Поняття про надзвичайні ситуації, причини виникнення та складові системи їх моніторингу.

 

1. Надзвичайні ситуації, їх види, причини виникнення.

Надзвичайна ситуація (НС) – це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об’єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об’єктам економіки, особистому майну та природному довкіллю. Надзвичайна ситуація залежно від джерела небезпеки може бути: натурогенна (природна), техногенна, біо-соціогенна (соціально-політична), військова; від масштабу: глобальна, національна (загальнодержавна), регіональна, місцева, локальна (об’ єктова).

Надзвичайні ситуації класифікують:

- за своєю природою виникнення - природні, техногенні, екологічні, біологічні, антропогенні, соціальні й комбіновані;

- в масштабах поширення наслідків – локальні, об'єктові, місцеві, національні, регіональні, глобальні;

- через виникнення – навмисні і ненавмисні (стихійні);

- за швидкістю розвитку – вибухові, раптові, швидкоплинні, плавні;

- за ступенем можливості запобігання НС – неминучі (природні), попереджувані (техногенні, соціальні, антропогенні).

Причини виникнення надзвичайної ситуації поділяються на природні та антропогенні.

Природні причини. З усього виду небезпек вони належать до розряду найбільш стабільних і становлять стабільну загрозу для людства впродовж всього його існування. Природні явища, які мають надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, його загибелі, руйнування і знищення матеріальних цінностей називаються стихійними лихами. За причиною виникнення вони поділяються на: 1. Тектонічні - пов'язані з процесами, що виникають у надрах Землі. 2. Топологічні - причиною їх є процеси, що виникають на поверхні Землі. 3. Метеорологічні - пов'язані з процесами в атмосфері. Але в більшості випадків основною першопричиною виникнення цих стихійних лих є процеси які відбуваються в космосі.

Антропогенні причини діляться на соціальні та економічні.

Соціальні: ріст народонаселення; його непідготовленість; відсутність інформації про обстановку у НС; відсутність нормативно-правової бази; недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення повноважень і т.д.; корупція, тероризм тощо.

Економічні причини: недосконалість технічних засобів і технологічних процесів;зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення); бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію, профілактику й т.д.).

 

 

2. Найменування та визначення основних показників джерел природних надзвичайних ситуацій.

Джерелом природної надзвичайної ситуації є небезпечне природне явище або процес, причиною виникнення якого може бути: землетрус, викид вулкану, обвал, сель, провал ґрунту, ерозія, перероблення берегів, цунамі, лавина, повінь, підтоплення, затор, штормовий нагін води, сильний вітер, смерч, пильна буря, суховій, сильні опади, засуха, заморозки, туман, гроза, природні пожежі, зміни стану суші, складу і властивостей атмосфери, стану гідросфери та біосфери тощо.

Найменування основних параметрів дії факторів ураження джерел небезпеки у надзвичайних ситуаціях, які оказують вплив на життя і здоров'я людей сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки і довкілля наведені в таблиці 21.1.

 

 

3. Галузевій моніторинг за станом безпеки у відповідній сфері.

Моніторинг – система спостережень, збирання, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково – обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:

· Виділення (визначення) об’єкта спостереження;

· Обстеження виділеного об’єкта спостереження;

· Складання інформаційної моделі для об’єкта спостереження;

· Планування спостережень;

· Оцінка стану об’єкта спостереження й ідентифікація його інформаційної моделі;

· Прогнозування зміни стану об’єкта спостереження;

· Представлення інформації в зручній для використання формі і доведення її до споживача.

Комплекс систем виявлення загрози виникнення НС, а також виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно – небезпечних об’єктів, складається з таких складових частин:

· Система раннього виявлення загрози виникнення НС;

· Система виявлення НС;

· Система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно - небезпечних об’єктів про загрозу чи виникнення НС;

· Система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади;

· Пульти централізованого моніторингу;

· Пульти централізованого спостереження;

· Система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів.

Система раннього виявлення загрози виникнення НС та система виявлення НС складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально - контрольних приладів. Технологічні датчики та сигналізатори указаних систем установлюються і використовуються відокремлено від аналогічних датчиків промислової автоматики.

Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення НС чи виникнення складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв’язку.

Система централізованого моніторингу – це комплекс технічних засобів, розміщених у суб’єкта господарювання, котрий має відповідну ліцензію, призначений для приймання, обробки і видачі в заданому вигляді повідомлень про стан систем виявлення загрози НС, реєстрації цих повідомлень та передачі в автоматичному режимі на пульт централізованого спостереження сигналів про НС.

