Вторинне використання відходів.

Утилізація сміття

Особливо важко утилізувати неорганізовано викинутий сміття. Поки людство придумало три принципово різних шляхи утилізації сміття:

Організація звалищ.

Вторинне використання відходів.

Спалювання відхід.

Проте жоден з них не можна визнати абсолютно прийнятним.

Вторинне використання відходів - найбільш ресурсозберігаючий шлях, але не завжди рентабельний як в економічному, так і в екологічному плані. Тут існує ряд проблем.

Перша проблема полягає в тому, що перш ніж сміття використовувати, його необхідно розсортувати. Папір, залізяки, бите скло – повинно перебувати окремо. Очевидно, розсортувати сміття, вже надійшов на звалище, практично неможливо - автоматів таких немає, а люди працюють дуже повільно, та й шкідливо це для їхнього здоров'я. Тому сортувати сміття треба в той момент, коли його викидають. Отже, кожна людина повинна завести окремі відра для харчових відходів, паперу, пластмаси і т.д. Такий підхід приживається в селах, але в містах подібні ідеї запровадити важко.

Друга проблема - доставка сміття до місця переробки. Якщо сміття і споживачів продуктів його переробки багато, то і заводів, здатних переробляти відходи такого типу, можна набудував багато. Тоді,наприклад, бите скло, зібране з навколишніх смітників, будуть переробляти на численних склозаводах.

Третя проблема полягає в тому, що сміття - сировина принципово нестандартне, тобто кожна нова партія сміття, що надходить на переробку,буде помітно відрізнятися від попередньої за цілим рядом параметрів. Тому сміття неможливо використовувати як сировину для виробництва високоякісної продукції.

Таким чином, така приваблива, на перший погляд, ідея вторинного використання побутового сміття досі майже не знаходить втілення.

Виключення складають харчові та рослинні відходи на садових ділянках і в сільських будинках, які компостують, отримуючи корисне добриво.

Тому сміття доводиться або вивозити на звалища, або спалювати.

По-друге, їх вентилюють, щоб не допустити утворення горючих іотруйних газів. Сміття на смітник насипають так, щоб її поверхня була рівною.

При нормальному експлуатуванні АЕС дають значно менше шкідливих викидів в атмосферу, ніж

ТЕС, які працюють на органічному паливі. Робота АЕС не впливає на вміст кисню і вуглекислого газу

В атмосфері, не змінюючи її хімічного складу.

Основний фактор забруднення – радіоактивність. Радіоактивність контура ядерного реактора

Обумовлена активністю продуктів корозії і проникнення продуктів поділу в теплоносії. Це стосується

Майже всіх речовин, які взаємодіють з радіоактивним випромінюванням. Прямий вихід радіоактивних

Відходів попереджується багатоступеневою системою захисту.

Найбільшу небезпеку становлять аварії АЕС і безконтрольне розповсюдження радіації. Аварія на

ЧАЕС призвела до глобальної катастрофи, наслідки якої відомі всім і детально описані в науковій,

Технічній та популярній літературі.

Друга проблема експлуатації АЕС – теплове забруднення. Основне тепловиділення відбувається в

Конденсаторах паротурбінних установок. Скид охолоджувальної води ядерних енергетичних установок

Не виключає їх радіаційного впливу на водне середовище. Використання повітря на АЕС визначається

Необхідністю розбавлення забруднюючих викидів і забезпечення нормальних умов роботи персоналу.

Важливими особливостями впливу АЕС на довкілля є переробка радіоактивних відходів, також

Необхідність їх демонтажу і захоронення елементів обладнанн.

