Монтаж силового електроустаткування

 

Силове електроустаткування:

1. Електродвигуни.

2. Трансформатори.

 

Монтаж електродвигунів

При монтажі електродвигунів керуються спеціальними інструкціями заводів – виготовлювачів. Однією з основних операцій підготовчих робіт перед початком монтажу є перевірка фундаментів. Перевіряють бетон, який використовується для фундаментів.

В склад підготовчих робіт входять підбір необхідних інструментів, вимірювальних приладів, такелажних механізмів із стропами, заздалегідь випробувальних за правилами «Госгортехнадзора». Далі проводять розпаковку електричних двигунів, очистку від бруду, іржі, анти корозійних покрить.

При перевірці фундаментів розміри звіряють з даними двигуна: подовжньою віссю вала двигуна, поперечними осями станин, реперами висоти. Перевірку проводять нівеліром і натягнутими струнами стальних проволок.

Підготовка таких двигунів до монтажу включає в себе слідуючі технологічні операції:

- зовнішній огляд;

- очистку фундаментальних плит і лап станин;

- промивку фундаментальних болтів уайт – спіритом і перевірку якості різьби (прогонкою гайок);

- огляд стану підшипників, промивку підшипникових стояків і картерів;

- огляд виводів, щіткового механізму, колекторів або контактних кілець, масловказуючої та іншої арматури;

- перевірку зазору між кришкою і вкладишем підшипника ковзання, валом і ущільненням підшипників, вимірювання зазору між вкладишем підшипника ковзання і валом;

- розтин повітряного зазору між активною сталлю ротора і статором;

- перевірку мегомметром опору ізоляції всіх обмоток, щіткової траверси і ізольованих підшипників.

Огляд електричного двигуна проводять на стенді у спеціально виділеному в цеху приміщенні.

Якщо зовнішніх пошкоджень не виявлено, електродвигун продумають стисненим повітрям. При продувці ротор електродвигуна провертають

 

вручну, перевіряючи вільне обертання вала у підшипниках. Зовні електродвигун обтирають ганчіркою, змоченою у керосині.

Вимірювання опору ізоляції електродвигунів постійного струму проводять між якорем і котушками збудження (полюсами), перевіряють опір ізоляції якоря, щіток та котушок збудження по відношенню до корпуса. При вимірюванні опору ізоляції під`єднаного до мережі електродвигуна необхідно від`єднати всі проводи, підведені до електродвигуна від мережі і реостата. Між щітками і колектором при вимірюванні поміщають ізолюючу прокладку із міканіту, електрокартону, фібри, гумової трубки і т.д.

У електродвигунів трифазного струму з короткозамкненим ротором проводять вимірювання опору ізоляції тільки обмоток статора по відношенню до землі (корпуса) і друг до другу. Це можливо при виведених шести кінцях обмотки. Якщо виведені тільки три кінці обмотки, вимірювання проводять тільки по відношенню до землі (корпуса).

У електродвигунів з фазним ротором окрім визначення опору ізоляції обмоток статора по відношенню до землі і друг до друга вимірюють опір ізоляції між ротором та статором, а також опір ізоляції щіток по відношенню до корпуса (між кільцями і щітками повинні бути прокладені ізолюючі прокладки). Ізоляцію обмоток електричних двигунів вимірюють мегомметром на 1 кВт для двигунів напругою до 1 кВ і на 2,5 кВ – для двигунів напругою вище 1 кВ. З`єднання електродвигуна з приводимим його в обертання механізмом виконують за допомогою муфт або через ту або іншу передачу (зубчасту, ремінну). При всіх способах з`єднання потрібна перевірка положення двигуна рівнем горизонтальній плоскості в двох взаємно перпендикулярних направленнях. При ремінній і клиноремінній передачах необхідно дотримувати паралельність валів електродвигуна і обертаємого їм механізмі, а також співпадіння середніх ліній по ширині шківів. Якщо ширина шківів однакова, а відстань між центрами валів не перевищую 1,5 м, вивірку проводять стальною вивірочною лінійкою. Для цього лінійку прикладають до торців шківів і підганяють електродвигун так, щоб лінійка торкалась двох шківів в чотирьох точках. Якщо відстань між центрами валів більше 1,5 м, а вивірочна лінійка відсутня, вивірку електродвигуна проводять за допомогою струни і тимчасово встановлюючи на шківи скоб. Центри валів підганяють до отримання однакової відстані від скоб до струни. Вивірку можна проводити також тонким шнурком, натягнутим від одного шківа до іншого.

