Підготовка гідроприводу до роботи

Перед пуском гідроприводу:

1. Перевіряють наявність масла в баці і при необхідності доливають його. При нижньому положенні плунжерів чи штоків поршневих гідроциліндрів односторонньої дії рівень масла в масляному баці має бути на рівні верхньої мітки покажчика, а при верхньому положенні – на рівні нижньої мітки.

Заправляти треба тільки масло передбачене інструкцією. У гідроприводах ведучих коліс не можна змішувати масло ЕШ (ГОСТ 10363-78*) і А (ТУ-38101179-71), а також МГЕ-46В та МГ-30У (ТУ 38.401285-80). Перед заправкою гідроприводу кришки заливних горловин, пробки та горловини очищають зовні від пилу і бруду. Заправляють через фільтри за допомогою чистого нагнітача, обладнаного шлангом з наконечником. Основні несправності гідроприводу виникають через забруднення масла продуктами спрацювання тертьових поверхонь, пилом із навколишнього середовища, водою, а також механічними домішками під час заправки і до заправки свіжим маслом. Якщо шестерні гідромашини надійно працюють при чистоті фільтрації масла до 63 мкм, то аксіально-поршневі (плунжерні) лише при чистоті фільтрації до 10 мкм. Тому перед заправкою переконуються у відсутності механічних домішок і води. Щоб визначити якість масла у чисту і суху посудину наливають 100 – 200 г масла і 400 – 500 г бензину; після збовтування суміш пропускають через паперовий фільтр, який потім промивають чистим бензином. Після цього фільтр просушують протягом 10 – 15 хв. Чисте масло залишає на фільтрі ледь помітну жовту пляму. Чим воно брудніше, тим темніша пляма на фільтрі.

 

Рис.6.4. Приєднання манометрів для замірювання тиску масла при роботі

гідроприводу комбайна ДОН-1500:

1 - манометр до 4 МПа; 2 - вакуумметр до 0,06 МПа: 3 — манометр до 60 МПа; 4 - манометр до 0,6 МПа

 

Другий спосіб полягає в тому, що в посудину наливають 500 г масла і відстоюють його протягом 24 год. Якщо на дні посудини з'явиться осад, то масло замінюють.

Наявність води в маслі визначають нагріванням. У чисту і суху пробірку наливають масло до половини її об'єму і повільно нагрівають. При температурі 100⁰ С масло, що містить воду, спінюється і потріскує, а на холодній частині пробірки утворюються краплі вологи.

Міняють масло і тоді, коли в'язкість його змінилась на 50 % (у відповідальніших гідроприводах на 25 %) від початкової.

Завчасна заміна масла в технічно справному гідроприводі небажана.

2. Перевіряють ступінь забруднення фільтрів і, при необхідності, замінюють або промивають фільтрувальні елементи (пластини, сітки тощо). Промивають їх у гасі або бензині, а потім продувають сухим чистим повітрям. Сітчасті фільтрувальні елементи промивають через 200 – 300 год., магнітно–сітчасті – через 200 год., пластинчасті – не менше двох разів на рік.

3. Перевіряють правильність монтажу рукавів і при необхідності усувають несправності.

4. При підтіканні масла у з'єднаннях підтягують кріплення, не допускаючи перекосу ущільнювальних кілець, прокладок тощо.

Надмірне і нерівномірне зусилля при підтягуванні з'єднань може призвести до деформації запірних елементів розподільників і клапанів, що при експлуатації викличе їх заклинювання.

5. Перевіряють кріплення усіх гідроагрегатів і відсутність посторонніх предметів на шляху можливого руху виконавчого органу. При можливості прокручують вручну насос або гідромотор.

Після пуску перевіряють роботу гідро пристроїв візуально або за допомогою спеціальних приладів.

Перевірка технічного стану об'ємного гідроприводу ведучих коліс.

Упевнившись в наявності масла в гідроприводі, запускають дизель і доводять температуру масла до 45 – 55 ^оС.

При зупиненому дизелі приєднують манометри до спеціальних отворів насоса і гідромотора. Контрольний вакуумметр 2 (рис.6.4) разом із штатним приєднують до отвору на корпусі фільтра, де був приєднаний штатний вакуумметр. Показання контрольного вакуумметра 0,25 МПа вважається нормальним при холостому ході і навантаженні гідроприводу.

Надмірний вакуум у всмоктувальній лінії підживлювального насоса свідчить про забруднення фільтра, занижений – про спрацювання робочого комплекту насоса, а відсутність вакууму – про несправність привода підживлювального насоса.

Манометр 1 фіксує тиск спрацювання запобіжного клапана підживлювального насоса. При нейтральному положенні важеля розподільника аксіально-плунжерного насоса і частоті обертання колінчастого вала двигуна 1000 хв^-1 показання манометра має становити 1,2 – 1,5 МПа, а при 1500 – 2000 хв^-1 – 1,5 – 1,8 МПа. Якщо важіль повернути в положення "Вперед" і "Назад", показання манометра має бути 1,0 – 1,3 МПа. Коли тиск спрацювання запобіжного клапана нижче 0,8 МПа або вище вказаних, то клапан регулюють.

Тиск спрацювання переливного клапана повинен бути нижчим на 0,2 – 0,3 МПа від тиску спрацювання запобіжного. Його контролюють тим же манометром, під'єднавши до різьбового отвору з торця клапанної коробки гідромотора. Переливний клапан спрацьовує, якщо вал гідромотора обертається, тобто важіль розподільника аксіально-плунжерного насоса треба перемістити в положення "Вперед", а потім "Назад".

Тиск масла в порожнинах аксіально-плунжерного насоса і гідромотора контролюють манометром 4, під'єднаним до різьбового отвору корпуса гідромотора. Показання манометра повинно становити не більше 0,25 МПа при нейтральному положенні важеля розподільника і максимальній частоті обертання колінчастого вала дизеля. Контроль цього тиску дає можливість визначити дійсний тиск у напірній лінії підживлювального насоса. Для цього від величини тиску спрацювання запобіжного клапана віднімають величину тиску в порожнинах насоса і гідромотора.

Тиск спрацювання запобіжних клапанів високого тиску (35 МПа) контролюють за манометром 3, який приєднують спочатку до одного, а потім до другого різьбового отворів на горизонтальній площині корпуса клапанної коробки гідромотора. Показання манометра повинно бути 33 – 34 МПа при частоті обертання колінчастого вала дизеля 800 – 1000 хв^-1, загальмованих колесах машини і переміщенні важеля розподільника із положення "Вперед" в положення "Назад". На деяких клапанах номінальне значення тиску спрацювання вибито на їх пробках. У разі відхилення величини тиску від нормального клапана регулюють.Перевірка технічного стану гідроприводу керування робочими органами чи механізмами і гідроприводу рульового керування зводиться до контролю подачі насосів і тиску спрацювання запобіжних клапанів.

Розбирати гідро пристрої можна тільки висококваліфікованим спеціалістам у спеціальних майстернях.