Дискусії щодо вживання генетично модифікованих продуктів ведуться досить часто. Аргументи прихильників генно-модифікованих організмів засновані на високій урожайності та дешевизні генетично - модифікованих продуктів, можливості нагодувати увесь світ і подолати голод у багатьох країнах. Деякі вчені наголошують на тому, що за допомогою генної інженерії можна значно підвищити смакові та поживні якості продукту. Аргументами проти є збільшення використання в сільському господарстві токсичних пестицидів, генетичне забруднення земель, загроза родючості грунту, виникнення нових штамів вірусів рослин. На якій стадії випробувань перебувають генетично-модифіковані продукти в Україні швидше за все не може сказати ніхто. Використання генно-модифікованих компонентів вітчизняним законодавством не регулюється. Але, на наш погляд, на кожний генно-модифікований компонент, що входить до складу харчових продуктів, треба мати повну інформацію аж до описів патентів, використаних під час конструювання генно-модифікованих організмів, дані про наявність диких родичів на території держави, про країни, де ці агрокультури вже випробовувалися, повні дані токсикологічних випробувань тощо. Без такої інформації ввезення генно-модифікованих продуктів являє собою загрозу національній безпеці. Ні в Законі України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», ні в Законі «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», як і в жодному з документів санітарної служби МОЗ України, Прикордонної державної інспекції з карантину рослин та Департаменту ветеринарної медицини немає термінів «генно-модифіковані організми», «трансгени», «генно-модифіковані продукти».

Токсичні відходи – це відходи, що мають такі хімічні, біологічні чи ін. небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для довкілля і здоров'я людини та потребують спец, методів і засобів поводження з ними.Їх не можна ховати біля населених пунктів, грунтових вод.

5.

Це – найнебезпечніший фізико-хімічний забруднювач середовища мешкання, що вкрай негативно діє на живі і неживі об’єкти. Радіоактив-ні випромінювання іонізують, тобто руйнують речовини – неорганічні, органічні, клітини організму..

L – це потік позитивно заряджених частинок, маса яких дорівнює масі атома Гелію, а заряд цих частинок вдвічі більший,ніж заряд електрона.Для опромінення джерело випромінювання повинно потрапляти в середину організму.

В – це потік електронів,швидкість їх руху близька до швидкості світла.Для опромінення джерело випромінювання повинно потрапляти в середину організму.

Y- жорсткі електромагнітні коливання, подібні до рентгенівських променів, вони мають дуже велику проникну здатність.

7. Зміна клімату й глобальне потепління має ряд впливів на флору та фауну.Рослини і тварини, що звикли до більш прохолодного клімату, будуть змушені переміщуватися до полюсів або у високогір'я, якщо клімат стане хоч ненабагато теплішим. Цей процес спостерігається в багатьох місцях на планеті - в Альпах, у гористому Квінсленді в Австралії, у мрячних лісах Коста Ріки.Впливи на види стають настільки значними, що ці переміщення можуть слугувати індикатором світового потепління. Вони є німими свідченнями швидких змін, що вражають Землю. Учені пророкують, що глобальне потепління в найближчому майбутньому може викликати масове вимирання диких тварин, впливаючи більш ніж на 1 млн видів, тобто біля чверті всіх видів, відомих на цей час. Світовий перегрів викликає значні зміни в кліматичних умовах і це може порушити чутливі екосистеми, у яких мешкають види. Види, що знаходяться під загрозою знищення через зміну клімату, вже можуть бути знайдені по всьому світі.

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, головою якої було призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Євдокимовича Щербина. Для координації робіт були також створені республіканські комісії в Білоруській, Українській РСР і в РРФСР, різні відомчі комісії і штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати «ліквідаторами» (слід зазначити, що певна частина, досить велика, військових-призовників не змогла отримати цей статус через «втрату» документів про місце служби). Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986—87 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік.

У перші дні основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором.

Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг» (об'єкт «Укриття»). Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.

