Методика редакторського оцінювання композиції.

Будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту називається композицією. Змістові частини твору, які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру. Однотемний текст - це ідеалізований об'єкт. Реально одно-темність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним. Будь-яке слово, корінь, фонема, можуть викликати побічну асоціацію - і в результаті виникає тематичне відхилення. Завдання редактора - максимально відсікти атематичні структури, очистити твір від тематичних відхилень. Композиція твору в межах конкретної теми зумовлена ще й стилем та жанром твору. Редакторський композиційний аналіз змісту твору повинен, таким чином, задовольнятися трьома вимогами: будь-які частини твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично однорідними; частини повинні бути логічно пов'язаними; вибір композиції повинен мати жанрово-стильову зумовленість.

 

Текст і заголовок. Редагування заголовків.

Заголовок — це назва твору або окремих його частин. Однак у контексті видавничої справи та редагування таке загальне, енциклопедичне, визначення потребує уточнення, конкретизування. Йдеться про те, що редактор у процесі роботи над авторським оригіналом матиме справу із значною кількістю різноманітних заголовків. Цей своєрідний заголовковий комплекс, завдяки належній організації, може й повинен слугувати справжнім стрижнем цілого видання. Отож, складовими цього заголовкового комплексу є частини, розділи, підрозділи, параграфи, підпараграфи окремого твору, службової частини видання, назви рубрик, таблиць. Кожна з цих складових може мати власний заголовок, який нестиме свої специфічні функції.

У науковій та довідковій літературі існує різноманітна класифікація видів заголовків. Скажімо, російський теоретик видавничої справи та редагування Аркадій Мільчин ("Справочник издателя и автора") лише за формою та складом поділяє заголовки на: родо-нумераційні, родо-літерні, родо-нумераційно-тематичні, родо-літерно-тематичні,

нумераційно-тематичні, літерно-тематичні. Певною мірою подібного принципу дотримується і українська дослідниця зі Львова Емілія Огар ("Словник-довідник з видавничої справи"), щоправда, небезпідставно дещо спростивши й "заземливши" свій ряд, виходячи з вимог практики.Відразу варто зауважити, що така деталізація доцільна

більше для наукової дискусії, ніж для засвоєння на практиці. Адже навіть редактору з багаторічним стажем роботи непросто виокремити й засвоїти відмінності між цими

"родо-нумераційно-літерно-тематичними" особливостями заголовків. Що вже говорити про початкуючого редактора-видавця.

Аби безпомилково розрізняти сутність, значення і місце кожного заголовка в тексті, напочатку редакторові доцільно навчитися уяснити різноманітність заголовків за трьома головними функціональними ознаками:

• за змістом;

• за формою зображення;

• за місцем розташування.

За змістом заголовки поділяються на:

• тематичні прості;

• тематичні складні.

Заголовок тематичний простий у лаконічному вигляді (здебільшого, від одного до п'яти слів) представляє назву, ідею, наголошує на змістовому акценті тексту чи його окремого фрагмента.Як приклад, назвемо перелік простих тематичних заголовків п'ятої частини відомої книги О.Субтельного"Україна. Історія" -"Україна у XX ст" видавництво "Либідь"):

Заголовок тематичний складний являє собою стислий перелік головних тем, проблем фрагмента тексту або підпорядкованих йому заголовків, який подається перед

цим текстом після загального заголовка. У західній видавничій практиці такий вид заголовка ще називають абреже (від французького abreger, що означає скорочувати).

Виділені тоншими лінійками рядки і є зразком тематичного складного заголовка.

См. билеты 29, 30, 31

 

Аналіз рубрикації. План-проспект.

План-проспект – це детальний перелік кмпозиційних складових у їхній родо-видовій підпорядкованості.

Існує 2 форми складання плану-проспекту:

1. Підпорядкування понять в умовній графічній послідовності

Наприклад:

І. Політична система

ІІ. Політичні партії

ІІІ.

• БЮТ

• Нунс...