Промивку підшипників ковзання в час монтажу проводять слідуючим образом. Із підшипників видаляють остатки мастила, відвернув спускні

пробки. Потім, загвинтивши їх, в підшипники наливають керосин і обертають руками якір або ротор. Далі вигвинчують спускні пробки і дають стекти всьому керосину. Після промивки підшипників керосином їх необхідно промити мастилом, яке уносить за собою остатки керосину. Тільки після цього їх заповнюють свіжим мастилом на ½ або 1/3 об`єму ванни.

Для зняття підшипників ковзання, як правило, застосовують прості знімачі. Зняття проводять обертанням рукоятки центрального гвинта, який впирається кінцем в торець валу. Якщо підшипник зняти не виходить, його підігрівають до 100 ºС, поливаючи гарячим мінеральним мастилом.

Новий підшипник перед посадкою на вал ретельно промивають бензином. Місце посадки на валу ретельно очищають, промивають бензином і змазують мінеральним мастилом. Підшипник перед посадкою прогрівають в чистому мінеральному мастилі температурою 80 – 100 ºС.

Посадку проводять відрізком труби (бажано мідною), впираємо у внутрішнє кільце підшипника. Шків, полу муфту, шестерню насаджують на вал спеціальним гвинтовим пристосуванням.

Насадку шківа, полу муфти або шестерні на вал електродвигуна проводять після змивання керосином з вала бруду та іржі. Після очистки вала в канавку (виїмку на валу) закладають шпонку, кінець злегка змазують мінеральним мастилом і тільки після цього проводять насадку.

Центрування валів з`єднуючих між собою двигунів і механізмів виконують для усунення їх бокових або кутових зміщень.

При центруванні валів по полу муфтам спочатку кріплять скобу на ободі полу муфти гвинтом. Потім визначають бокові зазори між вимірюючим гвинтом, вивернутим в скобу, і зовнішньою поверхнею полу муфти. Далі вимірюють кутові зазори при чотирьох положеннях (0, 90, 180, 270º) полумуфт.

Затяжку гайок фундаментальних гвинтів проводять у два прийоми. При центруванні валів виконують попередню затяжку стандартними гайковими ключами без надставок. Через 30 хв. після закінчення підливки бетонної суміші повторно контролюють вивірене положення електричних двигунів. При досягненні підливкою міцності не менше 12000 кПа, але не раніше ніж через 4 доби за допомогою надставок остаточно затягують гайки фундаментальних гвинтів.

Затяжку проводять рівномірно в два – три обходи у потрібній послідовності. Починають з фундаментальних гвинтів, розташованих на осяг симетрії опорної частини, після чого затягують ближні до них гвинти, а потім, поступово віддаляючись від осі симетрії, останні.

Для ручної затяжки гайок фундаментальних гвинтів застосовують одно – і двосторонні гайкові ключі з відкритим зівом або накидні на відповідні розміри гайок, а також динамометричні ключі з граничним крутячим моментом до 1 200 Н·м або трьохщіточні з моментом до 1 400 Н·м, для механізованої затяжки – електро – або пневмогайковерти з регулюючим граничним крутячим моментом.

 

Монтаж трансформаторів

Приступаючи до монтажу КТП внутрішньої установки перевіряють осі підстанції, вивіряють відмітки основи під опорні швелери РУ і салазки трансформаторів, а також необхідні розміри будучої частини.