9. ГЕС у наш час виробляють близько 20 % електроенергії в світі. Деякі країни з гірським рельєфом і швидкими ріками (Норвегія, Таджикистан, Киргизстан) в основному забезпечують свої потреби в електроенергії за рахунок ГЕС. У порівнянні з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають певні переваги: зовсім не забруднюють атмосфери. Затоплюючи водосховищами порожисті ділянки рік, ГЕС поліпшують роботу річкового транспорту, а працюючи в парі з ТЕС,— роботу енергосистеми, беручи на себе навантаження в часи максимального (пікового) споживання електроенергії, оскільки агрегат ГЕС можна ввести в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС, яким потрібно кілька годин для розігріву й виходу на робочий режим (або ж потрібно утримувати один з агрегатів у «гарячому» режимі, витрачаючи дефіцитне пальне).
Разом з тим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних ріках, завдають великої екологічної шкоди. Наприклад, водосховищами на Дніпрі затоплено величезні площі родючих земель: Київським — 922 км2, Канівським — 675, Кременчуцьким — 2250, Дніпродзержинським — 567, Дніпровським — 410, Каховським — 2155 км2. У сумі це становить майже 7 тис. квадратних кілометрів — чверть території Бельгії. Важко підрахувати колосальну вартість тієї сільгосппродукції, яка не одержана Україною внаслідок затоплення цієї величезної площі найродючіших в Європі земель. Із затоплених площ довелось відселити жителів сотень сіл, прокласти нові комунікації й дороги тощо. Пішла під воду значна кількість історичних і ландшафтних пам'ятників.
У місцевостях, розташованих поруч із водосховищами, спостерігається підйом рівня ґрунтових вод, заболочування територій і виведення з сівозміни значних площ землі. На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів. Греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, які мають слабкий водообмін і самоочищуваність і перетворюються на вловлювачів промислового бруду.
Дуже потерпають від гребель на річках мешканці рік — планктон і риба. Риба не може проходити через греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж ще й стають непридатними для нересту внаслідок затоплення. Багато риби й планктону гине в лопатках турбін. Водосховища, перезабруднені стоками й добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко «цвітуть», що викликає масову загибель риби й інших мешканців водойм.
Якщо підрахувати всі ці збитки від ГЕС на рівнинних ріках, стає ясно, що твердження гідробудівників про «найдешевший кіловат», який нібито дають ГЕС, не відповідають дійсності. Сьогодні утверджується думка, що будувати ГЕС раціонально лише в гірських районах. Можливо навіть, що в майбутньому доведеться спускати воду з деяких «рукотворних морів», споруджених на тому ж Дніпрі.

10. Кіо́тський протоко́л — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головна мета угоди: стабілізувати рівень концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему планети[2].

Кіотський протокол — додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 року на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994 році. Сам протокол прийнято в Кіото 11 грудня 1997 року. Період підписання протоколу відкрився 16 березня 1998 року і завершився 15 березня 1999 року. Кіотський протокол почав діяти з 16 лютого 2005 року.

На сьогоднішній день підписала та ратифікувала протокол 191 країна[1], в тому числі більшість промислово розвинутих країн, крім США, які підписали, але не ратифікували угоду.

Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов'язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008–2012 рр. в середньому на 5,2% (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли Японія — на 6%, США — на 7% та ЄС — на 8%. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов'язали Австрію зменшити їх викиди на 13% (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28%).

11. Екологічний вплив ТЕС. Виробництво електроенергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості тепла, тому такі станції намагаються будувати недалеко від великих міст і промислових центрів для використання цього тепла. Спалювання мінерального палива супроводжується значними забрудненнями природного середовища. Головні з них: забруднення атмосфери газоподібними і пиловими викидами. В результаті спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС в атмосферу викидається вуглекислий газ, концентрація якого зростає приблизно на 0,25% за рік. Це небезпечно і може викликати в майбутньому розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту. У атмосферу викидаються також окиси сірки та азоту, які є причиною виникнення кислотних дощів. Для зменшення токсичності вихлопних газів автомобілів застосовують регулювання двигунів, проваджують “екологічно чисті” марки пального, встановлюють на автомобілях спеціальні каталізатори, що додають чадний газ до вуглекислого тощо. Радіоактивне забруднення. Оскільки у топки ТЕС разом з вугілля потрапляє кількість пустих порід (сланців), що містять домішки природних радіоактивних елементів, частинки золи, що вилітають із труб ТЕС, є слаборадіоактивними. Існуючі методи очищення газів від частинок золи дозволяють зменшити цей вид забруднення в 100-200 разів. Отже, таким чином ми повинні берегти природу.