Система централізованого спостереження – це комплекс технічних засобів, розміщений в операторському центрі диспетчерської служби МНС України, призначений для приймання, обробки і видачі у заданому вигляді повідомлень про НС на об’єктах чи загрозу їх виникнення.

Система оповіщення населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів, складається зі спеціальних пристроїв мовного та візуального оповіщення. Керування такими системами виконують диспетчери чи інші вповноважені особи потенційно небезпечних об’єктів або чергові операторських центрів диспетчерських підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) України.

 

4. Урядова інформаційно – аналітична система з НС, збирання, оброблення, передавання та збереження моніторингової інформації

УІАС НС (Урядова інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій) призначена для інформаційно-аналітичної підтримки процесів підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень стосовно надзвичайних ситуацій (НС).

УІАС НС вирішує задачі обробки, аналізу та надання керівництву органів виконавчої влади повної та достовірної інформації щодо НС при ліквідації їх наслідків, а також прогнозування та моделювання виникнення та розвитку НС.

На цей час система діє цілодобово в режимі on-line в усіх територіальних органах управління ДСНС України.

Система забезпечує збір повного спектру інформації щодо НС з територіальних підрозділів ДСНС та централізований контроль над процесом збору цієї інформації. Система має програмний інтерфейс інтеграції з системами оперативно-диспетчерського управління (СОДУ)

УІАС НС забезпечує збереження інформації в єдиній централізованій базі даних. Оперативно-чергові підрозділи центрального апарату МНС України за допомогою системи щоденно здійснюють моніторинг стану НС на території країни та формують довідки та оперативні звіти для керівництва органів виконавчої влади.

Аналітичні підрозділи центрального апарату МНС України за допомогою системи вирішують задачі аналізу та прогнозування розвитку та виникнення НС.

Ці задачі вирішуються в системі з використанням технології OLAP-аналізу та просторового аналізу засобами ГІС-технологій.

За допомогою УІАС НС вирішуються наступні задачі: інформування та моніторинг; аналіз та прогнозування; планування заходів і підготовка рішень; контроль за виконанням рішень та заходів.

 

5. Способи виявлення потенційно-небезпечних зон із імовірними джерелами НС.

Спостереження та лабораторний контроль здійснюють з метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади і включають збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Головними чинниками, які забезпечують спостереження і лабораторний контроль території, є створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної, регіональних, місцевих та об'єктових систем спостереження і контролю, з включенням до них існуючих сил і засобів лабораторного контролю, незалежно від їх підпорядкованості і форм господарювання.

Загальнодержавний рівень мережі спостереження і лабораторного контролю формується на базі академічних науково-дослідних організацій і закладів центрального підпорядкування, галузевих науково-дослідних закладів (організацій), кафедр (лабораторій) вищих навчальних закладів відповідного профілю.

Регіональний рівень формується за рахунок закладів, організацій і профільних центрів, які функціонують на певній території. До його складу входять заклади санітарно-епідеміологічного, ветеринарного та агрохімічного профілю служб Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Місцевий і об'єктовий рівень складаються з базових лабораторій виробничих об'єднань міністерств, акціонерних товариств, які функціонують на їх території, або об'єктів економіки, а також санітарно-епідеміологічні, ветеринарні та агрохімічні установи місцевого підпорядкування.

 

 

6. Зонування територій за ступенем небезпеки.

У надзвичайних ситуаціях, що пов’язані з викидами в навколишнє середовище забруднюючих речовин виділяють чотири зони в межах забруднених площ:

Зона відчуження – територія, з якої евакуйоване населення У цій зоні роботи на об'єктах припиняються на четверо і більше діб, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах. Позначається чорним кольором.;

Зона обов’язкового відселення – територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими забруднювачами. У цій зоні роботи на об'єктах припиняються від 1 до 3-4 діб, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах. Позначається червоним кольором.

Зона гарантованого добровільного відселення – територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими забруднювачами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійних рівень. У цій зоні роботи на об'єктах припиняються до доби, робітники і службовці переховуються в захисних спорудах, підвалах чи інших захисних спорудах. Позначається зеленим кольором.

Зона посиленого контролю – зона гарантованого добровільного відселення – територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими забруднювачами. У цій зоні роботи на об'єктах, як правило, не припиняються. Роботи на відкритій місцевості, розташованої в середині зони або у її внутрішньої межі, повинні бути припинені на кілька годин. Позначається вона синім кольором.