ТОП 10:

Фактичний матеріал як об’єкт редагування. Різновиди фактів.



Повнота фактичного матеріалу забезпечується співвідношенням назви рубрики і змісту, ступенем розкриття змісту кожної рубрики.

Повнота ФМ може перевірятись на рівні макро- та мікротекстівок

Важливе співвідношення:

o назви рубрики і тексту

o релевантної та нерелевантної інформації

релевантна інфа- новий ФМ, професіоналізми, термінологічна система

Нерелевантна інфа – неосновна, допоміжна.

У сучасній науці утвердилась певна практика класифікації фактів на відповідні групи. Прийнято розрізняти: одиничні факти і систему, тобто групу фактів, які відносяться до певного питання. Особливим різновидом фактів є статистика. Широко використовуються статистичні дані у соціологічній інформації, яка дає відомості про ставлення громадян до тих чи інших суспільних явищ, репрезентує не так самі явища, як узагальнену, виражену у цифрах та відсотках думку громадськості.

Дехто з дослідників виділяє також і художній факт. Йдеться про художні узагальнення (картини, типові характери). Художній факт, якщо користуватись цим терміном, — результат вивчення митцем великої кількості одиничних фактів, втілених в узагальненому образі. Близько до нього стоїть так званий буденний факт. В основі буденного факту лежать не тільки якісь моменти дійсності, але й реальні вчинки людей, які можуть стати предметом журналістського відображення.

Наукові факти завжди засновані на численних емпіричних спостереженнях, експериментах, дослідах. Вони завжди є «результатом узагальнень, провірених абстрактним знанням. При цьому чим більше вимог до точності та об'єктивності, тим більша кількість емпіричних спостережень і вимірювань і тим більш необхідно застосування статистичних методів їх обробки». В аналітичних та публіцистичних творах журналісти охоче звертаються до фактів науки. Особливо часто використовуються матеріали соціологічних досліджень, експертні висновки, статистичні виклади, результати експериментів і т. д. Подібного роду фактичні дані використовуються як ілюстративний матеріал або в якості основних чи додаткових аргументів, надаючи авторським роздумам особливу переконливість.

Гумористичний факт

Одиничний факт

Соціальний факт (види соціального факту: морфологічний, фізіологічний)

 

Вимоги до фактів. Методи перевірки фактичного матеріалу.

Доцільність фактичного матеріалу залежить від його логічності, точності, науковості, новизни, а також психологічної, естетичної та емоційної насиченості. Поняття «доцільність фактичного матеріалу» пов'язують з прогнозованим впливом на читача не тільки на раціональному, але й на емоційному рівні.

Доречність — така характеристика факту, яка означає його доцільне вживання утворі. Як уже згадувалося, автор має чинити за комунікативною логікою, підказаною ситуацією, метою, смислом. Факт, що порушує комунікативну логіку, є недоречним, він збиває з пантслику сприймача твору, сіє сумніви в його душі стосовно описуваної події, особи і т.д.

Достовірність фактичного матеріалу пов'язана, по-перше, з фактичними помилками (хибними фактами), по-друге, з самим процесом освоєння інформації.

2 способи перевірки:

o Внутрішня перевірка

o Зовнішня

Внутрішньотекстова перевірка. Вона передбачає вдумливий цілеспрямований аналіз контексту, який дозволяє дійти висновку щодо істинності або хибності відомостей. Іноді внутрішньотекстова перевірка вимагає нескладних обчислень, оскільки неточності часто

виникають у підрахунках, у процентних показниках тощо. Воднораз варто зауважити, що, сприяючи виявленню помилок, внутрішньотекстова перевірка не завжди допомагає їх виправленню. Редакторові нерідко доводиться все-таки додатково звертатися до

авторитетного джерела.

Офіційне підтвердження. Якщо перші два способи перевірки фактичного матеріалу не дозволяють установити істинність факту, доводиться звертатися по консультацію до компетентних людей, до спеціальних установ. Офіційне підтвердження наукового інституту, підприємства, організації, державної установи є авторитетною підставою для оприлюднення оригінального фактичного матеріалу.

Редактор має вимагати у автора первинний матеріал.