Далеку, або вакуумну (200-10 нм). Назва зумовлена тим, що випромінювання цієї ділянки сильно поглинається повітрям і його дослідження проводять за допомогою вакуумних спектральних приладів. Знайдено німецьким вченим В. Шуманом за допомогою побудованого ним вакуумного спектрографа з флюоритовою призмою (1885—1903) та безжелатинових фотопластин. За допомогою чого він отримав можливість реєструвати короткохвильове випромінювання з довжиною хвиль до 130 нм. Англійський вчений Т. Лайман, вперше збудувавши вакуумний спектрограф з увігнутою дифракційною граткою, реєстрував ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі до 25 нм (1924 рік). До 1927 року був вивчений весь проміжок хвиль до рентгенівського випромінюванняьну область між видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм.

14.У Марини Литвиненко має бути відповідь на це питання

15.

16.

17.

18.

19. В Україні склалась катастрофічна ситуація з постачанням населенню якісної питної води. Критеріями якості питної води є її вплив на здоров'я людини при тривалому вживанні, відсутність шкідливих хімічних елементів, бактерій та інших мікроорганізмів. З метою поінформувати споживачів про небезпеку, пов'язану з питною водою, привернути увагу до проблем водних ресурсів і допомогти вибрати безпечну для споживання воду, Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ) випустила тематичну карту «Екологічна ситуація та стан питних вод України», яка дає уявлення про те, яку воду споживають жителі різних регіонів України.На жаль, більшість басейнів річок і водоймищ, із яких, переважно, і забезпечуються потреби населення у воді, не можна вважати екологічно безпечними. В деяких містах і навіть окремих регіонах відхилення води від норми сягає 70 - 80%. При чому продукти людського господарювання у вигляді стічних вод вже дістались навіть підземних горизонтів. Далеко не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води. Як наслідок, значна частина населення використовує для питних потреб недоброякісну воду.

20.

Об'єктами шкідливого впливу кислотних дощів є всі процеси і предмети, на які впливає зміна рН середовища, тобто зміна концентрації іонів кисню. Це відноситься також і до живих організмів, оскільки більшість біологічних процесів відчутні до зміни рН. Шкідливі впливи можна згрупувати в залежності від того, на кого вони спрямовані — на предмети (руйнування пам'ятників і будинків, корозія металевих предметів) чи на живих істот (людей, рослини і тварини). У радіусі приблизно 100 км від викиду забруднюючої речовини здійснюються прямі впливи місцевого значення.Вплив кислотності позначається на стані прісних вод і лісів. Звичайно впливи бувають непрямими, тобто небезпеку представляють не самі опади, а процеси, які протікають під їх впливом. У визначених об'єктах (ґрунт, вода, мул і т.д.) у залежності від кислотності можуть зрости концентрації важких металів, тому що в результаті зміни рН зміниться їхня розчинність. Через питну воду і тваринну їжу в організм людини теж можуть потрап йти токсичні метали. Якщо під дією кислотності змінюється будова ґрунту, її біологія і хімія, то це може призвести до загибелі рослин.

Безпосередні (прямі) впливи — загибель рослин у декількох десятках кілометрів від джерела забруднень. Головна причина — двоокис сірки, що адсорбується на листях і бере участь у різних окисних процесах. Впливи на рослини можуть приймати наступні форми: генетичні, видові зміни, нанесення прямої шкоди.Пряме руйнування рослинності кислотними атмосферними речовинами відбуваються в Україні: починаючи зі зниження врожайності і закінчуючи загибеллю рослинності.В Україні найбільш чуттєві до прямого забруднення хвойні дерева (ялина, модрина і ялиця), а також бук, граб, тис і звичайно ж — людина.Прямі впливи на людину. Існує залежність між рівнем захворюваності (смертності) і ступенем забруднення району. Статистичні дані показали, що такі серйозні захворювання, як помилковий круп, ускладнення у немовлят, захворювання верхніх дихальних шляхів, онкологічні утворення і серцево-судинні хвороби, викликані збільшенням забруднень. Фізіологічні дослідження показали, що ступінь шкідливого впливу прямо пропорційний концентрації забруднюючих речовин, хоча й існує для кожної речовини граничнодопустимі значення.

