Основні вимоги до монтажу гнучких рукавів наступні

: рукав повинен висіти не перегинаючись в місці закладення;

різкі вигини і скручування не допускаються;

при роботі не повинно бути тертя рукавів одного з іншим і з деталями конструкції; довжина прямої ділянки рукава біля приєднувальної арматури - не менше шести зовнішніх його діаметрів.

Збирання і установка гідроагрегатів. Монтаж об'ємного гідроприводу необхідно починати з перевірки наявності всіх комплектуючих вузлів і деталей. Переконавшись в справності, приступають до монтажу гідроагрегатів, гідромашин, гідроапаратури, з'єднувальних трубопроводів і контрольно-вимірювальних приладів. Потім вмонтовують системи управління, охолоджування і тому подібне. Всі отвори для підведення і відведення робочої рідини мають бути закриті відповідними заглушками. Трубопроводи ретельно очищаються, а їх внутрішні поверхні протравлюються. Потім труби промиваються в спеціальних промивальних ваннах, просушуються стислим повітрям і закупорюються до установки на машину. Перед монтажем трубопроводи мають бути випробувані на тиск, що перевищує максимальний робочй в 2 рази.

Особливу увагу необхідно приділяти правильному монтажу пристроїв ущільнювачів. На поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням не допускаються риски, забоїни, сколи, задири і інші дефекти. Розміри і чистота з'єднаних поверхонь повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Перед установкою ущільнення, а також поверхні деталей, що сполучаються з ущільненням, протирають безворсовим тампоном, змоченим в бензині. Потім їх сушать при кімнатній температурі до повного випаровування бензину і змащують робочою рідиною або змащувальним матеріалом, інертним до матеріалу ущільнень.

Не допускається перекіс вузла ущільнювача, надмірне розтягування, скручування і механічне пошкодження ущільнень. У разі відсутності західних фасок на ущільнювальних деталях або при монтажі ущільнень на деталі, що мають нерівності і ступінчасту форму, застосовують спеціальні монтажні оправки.

Монтаж і демонтаж вузлів і елементів об'ємного гідроприводу проводять відповідно до інструкції з його експлуатації.

Заправка гідросистеми робочою рідиною. Після закінчення монтажних робіт в гідросистему заливають робочу рідину необхідної марки і в потрібному об'ємі. Вміст води в ній не допускається. Очищення від механічних домішок проводиться на спеціальних установках. Робоча рідина фільтрується. Тонкість фільтрації не має бути більше тієї, яка забезпечується "найтоншим" фільтром, встановленим в гідросистемі.

Надійність гідроприводу безпосередньо залежить від чистоти робочої рідини, тому при заправці необхідно оберігати масло від забруднень на різних технологічних етапах. Заправка повинна проводитися заправними станціями з ручним або механізованим приводом. Перевагою заправних станцій є наявність резервуару, що запобігає масло від забруднення в процесі транспортування, зберігання і заливки, приймальних і напірних фільтрів тонкого очищення, що забезпечують необхідну тонкість фільтрації при заправці.

Заправка об'ємного гідроприводу ділиться на три етапи. На першому масло заливається в корпус гідромашини, а повітря видаляється дренажною системою. Для цього проводиться подача робочої рідини через монтажний трубопровід в нижню дренажну точку гідроприводу. У міру надходження робочої рідини повітря через верхню дренажну точку витісняється в гідробак. На другому етапі здійснюється заливка робочої рідини в гідробак до верхнього рівня. На третьому етапі заправляється гідросистема. При цьому проводять пробні пуски об'ємного гідроприводу на холостих режимах при мінімальній частоті обертання приводного валу. Пробні пуски мобільних машин проводять з перервами на протязі 15 с за допомогою стартера. Контроль за наповненням гідросистеми здійснюється по пониженню рівня масла в гідробаці. Після заповнення приводний двигун запускається на холостих режимах на протязі 3…5 хвилин, після чого проводиться дозаправка до потрібного рівня робочої рідини по мітці на покажчику гідробака.

