТР - до 2000 м. Зосереджений вогонь готується завчасно на шляху вірогідного руху противника. Щільність вогню на цій ділянці повинна бути в 1,5 – 2 рази вищою, ніж звичайна щільність перед опорним пунктом. З щільністю вогню 10-12 куль за хвилину на 1 погонний метр фронту. Виходячи із цих вимог ділянка зосередженого вогню механізованого взводу по фронту може бути до 150 м, а танкового взводу – по фронту може складати до 120 м (по 40 м на гармату). Механізованому взводу вказується 1-2 ділянки зосередженого вогню.

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню ПТКР, із танків, із гармат БМП, із стрілецької зброї.

Дальність ефективного вогню складає:

ü з ПТКР - 4000 м;

ü з танків - 1800 – 2500 м.;

ü з БМП - 1000 – 1300 м.;

ü з стрілецької зброї - 400 – 600 м.

Перекриття основних і призначення додаткових секторів обстрілу забезпечує створення зон суцільного багатошарового вогню перед переднім краєм і на флангах позиції відділення.

Для ведення вогню в обороні БМП (БТР), танкам, ПТКРК, гранатометам і кулеметам призначаються:

ü основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції;

ü основний і додатковий сектор обстрілу з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.

Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовлюється в смузі вогню своїх відділень.

Смуги вогню визначаються межами справа і зліва.

Смуга вогню вказується на місцевості 4-ма орієнтирами ( точками), починаючи з правого флангу опорного пункту, а сектор обстрілу – 2 точками.

Ширина смуги призначається більше фронту оборони взводу, щоб забезпечувалося прикриття вогнем стиків і проміжок між підрозділами.

Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), гарматами й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

В другу чергу

ü відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), ПТКРК і інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил;

ü обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу;

ü обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони;

ü додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі:

ü опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюється у бойовому і господарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню;

ü улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу;

ü обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші об’єкти

Схема опорного пункту 1 МВ

Командир 1 МВ_______________________________

(військове звання, підпис)

«_________» __________________________19__ р.

ü основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

ü ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення;

ü ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод;

ü рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових та інших вогневих засобів;

ü позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу;

ü загородження і фортифікаційні споруди;

ü позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;

ü місце командно-спостережного пункту взводу.

Бойових машинах піхоти

(показати схемою, вказати тактичні нормативи)

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти складається із:

ü бойової лінії БМП з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею. При атаці на БМП механізований взвод діє в бойовій лінії за танками на віддаленні 100 – 200 м.

Механізований взвод на автомобілях атакує противника, як правило, в пішому порядку. При бездоріжжі, наявності глибокого снігового покриття та деяких інших випадках, особовий склад механізованих підрозділів може атакувати противника на окремих ділянках десантом на танках.

Головний дозор (ГД) – склад, віддалення, завдання

(показати схемою).

Для охорони колони головних сил на марші:

ü у напрямку руху на віддалі 5-10 км - головну похідну заставу у складі підсиленого взводу або роти;

ü на фланги і в тил за необхідності - дозорні відділення (танки).

Головна похідна застава (ГПЗ) силою до роти висилає головний дозор (ГД) у складі взводу на віддаль 3- 5 км.

Головний дозор призначається із завданням виключити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника.

Склад ГД – дозорне відділення (танк) на відстані прямого спостереження та підтримки вогнем, БМП (танк) командира взводу, БМП (танк), машина з хіміками – розвідниками і інженерно – саперним відділенням, танк (БМП).

Взводу можуть призначатися засоби посилення:

ü механізоване відділення (танк);

ü інженерно – саперне відділення;

ü екіпаж МТУ-20;

ü відділення РХР.

ПОРЯДОК

ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ,

ОСНОВНІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ,

09.00 08.00 05.00

2