Неефективний метод!

2. Цифрове будівництво родо-видових залежностей рубрик

Наприклад:

1. Редагування фактичного матеріалу (Родова рубрика)

1.1. Редагування ілюстративного матеріалу (Видова рубрика)

1.1.1. Фото

1.1.2. Малюнок

1.1.3. Накреслення...

Більш ефективний метод!

Чим більше рівнів – тим краще

Вимоги до плану-проспекту:

1. Сума видових рубрик має дорівнювати змісту родової групи (тобто тема має бути повністю розкрита)

2. Перелік видових рубрик не може бути випадковим (за абеткою, хронологією тощо)

3. Кількість видових рубрик має бути пропорційною у кожній родовій групі

4. В основі поділу понять на рубрики має бути покладений єдиний принцип

5. Виклад матеріалу в родо-видових рубриках має бути вичерпним

Як правило, перш ніж укласти договір з автором, йому пропонується представити план-проспект майбутнього твору. На цьому етапі редактор разом з автором вже визначили тему і характер видання, основні вимоги, яким вона повинна задовольняти, а також його обсяг.

План-проспект видання в лаконічному, стислому вигляді розкриває зміст підрозділів твори, дозволяє видавництву не тільки повніше уявити собі його склад і тематичний зміст, але і структуру, а також глибину і широту охоплення теми.

Бажано, щоб автор проставив в плані-проспекті і обсяги підрозділів. Для редактора це важливо, оскільки дозволяє оцінити співвідношення структурних елементів твору, раціональність використання його узгодженого обсягу. Кваліфіковано підготовлений план-проспект включає також кількість і характер ілюстрацій, визначає склад додатків і апарату видання (покажчики, примітки та коментарі та ін.)

Звичайно, план-проспект для творів художньої літератури не потрібно. Тут обходяться зазвичай узгодженням між автором і видавництвом теми та обсягу твору, іноді обговорюються головні герої й основні сюжетні лінії, що характерно переважно для замовних видань, творів, які продовжують розпочаті серії і так далі. Для іншої літератури написання і затвердження плану-проспекту є обов'язковим етапом у роботі над книгою.

Схвалений редактором план-проспект повинен бути затверджений керівництвом видавництва.

 

Загальна характеристика структурних складових змістової частини

Книги.

 

Головні функції заголовка.

Заголовок має свої функції, які знаходяться в постійній взаємодії та їх поділяють на зовнішні та внутрішні. Поділ заголовків відбувається на тій підставі, що позиція читача вважається зовнішньої по відношенню до тексту, а позиція автора – внутрішньою. Зовнішні функції характеризуються комунікативним характером.

Загалом виділяють три зовнішні і три внутрішні функції заголовків, що корелюють одні з одними. До зовнішніх відносять репрезентативну (ця функція звернена до читача і ставить перед ним певне завдання, спосіб виконання якого він зможе отримати після прочитання книги), сполучну (заголовок встановлює певний зв’язок читача і твору, твору та інших текстів, а також замикає текст, зв’язуючи всі його елементи) та функцію організації читацького сприйняття.

Внутрішні функції поєднують в собі називну функцію (ця функція є внутрішньою стороною репрезентативної функції; це загальна функція для всіх творів, оскільки призначення заголовка полягає в ідентифікації тексту), функцію ізоляції та завершення (функція пов’язана із зовнішньою сполучною функцією – заголовок відділяє текст від інших текстів і забезпечує твору самостійність.), а також текстотвірну (ця функція виступає у нерозривній єдності з зовнішньої функцією організації читацького сприйняття).

Додатково можна виділити такі функції:

інформативну функцію – полягає у тому, що заголовок тексту інформує читачів про його зміст;

рекламну функцію – для її виконання використовуються різні образно – виражальні засоби: крилаті вирази, афоризми, засоби сатири і т.д.;

естетичну функцію – ця функція націлена на підвищення емоційного впливу на читачів, тому є особливо значущою в художньому тексті.