 

Систематизація фактів.

 

Робота із цитатами.

Цитата — це фрагмент одного повідомлення, який дослівно повторюють в іншому. У повідомленні цитати виділяють за допомогою пунктуаційних знаків.

Редактор, проводячи контроль оформлення цитат, повинен керуватися такими нормами.

• Усі цитати повинні бути істинними Відповідність цитати оригіналові розповсюджується на шрифтові виділення і поділ тексту на абзаци, які є в оригіналі.

• Будь-які зроблені автором, редактором, упорядником, перекладачем та іншими особами уточнення, примітки, коментарі, виділення тощо, які вставляють у цитату, слід оформляти за таким шаблоном: <квадратна відкриваюча дужка>, текст, <крапка>, <тире>, вказівка на джерело тексту, <закриваюча квадратна дужка>.

• Цитати можна виділяти трьома способами: а) за допомогою лапок; при цьому, коли всередині цитати є інші лапки, їх подають у такій послідовності: «хххх "ххххх " хххх»; б) за допомого шрифтових виділень; в) за допомогою поліграфічних засобів, наприклад, лівосторонніх втягувань, міжабзацних відступів зверху та знизу цитати тощо.

• На джерела цитат слід обов'язково давати посилання. Винятком із цієї загальної норми є дитяча та навчальна література, де джерела цитат вказують в авторському та видавничому оригіналах, але можуть опускати в поліграфічних продуктах.

• У дитячій та навчальній літературі цитати слід виділяти за допомогою лапок.

 

Внутрішня і зовнішня перевірка достовірності фактичного матеріалу.

См. билет 41

Психологічні причини фактичних помилок.

Основні вимоги до ілюстрацій.

 

Підписи до ілюстрацій. Орфографія, пунктуація і графічне оформлення

Підпису до ілюстрації.

Підписи до ілюстрацій складаються з п'ятьох частин:

1) назви (іноді скороченої) різновиду ілюстрації (Рис, Мал., Фото, Схема, Графік, Креслення, Карта, Ілюстрація тощо);

2) нумераційної назви, тобто порядкового номера, ілюстрації;

3) тематичної назви, в якій іноді можуть вказувати складові частини ілюстрації

(наприклад: Схема токарного верстата', а — вид спереду; б—вид зліва; в — вид справа);

4) пояснення, або експлікації, до окремих елементів ілюстрації [сюди можуть входити: для репродукцій творів образотворчого мистецтва — техніка виконання оригіналу, матеріал, рік закінчення роботи, місце збереження роботи і т. п.; для технічних рисунків — розшифрування цифрових, літерних чи інших позначень деталей рисунка (наприклад: 1 — друкарська форма; 2 — гвинт; 3 — папір і т. д.)]\

5) додаткових відомостей про ілюстрацію (вказівок на джерело її запозичення, автора ілюстрації, масштаб її відтворення тощо).

• Кожна ілюстрація повідомлення повинна мати підпис: вказаний різновид ілюстрації, її нумераційну й тематичну назви.

Виняток: у художніх та публіцистичних видах літератури підписи під ілюстраціями можуть бути або відсутні повністю (в цьому випадку ілюстрація повинна бути розташована поряд з текстом і пов'язана з ним асоціативним зв'язком), або подані в скороченому вигляді (наприклад, біля портретів вказують лише прізвища портретованих).

Порядковий номер для ілюстрації не потрібен лише тоді, коли вона в повідомленні одна.

Якщо в повідомленні є ілюстрації різних видів (малюнки, фотографії, схеми тощо), тоді як загальну назву для всіх їх видів вживають слово Ілюстрація.

• У підписі ставлять: після нумераційної назви перед тематичною—крапку; після тематичної назви перед складовими частинами чи експлікацією — двокрапку.

• Елементи експлікації подають за таким шаблоном: позначення першої деталі на ілюстрації (тобто цифра чи літера) <тире> розшифрування позначення <крапкою з комою> позначення другої деталі на ілюстрації <тире> розшифрування позначення <крапкою з комою> і т. д.

• Додаткові відомості подають після вертикального пробілу з абзацу.

• Після останнього елемента підпису крапку не ставлять.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.006 с.)