Ремонт обмоток трансформатора

Після операції дефектовки і виявлення великих несправностей роблять демонтаж обмоток, що починають із расшихтовки магнітопроводів. При демонтажі обмоток великих трансформаторів використовують під`ємно- транспортні засоби. При ремонті обмоток прагнуть використовувати мідний провід, ушкодженої котушки. Для цього котушку обпалюють у печі при температурі 450-500ºС і промивають провід у воді, очищаючи від зотлілої ізоляції. Потім провід рихтують, протягаючи між двома стиснутими дерев'яними плашками й ізолюють на ізолювальному верстаті. Якізолювальний матеріал застосовують паперову стрічку, кабельну чи телефонний папір, товщиною від 0,05 до 0,12 мм і шириною 15-25 мм.Папір накладають спірально, внахлест.

Ізоляція виконується в 2-3 слоя, при цьому нижній шар виконується в

стик, а верхній у внахлест.

Спосіб виготовлення обмотки залежить від її типу. Багатошарові обмотки Ізоляція виконується в 2-3 слоя, при цьому нижній шар виконується в стик, а верхній у внахлест. Смуги ізолюючого папера склеюють один з

виконують на дерев'яних чи металевих шаблонах. Найбільше часто для цих цілейвикористовують консольні чи козлові намотувальні верстати.Спосіб

намотування обмотки на верстатах залежить від конструкції обмотки. Найбільш використованою єбезупинна обмотка, виконувана без розривів і пайок, однак така обмотка є більш складної у виконанні. При намотуванні користаються кресленнями і розрахунковою запискою. Вигіби виробляються

без спеціальних пристосувань. Місця переходу ізолюють електрокартонними коробками. Усі переходи виконують у тому самому прольоті. Закінчивши намотування, виконують зовнішні чи внутрішні відводи. Після цього встановлюють на торцях котушки опорні ізоляційні кільця. Після цього котушку за допомогою стяжних шпильок стягають і сушать для видалення вологи. Потім просочують і повторно сушать. На готові котушки поміщають бирки, де вказується номер чи трансформатора номер замовлення.

 

Ремонт деталей трансформатора

У число деталей трансформатора входять: розширювач, газове реле, перемикач, пробивний запобіжник, термосифонний фільтр. При роботі трансформатора масло переміщується з розширника в основний бак і назад, при цьому попадають продукти горіння, що осідають на стінках розширника. Крім цього масло може воложитися через процес конденсування. При ремонті розширника оглядають його деталі, перевіряють цілісність ущільнювальних прокладок. Ушкоджені прокладки заміняють новими. При ремонті розширника перевіряють справність крана на мастилопроводі.

Запобіжна труба. Перевіряють міцність і герметичність кріплення діафрагми, при необхідності змінюють на нову. Внутрішню поверхню труби при ремонті очищають і промивають чистою трансформаторною маслом.

Пробивний запобіжник. При ремонті запобіжник розбирають, ретельно оглядають його контактні частини від бруду і плівок окислів, перевіряють цілісність слюдяної-прокладки, переконуються в надійності приєднання до хвостового запобіжника нульового запобіжника.

Газове реле. При ремонті перевіряють щільність фланцевих з'єднань газового реле з мастилопроводом. Якщо є необхідність у ремонті газового реле, то його демонтують, дотримуючи особливих мір обережності і відправляють, у лабораторію.

 

3.2

Спеціальна частина

4.1Захисне заземлення

Захисне заземлення – це навмисне з’єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитися під напругою. Його застосовують у мережах з ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В і при будь-якому режимі нейтралі в мережах понад 1000 В. Захисне заземлення зменшує напругу на корпусі відносно землі до безпечного значення, тим самим зменшує струм, що протікає через тіло людини.

Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з’єднує цей пристрій з обладнанням, яке заземлюється – заземлюючий провідник.

 

Рис. 2.1 – Схема захисного заземлення:

а – виносне; б – контурне;

1 –заземлювач;

2 – заземлене обладнання;

3 – заземлюючий провідник.

 

Заземлюючі пристрої можуть бути природними і штучними. Як природні заземлюючі пристрої використовують прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматуру будівельних конструкцій, що мають контакт із землею. Штучні заземлюючі пристрої – це спеціально закладені в землю металоконструкції за допомогою яких здійснюють надійне з’єднання із землею і створюють малий опір розтіканню струму.

Штучні заземлювачі виконують у вигляді електродів. По розташуванню в ґрунті і по формі електродів заземлювачі поділяють на:

1. заглиблені, що складаються із смуг або круглої сталі, укладені глибоко на дно котловану горизонтально по периметру фундаментів;

2. вертикальні, що складаються з електродів, верхній кінець яких заглиблюється на 0,5-0,7м від поверхні землі, якими стальні вертикально закладені в землю стержні діаметром 10-16 мм, і довжиною 2,5-5 м, а також кутова сталь довжиною 2-3 м;

3. горизонтальні (протяжні), що складаються з електродів, які застосовують для зв’язку між собою вертикальних заземлювачів з’єднаних зварюванням. Як заземлювачі використовують круглу сталь діаметром не менше 10 мм або сталеві смуги товщиною не менше 4 мм з перерізом 48 мм. Горизонтальні електроди укладені паралельно на однаковій глибині (рис. 2.2в);

4. горизонтальні електроди укладають розбіжними променями на однаковій глибині (рис. 2.2г)

 

Рис. 2.2 – Способи розміщення електродів групового заземлювача (вид

в плані)

 

Список використаної літератури:

1. Електротехнічний довідник вид. Москва Енергоіздат 1986.

2. Атабенов В.Б. Ремонт електрообладнання промислових підприємств. Москва, «Вища школа», 1979.

3. В.Е.Китаєв Електротехніка. Москва, «Вища школа», 1980.

4. Алукер Ш.М. Електричні вимірювання. Москва, «Вища школа», 1972.

5. Львов А.П. Довідник електромонтера. Київ, «Вища школа», 1980

6. Дяков В.І. Типові розрахунки по електрообладнанню. Москва, «Вища школа», 1985.

7. Воронін А.А. Техніка безпеки при роботі в електроустановках. Москва, «Вища школа», 1986