Експлуатаційна надійність гідроприводу забезпечується за рахунок:

комплексу додаткових заходів, які здійснюються при виготовленні, установці і експлуатації вузлів і елементів;

застосування відповідних конструкційних матеріалів (сталей) і їх додаткової термообробки для підвищення міцності і зносостійкості деталей;

підвищена чистота обробки основних деталей, раціонального вибору допуску і посадок, зменшення концентрації напруги;

запобігання руйнування зварних вузлів і з'єднань шляхом вдосконалення методів їх конструювання і технології виготовлення;

використання для елементів ущільнювачів відповідних гум;

застосування робочих рідин, що зберігають необхідні робочі властивості при низьких температурах;

зниження втрат тиску робочої рідини в гідролініях всмоктування, нагнітання і дренажу;

використання пристроїв для підготовки і підігріву робочої рідини перед початком запуску;

вибору оптимальних режимів запуску гідроприводу.

Необхідно забезпечувати примусове підживлення насоса або встановлювати його безпосередньо в гідробаці. Рекомендується також встановлювати насоси так, щоб всмоктуючий отвір насоса був розташований нижче за найменший рівень масла в гідробаці не менше чим на 500 мм. При роботі в режимі самовсмоктування робочої рідини всмоктуючу гідролінію слід робити якомога коротше; забороняється поміщати в ній фільтри і інші елементи, сприяючі збільшенню опору проходу робочої рідини. Необхідно ретельно стежити за герметичністю всмоктуючого трубопроводу.

Особлива увага повинна приділятися очищенню робочої рідини від забруднень. Фільтри рекомендується встановлювати на зливній магістралі. Пропускна спроможність їх має бути удвічі більшою, ніж фільтрів в нормальних умовах експлуатації. У гідросистемі необхідно передбачати перепускні клапани.

Гідробаки повинні мати відстійники для збору води і пристрою для зливу конденсату. Щоб уникнути попадання конденсату в гідросистему гідропривід повністю заповнюється маслом, а для компенсації об'ємних змін рідині в процесі роботи приводу встановлюються еластичні компенсатори. Інакше сполучення гідробака з атмосферою повинне здійснюватися через пристрої, що повністю виключають попадання води в робочу рідину.

У гідроприводах, що працюють в умовах холодного клімату, при пуску і в початковий період роботи значно зростають втрати тиску в трубопроводах. При -50…-60^оС втрати тиску робочої рідини в гідролініях приводу можуть зростати в 15…20 разів в порівнянні з втратами тиску при +50^о С. Для зменшення втрат тиску в трубопроводах необхідно забезпечити мінімальну протяжність трубопроводів, скоротити число вигинів, з'єднань, переходів і тому подібне. Допустима швидкість робочої рідини у всмоктуючому трубопроводі - 0,85 м/с, в зливному - 1,4 м/с, в нагнітальному при номінальному тиску 32 МПа - 5 м/с.

Для скорочення часу виходу на сталий тепловий режим доцільно передбачати теплоізоляцію гідробаків і трубопроводів. З цією ж метою в гідроприводах можна застосовувати пристрої для підігріву робочої рідини в період пуску. Рекомендується це робити протягом 20…30 хв. У гідравлічній системі приводу підігрів робочої рідини в період пуску забезпечується шляхом пропускання всієї робочої рідини, що подається насосом, через запобіжний клапан при номінальному робочому тиску.

Пуск насосів в умовах низьких температур повинен проводитися при поступовому підвищенні тиску робочої рідини до номінального з витримкою при тиску 10 МПа протягом 1…2 хв.