21.

Відкритий характер атмосфери як системи обумовлює можливість тісних зв'язків її з підстильною поверхнею, біосферою та Космосом. Вплив космічних, сонячних, ультрафіолетових променів виявляється у всій товщі атмосфери, але найбільше - в озоновому шарі. Озоновий шар - це шар атмосфери (стратосфери), у межах якого концентрація молекул озону (03) удесятеро вища, ніж біля поверхні Землі.

Озон спостерігається у шарі повітря від земної поверхні до висот близько 70 км, але основна його кількість зосереджена на висоті 20-55 км. Загальний вміст озону в атмосфері, якщо його привести до нормального тиску (1013,2 гПа) при температурі 0 °С, коливається від 1 до 6 мм. Цю величину прийнято називати приведеною товщиною шару озону або його загальною кількістю. Цей газ, незважаючи на його надзвичайно малу кількість,відіграє дуже важливу роль у фізичних процесах верхніх шарів атмосфери (стратосфери та мезосфери). Атмосферний озон вважається найбільш важливим енергетичним складником стратосфери. Він поглинає близько 1 % всієї сонячної радіації, що падає на Землю. Завдяки цьому на вказаних висотах температура повітря зростає до значень, що наближаються до нуля. Вертикальний і горизонтальний розподіл температури в стратосфері, а також баричне поле, режим вітру і, зокрема, струменеві течії безпосередньо пов'язані з озоном атмосфери.

З погляду екології не менш важливим є те, що озон визначає ультрафіолетовий клімат нашої планети. Він обмежує короткохвильову частину сонячного спектра (а також аналогічну частину спектра зірок і Космосу) і не пропускає до земної поверхні випромінювання коротше за 290 нм, у разі проходження якого життя на Землі у сучасній білковій формі було б неможливим. У випадках проникнення цієї радіації до земної поверхні вона пригнічує фотосинтез у рослин, спричиняє опіки шкіри та сітківки ока, руйнує кров'яні тільця і молекули ДНК, сприяє росту злоякісних пухлин тощо. І якщо людина, а також тварини й організми, не пов'язані з фотосинтезом, відразу не постраждають від підвищення ультрафіолетової радіації, то наземні рослини абсолютно беззахисні перед нею, а їх загибель порушить екологічні ланцюги харчування, що призведе до непоправних втрат для всієї біосфери. Озон є своєрідним захисним екраном для всього живого на Землі.

Майже весь атмосферний озон зосереджений у нижній стратосфері, і загальний вміст його схильний до періодичних і неперіодичних змін. Збільшення вмісту озону в стратосфері сприяє зменшенню притоку сонячної радіації до земної поверхні, тому що він поглинає сонячну радіацію не тільки в ультрафіолетовій, а й у видимій і близькій до видимого інфрачервоній частинах спектра. Безсумнівно, що збільшення вмісту озону в стратосфері викликає збільшення її нагрівання. При цьому температура, тиск і циркуляція тропосфери також зазнають відповідних змін. Клімат чутливо відгукується навіть на незначні зміни сонячної радіації. Отже, з озоном можна пов'язувати як природні, так і штучні зміни клімату, а також залежність клімату від сонячної активності. Штучна зміна клімату - це наслідки зміни вмісту озону в атмосфері (поки що, на жаль, тільки у бік його зменшення).