Блоки РУ піднімають інвентарними стропами, котрі кріплять за скоби, встановлені в отворах на кінцях опорних швелерів. Якщо крани відсутні, то блоки РУ встановлюють на фундаменти за допомогою катків, виконаних із відрізків залізних труб.

Якщо блоки РУ не мають опорних швелерів, для їх переміщення збільшують кількість катків (не менше чотирьох на блок). Багатоблочні РУ монтують поетапно. Блоки встановлюють по черзі, перед цим знявши спеціальні заглушки, закриваючи виступаючі кінці шин, і підйомні скобі з опорних швелерів. Установочні швелери окремих шаф з`єднують зваркою за допомогою перемичок із смушкової сталі перерізом 40х4 мм². Борозни в фундаментах після установки блоків РУ і приварки шини заземлення до опорних швелерів заливають цементом і встановлюють за проектом трансформатор.

Розподільним прилад з`єднують з трансформатором гнучкою перемичкою, закриваючи коробом із смужкової сталі, котрий приходить в комплекті з КТП. Короб до трансформатора і вхідній шафі РУ кріплять гвинтами. З`єднання шин виконують за допомогою шинних затисків або гвинтів.

По закінченні монтажу блоків КТП перевіряють справність проводки і приборів, надійність кріплення гвинтових з`єднань, особливо контактних і заземлюючих, роботу механічних блокувань, стан ізоляторів (не повинно бути тріщин, сколів, порушень арміровки). Після цього приєднують кабелі

 

високої та низької напруги. На відхідних кабельних лініях напругою о,4 кВ виконують епоксидні (за допомогою гумових рукавиць) або сухі (стрічкою ПХВ) розділки. Для заземлення КТП швелери приварюють до контура заземлення в двох місцях (кожний шов – 70 мм).

Комплектні ТПН монтують за допомогою крану на автомобільному шасі. На місці монтажу виконують основу у вигляді гравій-подушки, при цьому об`єм гравію повинен бути не менше об`єму мастила у трансформаторі.

Трансформаторні підстанції із об`ємних елементів готують на заводах. Монтаж об`ємних трансформаторних підстанцій виконують в такій послідовності: електроустаткування концентрують в блок-коробки або окремі блоки. Ці об`ємні елементи разом з електроустаткуванням транспортують на будівельний майданчик. Тут збирають блоки, формуючи трансформаторну підстанцію. Фундаменти закладають на твердий материковий грунт і засипають їх зовні землею до рівня червоних вертикальних міток. Потім встановлюють вентиляційні жалюзі з сітковими гратами, а також закладають азбоцементні труби діаметром 100 мм і довжиною, такою що виходить за зону отмостки на 0,5 м.

Після перевірки і приймання фундаментів приступають до установки блоків підстанції. Особливу увагу звертають на ретельне нівелювання опорної площини фундаментів під блоки.

Блоки встановлюють підйомним краном вантажопідйомністю 20т в такій послідовності: на фундаментами ставлять блоки БТП-1 і БТП-2, потім їх основи з`єднують з фундаментами цементним рочином. Технологія збірки будівельної частини підстанції включаає виконання слідуючих електромонтажних робіт: установку прохідних ізоляторів; з`єднання шинами секційних розчеплювачів з прохідними ізоляторами в РУ 6-10 кВ; установку і підключення сілових трансформаторів; прокладку кабельної перемички між щитами № 1 і 2 блоків БТП-1 і БТП-2; ввід у будівлю підстанції кабельних кінців (високої та низької напруги) і виконання заземлюючого пристрою.

Використання об`ємних трансформаторних підстанцій дає можливість передавати значний об`єм робіт на заводи – виробники. Впровадження блочних трансформаторних підстанцій дозволяє скоротити строки їх ться на 118%.будування приблизно в п`ять раз і тривалість електромонтажних робіт в монтажній зоні удвоє.