Для полегшення запуску приводного двигуна і щоб уникнути виходу з ладу насоса його привід рекомендується здійснювати через роз'єднувальні муфти (бажано фрикційні). За відсутності конструктивної можливості застосування роз'єднувальних муфт необхідно обмежити частоту обертання вала при запуску для аксіально- поршневих гідронасосів до 1000 об/хв., шестеренчастих, - до 1500 об/хв. У гідроприводах із замкнутою циркуляцією передбачається автоматичне обмеження потужності насоса.

Таблиця № 14.2

Приклад заповнення назв, позначень і призначень гідравлічних пристроїв, що входять в гідравлічну схему

	Назва	Позначення умовне	Призначення
1.	Гідробак		Для розміщення, охолодження і очистки робочої рідини
2.	Насос нерегульований
3.	Гідророзподільник
4.	Гідроциліндр
	Фільтр

 

Рис. 14.1. Компановка вузлів гідросистеми на тракторі МТЗ-2522 (вид збоку)

1 – магістраль вільного зливу (переднього) з муфтою; 2 – виводи розподільника EHS передні з муфтами; 3 – нагнітальний рукав високого тиску (насос – розподільник);

4 – нагнітальний рукав високого тиску (насос – HER – 5LS; 5 – магістраль управління переднім начіпним пристроєм; А,Б,В – обрив і з'єднання рукавів високого тиску

 

 

Рис. 14.2. Компановка вузлів гідросистеми на тракторі МТЗ-2522 (вид ззаду)

гідроциліндри Ц110х250; 4 – муфта швидкоз'єднуєма; 5 – дренаж гідроциліндрів; 6 – виводи 1 – електрогідравлічний блок з секціями EHS; 2 – корпус заднього моста; 3 – підняття (червоні заглушки); 7 – виводи опускання (зелені заглушки); 8 – сапун фірми Sofima із змінним фільтроелементом

 

 

Рис. 14.3. Компановка вузлів гідросистеми на тракторі МТЗ-2522 (вид зверху)

1 – електрогідравлічний регулятор керування переднім начіпним пристроєм; 2 – клрпан «АБО»; 3 – насос регульований A10CN045; 4 – датчик забруднення рідини; 5 – фільтр фірми Donaldson; 6 – магістралі канала управління; 7 – магістрали вільного зливу (заднього); 8 – дренажна магістраль гідроциліндрів

 

 

Зміст звіту

1.Скласти таблицю послідовності складання монтажної схеми гідросистеми трактора і описати порядок заміни вузла (згідно заданого варіанту.)

2.Використовуючи складену таблицю виконати гідросистему в умовних позначеннях.

 

 

Контрольні запитання

1. Розкажіть порядок підготовки гідропристроїв для складання схеми сполучень гідросистеми.

2. Вимоги до установки гідропристроїв гідроприводу.

3. Особливості монтажу рукавів високого тиску.

4. Розкажіть про порядок збирання і установки гідроагрегатів.

5. Розкажіть про порядок заправки гідросистеми робочою рідиною.

6. Розкажіть про особливості роботи гідроприводу в умовах низьких температур.

7. Заходи по забезпеченню експлуатаційної надійності гідроприводу.

 

Література:

1.О.М.Погорілець, М.С.Волянський, В.Д.Войтюк, С.І.Пастушенко Гідропривід сільськогосподарської техніки К: Вища освіта,2004 -386 с.:іл.

2. Юшкин В.В. Основы расчета объемного гидропривода. - Минск: «Вышейшая школа», 1982.

3. Алексеева Т.В. Гидропривод и гидроавтоматика землеройно - транспортных машин. -М.: Машиностроение, 1966.

4. Яковлев H.A. Основы гидравлического рассчета насосных установок и гидроприводов. Учебное пособие. -Л: ЛПИ, 1982.

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 14.1

Значення коефіцієнта тепловіддачі

Тип поверхні теплообмінника
Гідробак з гладкими стінками без циркуляції навколишнього повітря
Гідробак з гладкими стінками з циркуляцією повітря
Гідробак, поверхня якого обдувається вентилятором
Теплообмінники	110–200