Максимальна кількість забруднення потрапляє у природні води з промисловими стічними водами, які мають різний склад та великі об’єми. Комунально-побутові стоки характеризуються з одного боку високим вмістом поживних речовин, необхідних рослинам, але з іншого боку – вмістом миючих засобів, фекалій, хвороботворних мікроорганізмів, яєць гельмінтів тощо. Стоки з сільськогосподарських угідь містять мінераотні та органічні добрива. Поверхневий стік вносить забруднюючі речовини в річки та озера з земель, які піддаються ерозії (великі та дрібні мінеральні частинки), в результаті чого здійснюється обміління річок та замулювання озер та водосховищ. Водойми забруднюються також атмосферними опадами, які вимивають промисловий і побутовий бруд з територій підприємств, гірничих виробок, міських вулиць.

Для прикладу, за 2003 рік у водойми України потрапило приблизно 850 тисяч тонн нафтопродуктів, мільйон триста тисяч тонн сульфатів, мільйон чотириста тисяч тонн хлоридів, сто тридцять тисяч тонн аміаку, сімдесят дві тонни нітратів, тисяча триста тонн заліза, сорок сім тонн цинку, 30 тонн міді, 23 тонни нікелю і 15 тонн хрому.

Водні ресурси, що формуються в межах України, надзвичайно обмежені. Їхній обсяг складає 52 км3/рік, у тому числі поверхневі – до 39км3/рік, підземні – до 13 км3/рік. Величина водоспоживання в країні неухильно наближається до межі ресурсів і досягає 30-36 км3/рік. При цьому 88% основних рік мають екологічний стан басейнів, що оцінюються як "погане", "дуже погане" і "катастрофічне". У 61% основних рік України вода оцінюється як "сильно забруднена", і тільки 3% рік мають воду задовільної чистоти.

Найбільш розповсюдженими забрудненнями водних джерел є нітрити (до 2 ГДК – гранично-допустимих концентрацій), феноли (до 16 ГДК) і нафтопродукти (до 10 ГДК), сполуки міді (до 11 ГДК), цинку (до 10 ГДК), марганцю (до 50 ГДК). Колі-індекс (див. п. 12.1) води десятків малих рік України сягає від 2 до 20 тисяч. Вплив антропогенного фактора на вміст азоту в загальному змісті мінерального азоту в поверхневих водах деяких рік складає 92%.

Основними джерелами забруднення підземних вод є басейни побутових і промислових стоків, ділянки складування відходів, забруднені води поверхневих водоймищ, несправна каналізаційна мережа, надмірне застосування добрив та отрутохімікатів.

24.

25.

26. Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів.

У результаті на поверхні Землі підвищується температура. Без парникового ефекту температура поверхні Землі за оцінками була б на 25°—30° нижчою, ніж є насправді[Джерело?]. Парниковий ефект суттєвий також на Марсі та, особливо, на Венері.

28.

29.

30.

32.

В атмосферу потрапило 450 видів радіонуклідів. В перші дні основну радіоактивність складав основний радіоактивний йод І(131). Він розкладався, радіоактивність зменшувалась але залишалось Сg(137) і Sr(90), період напіврозкладу яких складає 80 тис. років і 20 тис. років відповідно. Особливо небезпечні Cg і Sr, які за своїми властивостями подібні до калію і кальцію. Вони легко засвоюються, їх концентрація в живих організмах набагато більша ніж в навколишньому середовищі.

35.

36.

38.

39.

40.

42.

B-частинки є виявились потоком дуже швидких електронів, які рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Вони мають більшу проникну здатність, навіть пластинка з алюмінію завтовшки в декілька міліметрів не повністю їх затримує

44.

45.

G-промені виявились електромагнітними хвилями з дуже малою довжиною хвилі, на багато меншою, ніж довжина хвилі видимого світла і навіть рентгенівських променів. Вони мають дуже велику проникну здатність. Пластинка з свинцю завтовшки 1 см затримує їх не повністю

47.

48.

49.

50.

Е

53.

55.

56.

57.

58.

Утилізація сміття

Особливо важко утилізувати неорганізовано викинутий сміття. Поки людство придумало три принципово різних шляхи утилізації сміття:

Організація звалищ.

Вторинне використання відходів.

Спалювання відхід.